Постанова

від 12.09.2024 по справі 909/550/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. Справа №909/550/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «КБ Ентерпрайз Юкрейн»

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2024 (повний текст рішення складено 26.07.2024, суддя Т.Е. Валєєва)

та додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.05.2024 (повний текст рішення складено 29.07.2024, суддя Т.Е. Валєєва)

у справі №909/550/23

за позовом Приватного підприємства «КБ Ентерпрайз Юкрейн»

до відповідача Фермерського господарства «Персей Агро»

про стягнення 1451760,00 грн неустойки

за участю представників:

від позивача не з`явились

від відповідача Міськів О.Т.

12.06.2023 Приватне підприємство (далі ПП) «КБ Ентерпрайз Юкрейн» звернулось з позовом про стягнення з Фермерського господарства (далі ФГ) «Персей Агро» 1451760,00 грн неустойки, у зв`язку з неповерненням предмета оренди.

Господарський суд Івано-Франківської області в рішенні від 22.04.2024 в задоволенні позовних вимог ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» відмовив, оскільки встановив, що в діях відповідача відсутній умисел на ухилення від повернення об`єкта оренди, що виключає можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Разом з тим, в додатковому рішенні від 17.05.2024 Господарський суд Івано-Франківської області частково задоволив заяву ФГ «Персей Агро» та стягнув з ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» на користь заявника 40650,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в задоволенні решти витрат відмовив.

Позивач не погодився з ухваленими судовими рішеннями і оскаржив їх в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду, мотивуючи свою апеляційну скаргу таким:

-прийнявши до уваги покази свідків: голови господарства Слободяна В.Р., директора господарства Шаюк О.Н., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції порушив вимоги статтей 78 та 79 ГПК України. Позивач зазначає, що вказані докази не є допустимими, оскільки господарські правовідносини між позивачем та відповідачем з повернення об`єкта оренди мають бути оформлені актом приймання-передачі, отож, належним та допустимим доказом у цій справі, в розумінні ст. 77 ГПК України, має бути саме акт-приймання передачі;

-суд необґрунтовано послався на відсутність вини ФГ «Персей Агро» в неповерненні об`єкта оренди, на підставі показів свідків про усні домовленості ОСОБА_3 з ФГ «Персей Агро» залишити орендовану сівалку на території СВК «Чагрів». Скаржник заперечує існування між ОСОБА_3 та відповідачем будь-яких усних домовленостей, а також стверджує, що ніколи не перебував у трудових відносинах з фермерським господарством, а наявність інших господарських відносин між ФОП Бакуном А.Ю. та ФГ «Персей Агро» не мають жодного відношення до господарських правовідносин позивача і відповідача у цій справі. Натомість позицію суду першої інстанції про існування нібито усних домовленостей спростовує факт, встановлений судом у справі №909/503/22;

-на переконання апелянта, суд першої інстанції без посилань на докази, норми процесуального та матеріального права, дійшов хибного висновку про те, що у діях відповідача відсутній умисел на ухилення від повернення об`єкта оренди, що, в свою чергу, виключає можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України;

-разом з тим, оскільки позивач оскаржує рішення місцевого господарського суду та вважає його таким, що слід скасувати, відтак підлягає скасуванню й додаткове рішення у цій справі. Водночас, апелянт стверджує, що за актом наданих послуг за № 64 від 23.04.2024 виконавцем (адвокатом) було надано правничу допомогу, а саме представництво інтересів клієнта в суді І інстанції у справі № 909/550/23 і складання процесуальних документів під час здійснення судочинства, таким чином, відповідач прийняв у адвокатського об`єднання лише конкретний вид правової допомоги, що обмежений представництвом та складанням процесуальних документів в межах судової справи. Будь-яких інших послуг та правової допомоги відповідач не приймав, відтак судом першої інстанції неправомірно і безпідставно визнано правовою допомогою у даній справі витрати адвокатського об`єднання, які не приймались відповідачем і не можуть стосуватись правової допомоги, такі як аналіз документів, наради з клієнтом, представництво інтересів клієнта по справі подання відзиву безпосередньо до суду, підготовка клопотань з долученням відправки відзиву, збір інформації/документів щодо заяв свідків, завірення заперечень з додатками ЕЦП та направлення на електрону адресу суду, очікувань судового засідання, підготовка до судового засідання, тощо.

З огляду на вказане, позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення і додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області у цій справі, позовні вимоги ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» задоволити, а судові витрати покласти на ФГ «Персей Агро».

Відповідач, скористався своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи позивача, покликаючись на таке:

-відповідач вважає безпідставним покликання позивача на рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/503/22, оскільки у вказаній справі суди не встановлювали обставин, за яких орендар не мав можливості передати предмет оренди, але умисно цього обов`язку не виконав. Натомість долучені до відзиву на позовну заяву докази спростували такі доводи позивача і дали можливість суду першої інстанції проаналізувати та дослідити характер правовідносин, які були між ОСОБА_3 та ФГ «Персей Агро» та надати оцінку їх діям з точки зору добросовісної поведінки;

-щодо належності доказів, то відповідач зазначає, що місцевий суд дослідив заяви свідків та, з дотриманням вимог процесуального законодавства, що ставляться до таких доказів, в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну правову оцінку. Водночас, позивач не долучив до позовної заяви жодного документу, який би підтверджував факт протиправного користування відповідачем об`єктом оренди майже чотири роки після посівного періоду у 2018 році та умисного протиправного невиконання відповідачем умов договору в частині неповернення орендованої сівалки Quivogne Prosem-K/8 FUA 600/8 позивачу;

-відповідач наголошує, що в його діях відсутня протиправна поведінка щодо неповернення майна позивачу. Сівалка зберігалася за згодою та на прохання уповноваженого представника позивача Бакуна А.Ю., який у будь-який час міг забрати своє майно і використати його у своїй господарській діяльності;

-на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правову допомогу відповідач подав суду ордери на надання правничої допомоги; договір про надання правової допомоги від 28.06.2023 №071/23-МҐ з додатком до нього, де встановлені тарифні ставки адвокатів; замовлення на надання правової допомоги №1 від 28.06.2023; протокол наданих послуг за період з 01.06.2023 по 22.04.2024; акт надання послуг №64 від 23.04.2024. На підставі вказаних доказів суд визнав обґрунтованими та заявленими до стягнення відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 60029,49 грн., однак, на підставі дискреційних повноважень, суд дійшов висновку про доцільність стягнення з позивача на користь відповідача 40650,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. За таких обставин, враховуючи зменшення до відшкодування розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу за умови відмови у задоволенні позову, відповідач вважає, що підстави для задоволення вимог апеляційної скарги у цій частині відсутні.

Таким чином, на думку відповідача, суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибув представник відповідача, який висловив заперечення на апеляційну скаргу позивача та навів свої мотиви для відмови в задоволенні вимог апеляційної скарги.

Позивач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак 10.09.2024 через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі його представника, зазначивши при цьому, що повністю підтримує вимоги своєї апеляційної скарги про скасування рішення та додаткового рішення у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, судова колегія встановила таке:

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існували договірні правовідносини, які виникли з договору оренди механізмів за №02/04-18 від 02.04.2018 (далі договір), за умовами якого орендодавець (ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн») зобов`язався передати орендареві (ФГ «Персей Агро») в строкове платне користування механізми (далі - техніка), а орендар зобов`язався прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендодавцеві орендну плату за її використання (п. 1.1 договору).

Предметом договору оренди є:

1) сівалка Quivogne Prosem-K/8 FIJA, 600/8, серійний номер 53231, рік випуску 2013;

2) сівалка пневматична PLANTER, серійний номер 2011001, рік випуску 2011.

За умовами п. 2.1 договору орендар зобов`язався використовувати техніку виключно за її цільовим призначенням, з метою провадження сільськогосподарської діяльності та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством.

Техніка мала бути передана орендодавцем та прийнята орендарем в термін до « 06» квітня 2018 р. або в інший термін, додатково погоджений сторонами. Передача техніки здійснюється за місцезнаходженням орендодавця на умовах «FCA - с. Городок, Рівненської область» згідно «Інкотермс-2010» (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору передача техніки в оренду здійснюється сторонами за актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендаря та орендодавця (за наявності у орендодавця печатки).

Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі (п. 4.1 договору).

02.04.2018 за актом приймання-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування):

1) сівалку Quivogne Prosem-K/8 FIJA, 600/8, серійний номер 53231, рік випуску 2013;

2) сівалку пневматичну PLANTER, серійний номер 2011001, рік випуску 2011 (а.с. 15 том І).

В п. 4.2 договору сторони погодили, що строк оренди становить з 02.04.2018 до 11.05.2018. На письмову вимогу орендаря строк оренди може бути скорочений, в такому випадку термін дії договору та строк оренди за ним припиняються з моменту отримання орендодавцем відповідної вимоги орендаря (якщо інший строк припинення зазначено у вимозі - зі вказаного у вимозі моменту), а техніка повинна бути повернутою орендарем орендодавцеві протягом 2 діб з моменту припинення терміну дії оренди.

А в п. 5.1 договору сторони визначили, що орендна плата за договором становить 157800,00 грн, в т.ч. ПДВ 26300,00 грн, із розрахунку - 3945,00 грн з ПДВ в день, виплата якої, у відповідності до п. 5.3 договору, проводиться у термін до 31.08.2018.

На виконання вимог п. 5.1 договору, відповідач перерахував на рахунок позивача 157800,00 грн орендної плати, про що свідчать платіжні інструкції та платіжні доручення (а.с. 51-67 том І)

У разі порушення своїх зобов`язань за цим договором, відповідно до п. 8.1 договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством України. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 8.2 договору сторони не відповідають за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно відбулося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх заходів, які залежали від неї, для належного виконання зобов`язань.

В п. 9.1 договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» зверталося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з ФГ «Персей Агро» 1473829,67 грн, з яких 6725,02 грн 3% річних, 15344,65 грн інфляційних втрат, 1451760,00 грн неустойки за період з 01.07.2019 по 31.12.2019.

В обґрунтування своїх позовних вимог у справі №909/503/22 позивач покликався на невиконання ФГ «Персей Агро» умов договору №02/04-18 оренди механізмів від 02.04.2018 в частині своєчасності внесення орендної плати, та неповернення орендованої техніки, внаслідок чого, позивачем нараховано відповідачу, в т.ч. неустойку за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 за несвоєчасність повернення орендованої техніки.

Господарський суд Івано-Франківської області в рішенні від 21.11.2022 у справі №909/503/22, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, позовні вимоги ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» задоволив та стягнув з ФГ «Персей Агро» на користь позивача, в тому числі 1451760,00 грн неустойки за неповернення об`єкта оренди в розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 (а.с. 16-23 том І).

За твердженнями позивача відповідач не повернув предмет оренди, у зв`язку з чим, позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 01.07.2020 по 31.12.2020, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи позовні вимоги ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн», відповідач, в порядку ст. 88 ГПК України, подав суду нотаріально засвідчені заяви свідків, в яких ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зазначають таке:

«Починаючи з 2017 року по 2021 рік ОСОБА_3 надавав ФГ «Персей Агро» комплексний юридичний супровід господарської діяльності, здійснював аналіз укладених правочинів, надавав консультації щодо діяльності, укладання та оформлення договорів, ведення претензійної діяльності, здійснював представництво інтересів фермерського господарства в судах та інших установах. Інших юристів, які б здійснювали юридичний супровід діяльності фермерського господарства у зазначений період не було. Починаючи з 2019 року ОСОБА_3 регулярно працював в офісі фермерського господарства у селі Угринів Івано-Франківського району; спілкувався з усіма працівниками, як довірена особа, мав вільний доступ до офісу та усіх документів фермерського господарства.

За доводами свідків, окремі первинні документи ФГ «Персей Агро», включаючи договори та акти виконаних робіт певний час зберігалися у ОСОБА_3 , як адвоката. Після закінчення співпраці з ФГ «Персей Агро» ОСОБА_3 не повернув частину з цих документів.

Разом з тим, після закінчення посівного сезону 2018 року ОСОБА_3 було повідомлено про те, що на наступні сезони оренда сівалки не потрібна, так як ФГ «Персей Агро» придбало у лізинг більш сучаснішу нову сівалку Кінзе 3000 VACUUM 8 рядків з інтерплантом вартістю 1950000 грн з ПДВ. ОСОБА_3 , як представнику позивача, було запропоновано надати інформацію про місце повернення сівалки. Натомість, ОСОБА_3 звернувся до керівництва ФГ «Персей Агро» з проханням про можливість залишити сівалку в с. Чагрів Івано-Франківського району на зберіганні під навісом на території СВК «Чагрів», поки він буде шукати орендарів на новий посівний сезон у 2019 році або знайде покупця сівалки. Маючи дружні відносини, а також враховуючу співпрацю у сфері юридичного обслуговування керівництво ФГ «Персей Агро» пішло на зустріч у цьому питанні».

На підтвердження вказаних свідками обставин відповідач долучив до матеріалів справи:

1) договір про надання послуг №01/06 від 01.06.2017 (з врахуванням додаткових угод), укладений між фізичною особою-підприємцем ФОП Бакуном А.Ю. (виконавець) та ФГ «Персей Агро» (замовник), умовами якого передбачено, що замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає завдання, а виконавець зобов`язується відповідно до завдання замовника надати йому за плату юридичні та інформаційно-консультаційні послуги, що стосуються організації та господарської діяльності, зокрема консультації та підготовки правочинів, управлінського, фінансового, бухгалтерського, податкового обліку в обсязі та на умовах, визначених договором. Такі послуги ФОП Бакун А.Ю. надавав ФГ «Персей Агро» з 01.06.2017 по 31.12.2020. (а.с. 68-73 том І)

Разом з тим, обставини взаємовідносин між адвокатом Бакуном А.Ю. та ФГ «Персей Агро» в період з 01.06.2017 по 31.12.2020 підтверджується рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.11.2022 у справі №909/356/22, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023 у справі №909/356/22;

2) договір фінансового лізингу від 13.04.2018 за №9-18-64 стф-фл/164, укладений між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - лізингодавець) та ФГ «Персей Агро» (лізингоодержувач), за умовами якого, ФГ «Персей Агро» придбало в лізинг сівалку Кінзе 3000VACUUM 8 рядків, з інтерплантом, вартістю 1950000,00 грн (а.с. 119-131 том І);

3) рекомендації НААН України та її структурних підрозділів (інститутів), з яких вбачається, що посадка соняшника та кукурудзи можлива тальки протягом певного обмеженого посівного періоду в році, а саме з квітня по травень (1 місяць) (а.с. 231-308 том І).

Заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:

Цивільні права та обов`язки, у відповідності до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За умовами ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 6, 626 -629 ЦК України).

Отже, як слідує з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли з договору оренди, предметом якого є техніка для здійснення посіву.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Стаття 785 ЦК України передбачає, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Позивач стверджує, що відповідач взятих на себе зобов`язань щодо повернення у встановлений строк орендованого майна не виконав, у зв`язку з чим орендодавець, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, нарахував орендарю 1451760,00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати відповідно.

Як було зазначено вище та не заперечується сторонами, ФГ «Персей Агро» (орендар) відповідно до умов договору оренди за №02/04-18 від 02.04.2018 строком з 02.04.2018 по 11.05.2018 (п. 4.2 договору) отримав у платне користування техніку (сівалки 2 шт.).

У пункті 7.1 договору сторони передбачили, що після закінчення строку оренди орендар зобов`язується протягом 2 (двох) діб повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі. Повернення техніки здійснюється за місцезнаходженням орендодавця на умовах «FCA - склад орендодавця або інше місце в межах України, додатково вказане орендодавцем» згідно «Інкотермс-2010.

У зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням ФГ «Персей Агро» умов договору оренди механізмів за №02/04-18 від 02.04.2018 в частині своєчасності внесення орендної плати, та неповернення орендованої техніки, ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» зверталося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення в т.ч. неустойки за період з 01.07.2019 по 31.12.2019 за несвоєчасність повернення орендованої техніки.

Господарський суд Івано-Франківської області в рішенні від 21.11.2022 у справі №909/503/22, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, позовні вимоги ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» задоволив та стягнув з ФГ «Персей Агро» на користь позивача в тому числі 1451760,00 грн неустойки за неповернення об`єкта оренди у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 01.07.2019 по 31.12.2019.

У зв`язку з подальшим неповерненням об`єкта оренди, позивач за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 нарахував відповідачу 1451760,00 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати.

Неустойка, право на стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Вказана неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, закон визначає можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, яку позивач визначив як підставу вимог про стягнення неустойки, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.08.2019 у справі №910/13695/18.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини:

- невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк;

- умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди;

- утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди;

- відсутність з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст.785 ЦК України (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1806/17).

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин, що відповідає правовому висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеному у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18.

Отже, умовами договору оренди передбачено, що після закінчення строку оренди орендар зобов`язується протягом 2 (двох) діб повернути техніку орендодавцю за актом приймання-передачі.

Докази повернення техніки за актом приймання-передачі у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, відповідач зазначає, що орендоване майно було повернуто позивачу тільки орієнтовно 12.03.2021, покликаючись на те, що після закінчення посівного періоду у травні 2018 року ОСОБА_3 , будучи юристом ФГ «Персей Агро» і довіреною особою, звернувся до голови фермерського господарства Слободяна В.Р. з проханням залишити орендовану сівалку на території СВК «Чагрів» (згідно з відкритих джерел в мережі Інтернет ОСОБА_6 володіє часткою у розмірі 59,63% статутного капіталу та є кінцевим бенефіціарним власником СВК «Чагрів» (ідентифікаційний код 19400009)), де сівалка зберігалася у період сезону посівних робіт 2018 року з квітня по середину травня. Таке прохання було обумовлено відсутністю у ОСОБА_3 іншого місця зберігання та необхідністю пошуку нових орендарів на цю техніку. Означені обставини відповідач підтверджує показаннями свідків, викладеними в нотаріально засвідчених заявах, та долученими до справи в порядку ст. 88 ГПК України (а.с. 134-137 том І).

Натомість позивач, зокрема й в апеляційній скарзі, зазначив, що ОСОБА_3 ніколи не був юристом ФГ «Персей Агро», а взаємовідносини між ФГ «Персей Агро» та ФОП Бакуном А.Ю. не мають жодного відношення до господарських правовідносин між позивачем та відповідачем. Повідомлення ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» до відповідача щодо необхідності повернення сівалки було вручено останньому 25.01.2021. Водночас, подані відповідачем заяви свідків також підтверджують факт перебування сівалки в оренді ФГ «Персей Агро».

За умовами ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 3 ЦК України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У принципі добросовісності при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Дослідивши обставини цієї справи, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач не дотримувався принципу добросовісності у спірних правовідносинах, оскільки, в матеріалах справи наявні копії договору про надання послуг за № 01/06 від 01.06.2017 з додатковими угодами до нього, за умовами якого ФОП Бакун А.Ю. надавав фермерському господарству юридичні та інформаційно-консультаційні послуги, що стосувалися організації та господарської діяльності господарства, таким чином ОСОБА_3 був обізнаним з особливостями господарської діяльності господарства та наявністю договірних правовідносин. Разом з тим, ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді директора ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» та водночас надаючи юридичні послуги ФГ «Персей Агро» в період з 01.06.2017 по 31.12.2020, не вчиняв жодних дій щодо отримання переданого в оренду майна, зокрема, таких як надіслання на адресу господарства вимог про повернення орендованого майна чи звернення до суду з відповідними позовними вимогами про повернення орендованого майна, тощо. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в діях ОСОБА_3 були присутні більш корисливі мотиви, позаяк невчинення жодних дій щодо повернення наданої в орендну техніки за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 очевидно було більш вигідним для орендодавця ніж його повернення.

Отже, вказане свідчить про те, що в діях відповідача відсутній умисел на ухилення від повернення об`єкта оренди, що, в свою чергу, виключає можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України. Відтак, місцевий господарський суд правомірно та обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» про стягнення з ФГ «Персей Агро» 1451760,00 грн неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди.

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Разом з тим, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване позивачем додаткове рішення у цій справі, суд не вбачає підстав для його скасування, з огляду на таке:

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому рахунку належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2); для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3); розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4).

Частини 5-6 статті 126 ГПК України встановлюють, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач просив суд стягнути з позивача 95480,64 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем було надано суду такі докази:

- ордер на надання правничої допомоги серія АТ №1046395, виданий на ОСОБА_7 та ордер на надання правничої допомоги серія АТ №1046036 від 11.07.2023, виданий на ОСОБА_8 ;

- договір про надання правової допомоги від 28.06.2023 №071/23-МҐ, укладений між Адвокатським об` єднанням «Моріс Ґруп» та ФГ «Персей Агро» з додатком до договору «Погодинні тарифні ставки працівників адвокатського об`єднання»;

- замовлення на надання правової допомоги №1 від 28.06.2023;

- протокол наданих послуг за період з 01.06.2023 по 22.04.2024;

- акт надання послуг №64 від 23.04.2024.

Згідно з протоколом наданих послуг за період з 01.06.2023 по 22.04.2024, адвокатським об`єднанням (адвокатами Міськів Оксаною Тарасівною та ОСОБА_7 ) відповідачу були надані послуги загальною вартістю 161481,63 грн.

Однак, з врахуванням абз. 1 п. 2.1 заявки, відповідач заявив до стягнення з позивача 95480,64 грн витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується актом надання послуг від 22.04.2024 за № 64.

Дослідивши докази, долучені відповідачем на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 60029,49 грн. Однак, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Таким чином, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, суд першої інстанції вважав доцільним стягнути з позивача на користь відповідача 40650,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що основним аргументом та підставою для скасування додаткового рішення у цій справі апелянтом вказано незгоду з основним рішенням, враховуючи відсутність підстав для скасування основного рішення у цій справі, судова колегія не вбачає підстав для скасування і додаткового рішення у даній справі.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні вимог апеляційної скарги Приватного підприємства «КБ Ентерпрайз Юкрейн» відмовити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.2024 та додаткове рішення від 17.05.2024 у справі № 909/550/23 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 23.09.2024

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік