Постанова

від 25.02.2025 по справі 199/11088/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1268/25 Справа № 199/11088/23 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.

за участю секретаря Кошара О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2023 року КП Теплоенерго Дніпровської міської ради звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії.

В обґрунтування позовних вимог КП Теплоенерго Дніпровської міської ради посилалися на те, що КП Теплоенерго Дніпровської міської ради протягом опалювального сезону 2020/2021, 2021/2022, 2022/2023 років впродовж періоду з листопада 2020 року по березень 2023 року включно, надавало послуги з постачання теплової енергії ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Посилалися на те, що 20 листопада 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та МКП Дніпропетровські міські теплові мережі було укладено Договір про постачання теплової енергії №010315. На час укладення цього договору, ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Однак, на дату подання позовної заяви грудень 2023 року, відповідач вже не є суб`єктом підприємницької діяльності за власним бажанням з 28 травня 2020 року. У зв`язку зі зміною статусу споживача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено зміни до договору №010315 від 20 листопада 2008 року, про що між КП ТеплоенергоДніпровської міськоїради та відповідачем укладено Додаткову угоду від 07 липня 2023 року до Договору про постачання теплової енергії №010315 від 20 листопада 2008 року, відповідно до якої ця у набуває чинності відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України з 28 травня 2020 року і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії, що зазначено у п.5. На час звернення КП Теплоенерго Дніпровської міської ради до суду з цим позовом Додаткова угода до договору, не підписана відповідачем та на адресу позивача не повернута. У пункті 4 додаткової угоди зазначено, що у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаної Угоди або обґрунтованих заперечень в її підписанні на протязі 30 днів з дня її отримання, Додаткова угода вважається погодженою. Водночас, на адресу споживача було направлено Додаткову угоду до Договору про постачання теплової енергії та супровідного листа, ще 10 липня 2023 року, що підтверджується описом-вкладення, накладною Укрпошта Стандарт № 0504585872545, списку № 16925 згрупованих відправлень та фіскальний чек Укрпошти № ПН 215600426655 від 10 липня 2023 року. Відповідно до п.5.2 вищевказаного договору, облік споживання теплової енергії здійснюється по приладам обліку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний об`єкт нерухомості перебуває у власності споживача. Позивач зазначає, що Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27 липня 2016 року №28/12 надано дозвіл на передачу з балансу КП Дніпропетровські міські теплові мережі на баланс КП Теплоенерго об`єктів і мереж теплопостачання. Тому, на підставі вищевказаного Рішенням було здійснено передачу заборгованості з балансу КП Дніпропетровські міські теплові мережі Дніпровської міської ради на баланс КП Теплоенерго.У зв`язку із зміною у структурі Енергопостачальної організації, що пов`язана із передачею основних засобів, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27 липня 2016 року №28/12 Про надання дозволу на передачу з балансу КП Дніпропетровські міські теплові мережі на баланс КП Теплоенерго об`єктів і мереж теплопостачання, наказу КП Дніпропетровські міські теплові мережі від 05 вересня 2016 року №320 Про передачу об`єктів і мереж теплопостачання на баланс КП Теплоенерго, актів приймання - передачі об`єктів, ст.ст. 512-514, 520-521, 631 Цивільного кодексу України, між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до Договору про постачання теплової енергії №010315, відповідно до якої ця угода набуває чинності відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України з 14 вересня 2016 року і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії, що зазначено у п.3.5. Відповідач, не виконував покладені на нього вказаним договором обов`язки, рахунки та акти здачі - приймання теплової енергії своєчасно не отримував та оплату за надані йому послуги не проводив, у зв`язку із чим за період часу з листопада 2020 року по березень 2023 року виникла заборгованість за теплопостачання у розмірі 1555260 грн. 26 коп. На підставі викладеного КП Теплоенерго Дніпровської міської ради просили суд стягнути з відповідача суму основного боргу за теплопостачання у розмірі 1555260 грн. 26 коп., 3 % річних 65359 грн. 87 коп., інфляційні збитки 280355 грн. 38 коп., пеню 289275 грн. 47 коп., а всього 2190250 грн. 98 коп.

Протокольною ухвалою суду від 02 липня 2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (т.1 а.с.141).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог КП Теплоенерго Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії, третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях. Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднесено за його рахунок.

В апеляційній скарзі КП Теплоенерго Дніпровської міської ради просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська суду від 12 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог КП Теплоенерго Дніпровської міської ради в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 12 вересня 2024 року просить залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Правовідносини, що існують між сторонами, регулюються нормами ЦК України, Законом України Про житлово-комунальні послуги, Законом України Про теплопостачання, Правилами користування тепловою енергією, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №830.

Відповідно до п. п. 5, 6 ч.1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону України плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг тощо.

В розумінні положень ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги, відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення.

Згідно із ст. 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг, зокрема, з постачання теплової енергії тощо.

Статтею 6 вказаного Закону України визначено, що суб`єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг, а саме: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Статтею 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 8 зазначеного Закону України визначений обов`язок виконавця комунальної послуги (в даному випадку КП Теплоенерго ДМР), в тому числі, готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно ст. 1 Закону України Про теплопостачання, споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. У вказаній статті також визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання, плата за спожиту теплову енергію повинна провадитися споживачем теплової енергії щомісячно за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ст.19-1 Закону України Про теплопостачання оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

З огляду на зміст правовідносин, що існують між сторонами, вони по своїй суті є грошовим зобов`язанням, в якому серед інших прав та обов`язків сторін, на боржника як споживача послуг покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора, як виконавця комунальної послуги, вимагати сплату коштів за фактично надані послуги.

Встановлено, КП Теплоенерго Дніпровської міської ради протягом опалювального сезону 2020/2021 року, 2021/2022 року, 2022/2023 року, тобто впродовж періоду часу з листопада 2020 року по березень 2023 року включно, надавало послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .

20 листопада 2008 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та МКП Дніпропетровські міські теплові мережі було укладено Договір про постачання теплової енергії №010315, відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (т.1 а.с.81, 82).

Відповідно до п.5.2 вищевказаного договору, облік споживання теплової енергії здійснюється по приладам обліку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.11.1 термін дії договору до 28 березня 2011 року.

На момент укладання Договору про постачання теплової енергії №010315, ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем (т.1 а.с.23, 24).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27 липня 2016 року №28/12 надано дозвіл на передачу з балансу КП Дніпропетровські міські теплові мережі на баланс КП Теплоенерго об`єктів і мереж теплопостачання (т.1 а.с.42).

На підставі вищевказаного Рішення було здійснено передачу заборгованості з балансу КП Дніпропетровські міські теплові мережі Дніпровської міської ради на баланс КП Теплоенерго (т.1 а.с.43-47).

28 травня 2020 року внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (т.1 а.с.23, 24).

Позивачем було надано суду додаткову угоду від 07 липня 2023 року до Договору про постачання теплової енергії №010315 від 20 листопада 2008 року, якою внесено зміни до договору №010315 від 20 листопада 2008 року (т.1 а.с.15).

У п.5 вказаної додаткової угоди зазначено, ця угода набуває чинності відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України з 28 травня 2020 року і є невід`ємною частиною договору про постачання теплової енергії.

Слід зазначити вказана додаткова угода від 07 липня 2023 року не підписана відповідачем ОСОБА_1 (т.1 а.с.15)

Встановлено, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року у справі №40/48-10 (3/62-10)(25/103-09) за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ВАТ Будівельно-монтажний трест Дніпроміськбуд, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання права державної власності - позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволено. Визнано право власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (т.2 а.с.11-13).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2010 року апеляційні скарги ВАТ Будівельно-монтажний трест Дніпромістобуд, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року у справі № 40/48-10(3/62-10)(25/103-09) скасовано. Прийнято нове рішення. В позові відмовлено (т.2 а.с.14-16).

Постановою Вищого господарського суду України від 27 січня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2010 року у справі № 40/48-10(3/62-10)(25/103-09) господарського суду Дніпропетровської області скасовано, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2010 року у справі залишено в силі (т.2 а.с.17-19).

Згідно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію вбачається, за період часу з листопада 2020 року по березень 2023 року виникла заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 2190250 грн. 98 коп., яка складається із: сума основного боргу 1555260 грн. 26 коп., 3 % річних 65359 грн. 87 коп., інфляційні збитки 280355 грн. 38 коп., пеня 289275 грн. 47 коп. (т.1 а.с.70-80).

Звернувшись до суду із вказаним позовом у цій справі у грудні 2023 року до ОСОБА_1 , КП Теплоенерго Дніпровської міської ради просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму основного боргу за теплопостачання у розмірі 1555260 грн. 26 коп., 3 % річних 65359 грн. 87 коп., інфляційні збитки 280355 грн. 38 коп., пеню 289275 грн. 47 коп., а всього 2190250 грн. 98 коп. за період часу з листопада 2020 року по березень 2023 року.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено,рішенням Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровська від29травня 2013року усправі №0417/11754/2012за позовомпрокуратури Дніпропетровськоїобласті вінтересах державив особіРегіонального відділенняФонду державногомайна Українипо Дніпропетровськійобласті доВАТ Будівельно-монтажнийтрест Дніпромістобуд, ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 ,треті особи КПДніпропетровське міжміськебюро технічноїінвентаризації,ПАТ РайффайзенБанк Аваль провитребування майна- задоволено позов заступника прокурора Дніпропетровської області. Витребувано на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від ОСОБА_5 нерухоме майно: на третьому поверсі прим. №8 поз. 1-46, І, ІІ; на четвертому поверсі прим. №9 поз. 1-46, І, ІІ; на п`ятому поверсі прим. №10 поз. 1-44, І, ІІ; місця загального користування на другому поверсі поз. І, ІІ, на першому поверсі поз. І, ІІ, ІІІ, IV та V загальною площею 1968, 9 кв. м., розташоване по АДРЕСА_2 . Витребувано накористь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від ОСОБА_1 нерухомемайно:приміщення впідвалі №1загальною площею10,1кв.м.;приміщення №1поз.1-5,5азагальною площею58,0кв.м.;на першомуповерсі прим.№2поз.1-19,19а,21,прим.3поз.1-7;приміщення №4поз.1-6;приміщення №5поз.1,2;приміщення №6поз.1-3;тамбур поз.ІVплощею 622,0кв.м.та загальноюплощею 690,1кв.м.,розташоване по АДРЕСА_2 . Витребувано на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від ОСОБА_6 нерухоме майно: приміщення №7 поз. 1-20, 24-38 загальною площею 638,0 кв. м. на другому поверсі; в загальному користуванні на першому поверсі поз. І, ІІ загальною площею 12,0 кв. м., на другому поверсі поз. І загальною площею 12,2 кв.м., розташоване по АДРЕСА_2 . Вирішено питання судових витрат у справі (т.2 а.с.20-24). Вказане рішення суду набрало законної сили.

Згідно відомостей та записів про право власності за № 17478948, № 17484173 та № 13592017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі вказаних судових рішень право власності на об`єкт нерухомості - будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 з 27 жовтня 2016 року зареєстровано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 13467337) (т.1 а.с.132-138).

Відповідно до Наказу Фонду державного майна України №39 від 17 січня 2019 року правонаступником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

На підставі виконавчих листів, виданих в 2016 році Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська на виконання рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 29 травня 2013 року у справі №0417/11754/2012, постановами від 23 травня 2016 року державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпро були відкриті відповідні виконавчі провадження про витребування майна на користь держави в особі Регіонального відділення від ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ( ОСОБА_5 повернула державне майно, яким незаконно володіла, за актом приймання-передачі у добровільному порядку) (т.1 а.с.164, 165).

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем було встановлено, що в приміщеннях, які за рішенням суду підлягають витребуванню у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (1-й та 2-й поверхи будівлі), незаконно перебувають треті особи - юридичні та фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність, про що 29 травня 2018 року державним виконавцем було складено відповідний Акт. Працівники вказаних суб`єктів господарювання на прохання надати інформацію відносно орендодавців цих приміщень та відповідні документи, відмовили, однак повідомили, що в даних приміщеннях вони перебувають на підставі договорів суборенди (т.1 а.с.164, 165).

Таким чином, у справі встановлено, ОСОБА_1 не є власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано у встановленому законом порядку з 27 жовтня 2016 року за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.

Матеріали справи не містять та позивачем суду не надано належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 , який не є власником зазначеного приміщення, є споживачем послуг з постачання теплової енергії у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 за період часу з листопада 2020 року по березень 2023 року, за який у позовній заяві просив стягнути суму заборгованості позивач.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 , який не є власником зазначеного приміщення, на момент виникнення заборгованості, був орендарем приміщення та споживачем послуг за вказаною адресою.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог КП ТеплоенергоДніпровської міськоїради до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості у зв`язку з недоведеністю.

Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог не підтверджуються належними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Теплоенерго Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частини постанови

проголошено у судовому засіданні 25 лютого 2025 року

Повний текст постанови складено 26 лютого 2025 року

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді М.О.Макаров

О.В. Свистунова