Рішення

від 12.09.2024 по справі 199/11088/23

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/11088/23

(2/199/983/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

12.09.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., за участі представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії, третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

В обґрунтування позову посилаючись на те, що Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради протягом опалювального сезону 2020/2021, 2021/2022, 2022/2023 впродовж періоду з листопада 2020 року по березень 2023 року включно, надавало послуги з постачання теплової енергії ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» 20 листопада 2008 року було укладено Договір про постачання теплової енергії № 010315. На момент укладання Договору, ОСОБА_3 був зареєстрований Фізичною особою-підприємцем. Однак, на дату подання позовної заяви, відповідач втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності за власним бажанням 28.05.2020 року.

У зв`язку зі зміною статусу споживача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни до договору № 010315 від 20.11.2008, про що між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду від 07.07.2023 до Договору про постачання теплової енергії № 010315 від 20.11.2008 року, відповідно до якої ця у набуває чинності відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України з 28.05.2020 і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії, що зазначено у п.5.

На час звернення до суду Додаткова угода до договору, не підписана відповідачем та на адресу позивача не повернута. Хоча, п.4. зазначає, що у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаної Угоди або обґрунтованих заперечень в її підписанні на протязі 30 днів з дня її отримання, Додаткова угода вважається погодженою.

Водночас, на адресу Споживача було направлено Додаткову угоду до Договор у про постачання теплової енергії та супровідного листа, ще 10.07.2023, що підтверджується описом-вкладення, накладною Укрпошта Стандарт № 0504585872545, списку № 16925 згрупованих відправлень та фіскальний чек «Укрпошти» № ПН 215600426655 від 10.07.2023.

Відповідно до п.5.2 вищевказаного договору, облік споживання теплової енергії здійснюється по приладам обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний об`єкт нерухомості перебуває у власності споживача.

Позивач зазначає, що Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2011 28/12 надано дозвіл на передачу з балансу КП «ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» на баланс «ТЕПЛОЕНЕРГО» об`єктів і мереж теплопостачання. Тому, на підставі вищевказаного Рішення було здійснено передачу заборгованості з балансу Комунального підприємства «ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» Дніпровської міської ради на баланс Комунального підприємства «Теплоенерго».

Разом з тим, у зв`язку із зміною у структурі Енергопостачальної організації, що пов`язана із передачею основних засобів, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №28/12 «Про надання дозволу на передачу з балансу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» на баланс КП «Теплоенерго» об`єктів і мереж теплопостачання», наказу КП «Дніпропетровські міські теплові мережі» від 05.09.2016 № 320 «Про передачу об`єктів і мереж теплопостачання на баланс КП «Теплоенерго», актів приймання - передачі об`єктів, ст.ст. 512-514, 520-521, 631 Цивільного кодексу України, між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до Договору про постачання теплової енергії № 010315, відповідно до якої ця угода набуває чинності відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України з 14.09.2016 і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії, що зазначено у п.3.5.

Відповідач, не виконував покладені на нього вказаним договором обов`язки, рахунки та акти здачі - приймання теплової енергії своєчасно не отримував та оплату за надані йому послуги не проводив, у зв`язку із чим виникла заборгованість за період з листопада 2020 року по березень 2023 року. У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу 1555260,26 грн., 3 % річних 65359,87 грн., інфляційні збитки 280355,38 грн., пеню 289275,47 грн., а всього 2190250,98 грн.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2023 року відкрито провадження по даній справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, посилався на те, що 27.10.2016 року право власності на всю будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстровано за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.05.2013 року. Отже, саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, а не він, мав врегулювати відносини з постачальниками комунально-житлових послуг. Просив відмовити у позові, оскільки в період вказаний позивачем, він не мав ніякого відношення до вищезазначеного приміщення та не був споживачем послуг відповідача..

Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, надав суду відзив, де зазначив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 по справі № 40/48-10(3/62-10)(25/103-09) визнано право власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 за Державою в особі Регіонального відділення. Крім того, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.05.2013 по справі № 0417/11754/2012 задоволено позов заступника прокурора Дніпропетровської області, витребувано з чужого незаконного володіння на користь Держави в особі Регіонального відділення від ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 приміщення будівлі вказаного гуртожитку по АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей та записів про право власності за № 17478948, № 17484173 та № 13592017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі вказаних судових рішень право власності на об`єкт нерухомості - будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 в 2016 році зареєстровано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 13467337). Правонаступником останнього, відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 року № 39, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

На підставі виконавчих листів, виданих в 2016 році Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, постановами від 23.05.2016 державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро були відкриті відповідні виконавчі провадження про витребування майна на користь держави в особі Регіонального відділення від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 повернула державне майно, яким незаконно володіла, за актом приймання-передачі у добровільному порядку).

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що в приміщеннях, які за рішенням суду підлягають витребуванню у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (1-й та 2-й поверхи будівлі), незаконно перебувають треті особи - юридичні та фізичні особи- підприємці, які здійснюють господарську діяльність, про що 29.05.2018 державним виконавцем було складено відповідний Акт. Працівники вказаних суб`єктів господарювання на прохання надати інформацію відносно орендодавців цих приміщень та відповідні документи, відмовили, однак повідомили, що в даних приміщеннях вони перебувають на підставі договорів суборенди.

12.05.2021, відповідно до наказу Регіонального відділення від 22.04.2021 № 103/11-н, комісією у складі співробітників Регіонального відділення та у присутності представника Індустріального відділення поліції ДВП ГУНП у Дніпропетровській області проведено обстеження 1-ого та 2-ого поверхів будівлі гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний Акт обстеження. За результатами обстеження були встановлені юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи-підприємці, які незаконно займають приміщення 1-ого та 2-ого поверхів гуртожитку, здійснюючи свою господарську діяльність на підставі договорів оренди та суборенди з Товариством з обмеженою відповідальністю «Золота Нива», засновниками (учасниками) якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - колишні співвласники будівлі гуртожитку, а також з безпосередньо ОСОБА_3 .

З метою усунення порушень у вигляді незаконного використання державного майна від присутніх суб`єктів господарювання або їх співробітників вимагалось негайно звільнити приміщення. Однак, дана вимога була проігнорована.

Враховуючи вищезазначене, представником Регіонального відділення в жовтні 2022 року до Відділення поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області було подано заяву про кримінальне правопорушення, а саме: заволодіння третіми особами державним майном - приміщеннями першого і другого поверхів будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 , яка з 2016 році перебуває у власності Держави в особі Регіонального відділення.

Вказана заява була зареєстрована в Журналі єдиного обліку Індустріального ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області та здійснено виїзд на місце вчинення кримінального правопорушення зі слідчо-оперативною групою поліції. Під час проведення слідчо-оперативних дій у третіх осіб, які незаконно займають зазначені приміщення об`єкту державної власності були відібрані пояснення. Зокрема, ОСОБА_3 в наданих поясненнях було зазначено, що він «...є власником 1-ого поверху будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1 . Придбав вказану частину будівлі в 2008 році та є власником на теперішній час» (станом на 06.10.2022). Усі нежитлові приміщення на першому поверсі здаються в оренду та суборенду».

Відомості про вчинення кримінального правопорушення за вказаною заявою представника Регіонального відділення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та за встановленими фактами розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 Кримінального кодексу України, яке на теперішній час триває (процесуальне керівництво досудовим розслідуванням по вказаному кримінальному провадженню №42023042010000094 здійснюється Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра). Посилається на те, що Регіональне відділення не є споживачем комунальних послу, в даному випадку послуг з постачання теплової енергії, які надаються КП «Теплоенерго» ДМР за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі, в розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оскільки споживачем вказаних комунальних послуг є ОСОБА_3 , який без згоди власника (Регіонального відділення) користується об`єктом нерухомого майна частиною вказаної будівлі гуртожитку (1-ий та 2-й поверхи), отримує вказану житлово-комунальну послугу для власних потреб та з яким укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги від 20.11.2008 № 010315 із змінами згідно додаткової угоди від 07.07.2023, яка набула чинності з 28.05.2020.

Крім того, зазначив, що визнавши свої зобов`язання по сплаті суми боргу перед позивачем - КП «Теплоенерго» ДМР, за спожиту теплову енергію у справі № 904/698/23, ОСОБА_3 засвідчив, що саме він є споживачем комунальної послуги - послуги з постачання теплової енергії, яка надається КП «Теплоенерго» ДМР за адресою: АДРЕСА_1 , як особа, яка займає та використовує приміщення частини будівлі за вказаною адресою для власних потреб.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 5, 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно ж до п. 11 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону України плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг тощо.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг, зокрема, з постачання теплової енергії тощо.

Статтею 6 Закону України визначено, що суб`єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, а саме: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Крім того, статтею 8 Закону України визначений обов`язок Виконавця комунальної послуги (в даному випадку КП «Теплоенерго» ДМР), в тому числі, готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Натомість статтею 9 вказаного Закону передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. При цьому, надання житлово-комунальних послуг, згідно із ст. 12 Закону України. здійснюється виключно на договірних засадах.

Судом встановлено, що комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради протягом опалювального сезону 2020/2021, 2021/2022, 2022/2023 впродовж періоду з листопада 2020 року по березень 2023 року включно, надавало послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» 20 листопада 2008 року було укладено Договір про постачання теплової енергії № 010315. На момент укладання Договору, ОСОБА_3 був зареєстрований Фізичною особою-підприємцем.

У зв`язку зі зміною статусу споживача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни до договору № 010315 від 20.11.2008, проте доказів, що вказана угода набула чинності відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України представником позивача суду не надано.

В ході розгляду справи, встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2010 по справі № 40/48-10(3/62-10)(25/103-09) визнано право власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 за Державою в особі Регіонального відділення. Крім того, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.05.2013 по справі № 0417/11754/2012 задоволено позов заступника прокурора Дніпропетровської області, витребувано з чужого незаконного володіння на користь Держави в особі Регіонального відділення від ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 приміщення будівлі вказаного гуртожитку по АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей та записів про право власності за № 17478948, № 17484173 та № 13592017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі вказаних судових рішень право власності на об`єкт нерухомості - будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 в 2016 році зареєстровано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 13467337). Правонаступником останнього, відповідно до Наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 року № 39, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

На підставі виконавчих листів, виданих в 2016 році Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, постановами від 23.05.2016 державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро були відкриті відповідні виконавчі провадження про витребування майна на користь держави в особі Регіонального відділення від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 повернула державне майно, яким незаконно володіла, за актом приймання-передачі у добровільному порядку).

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що в приміщеннях, які за рішенням суду підлягають витребуванню у ОСОБА_3 та Городницького 1.3. (1-й та 2-й поверхи будівлі), незаконно перебувають треті особи - юридичні та фізичні особи- підприємці, які здійснюють господарську діяльність, про що 29.05.2018 державним виконавцем було складено відповідний Акт. Працівники вказаних суб`єктів господарювання на прохання надати інформацію відносно орендодавців цих приміщень та відповідні документи, відмовили, однак повідомили, що в даних приміщеннях вони перебувають на підставі договорів суборенди.

Згідно розрахунку заборгованості за період з листопада 2020 по березень 2023 виникла заборгованість на загальну суму 2190250,98, яка складається з: сума основного боргу 1555260,26 грн., 3 % річних 65359,87 грн., інфляційні збитки 280355,38 грн., пеня 289275,47 грн., а всього 2190250,98 грн.

Правовідносини, що існують між сторонами, регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №830.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

З огляду на зміст правовідносин, що існують між сторонами, вони по своїй суті є грошовим зобов`язанням, в якому серед інших прав та обов`язків сторін, на боржника як споживача послуг покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора, як виконавця комунальної послуги, вимагати сплату коштів за фактично надані послуги.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивачем не було надано достатньо доказів того, що саме ОСОБА_3 є споживачем послуг за вказаною в позові адресою та/або є власником зазначеного приміщення на момент виникнення заборгованості, або був орендарем, а отже споживачем послуг за вказаною адресою: АДРЕСА_1 , тобто, належним відповідачем за пред`явленими позовними вимогами, в зв`язку з чим правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача сум заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги відсутні, а відтак суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати необхідно віднести за його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, ст.ст.526,527, 638-642 ЦК України, суд-

УХВАЛИВ:

У позові Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148, м. Дніпро, пр.Слобожанський,29/504) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії, третя особа: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (код ЄДРПОУ 42767945, м. Дніпро, вул. Центральна,6),-відмовити.

Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за його рахунок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Повне судове рішення складено 22 вересня 2024 року.

Суддя В.В. Руденко