Рішення

від 23.09.2024 по справі 420/5878/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5878/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення до Військової частини НОМЕР_2 згідно підпункту 2 пункту 225 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, рапорту заступника командира 1-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітана ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з самостійним вихованням дитини віком до 18-ти років (зареєстрований у журналі вхідних рапортів військової частини НОМЕР_1 за № 7820 від 08.11.2023), для подальшого його скерування по команді до Військової частини НОМЕР_3 для прийняття рішення про звільнення з лав Збройних Сил України;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не розгляду скарги заступника командира 1-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітана ОСОБА_2 від 17.11.2023 на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 на бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду та не вирішення встановленим порядком рапорту заступника командира 1-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітана ОСОБА_2 за вх. № 7820 від 08.11.2023 про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (надійшла 20 листопада 2023 року) по суті та не вжиття заходів щодо подальшого направлення згідно підпункту 2 пункту 225 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, рапорту заступника командира 1-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітана ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з самостійним вихованням дитини віком до 18-ти років (зареєстрований у журналі вхідних рапортів військової частини НОМЕР_1 за № 7820 від 08.11.2023) до Військової частини НОМЕР_3 для прийняття рішення про звільнення з лав Збройних Сил України;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не розгляду скарги заступника командира 1-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітана ОСОБА_2 від 15.12.2023 на ім`я командира військової частини НОМЕР_3 на бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду та не вирішення встановленим порядком рапорту заступника командира 1-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітана ОСОБА_2 за вх. № 7820 від 08.11.2023 про звільнення з лав Збройних Сил України на підставі підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та бездіяльність службових осіб військової частини НОМЕР_2 з вказаного питання (надійшла 21 грудня 2023 року) та не прийняття рішення про звільнення з лав Збройних Сил України заступника командира 1- ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітана ОСОБА_2 на підставі підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з самостійним вихованням дитини віком до 18-ти років;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 звільнити заступника командира 1-ї гарматної артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з лав Збройних Сил України у запас на підставі підпункту «г» пункту З частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно якої під час проведення мобілізації та дії воєнного стану контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років, на підставі вищевказаного рапорту та вищезазначених скарг ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 28 вересня 2016 року по теперішній час позивач перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , та що ним у відповідності до вимог пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, по команді поданий рапорт про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Між тим, вказує позивач, з моменту реєстрації вказаного рапорту та по теперішній час (на момент пред`явлення цього позову), службовими особами та командуванням військової частини НОМЕР_1 не забезпечується його належний розгляд та направлення по команді уповноваженій військовій службовій особі, яка наділена повноваженнями приймати рішення про звільнення військовослужбовців у військовому званні «капітан», для прийняття по ньому відповідного рішення.

Позивач зазначає, що 17 листопада 2023 року ним на ім`я командира Військової частини НОМЕР_2 засобами поштового зв`язку направлено скаргу на бездіяльність командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_3 , в якій просив витребувати з військової частини НОМЕР_1 його рапорт про звільнення з військової служби у запас та позитивно його вирішити. Військовою частиною НОМЕР_2 вказана скарга отримана 20 листопада 2023 року, однак по суті не була розглянута та вирішена, з 20 листопада 2023 року по теперішній час.

Тому, вказує позивач у позові, 15 грудня 2023 року ним на ім`я командира Військової частини НОМЕР_3 засобами поштового зв`язку направлено скаргу на бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 , та службових осіб військової частини НОМЕР_2 , які самоусунулись від розгляду та вирішення питань, порушених у його скарзі щодо бездіяльності командира військової частини НОМЕР_1 , в якій просив витребувати з військової частини НОМЕР_1 мій рапорт про звільнення з військової служби у запас та позитивно його вирішити. Військовою частиною НОМЕР_3 вказана скарга отримана 21 грудня 2023 року, однак по суті не була розглянута та вирішена, з 21 грудня 2023 року по теперішній час (на момент пред`явлення цього позову).

Позивач вважає вищевказану бездіяльність відповідачів, які самоусунулись від прийняття рішення про його звільнення з лав Збройних Сил України за наявності законних підстав для цього в установленому порядку, протиправними.

Ухвалою суду від 27.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 , розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

До суду від військової частини НОМЕР_5 13.03.2024 року надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача зазначено, що 11.03.2024 військова частина НОМЕР_2 листом за вих. від 11.03.2024 № 778 надала відповідь позивачу на його скаргу від 17.11.2023. Вих. військової частини НОМЕР_2 від 11.03.2024 № 778 надісланий скаржнику (позивачу) засобами поштового зв`язку АТ УКРПОШТА поштовим відправленням за № 0503820444134 від 11.03.2024.

Також представник відповідача зазначає, що військова частина НОМЕР_2 (в повному складі) перебуває у складі Збройних Сил України (сил оборони України), що переведені на воєнний стан (штат воєнного часу), які безпосередньо приймають участь в бойових діях, що на думку відповідача є пріоритетним в умовах широкомасштабної, триваючої збройної агресії рф проти України. Тож, військова частина НОМЕР_2 не просто, формально посилається на введення в Україні воєнного стану, позаяк весь її особовий склад виконує відповідні завдання, що безпосередньо пов`язані із відсіччю збройної агресії рф проти України.

13.03.2024 року до суду від військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача зазначено, що вимоги, викладені в адміністративному позові позивачем, військова частина НОМЕР_3 не визнає в повному обсязі, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Представник відповідача зазначає у відзиві, що скарга ОСОБА_1 від 15.12.2023 року (№-М-6068/1 від 28.12.2023 року) була надіслана військовою частиною НОМЕР_3 за підпорядкованістю до військової частини НОМЕР_6 та в подальшому направлена безпосередньо до військової частини НОМЕР_1 з метою розгляду рапорту Позивача по суті. Відповідь військової частини НОМЕР_1 на згадану скаргу датована 27.01.2024 року вих. №761/220 із зазначенням про розгляд рапорту Позивача, однак без зазначення конкретної інформації та результатів прийнятого рішення.

Внаслідок чого, зазначає представник відповідача, військовою частиною НОМЕР_3 вжито заходів шляхом направлення телеграми на адресу військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2024 № 154/117/5054 з вимогами щодо надання: копії рапорту ОСОБА_1 (вх. №7820 від 08.11.2023 року) із додатками; результатів розгляду зазначеного рапорту та прийнятого рішення по його суті; доказів направлення відповіді військової частини НОМЕР_1 від 27.01.2024 року вих. №761/220 на адресу ОСОБА_1 . До того ж, військовою частиною НОМЕР_3 , було додатково підготовлено відповідь від 11.03.2024 року вих. № 154/М-6068/1/202 на скаргу Позивача від 15.12.2023, оскільки відповідь надана військовою частиною НОМЕР_1 не вирішила порушених питань, та направлено на зазначену Позивачем адресу електронної пошти.

Таким чином, вказує представник відповідача, скарга заступника командира 1-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітана ОСОБА_1 від 15.12.2023 року на ім`я командира військової частини НОМЕР_3 на бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду та не вирішення встановленим порядком рапорту була розглянута по суті, а тому відсутня бездіяльність зі сторони військової частини НОМЕР_3 .

Представник відповідача також зазначає, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , а тому військова частина НОМЕР_3 без направлення за підпорядкованістю комплекту документів для звільнення його, не наділена повноваженнями вирішити питання на предмет наявності підстав для такого звільнення. Позивач просить суд зобов`язати військову частину НОМЕР_3 звільнити його з військової служби, що є неможливим для реалізації, не заявивши позовної вимоги про зобов`язання командира військової частини НОМЕР_1 розглянути рапорт та направити документи за підпорядкованістю для виконання, в той же час, що є неефективним способом захисту прав, та унеможливлює у подальшому виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог.

До суду від позивача 16.03.2024 року надійшла відповідь на відзив військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 , в якій позивачем відхиляються деякі доводи та міркування, які викладені військовою частиною НОМЕР_2 та військовою частиною НОМЕР_3 у своїх відзивах.

18.03.2024 року до суду від військової частини НОМЕР_5 надійшли заперечення, в яких представником відповідача вказано, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено порядку, способу та повноважень військової частини НОМЕР_2 позитивно вирішувати рапорти військовослужбовців офіцерського складу про їх звільнення з військової служби.

До суду від військової частини НОМЕР_1 21.03.2024 року надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача зазначено, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги у адміністративному позові, ОСОБА_1 також посилається на вищенаведене рішення судді Боярського О.О. у цивільній справі № 495/8793/23, з чого можна зробити висновок, що зазначене рішення є головним доказом неправомірності, на думку позивача, дій посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_7 .

Представник відповідача вказує, що будучи переконаними у тому, що незаконність вказаного рішення у частині позбавлення батьківських прав видна будь-якій пересічні людині, навіть не юристу, що воно постановлене всупереч усім законам України виключно для надання можливості позивачу уникнути подальшої військової служби, звільниться з лав ЗСУ, військова частина написала на нього апеляційну скаргу, яка була подана 21.11.2023 до суду. У вказаній скарзі ставиться питання скасування даного рішення, як незаконного і зупинення його дії на період розгляду апеляційної скарги.

Також представник відповідача зазначає, що у січні 2024 року із засобів масової інформації вони дізналися, що в приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області в рамках досудового розслідування кримінальних проваджень було проведено обшуки, обґрунтовані тим, що судді вказаного суду ОСОБА_5 (який виносив рішення у справі № 495/8793/23), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на протязі 2022-2023 років систематично постановляли неправосудні рішення (усього 853) з приводу позбавлення матерів батьківських прав, відібрання дітей від матерів, визначення місця проживання та виховання дітей разом з батьками з метою ухилення останніх від служби в лавах ЗСУ. За наслідками обшуків та розслідування Вищою радою правосуддя 12.01.2024 у прямому ефірі була надана згода на утримання під вартою судді ОСОБА_5 , розслідування стосовно інших суддів триває. Саме вказаний чинник спонукав командування військової частини намагатися оскаржити не тільки ті судові рішення, за якими військовослужбовці військової частини зараз намагаються звільнитися зі служби (що зараз і робиться), но й ті рішення, завдяки яким військовослужбовці були звільнені після 24.02.2022 року. Тобто зараз військова частина НОМЕР_1 намагається скасувати ті рішення, які раніше вважалися такими, що не мають позитивних перспектив для оскарження.

Ухвалою суду від 08.04.2024 року зупинено провадження у справі №420/5878/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішення у справі №495/8793/23 за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою суду від 23.09.2024 року поновлено провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.09.2016 року проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника командира гарматної артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «капітан».

Позивачем 07.11.2023 року було подано рапорт командиру 1-ої гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 (зареєстрований 08.11.2023 року за вх. №7820), в якому просив його клопотання перед вищим командуванням про звільнення його зі Збройних сил України в запас на підставі абзацу 11 підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та відповідно до Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв`язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років.

До свого рапорту позивачем було додано:

- нотаріально завірену копію паспорта громадянина України та довідки про реєстрацію місця проживання особи на ім`я ОСОБА_1 ;

- нотаріально завірену копію свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_10 ;

- належним чином завірену копію рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.09.2023 у справі № 495/8793/23.

При цьому, командир 1-ої гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_11 07.11.2023 року подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , яким клопотав по суті рапорту капітана ОСОБА_12 .

В подальшому, 17 листопада 2023 року позивачем засобами поштового зв`язку було направлено на ім`я командира військової частини НОМЕР_2 скаргу, якою позивач оскаржував бездіяльність командира військової частини НОМЕР_4 підполковника ОСОБА_3 щодо забезпечення належного розгляду та направлення по команді його рапорту на звільнення, в якій просив витребувати з військової частини НОМЕР_1 зазначений рапорт про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з самостійним вихованням дитини віком до 18-ти років та документи, які підтверджують підстави звільнення (зареєстрований у журналі вхідних рапортів військової частини НОМЕР_1 № 7820 від 08.11.2023), позитивно вирішити його рапорт про звільнення з військової служби у запас та направити його по команді для подальшого вирішення уповноваженою на те військовою службовою особою.

Відповідно до наданих позивачем доказів зазначену скаргу військовою частиною НОМЕР_2 отримано 20.11.2023 року.

15 грудня 2023 року позивачем засобами поштового зв`язку було направлено на ім`я командира військової частини НОМЕР_3 скаргу, якою позивач оскаржував бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 щодо забезпечення належного розгляду та направлення по команді його рапорту на звільнення, та службових осіб військової частини НОМЕР_2 щодо вирішення питань, порушених у його скарзі щодо бездіяльності командира військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просив витребувати з військової частини НОМЕР_1 його рапорт про звільнення з військової служби у запас, позитивно вирішити такий рапорт та звільнити заступника командира 1-ї гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення капітана ОСОБА_1 , з лав Збройних Сил України у запас на підставі підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) під час воєнного стану: у зв`язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

В силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено такі види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Як зазначалось вище, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника командира гарматної артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення та виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу, подавши рапорт командиру 1-ої гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у запас на підставі абз.11 пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв`язку з самостійним вихованням дитини віком до 18 років.

Відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на час звернення позивача з рапортом про звільнення) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час дії воєнного стану: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Водночас, позивач у позовній заяві зазначає та відповідачами не заперечується, що позивач проходить військову службу за контрактом.

Відповідно до пп. «г» п.3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на час звернення позивача з рапортом про звільнення) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: 3) під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Таким чином, позивач вказує підставою для звільнення його з військової служби самостійне виховання ним дитини віком до 18 років.

При цьому відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженим Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п.233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Згідно із абз. 2 п. 14.10 розд. XIV Інструкції №170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.

Так, щодо підстави звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби, а саме самостійне виховання ним дитини віком до 18 років доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 суд зазначає.

Рішенням Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 20.09.2023 року у справі №495/8793/23: позов ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено та розірвано шлюб між ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 05 квітня 2011 року Виконавчим комітетом Старокозацької сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_8 , актовий запис №07; зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав - задоволено та позбавлено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Проте, постановою Одеського апеляційного суду від 18.06.2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2023 року скасовано в частині позбавлення батьківських прав та постановлено в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про позбавлення батьківських прав.

Відтак, доказ на підтвердження підстави звільнення позивача з військової служби згідно пп. «г» п.3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (самостійне виховання ним дитини віком до 18 років доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а саме рішення Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 20.09.2023 року у справі №495/8793/23 в частині позбавлення матері дитини батьківських прав фактично скасоване, інших доказів на підтвердження наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби позивачем до суду не надано.

Відтак, зважаючи на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не направлення до Ввійськової частини НОМЕР_2 його рапорту про звільнення з військової служби у запас відповідно до підпункту г) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_3 звільнити позивача у запас на підставі підпункту «г» пункту З частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є безпідставними та необгрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 щодо нерозгляду його скарг суд зазначає таке.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положеннями ч.2 ст.124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.8 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом наведених норм судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси особи.

Аналогічна позиція викладена і в постановах Верховного Суду, зокрема, від 19 квітня 2018 року у справі №800/442/17, від 19 квітня 2018 року у справі №800/440/17, від 25 квітня 2018 року у справі №711/7586/16-а, від 31 травня 2018 року у справі №587/300/16-а.

Рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

При цьому особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки саме цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Відповідно до рішення Верховного Суду від 19.03.2018 справа № 9901/414/18, провадження № П/9901//414/18 завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому, захист прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто, передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Для того щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Отже, зважаючи на те, що у позивача відсутнє право на звільнення з військової служби згідно поданого ним рапорту від 07.11.2023 року (взід. №7820 від 08.11.2023 року), відтак і розгляд чи не розгляд поданих ним скарг відносно розгляду такого рапорту не свідчить про наявність порушеного права позивача (крім формального порушення у вигляді неотримання позивачем відповіді на такі скарги) та що задоволення таких позовних вимог буде мати будь-які правові наслідки для позивача.

Крім того суд приймає до уваги надані відповідачами:

- відповідь від 27.01.2024 року №761/220 на скаргу №М-60681/1 від 28.12.2023 року, надану військовою частиною НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що така скарга була надіслана військовою частиною НОМЕР_3 за підпорядкованістю до військової частини НОМЕР_6 та в подальшому направлена безпосередньо до військової частини НОМЕР_1 з метою розгляду рапорту позивача по суті;

- лист військової частини НОМЕР_2 від 11.03.2024 року №778, наданий у відповідь на скаргу позивача від 22.11.2023 року;

- лист військової частини НОМЕР_3 від 11.03.2023 року №154/М-6068/1/202, наданий у відповідь на скаргу позивача від 15.12.2023 року (№М-60681/1 від 28.12.2023).

Відтак, вимоги позивача визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_3 також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Суддя П.П. Марин

.