Рішення

від 21.10.2010 по справі 3/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/275

21.10.10

За позовом     Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по

                        утриманню житлового господарства «Хрещатик»

До                       Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедрик»

Про                        стягнення 88 542,07 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача            Богомаз А.К. –по дов. № 891/11 від 29.12.2009

Від відповідача        не з‘явився

СУТЬ СПОРУ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедрик»88 542,07 грн. заборгованості за експлуатаційні витрати та комунальні послуги.

Відповідач в судове засідання не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.10.2010 та ухвалі від 14.10.2010 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення з огляду на наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме за юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 01.10.2010: м. Київ, пров. Бастіонний, 7, кв. 78 та за адресою об‘єкта оренди : м. Київ, вул. Хрещатик, 15.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 21.10.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва»затверджено перелік об‘єктів комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва до якого зокрема входить жилий будинок за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4 літ. А (позиція 72 додатку 7).

03.03.2006 між Фондом приватизації комунального майна Печерського району м. Києва (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Щедрик»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідач придбав нежилі приміщення  з № 1 по № 14 загальною площею 458,10 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4  літ. А.

31.03.2006 між  Комунальним підприємством Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Щедрик»(споживач) було укладено договір № 1099 про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору споживач на підставі договору купівлі-продажу № 110454 від 03.03.2006, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П. № 565, зареєстрований в БТІ за № 3121-п/1383-п, акту передачі нежитлового приміщення № 733 від 30.03.2006, загальною площею 583,10 кв. м. в будинку № 15 по вул. Хрещатик у м. Києві.

Відповідно до рішення Печерської районної у місті Києві ради № 47 від 12.06.2007 «Про реорганізацію комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло»шляхом виділу»житловий будинок № 15/4 по вул. Хрещатик у м. Києві було вилучено з оперативного управління Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло»та закріплено на праві оперативного управління за Комунальним підприємством Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик»(позиція 74 додатку 1 до цього рішення).

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем не сплачуються надані позивачем комунальні послуги, в зв’язку з чим у відповідача за період з січня по серпень 2010 року виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 88 542,07 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1.2. договору виконавець зобов‘язався надавати споживачеві послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення, виступаючи при цьому як транспортувальник між виробниками цих послуг АЕК «Київенерго»та ВАТ «Київводоканал»та споживачем, утримувати будинок та прибудинкову територію, а споживач зобов‘язався своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами та відшкодовувати пропорцій часту витрат на утримування будинку та прибудинкової території на умовах цього договору.

Пунктом 1.4. договору визначено, що предметом договору є наступні послуги: утримання будинку і прибудинкової території –є; компенсаційна мережа ЦО –є; холодне водопостачання –є; централізоване опалення –є.

Відповідно до п. 8.1. договору термін дії договору встановлений сторонами з 31.03.2006 до 01.01.2010.

При цьому пунктом 8.3. договору встановлено, що споживач не може відмовитися від укладання нового договору після закінчення терміну дії даного договору, якщо він продовжує бути власником цього нежитлового приміщення.

Доказів того, що відповідач не є власником нежитлових приміщень та відбулась зміна власника цих приміщень сторонами не подано.

Крім того, пунктом 8.4. договору передбачено право споживача відмовитись від користування послугами шляхом звернення до виконавця з пропозицією про внесення змін до договору з даного питання, враховуючи технічні можливості відключення таких мереж.

Матеріали справи не містять та не подані відповідачем докази того, що відповідач звертався до позивача з пропозицію внести відповідні зміни до договору.

Крім того, за відсутності жодної заяви однієї із сторін про припинення дії договору та необхідність укладення нового договору, суд приходить до висновку, що відповідач  продовжує споживати  і користується послугами на підставі договору та відповідно має сплачувати  позивачу плату за спожиті комунальні послуги у відповідності з його умовами.

Згідно п. 3.1. договору плата по договору вноситься споживачем на рахунок виконавця до 25 числа поточного місяця.

Розмір щомісячного розрахунку за комунальні послуги встановлюються в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаної площі) і холодної води, згідно з нормами постачальників комунальних послуг (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору у випадку прийняття органами влади, управління чи Національним банком України рішень щодо зміни цін і тарифів, порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами та громадянами, новий порядок поширюється на умови цього договору без їх узгодження сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений також п. 5 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що за фактично отримані відповідачем за січень –серпень 2010 року комунальні послуги (утримання будинку і прибудинкової території; компенсаційна мережа ЦО; холодне водопостачання; централізоване опалення) за діючими тарифами нараховано відповідачу 88  542,07 грн.

Зобов’язання з оплати комунальних послуг відповідач не виконав в повному обсязі, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за комунальні послуги в сумі 88 542,07 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради «Хрещатик»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедрик»(м. Київ, пров. Бастіонний, 7, кв. 78, код ЄДРПОУ 32827185) на користь Комунального підприємства Печерської районної у місті Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик» (м. Київ, вул. Лютеранська, 28/19, код ЄДРПОУ 35534430) 88 542 (вісімдесят вісім тисяч п‘ятсот сорок дві) грн. 07 коп. заборгованості за експлуатаційні витрати та комунальні послуги, 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

Сівакова В.В.

Рішення підписано 25.10.2010