Постанова

від 24.09.2024 по справі 440/14544/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: І.С. Шевяков

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 р. Справа № 440/14544/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бондарця Дениса Івановича на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2024, по справі № 440/14544/23

за позовом ОСОБА_1

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава , Військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 06.10.2023, просив:

- визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава щодо невизнання права на постійне проживання та приватизацію житла, а також щодо відмови ОСОБА_1 та членам його сім`ї у підготовці та направленні до Полтавської міської ради документів з метою реалізації їх права на безоплатну приватизацію їх житла - квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтава підготувати та направити до Полтавської міської ради довідку щодо балансової вартості квартири; відомості про нерухоме державне майно - квартиру за формою №2-б(д); копію технічного паспорту на квартиру; копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру; копію ордеру; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта щодо квартири АДРЕСА_1 та осіб, які в ній постійно проживають, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2023 року провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч.1 статті 238 КАС, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із зазначеною ухвалою представником позивача - адвокатом Бондарцем Д.І. була подана апеляційна скарга в якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи просив її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог заначено, що позивачу було надане житлове приміщення у гуртожитку як військовослужбовцю у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військослужбовців та членів їх сімей», а отже спір є публічно-правовим, оскільки пов`язаний із реалізацію права позивача на соціальну гарантію в силу спеціального статусу військовослужбовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі п.2 ч.1ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судовим розглядом, 15.05.2023 позивач звернувся з заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава про вжиття заходів щодо підготовки та оформлення документів, з метою реалізації права на безоплатну приватизацію житла - квартири АДРЕСА_1 , позивачем та членами його родини або ж передачі житла Міністерством оборони України територіальній громаді міста для його послідуючої приватизації в уповноваженому органі Полтавської міської ради.

За результатом розгляду заяви позивача, відповідач листом від 25.05.2023 №542/983 повідомив про відсутність фактів законного отримання та проживання в житловому приміщенні, квартирі АДРЕСА_1 , що в свою чергу породжує відсутність права на безоплатну приватизацію державного майна.

Не погодившись із діями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства загальним місцевим судом.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2, 7, 17 ч.1 ст. 4 КАС публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другоїстатті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).

Зміст та методика забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від МО України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду МО України у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами) (пункт 2 Розділу І Інструкції, затвердженої Наказом № 380).

Військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення (абзац перший пункту 4 Розділу І Інструкції, затвердженої Наказом № 380).

Для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті МО України, в Генеральному штабі ЗС України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях ЗС України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії. До житлових комісій військових частин також належать житлові комісії квартирно-експлуатаційних органів та військових комісаріатів, які утворюються для ведення у встановленому порядку обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, або виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення особами з числа звільнених із військової служби в запас або відставку (пункт 1 Розділу ІІ Інструкції, затвердженої Наказом № 380).

Житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення щодо: взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею); взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень (службової житлової площі), жилих приміщень для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення; зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; внесення змін до облікових справ військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання; перегляду раніше прийнятих рішень цією житловою комісією або в порядку правонаступництва (пункт 7 Розділу ІІ Інструкції, затвердженої Наказом № 380).

Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом, підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі (абзац перший пункту 8 Розділу ІІ Інструкції, затвердженої Наказом № 380).

Отже, у спірних правовідносинах, відповідач ВЧ НОМЕР_1 в особі житлової комісії, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеногоЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 8 червня 2022 року по справі №362/643/21 дійшла висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини першоїстатті 19 КАС України).

Спорищодооскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових,з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

У цій справі позивач звернувся із позовом про визнання протиправними дій відповідачів. Підставою для звернення з цим позовом стало те, що, як стверджує позивач, квартирно-експлуатаційний відділ протиправно відмовив йому в у направленні документів до міської ради з метою реалізації його права на безоплатну приватизацію житла, отриманого у користування у 1997 році у відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Натомість, як вбачається із змісту матеріалів позовної заяви, відповідачі - КЕВ м. Полтави та ВЧ НОМЕР_1 не визнають факту законного отримання позивачем житлового приміщення через відсутність відповідних рішень житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 , КЕВ м.Полтави, Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ жилими приміщеннями.

Отже, наявний у цій справі спір спрямований на захист прав військовослужбовця на користування житловим приміщенням, отриманим під час проходження служби на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тобто, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на забезпечення (користування) жилим приміщенням, отриманим відповідно до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

При цьому, є передчасним висновок про наявність у справі цивільного спору про визнання права на приватизацію житла, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про прийняття уповноваженим органом приватизації, у повному господарському віданні або оперативному управлінні якого знаходиться житлове приміщення, рішення про відмову позивачу у приватизації.

Таким чином, колегія суддів зазначає про помилковість твердження суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 3ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про закриття провадження у справі було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 312, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бондарця Дениса Івановича - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 по справі № 440/14544/23 скасувати.

Справу № 440/14544/23 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов