Постанова

від 24.09.2024 по справі 698/231/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 698/231/19Провадження № 22-ц/821/1166/24категорія: 351000000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

скаржник: Катеринопільська селищна рада

орган, дії якого оскаржуються: Звенигородський відділ ДВС у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

представник органу, дії якого оскаржуються: ОСОБА_1

заінтересована особа (боржник): ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року ( постановлену в приміщенні Катеринопільського районного суду Черкаської області під головуванням судді Лазаренка В.В.) у справі за скаргою Катеринопільської селищної ради на дії головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяни Василівни, боржник: ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,-

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

10 травня 2024 року Катеринопільська селищна рада звернулася до суду зі скаргою про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, боржник: ОСОБА_2 .

В обґрунтування скарги вказує, що 05.08.2020 року Катеринопільським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист № 698/231/19 на виконання рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області по справі № 698/231/19 від 05.08.2020 року про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності Катеринопільської селищної ради Черкаської області та розміщеною в її межах громадською криницею, які є прилеглими до належного ОСОБА_2 будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та розташовані за «червоною лінією», шляхом проведення за власний рахунок демонтажу самовільно зведеної огорожі навколо вказаних об`єктів. 14.12.2021 року головним державним виконавцем Полтавською А.О. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка скасована судом.

Зазначає, що по даному виконавчому листу 25.05.2022 року постановою головного державного виконавця було відновлено виконавче провадження № 62759283. Однак 08.05.2024 року Катеринопільською селищною радою отримано постанову від 29.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження.

Вважає, що постанова головного державного виконавця Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяни Василівни є незаконною та необґрунтованою, а дії виконавця неправомірними.

Враховуючи наведене, Катеринопільська селищна рада просила суд визнати дії головного державного виконавця неправомірними та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.04.2024 року ВП № 62759283.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року, з урахуванням ухвали суду від 20 травня 2024 року про виправлення описки, скаргу Катеринопільської селищної ради - задоволено.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавцяЗвенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Т.В. прозакінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 698/231/19, виданому 05.08.2020 року Катеринопільським районним судом Черкаської області,а постанову від29.04.2024 рокупро закінчення виконавчого провадження - незаконною.

Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від29.04.2024 року № 62759283, винесену головним державним виконавцемЗвенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Т.В.

Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що неспроможність залучення державним виконавцем суб`єктів господарювання до проведення виконавчих дій не є достатньою правовою підставою для закінчення виконавчого провадження з підстав неможливості виконання рішення суду без участі боржника.

Державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів для примусового виконання рішення, тому в нього не було підстав для закінчення провадження в справі з підстав, передбачених п. 11 ч. 1ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», отже постанова про закінчення виконавчого провадження єпередчасною і винесена за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документу,тому є неправомірною.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 06 червня 2024 року, представник Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Полтавська А.О., вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою, постановленою із неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року та прийняти нове судове рішення , яким в задоволенні скарги Катеринопільської селищної ради відмовити.

Апеляційна скарга,зокрема,мотивована тим,що суд першої інстанції, не повідомивши належним чином про дату та час розгляду скарги, розглянув справу без участі уповноваженого представника Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), тим самим позбавив останнього надати свої пояснення та заперечення проти поданої скарги Катеринопільської селищної ради.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги до апеляційної скарги долучає матеріали виконавчого провадження з яких, як вважає скаржник, вбачається належне вчинення державним виконавцем дій у відповідності до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» з примусового виконання рішення, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

Стверджує, що на боржника було неодноразово накладено штрафи за невиконання рішення суду, а також скеровано до правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, що в повній мірі узгоджується з приписами ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, до суб`єктів господарювання неодноразово надсилались запити про прийняття участі у проведенні виконавчих дій щодо демонтажу самовільної зведеної огорожі. Проте, такі запити, в більшості, залишились без відповідного реагування. Наведені обставини, за переконанням скаржника, стали обґрунтованою підставою для закінчення виконавчого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу

04 липня 2024 року на адресу Черкаського апеляційного суду від Катеринопільської селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не містять передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, тому постановлена ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, у зв`язку із чим просить останню залишити без змін, а апеляційну скаргу Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Звенигородського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 62759283 з примусового виконання виконавчого листа № 698/231/19, виданого 05.08.2020 року Катеринопільським районним судом Черкаської області про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності Катеринопільської селищної ради Черкаської області та розміщеною в її межах громадською криницею, які є прилеглими до належного ОСОБА_2 будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та розташовані за «червоною лінією», шляхом проведення за власний рахунок демонтажу самовільно зведеної огорожі навколо вказаних об`єктів.

29.04.2024 року у даному виконавчому провадженні головним державним виконавцем Звенигородського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Музиченко Т.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 698/231/19, виданого 05.08.2020 року Катеринопільським районним судом Черкаської області, оскільки рішення, встановлене виконавчим документом, боржником не виконано. В результаті вжитих державним виконавцем заходів, виконати дане рішення без участі боржника не вдалося. Надіслані запити про надання відомостей про суб`єктів господарювання, які мають КВЕД 2010 КЛАС 43.11 «Знесення» та мають право на виконання робіт щодо демонтажу виявилися безрезультатними, а виконавчий документ надсилається до Катеринопільського районного суду Черкаської області.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, Черкаський апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду в повній мірі не відповідає.

Так, однією з доводів апеляційної скарги є твердження скаржника про те, що судом розглянуто справу за відсутності уповноваженого представника Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи, зважає на наступне.

У відповідності до ст. 447-448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

У відповідностідо ст.450ЦПК Українискарга розглядаєтьсяу десятиденнийстрок усудовому засіданніза участюстягувача,боржника ідержавного виконавцяабо іншоїпосадової особиоргану державноївиконавчої службичи приватноговиконавця,рішення,дія чибездіяльність якихоскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Апеляційний суд відзначає, що під час перебування справи у провадженні суду останній повинен забезпечувати дотримання балансу між процесуальними правами сторін щодо права бути обізнаним про судову справу та своєчасним розглядом справи і вживати всіх можливих заходів для розгляду справи з дотриманням розумних строків.

Повідомлення про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинно бути вручено завчасно, з таким розрахунком,щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства відкритості судового процесу.

Розгляд справи судом за відсутності сторони або інших учасників справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення сторони, учасника справи про дату, час та місце судового засідання.

10 травня 2024 року до Катеринопільського районного суду Черкаської області надійшла скарга на дії Звенигородського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ).

20 травня 2024 року Катеринопільським районним судом Черкаської області постановлено ухвалу, якою скаргу Катеринопільської селищної ради задоволено.

При цьому, матеріали справи не містять будь-яких відомостей, які б свідчили про належне повідомлення учасників справи, зокрема Звенигородський відділ ДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) про розгляд скарги.

Таким чином, за відсутності у суду першої інстанції відомостей щодо належного та завчасного повідомлення Звенигородського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) про судове засідання, суд мав вжити заходів щодо такого повідомлення, в тому числі й відклавши, за необхідності, розгляд справи.

Суд першої інстанції не врахував зазначені обставини, та дійшов помилкового висновку про належне повідомлення Звенигородського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) про дату та час судового засідання, у зв`язку з чим припустися порушення процесуального права, вказаного у наведеній нормістатті 450 ЦПК України, яка в імперативному порядку визначає відповідні наслідки скасування судового рішення.

Подібні за своїм змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 28.12.2018 у справі № 905/2190/17 та від 10.10.2019 у справі № 904/3835/18.

Здійснивши розгляд справи без участі Звенигородського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м. Київ) за відсутності інформації про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що конституційне право на участь у судовому розгляді, у тому числі бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може вважатися формальним; це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п. 47 рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «"Дія 97" проти України»; заява № 19164/04).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в частині неналежного повідомлення органу ДВС про розгляд щодо нього скарги на неправомірні дії, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового.

Постановляючи нове судове рішення по суті вимог поданої скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40). У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Нормою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні Звенигородського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 62759283 з примусового виконання виконавчого листа № 698/231/19, виданого 05.08.2020 року Катеринопільським районним судом Черкаської області про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності Катеринопільської селищної ради Черкаської області та розміщеною в її межах громадською криницею, які є прилеглими до належного ОСОБА_2 будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та розташовані за «червоною лінією», шляхом проведення за власний рахунок демонтажу самовільно зведеної огорожі навколо вказаних об`єктів.

Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» регулює порядок виконання рішень суду, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеногочастиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження.

Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Матеріали справи дають підстави стверджувати, що державним виконавцем вчинялись дії щодо виконання виконавчого листа № 698/231/19, виданого 05.08.2020 року Катеринопільським районним судом Черкаської області. Зокрема, неодноразово накладено штрафи за невиконання рішення суду, скеровано до правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та направлено запити до суб`єктів господарювання про прийняття участі у проведенні виконавчих дій щодо демонтажу самовільної зведеної огорожі.

Проте, вчинені дії у своїй сукупності не дають об`єктивних підстав стверджувати про вжиття достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документа, виданого 05.08.2020 року Катеринопільським районним судом Черкаської області, про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності Катеринопільської селищної ради Черкаської області та розміщеною в її межах громадською криницею, які є прилеглими до належного ОСОБА_2 будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та розташовані за «червоною лінією», шляхом проведення за власний рахунок демонтажу самовільно зведеної огорожі навколо вказаних об`єктів.

Апеляційний суд зазначає, що обов`язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному чи приватному виконавцю незрозуміло рішення, порядок його виконання, то виконавець не позбавлений можливості звернутись до суду з заявою про роз`яснення рішення суду, про встановлення порядку виконання рішення.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судом роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

На переконання судової колегії, належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим у розумінні статті 129-1 Конституції України.

З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв з порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про закінчення виконавчого провадження, за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчого документу.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скарги про визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, про що вірно зазначив суд першої інстанції розглядаючи скаргу по суті. Проте, зважаючи на процесуальні порушення, допущені районним судом, колегія суддів вважає, що ухвала Катеринопільського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення вимог скарги Катеринопільської селищної ради на дії ДВС.

Розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України не здійснюється, враховуючи, що скарга по суті є обгрунтованою та задоволена апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.

Ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 20 травня 2024 року скасувати та ухвалити нову.

Скаргу Катеринопільської селищної ради на дії головного державного виконавця Катеринопільського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяни Василівни про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження задовольнити.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Катеринопільського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяни Василівни про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 698/231/19, виданого 05.08.2020 року Катеринопільським районним судом Черкаської області, а постанову від 29.04.2024 року про закінчення виконавчого провадження незаконною.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.04.2024 року № 62759283, ухвалену головним державним виконавцем Катеринопільського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Музиченко Тетяною Василівною.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді О.М. Новіков

Л.І. Василенко

/ повний текст постанови суду виготовлено 24 вересня 2024 року/