Ухвала

від 19.09.2024 по справі 643/7744/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 643/ 7744/ 24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-кп/818/ 2024/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ч1 ст.296 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора , з участю обвинуваченого ОСОБА_6 , з участю його захисника ОСОБА_7 , без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме представника потерпілого ОСОБА_8 , належним чином повідомленого про розгляд справи, від якого надійшла заява про розгляд справи без нього, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Московського районного суду м. Харкова від 23.07.2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаним вироком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, освіта середня спеціальна, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу 89 КК України,

визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначено йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, з покладенням на засудженого обов`язків:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).

Задоволено цивільний позов потерпілого - ТОВ «ТАР» (код ЄДРПОУ 44128137) до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про стягнення завданої кримінальним проступком матеріальної шкоди та стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого спричинену кримінальним проступком матеріальну шкоду в розмірі 304 (триста чотири) гривні 58 коп.

Також вирішено питання щодо судових витрат, речових доказів, відповідно до вимог ст.100,126, 174 КПК України.

Згідно вказаного вироку ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він, 07.01.2024 приблизно о 02:30, точний час в ході досудового розслідування не встановлений, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, ігноруючи комендантську годину, встановлену у зв`язку з воєнним станом в країні, підійшов до кіоску торгової марки «Посад», де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «ТАР» (ЄДРПОУ 44128137), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , і попрохав у реалізатора продати йому спиртні напої, на що реалізатор дотримуючись вимог чинного законодавства, відмовив йому у продажі та зачинив вікно для видачі товарів.

Перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, використовуючи відмову реалізатора ОСОБА_9 як малозначний привід для з`ясування стосунків та вчинення протиправних дій, ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що він знаходиться у громадському місці, де навколо розташовані висотні багатоквартирні будинки харків`ян, які відпочивають у нічний час доби, маючи раптовий протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, бажаючи продемонструвати своє явне нехтування до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, п`яне молодецтво, нахабно став проявляти зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, бажаючи в такий спосіб протиставити себе суспільству.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з хуліганських спонукань, безпричинно, почав голосно ображати раніше незнайомого йому реалізатора ОСОБА_9 нецензурною лайкою, принижуючи її людську честь та гідність, після чого, проявляючи особливу зухвалість, умисно, зі значною силою, наніс удар кулаком правої руки, в якій тримав мобільний телефон, по склопакету металопластикового вікна кіоску торгової марки «Посад», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , яке мало наступні характеристики: «4-16-4, пл. 0,245 м.кв», внаслідок чого умисно розбив скло у вказаному м/п склопакеті, після чого ОСОБА_6 припинив свої протиправні дії та пішов із місця вчинення кримінального правопорушення, чим спричинив ТОВ «ТАР» (ЄДРПОУ 44128137), відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 4669 від 12.06.2024 матеріальну шкоду у розмірі 304,58 грн.

Судом вказані дії обвинуваченого кваліфіковано за ч.1 ст.296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство).

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з прийнятим судом рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок в частині призначеного покарання, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 обрати покарання у виді 3 років обмеження волі.

В обґрунтування своїх вимог, прокурор посилається на неврахування судом при призначенні обвинуваченому покарання, відомостей стосовно особи засудженого та характер вчинених ним дій, зокрема те, що під час дослідження даних про особу підсудного, встановлено, що з 27.05.2020 року у Чугуївському міському суді Харківської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, в якому призначено підготовче засідання лише 24.07.2024 через те, що обвинувачений весь час ухилявся від явки до суду. Крім того, в обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст.309 КК України направлено до Червонозаводського районного суду м. Харкова, яке об`єднано з кримінальним провадженням за ч. 4 ст.185 КК України.

Як зазначає прокурор, з моменту звільнення від відбування покарання у липні 2022 року за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2021 року всього через рік, обвинувачений знов продовжив свою злочинну діяльність, що свідчить про його не бажання стати на шлях виправлення. Також відносно нього ухвалено рішення про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.179-2 КУпАП за фактом вчинення домашнього насильства.

А тому, у зв`язку з вищевикладеним, прокурор вважає, що призначене судом покарання не є достатнім для попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим та не відповідає загальним засадами призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, внаслідок його м`якості.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просива її задовольнити.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Як вказано в ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На думку колегії суддів, при постановленні обвинувального вироку, суд першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.94 КПК України оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Щодо тверджень прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого, внаслідок м`якості, то колегія суддів зазначає наступне.

Визначення розміру покарання у конкретному кримінальному провадженні є реалізацією принципу справедливості у частині індивідуалізації кримінальної відповідальності. Обираючи той чи інший вид та розмір покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України.

Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст.65 КК України, покарання винній особі має бути призначено у межах санкції закону, за яким її визнано винною, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу, із урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, разом з обвинувальним актом, до суду надійшла заява обвинуваченого щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні. Вказана заява підписана також захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_7 . Також у матеріалах міститься заява обвинуваченого про отримання ним копії цивільного позову, проти задоволення якого, він не заперечував.

Враховуючи вищенаведене, суд, згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України, розглянув дану справу у спрощеного провадженні.

.Мотивуючи своє рішення про призначення обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду, строком на 1 рік, суд врахував: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального проступку; а також встановив відомості, що характеризують обвинуваченого, на підставі даних, зібраних органом досудового розслідування, згідно яких, ОСОБА_6 не одружений, офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий. Також судом враховано, що обвинуваченому повідомлено про підозру: 1) 05.05.2020 спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони центрального регіону за ч. 4 ст. 407 КК України (05.05.2020 обвинувальний акт направлено до Чугуївського міського суду Харківської області; відповідно до ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 14.11.2023 оголошений у розшук; 2) 24.08.2023 Слобідською окружною прокуратурою м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України (18.10.2023 обвинувальний акт направлено до Червонозаводського районного суду м. Харкова); 3) 27.02.2024 Слобідською окружною прокуратурою м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України (28.02.2024 обвинувальний акт направлено до Червонозаводського районного суду м. Харкова), згідно з ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова) від 14.06.2024 кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 1 ст. 309 КК України об`єднані в одне провадження і знаходяться на розгляді суду.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнав його щире каяття, а обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, суд не визнав обтяжуючою покарання обставиною, рецидив злочину, виходячи з того, що, з наявних у матеріалах справи відомостей, зазначених у довідці № 215-29052024/6307, сформованої 05.06.2024 на вимогу ХРУП № 2 ГУНП у Харківській області, 25.05.2021, ОСОБА_6 був засуджений Ленінським районним судом м. Харкова за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік на підставі ст. ст. 75, 76 КК України. Вирок набрав законної сили 25.06.2021. Відтак, 08.07.2021 ОСОБА_6 був поставлений на облік в Основ`янський РВ ФДУ «Центр пробації» в Харківській області. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 08.06.2022 ОСОБА_6 був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку з 16.06.2022.

Оскільки подія кримінального проступку в даній справі мала місце 07.01.2024, тобто, в період, коли обвинувачений ОСОБА_6 не мав непогашеної або незнятої судимості, то така обтяжуюча обставина вчинення кримінального правопорушення як рецидив злочину не знайшла свого фактичного підтвердження.

При призначенні обвинуваченому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, крім іншого, врахував майновий стан обвинуваченого та відсутність офіційного доходу, що унеможливлює призначення покарання у виді штрафу або виправних робіт, а також те, що обвинувачений, в силу ст.89 КК України, є раніше не судимою особою та вважав за можливе призначити покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 296 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік та покласти на засудженого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).

Крім того, враховуючи, що обвинувачений отримав копію цивільного позову потерпілого так не заперечував проти його задоволення, суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого, матеріальної шкоди, в сумі 304 грн. 58 коп.

Обране судом першої інстанції покарання, на думку колегії суддів, призначено судом відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У відповідності до ст. 65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Доводи апеляційноїскарги прокурорапро невідповідністьпризначеного судомпершої інстанціїпокарання тяжкостікримінального правопорушеннята особізасудженого, внаслідок м`якості, з огляду на повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні інших злочинів та направлення обвинувальних актів на розгляд суду, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції наведено належне мотивування своїх висновків щодо наявності підстав для призначення саме такого виду покарання, з урахуванням обставин, передбачених ст.66 КК України, повного визнання обвинуваченим своєї провини, щирого каяття, а також з урахуванням майнового стану обвинуваченого, внаслідок якого, судом зроблено висновок про неможливість призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу та виправних робіт.

При цьому, колегія суддів враховує, що, згідно з ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини та у п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також у п.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Вказане положення становить підґрунтя для регламентації цього принципу в національному законодавстві. Так, у ч. 1 ст. 62 Конституції України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Цей конституційний принцип презумпції невинуватості майже аналогічно закріплено безпосередньо у тексті закону України про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК), а також відображено у кримінальному процесуальному законі (ст. 7 та ч. 1 ст. 17 КПК).Отже, згідно з чинним законодавством винуватість особи може бути встановлено лише обвинувальним вироком суду.

Крім того, колегія суддів враховує, що на даний час обвинувачений займається доглядом за своїм сином, якому 1 рік та 6 місяців, оскільки його дружина-співмешканка, працює., проживає зі своєю бабусею, якій допомагає, через її хворобливий стан здоров`я.

Отже, апеляційні вимоги прокурора про призначення ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі, слід вважати безпідставними, оскільки вони мають суто суб`єктивний характер, а призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення особи обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції за доводами апеляційної скарги прокурора, колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, судовий розгляд даного кримінального провадження проведено повно, всебічно, об`єктивно, із додержанням вимог закону України про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону, за результатами судового розгляду постановлено законне й обґрунтоване рішення.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв`язку із чим, вирок суду слід залишити без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Вирок Московського районного суду м. Харкова від 23.07.2024 року по справі щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.1 ст.296 КК України, залишити без змін.

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанціїпротягом трьох місяцівз дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3