Постанова

від 23.09.2024 по справі 580/5614/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/5614/23 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "Фенікс М" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Фенікс М" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

Фермерське господарство «Фенікс М» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.05.2023 №4642/23-00-07-08-01, яким застосовано до нього штрафну санкцію у вигляді пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3771000,26грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскільки податкова документальна позапланова перевірка щодо позивача проведена із порушенням вимог підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78Податкового кодексу України, то спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що 07.04.2022 позивач уклав з SF AGRO S.R.O. (Словаччина) контракт №0329/V/1/2022 на експорт потягом протягом 11.04.2022-22.05.2022 насіння соняшнику високоолеїнового врожаю 2021 року походженням з України насипом вартістю 703євро/тон кількістю 1000тон+/-5%. У ст.11 контрагенти погодили умови оплати товару двома способами:

1) покупець відкриває безвідкличний, переданий, подільний документарний акредитив або банківську гарантію на користь покупця не пізніше, ніж за три дні до початку завантаження;

2) виплата авансів здійснюється за умови встановлення банківської гарантії або еквівалентної гарантії, що відповідає 100% суми авансу. Гарантія видається не пізніше ніж за два дні до початку завантаження.

01.11.2022 укладено додаткову Угоду №1 до Контракту, якою контрагенти додатково передбачили за порушення строку розрахунків пеню в розмірі 0,3% суми недоодержаних грошових коштів, яка нараховується після закінчення 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується.

Протягом 2022 року позивач здійснив експорт вказаного товару згідно з відповідними митними деклараціями (далі - МД). У зв`язку з простроченням оплати позивач направив контрагенту лист від 07.11.2022 вих.№61 та претензію від 06.02.2023 з вимогою оплатити товар.

На заяву позивача від 03.11.2022 Міністерство економіки України видало лист вих.№4432-10/79637 від 14.12.2022, яким повідомив про прийнятий наказ від 13.12.2022 №5156 про відмову у видачі висновку відповідно до вказаного Контрагента.

17.03.2023 відповідач видав наказ №507-п щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з 21.04.2023 тривалістю п`ять робочих днів з питання дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньо-економічних операцій контракту від 07.04.2022 №0329/V/1/2022 (за період 07.04.2022 до 16.02.2023) у зв`язку з отриманням податкової інформації Національного банку України, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження валютної виручки за експортними операціями. У наказі зазначені посилання про виконання вимог підп.191.1.4 п.191.1 ст.191, підп.20.1.4 п.20.1 ст.20, підп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.79.1-71.2 ст.79 розділу І, абз.3 п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Щодо цього направив позивачу повідомлення від 02.03.2023 №71/23-00-07-08-01 про призначену перевірку та повідомлення №4394/6/23-00-07-08-01 про запрошення позивача до контролюючого органу на 04.05.2023 о 13год. 00хв.

25.03.2023 відповідач вручив позивачу лист від 20.03.2023 №4398/6/23-00-07-08-07, в якому посилаючись на наказ, норми ПК України просив надати до 09год. 00хв. 18.04.2023 всі документи, пов`язані з предметом перевірки за період 07.04.2022-16.02.2023 (перелік не є виключним): договори уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньо-економічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту), які підтверджують день виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин (в разі їх наявності); висновки центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження строків розрахунків ( в разі їх наявності); позовні заяви до суду, міжнародного комерційного арбітражу про стягнення з нерезидента заборгованості, або документи про їх стягнення в позасудовому примусовому порядку; інші документи, які стосуються виконання зовнішньо-економічних контрактів та пояснюють причини наявності або відсутності порушення.

Тією ж датою відповідач оформив позивачу повідомлення про запрошення на 13год. 00хв. 04.05.2023 до контролюючого органу встановленої наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №644 форми.

04.05.2023 відповідач склав акт про результати зазначеної перевірки №4394/23-00-07-08-01/24412368 (далі - Акт перевірки). У ньому зафіксований аналіз отриманої інформації від НБУ та від позивача (пояснення, контракт, ввізні МД, виписки банку, картки рахунків №362, 714, 945, лист-попередження до нерезидента, лист-претензію), дані інформаційних систем ДПС України та Держмитслужби. В Описовій частині зазначено, що за експортним контрактом від 07.04.2022 №0329/V/1/2022 на поставку насіння соняшнику високоолеїнового врожаю 2021 року походження з України насипом вартістю 703євро/тон позивач експортував SF AGRO S.R.O. (Словаччина) товар на суму 733299,30євро (еквівалент 22616179,73грн) згідно з митними деклараціями від 10.06.2022, 06.07.2022, 01.08.2022, 11.08.2022, 13.09.2022, 28.09.2022, 08.11.2022, 07.12.2022, 27.12.2022, 28.12.2022, 29.12.2022,07.02.2023. Оплата товару надійшла з порушенням та без порушення граничних строків оплати.

Зокрема, з порушенням:

1) щодо МД від 22.05.2022 № UA305030/2022/000395 експортовано насіння соняшнику високоолеїнового на суму 375120,80 євро (еквівалент 11542016,87грн) з граничним строком розрахунків, встановленим НБУ - 17.11.2022:

07.12.2022 - 50000,00євро (еквівалент 1924330,01грн) на 200-й день з дати митного оформлення. Тобто, порушенням встановленого НБУ строку розрахунку за операціями з експорту товарів на 20 днів, з огляду на що підлягає нарахуванню пеня в розмірі 113304,30грн (18.11.2022-07.12.2022);

27.12.2022 - 25000,00євро (еквівалент 971080,00грн) на 220-й день з дати митного оформлення. Тобто, порушенням встановленого НБУ строку розрахунку за операціями з експорту товарів на 40 днів, з огляду на що підлягає нарахуванню пеня в розмірі 113304,30грн (18.11.2022-27.12.2022);

28.12.2022 - 50000,00євро (еквівалент 1944260,00грн), з них 35120,80євро для зарахування оплати товару, експортованого МД №000395 або на 221-й день з дати митного оформлення. Тобто, порушенням встановленого НБУ строку розрахунку за операціями з експорту товарів на 41 день, з огляду на що підлягає нарахуванню пеня в розмірі 163152,84грн (18.11.2022-28.12.2022);-

2) згідно з МД від 23.05.2022 №UA305030/2022/000396 експортовано насіння соняшнику високоолеїнового на суму 358178,50 євро (еквівалент 11074162,86грн) з граничним строком розрахунків, встановленим НБУ - 18.11.2022:

28.12.2022 - 50000,00євро (еквівалент 1944260,00грн), з них 14879,20євро для зарахування оплати товару, експортованого МД №000396 або на 220-й день з дати митного оформлення. Тобто, порушенням встановленого НБУ строку розрахунку за операціями з експорту товарів на 40 днів, з огляду на що підлягає нарахуванню пеня в розмірі 67435,09грн (19.11.2022-28.12.2022);

29.12.2022 - 30000,00євро (еквівалент 1168311,00грн) або на 221-й день з дати митного оформлення. Тобто, порушенням встановленого НБУ строку розрахунку за операціями з експорту товарів на 41 день, з огляду на що підлягає нарахуванню пеня в розмірі 139364,29грн (19.11.2022-29.12.2022);

07.02.2023 - 20000,00євро (еквівалент 788090,00грн) або на 261-й день з дати митного оформлення. Тобто, порушенням встановленого НБУ строку розрахунку за операціями з експорту товарів на 81 день, з огляду на що підлягає нарахуванню пеня в розмірі 183552,97грн (19.11.2022-07.02.2023).

Також станом на 16.02.2023 або на 270-й день з дати оформлення вказаної МД кошти в сумі 293299,30євро на рахунок позивача не надійшли. На рахунку 362 позивача рахується дебіторська заборгованість на цю суму. Отже, порушення граничного строку розрахунків становить 90 днів, а пеня в сумі 2990886,47грн підлягає нарахуванню за період 19.11.2022-16.02.2023.

У Висновку зазначено про виявлене порушення позивача ч.ч.1-2 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» з урахуванням п.142 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» стосовно порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів, встановлених Національним банком України, за експортним контрактом від 07.04.2022 №0329/V/1/2022 у розмірі 50000,00євро на 25000,00євро на 40днів, 35120,80євро на 41 день, 14879,20євро на 40днів, 30000,00євро на 41день, 20000євро на 81день та 293299,30євро на 90днів.

Акт не підписаний позивачем та направлений згідно з записом на ньому засобами поштового зв`язку. Відповідно до додатку №2 до нього для обчислення пені відповідач застосував курс валюти 1євро=37,7681грн, ставку пені 0,3%, внаслідок чого загальна її сума становить 3771000,26грн.

26.05.2023 відповідач виніс спірне ППР №4642/23-00-07-08-01 про застосування до позивача штрафної санкції у вигляді пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3771000,26грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про його скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржуване рішення відповідача на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

Вирішуючи спір по суті, суд застосовує норми Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Кодекс), Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII) та Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення), у редакціях, якими регулювалися спірні правовідносини на час їх виникнення.

Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 14.1.39., 14.1.162. пункту 14.1. статті 14 Кодексу грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Згідно з підпунктами 16.1.7., 16.1.8. пункту 16.1. статті 16 Кодексу платник податків зобов`язаний, зокрема: подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки.

У свою чергу контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів (підпункт 19-1.1.4. пункту 19-1.1. статті 19-1 Кодексу).

Також контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 19-1.1.34., пункту 19-1.1. статті 19-1 Кодексу).

За приписами підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Кодексу контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до підпункту 111.1.1. пункту 111.1. статті 111 Кодексу за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються юридична відповідальність, зокрема, фінансова.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, може застосовуватися у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2. статті 111 Кодексу).

За приписами пункту 102.1. статті 102 Кодексу, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, контролюючий орган, у даному випадку відповідач, наділений повноваженнями здійснювати контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, а також застосовувати до платників податків фінансову відповідальність у вигляді пені за порушення строків проведення відповідних розрахунків.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон № 2473-VІІІ, метою якого є забезпечення єдиної державної політики у сфері валютних операцій та вільного здійснення валютних операцій на території України.

За приписами частини першої статті 1 Закону № 2473-VIII у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей;

валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства;

валютні цінності - національна валюта (гривня), іноземна валюта та банківські метали;

іноземна валюта: а) грошові знаки грошових одиниць іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави або групи іноземних держав, а також вилучені або такі, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, що перебувають в обігу; б) кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, виражені у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях (зокрема у спеціальних правах запозичення), що належать до виплати в іноземній валюті; в) електронні гроші, номіновані у грошових одиницях іноземних держав та (або) банківських металах;

нерезиденти, окрім іншого, юридичні особи та інші суб`єкти господарювання з місцезнаходженням за межами України, які створені та діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі ті, частки участі в яких належать резидентам;

суб`єкти валютних операцій - резиденти та (або) нерезиденти, які здійснюють валютні операції.

Згідно з частиною четвертою, дев`ятою статті 11 Закону № 2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п`ятою і шостою цієї статті суб`єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об`єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об`єктом таких перевірок, зобов`язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, п`ятої статті 13 Закону № 2473-VIII національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин (частина шоста статті 13 Закону № 2473-VIII).

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

За приписами частини сьомої статті 13 Закону № 2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Згідно з частиною восьмою статті 13 Закону № 2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до пункту в) частини першої, частини четвертої статті 14 Закону № 2473-VIII, за порушення вимог валютного законодавства (крім порушення строків за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлюється згідно із статтею 13цього Закону) можуть бути застосовані штрафні санкції.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право адекватно вчиненому порушенню застосувати до юридичних осіб (крім уповноважених установ) захід впливу у вигляді штрафних санкцій у розмірі до 100 відсотків суми операції, проведеної з порушенням валютного законодавства.

За приписами пункту 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валют, затвердженого постановою Правління Національного банку України02.01.2019 № 5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Передбачених Законом № 2473-VIII документів (довідки, висновку, позову до суду, міжнародного комерційного арбітражу) на підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин чи оскарження в суді, міжнародному комерційному арбітражі до нерезидента про стягнення заборгованості, які є підставою для ненарахування пені за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, позивачем суду не подано.

Таким чином, колегією суддів не встановлено наявності правових підстав для зупинення чи ненарахування позивачу штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства, а саме за порушення строку розрахунків (поставку нерезидентом товару чи повернення сплачених резидентом коштів).

Доводи позивача про порушення відповідачем процедури перевірки не обґрунтовані, що пояснюється наступним.

Згідно з підп.191.1.4 п.191.1 ст.191 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Відповідно до підп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Тобто, відповідач діяв в межах владних повноважень.

Підпункт 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України встановлює, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Згідно з підпунктами 79.1-71.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Вона проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно з п.79.3 вказаної статті ПК України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Наказ про призначення перевірки містить посилання на норми ПК України, якими керувався відповідач, та окремо в п.2 зазначення підстав, що зумовили її проведення. Детальніше запропоновано запитами позивачу надати документи щодо ймовірного порушення валютного законодавства. Посилання в позовній заяві на відсутність таких відомостей в наказі та запитах спростовуються їх змістом.

Відомостями про доставку рекомендованого повідомлення зі штрих-кодом 184300002121-1 підтверджується вручення наказу, повідомлення, запрошення та запиту позивачу 25.03.2023. Отже, позивачу було відомо привід і підстави, а також строки та межі податкової перевірки. Складання акту податкової перевірки у травні 2023 року доводить дотримання відповідачем вказаного вище передбаченого законом права та періоду для проведення таких дій.

Абзац третій п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлює, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).

Отже, доводи апелянта про порушення відповідачем мораторію на перевірки не обґрунтовані та з викладених мотивів не враховані.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЗУ № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

24.02.2022 Правління Національного банку України ухвалило постанову №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова НБУ №18), п.142 якої з урахуванням змін від 07.07.2022 № 142 встановив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів - 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 14-2 цієї постанови, відповідно до п.14-3:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій;

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком України за поданням Кабінету Міністрів України відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" винятків та (або) особливостей для окремих товарів та (або) галузей економіки.

Вказаних винятків у спірних обставинах не встановлено. Порушення граничних строків розрахунків за експортоване для виконання згаданого вище Контракту насіння соняшника підтверджується відомостями МД та оплати.

Відповідно до п. 16 розд. І Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення 5), розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.

Пункт 23 розділу ІІ Положення 5 приписує, що розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, згідно з ч.4 ст. 13 ЗУ № 2473-VIII можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Обчислення пені спірним рішенням відповідач виконав дотримуючись зазначеної норми права та офіційних відомостей про курс валют (https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates).

Згідно з ч.13 ст.16 № 2473-VIII відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України "Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації" від 9 квітня 2022 року № 426. Ця Постанова приписує заборону ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації, а також, що товари, переміщення яких територією Російської Федерації здійснено транзитом, та товари, ввезені з Російської Федерації, у тому числі товари походженням з третіх країн, можуть бути поміщені в митний режим імпорту, якщо їх ввезення в Україну здійснено до 24 лютого 2022 року включно. Тобто, не поширюється на спірні правовідносини.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності з правовим регулюванням спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що відповідачем доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем не доведено зворотного.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Фенікс М" - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2023 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 23 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма