Рішення

від 17.09.2024 по справі 509/519/23

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/519/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року смт.Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу №509/519/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда та Немезіда» до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда таНемезіда» черезпредставника адвоката ВеселоваА.В.звернулось досуду зпозовомдо ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріусОдеського міськогонотаріального округуФролова РусланаВалеріївна провизнання недійснимдоговору купівлі-продажуквартири АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру за ОСОБА_1 було зареєстроване нотаріусом Фроловою Р.В. 15.02.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.02.2022 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 передала в якості додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Феміда та Немезіда» належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , вартістю згідно нормативної грошової оцінки 280000 гривень. Цей акт посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною.

15.02.2022 року ОСОБА_1 звернулась до директора ТОВ «Феміда та Немезіда» ОСОБА_4 з пропозицією придбати зазначену квартиру шляхом перерахування на безготівковий рахунок ТОВ грошової суми 280000 гривень, на що ОСОБА_4 погодився.

В подальшому ОСОБА_1 надала ОСОБА_4 для огляду підроблену банківську довідку про перерахування нею зазначеної грошової суми за придбання квартири на балансовий рахунок ТОВ «Феміда та Немезіда». За вказаної обставини 15.02.2022 року ОСОБА_4 як представником ТОВ «Феміда та Немезіда» було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого ОСОБА_1 набула право власності на квартиру.

Згідно пункту 3 оспорюваного Договору, продаж квартири вчинено за 280000 (двісті вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, які Покупець сплатив Продавцю до підписання цього договору, представник Продавця своїм підписом під цим договором підтверджує одержання зі сторони Покупця повного розрахунку за відчужувану квартиру і відсутність до нього претензій фінансового характеру.

Позивач зазначає, що зміст цього пункту договору не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 не перерахувала в безготівковій формі грошові кошти на рахунок ТОВ «Феміда та Немезіда».

Таким чином, квартира вибула з володіння ТОВ поза волею ОСОБА_4 внаслідок обману зі сторони відповідача ОСОБА_1 .

На підтвердження доводів позовної заяви позивач посилається на доказ аудіозапис розмови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 під час якої ОСОБА_1 заперечувала факт несплати за придбану нею квартиру аудіодиск доданий до позовної заяви.

Зазначено, що обставини викладені у позовній заяві, зможуть підтвердити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , заявлено клопотання про виклик цих осіб в судове засідання для допиту в якості свідків.

Позивач зазначає, що 03.06.2022 року ОСОБА_1 відчужила спірну квартиру ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу, завіреному приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Мазаратій А.В. за реєстровим №603. Згідно п. 2.1 цього договору купівля-продаж квартири АДРЕСА_2 відбулась за 785948 гривень, які отримала ОСОБА_1 .

За вказаними обставинами 02.09.2022 року за заявою ОСОБА_4 . ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області внесено відомості до ЄРДР за №12022162510000957 (копія заяви та витягу з ЄРДР додані до позовної заяви (а.с. 34-36).

Посилаючись на ст. 230 ЦК України, позивач вважає, що ОСОБА_4 помилився щодо укладеного правочину, оскільки був введений в оману збоку покупця ОСОБА_1 .

Також, позивач у позові зазначає, що квартира АДРЕСА_2 , на момент її продажу представником ТОВ «Феміда та Немезіда» Федяєвим С.В. перебувала під забороною відчуження на підставі ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2021 року у цивільній справі №509/2812/21 та лише 26.04.2022 року постановою Одеського апеляційного суду ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2021 року була скасована (копії відповідних судових рішень додані до позову а.с. 32-33, 37-40).

Посилаючись на перелічені доводи та надані докази позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений нотаріусом Фроловою Р.В. 15.02.2022 року. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.02.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

06.03.2023 року представник позивача адвокат Веселов А.В. звернувся до суду з клопотанням про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судове засідання.

06.03.2023 року представник позивача адвокат Веселов А.В. звернувся до суду з клопотанням про витребування з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради копії реєстраційної справи квартири АДРЕСА_2 .

13.04.2023 року представник відповідача ОСОБА_6 звернувся до суду з заявою про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

13.04.2023 року представник відповідача ОСОБА_6 подав відзив на позовну заяву, в якій зазначив доводи своїх заперечень.

Ухвалою від 25 травня 2023 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_6 про участь в судовому засіданні 29.05.2023 року в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні судом постановлена протокольна ухвала про відмову представнику відповідача ОСОБА_6 поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, оскільки відзив поданий з порушенням вимог ЦПК України відсутні докази надсилання відзиву іншій стороні по справі, тому судом постановлено наявний в матеріалах справи відзив не досліджувати.

Ухвалою від 16 жовтня 2023 року задоволено клопотання представника позивача адвоката Веселова А.В. - витребувано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м.Одеса, вул Черняховського, 6) належним чином завірену копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна № 2171147851237 квартиру АДРЕСА_1 .

Судом отримано відповідь від 08.11.2023 року вх №7312-23, в якій зазначено, що Управління юридичного департаменту не є суб`єктом запитуваної інформації, також повідомлено, що відомості про зареєстровані речові права зберігаються державним реєстратором, яким проведено реєстраційну дію протягом трьох років.

Ухвалою від 04 грудня 2023 року підготовче провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда та Немезіда» до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним - закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті, здійснено виклик всіх осіб.

Ухвалою від 04.03.2024 року задоволено клопотання адвоката Федяєва С.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судові засідання неодноразово відкладались, зокрема у зв`язку зі зміною представника відповідача допущено до судового розгляду справи адвоката Счастлівцеву Л.В., надано представнику можливість ознайомитись з матеріалами справи. В подальшому в судові засідання неодноразово не з`являлись представники позивача.

В судове засідання, призначене на 29.07.2024 року належним чином повідомлені представник позивача адвокат Веселов А.В. та ОСОБА_4 не з`явилися, причини неявки в судове засідання не повідомили, жодних заяв до суду не подавали.

В судове засідання, призначене на 17.09.2024 року представники позивача та відповідача не з`явилися. При цьому від представника позивача адвоката Веселова А.В. до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.

Від представника відповідача адвоката Счастлівцевої Л.В. до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю та відсутністю належним чином повідомленої відповідачки ОСОБА_1 . З клопотаннями про відкладення розгляду справи жодний учасник справи не звертався.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Статтею 76 ЦПК визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами частин 1, 5 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом встановлено, що Актом від 15.02.2022 року ОСОБА_2 через представника за довіреністю ОСОБА_3 передала директору ТОВ «Феміда та Немезіда» Федяєву С.В. квартиру АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано у ДРРП від 19.09.2020 року, номер запису про право власності 38237865. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2171147851237.

ОСОБА_2 передала, а ТОВ «Феміда та Немезіда» прийняло в якості додаткового вкладу до статутного капіталу вказану квартиру (грошова оцінка 280000 гривень). Зазначено, що сторони не мають один до одного матеріальних претензій.

Акт від 15.02.2022 року не містить відомостей щодо будь-яких обтяжень чи заборони відчуження зазначеної квартири.

До позовної заяви надано завірену копію Статуту ТОВ «Феміда та Немезіда» (а.с.8-31). Учасниками ТОВ є ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2 ). Згідно п. 4 Статуту, статутний капітал формується за рахунок вкладів його учасників. П. 4.6 Статуту, абз. 4 зазначено, що збільшення статутного капіталу допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі та може відбуватись шляхом внесення додаткових вкладів всіма учасниками або деякими з них.

П. 5.2 розділу 5 Статуту (майно та кошти ТОВ) зазначено, що джерелами формування майна є зокрема майно, придбане у громадян у встановленому законом порядку.

Згідно п. 5.3 Статуту, ТОВ володіє, користується та розпоряджається власним майном на свій розсуд, здійснює відносно нього дії, які відповідають цьому статуту та не суперечать діючому законодавству. П. 5.4 Суб`єктом права власності на майно ТОВ є Товариство, а не його учасники. П. 5.5 ТОВ має право вчинити щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать Закону. Розділ 19 Статуту встановлено, що виконавчим органом ТОВ є директор. П. 19.3 Директор укладає та підписує від імені ТОВ господарські та інші договори, виступає розпорядником його коштів та майна без обмежень.

П. 19.5 Статуту директор несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, звітності, своєчасність та повноту сплати податків, зберіганню документів товариства, печатки, штампів.

Згідно довідки АА №582423 з ЄДРПОУ керівником ТОВ «Феміда та Немезіда» є ОСОБА_4 (а.с.41-44).

Оспорюваний договір купівлі-продажу квартири від 15 лютого 2022 року, посвідчений нотаріусом Фроловою Р. укладений між ТОВ «Феміда та Немезіда» - в особі директора ОСОБА_4 , діючого на підставі Статуту представник продавця та ОСОБА_1 (покупець).

Пунктом 2 Договору зазначено, що право власності на вказану квартиру зареєстровано продавцем у Державному реєстрі речових прав від 19.09.2020 року, номер запису про право власності 38237865. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2171147851237. Реєстрація права власності підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав отриманою нотаріусом Фроловою Р.В. станом на день посвідчення цього договору шляхом безпосереднього доступу до нього.

Пункт 3 Договору містить положення, що продаж квартири вчинено за 280000 гривень, які Покупець сплатив продавцю до підписання цього договору в порядку, встановленому законодавством України. Представник Продавця своїм підписом під цим договором підтверджує одержання у сторони Покупця повного розрахунку за відчужувану квартиру і відсутність до нього претензій фінансового характеру.

Пунктом 5 Договору зазначено, що представник Продавця свідчить, що нерухоме майно, що відчужується за договором, під забороною (арештом) не перебуває, а також не передане як внесок до статутного капіталу юридичних осіб, щодо нього відсутні судові спори та інше. Факт відсутності заборони відчуження Предмету договору, факт відсутності перебування в іпотеці та факт відсутності податкової застави підтверджується за даними ДРРП на нерухоме майно. Відповідно до відомостей, що містяться у єдиному реєстрі боржників, Сторони не визнані боржниками і стосовно них не відкрито відповідне виконавче провадження.

Пунктом 6 Договору засвідчено, крім іншого, що при укладенні Договору відсутній будь-який обман чи інше переховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані сторонами.

Пункт 7 Договору має відомості, що Сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу предмету договору. Попередні домовленості, що були до укладення договору та не відображені в його тексті, не мають правового значення.

Таким чином, доводи позивача, що покупець ОСОБА_1 надала Продавцю підроблений банківський документ є безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими жодними доказами. Будь-якої копії цього банківського документу до матеріалів справи не надано, а судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Довідку, додану до позову виписку з банку щодо руху коштів ТОВ «Феміда та Немезіда» (а.с.54-55) суд оцінює критично, оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу не містить умовою оплати за квартиру переводу на безготівковий рахунок ТОВ.

Доводи позивача,що договірпідлягає визнаннюнедійсним узв`язку ззабороною відчуження,встановленою рішеннямсуду,не можутьприйматись судомдо уваги,оскільки затаких обставинсаме Продавець(директорТОВ ОСОБА_4 )ввів Покупцяв оману,засвідчивши вприсутності нотаріуса,що«нерухоме майно, що відчужується за договором, під забороною (арештом) не перебуває, а також не передане як внесок до статутного капіталу юридичних осіб, щодо нього відсутні судові спори та інше» - зазначено в п. 5 Договору. Крім того, на час укладення Договору жодних заборон та обтяжень предмет купівлі-продажу не мав і це було перевірено нотаріусом та зазначено в Договорі. Суд також враховує, що постановою Одеського апеляційного суду від 26.04.2022 року ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 червня 2021 року була скасована.

Аудіозапис, що міститься на диску «Розмова по телефону директора ТОВ «Феміда та Немезіда» ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , доданий до позову (а.с. 59, Том 1) суд визнає недопустимим доказом з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Встановити, що голоси на аудіозапису розмови належать ОСОБА_4 та ОСОБА_1 без проведення фоноскопічної експертизи щодо ідентифікації голосів осіб, між якими відбулася розмова не можливо. Не зазначено дату та час розмови, не міститься жодних ідентифікуючих ознак телефонів осіб, розмова яких міститься на диску.

Відповідне клопотання про призначення та проведення фоноскопічної експертизи щодо ідентифікації голосів осіб, між якими відбулася розмова, сторонами по справі заявлено не було.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду своєю постановою від 16 грудня 2020 року в справі №661/4683/13-к підтримав рішення місцевого суду про визнання недопустимими доказами протоколу огляду добровільно виданого особою належного йому диктофону, записів на ньому, висновки криміналістичної експертизи звукозапису, оскільки потерпілий, записуючи на власний диктофон розмову з іншою особою, за власною ініціативою та безконтрольно здійснював оперативно-розшукову діяльність, що заборонено законом.

Виходячи з позиції ККС ВС, викладеної в постанові від 22.08.2019 у справі № 712/8320/15-к, аудіозаписи розмов не можна вважати допустимим доказами, якщо не було проведено фоноскопічної експертизи, не було встановлено геолокацію телефону під час вчинення кримінального правопорушення, не були вчинені інші дії, які б доводили автентичність і достовірність аудіозапису.

У постанові від 22.08.2019 р. у справі №712/8320/15?к Верховний Суд погодився з висновками судів про відсутність достатніх і допустимих доказів, якими підтверджувалися б факти, що голос на аудіозаписах належить особі, у зв`язку з тим, що клопотань про призначення фоноскопічної експертизи заявлено не було.

Вирішуючи питання про допустимість аудіозаписів телефонних розмов, суд керуються висновками, що містяться в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням СБУ щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України №12?рп/2011 від 20.10.2011 р., та оцінює відповідні докази як такі, що є недопустимими та порушують встановлене ст. 32 Конституції України право на таємницю телефонних розмов.

В процесі розгляду справи позивачем не надано суду відомостей щодо руху кримінального провадження, на яке посилається в своїй позовній заяві, витяг з ЄРДР, наданий до позову, роздруковане неналежною якістю, що його неможливо прочитати. Жодних пояснень з цього приводу позивач не надав.

Так, правилами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 цієї статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов`язком суду.

Суд вважає, що позивачем не доведено факту вчинення правочину шляхом введення в оману з огляду на наступне.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Звертаючись до суду з позовом, представник ТОВ «Феміда та Немезіда» посилався на те, що договір купівлі-продажу квартири вчинено позивачем під впливом обману зі сторони відповідача внаслідок чого він вважав, що отримав розрахунок за квартиру у обумовленій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року в справі № 293/780/18 (провадження № 61-10328св19), від 28 квітня 2020 року в справі № 263/16688/17 (провадження № 61-16584св19) і від 02 жовтня 2019 року в справі № 140/2589/15-ц (провадження № 61-16847св18).

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, обравши способом захисту своїх прав визнання договору купівлі-продажу недійсним, позивач у силу положень ЦПК України щодо змагальності сторін зобов`язаний був довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог, що ним не виконано.

При цьому обов`язок доказування покладений на учасників справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити через необґрунтованість позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то судовий збір з відповідача на користь позивача не стягується.

Враховуючи вищевикладене,керуючись ст.ст.16,203,215,229,230 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 133, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Феміда та Немезіда» до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Фролова Руслана Валеріївна про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 24.09.2024 року.

Головуючий: Є. М. Панасенко