Постанова

від 11.09.2024 по справі 907/606/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2024 р. Справа №907/606/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури №15-827-23 від 18.12.2023 (вх. №01-05/3900/23 від 27.12.2023)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.11.2023 (суддя Андрейчук Л.В., повний текст складено 28.11.2023)

у справі №907/606/23

за позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-2», м. Ужгород

про визнання незаконним та скасування рішення ради, державної реєстрацій права та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників:

від прокуратури: прокурор Сенів О.П.

від відповідачів: не з`явились

Учаснику процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.11.2023 у справі №907/606/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.11.2023 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, судові витрати у справі покласти на відповідачів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. головуючий суддя, члени колегії судді Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 24.01.2024.

19.01.2024 ПрАТ «Модуль М» подало заяву (вх. №01-04/473/24) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача-2.

19.01.2024 відповідач-2 подав суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/479/24), в якому просить залишити оскаржене рішення без змін.

19.01.2024 від Закарпатської обласної прокуратури на адресу суду надійшли додаткові пояснення (вх. №01-04/486/24).

23.01.2024 відповідача-2 подав суду клопотання про витребування від Ужгородської окружної прокуратури доказів (вх. №01-04/548/24) та про відкладення розгляду справи (вх. №01-04/549/24).

24.01.2024 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Желіка М.Б. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 призначено розгляд справи на 21.02.2024.

21.02.2024 у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по всій території України, судове засідання не відбулося. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 призначено розгляд справи на 06.03.2024.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви вх.№01-05/236/24 від 19.01.2024 про вступ у справу третьої особи, яку від імені ПрАТ «Модуль М» подав адвокат Радь І.І., відмовлено у задоволенні заяви ТзОВ «Інвестгруп К-2» про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 10.04.2024.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.04.2024 зупинено провадження у справі №907/606/23 з розгляду апеляційної скарги Закарпатської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.11.2023 до прийняття судового рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №925/1133/18.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 поновлено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 21.08.2024.

16.08.2024 Львівська обласна прокуратура подала письмові пояснення (вх. №01-04/5381/24) щодо правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові у справі №925/1133/18.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2024 відкладено розгляд справи на 11.09.2024.

10.09.2024 відповідач-2 подав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання 11.09.2024 відповідачі не з`явилися, прокурор заперечив підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

Ужгородська окружна прокуратура звернулась до Господарського суду Закрапатської області з позовом в інтересах держави до Ужгородської міської ради (відповідача 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-2» (відповідача 2), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 щодо затвердження проекту із землеустрою з передачею в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-2» земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0080 площею 0,7024 га; скасувати державну реєстрацію права оренди товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-2» на земельну ділянку за кадастровим 2110100000:23:001:0080 площею 0,7024 га; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-2» повернути територіальній громаді міста Ужгорода земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0080 площею 0,7024 га.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 відповідачу-2 передано у користування земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:23:001:0080 площею 0,7024 га та в подальшому укладено договір оренди від 15.09.2021 цієї земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в місті Ужгород по вул. Миколи Бобяка, 15д.

За твердженням прокурора, вказане рішення прийнято відповідачем-1 всупереч вимогам законодавства, а саме в порушення норм ст.134 Земельного кодексу України, оскільки переданню в оренду підлягала тільки та частина земельної ділянки, на якій безпосередньо розташоване нерухоме майно та яка необхідна для його експлуатації і обслуговування. Натомість в цьому випадку, вбачаються наміри щодо можливої забудови земельної ділянки.

Окрім того, оскільки право оренди на спірну земельну ділянку за ТзОВ «Інвестгруп К-2» зареєстровано на підставі нікчемного правочину то відповідно до положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», для реального відновлення порушених прав, необхідно є скасування державної реєстрації права за ним в Державному реєстрі речових прав.

Відповідач-1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що оспорюване рішення прийняте міською радою відповідно до наданих їй повноважень, вимог чинного земельного законодавства та законодавства у сфері містобудівної діяльності. Як свідчать матеріали позову, 03.05.2025 прокуратура повідомила в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Ужгородську міську раду про порушення вимог земельного законодавства при передачі Ужгородською міською радою в користування ТзОВ «Інвестгруп К-2» земельної ділянки та зобов`язала проінформувати Ужгородську окружну прокуратуру про вжиті заходи на захист інтересів держави в особі територіальної громади міста Ужгорода. Однак, Ужгородська міська рада надала відповідь про те, що жодні інтереси держави, чи будь які права третіх осіб вона не порушила при винесені оскаржуваного рішення. Жодних повідомлень від Ужгородської окружної прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області не надходило.

Відповідач-2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, покликався на висновок експерта від 15.09.2020 за №16065/20-41/22003-22007/20-14 за результатами експертизи, призначеної постановою слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2019 за №1201907003000400, на підтвердження відповідності проекту землеустрою вимогам земельного законодавства, чинного на дату його погодження територіальним органом Держгеокадастру та Ужгородською міською радою.

Також відповідач-2 заперечував щодо наявності у прокурора права звернутися до суду з цим позовом в інтересах держави, оскільки забезпечення законності (дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю) на відповідній території є завданням Держгеокадастру.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов таких висновків:

- передумовою для визнання недійсним акта (рішення) є як невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, так і порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивачів у справі;

- в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 08.04.2020 за №403-ДК/273/АП/09/01/-20 складеним Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, а також у висновку експерта від 15.09.2020 за №16065/20-41/22003-22007/20-14 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0080 та прийняте рішення Ужгородської міської ради Закарпатської області від 14.11.2019 за № 1768 в частині п.2.8 в цілому відповідають вимогам земельного законодавства, чинного на дату їх прийняття та складання;

- покликання позивача на умовну недобросовісність відповідача-2 щодо подальших дій по зміні цільового призначення земельної ділянки не спростовують встановлених обставин законності складання документів із землеустрою та відповідно порядку їх прийняття, а дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки не мають правового зв`язку з діями щодо прийняття Ужгородською міською радою рішення Ужгородської міської ради Закарпатської області від 14.11.2019 за №1768 в частині п.2.8 та рішення №406 від 07.09.2021, що є предметом оскарження;

- відповідач-2 має законне і ніким не обмежене право на подання заяви про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває в його володінні, але таке залежить від наявності такої можливості та містобудівної документації відповідної території, яка приймається та затверджується саме органом місцевого самоврядування і від якої залежить можливість таких змін;

- договір оренди від 21.09.2021, укладений між відповідачами, також надає право на подання відповідного звернення від імені орендаря до орендодавця, як органу місцевого самоврядування, заяв щодо можливих змін цільового призначення чи використання земельної ділянки, що перебуває в оренді;

- якщо орган місцевого самоврядування прийняв рішення, яким встановив чи затвердив відповідну містобудівну документацію на території розміщення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0080, яка дозволяє змінити цільове призначення земельної ділянки, то дії щодо такої зміни не можуть кваліфікуватись судом, як недобросовісність орендаря земельної ділянки, тому доводи прокуратури в цій частині не вбачаються обґрунтованими;

- рішення №406 від 07.09.2021 щодо затвердження проекту із землеустрою з передачею в оренду ТзОВ «Інвестгруп К-2» земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0080 площею 0,7024 га прийняте міською радою в межах відповідної процедури, яка встановлюється чинним законодавством;

- прокурор не навів обґрунтованих підстав, які встановлюють порушення порядку прийняття рішення №406 від 07.09.2021 чи, можливо, неналежності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0080;

- за змістом ч.3 ст.123 3К України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0080 для Ужгородської міської ради могла бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

- з огляду на наявність на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:23:001:0080 нерухомого майна, що увійшло до статутного капіталу ТзОВ «Інвестгруп К-2», а саме приміщення артезіанської свердловини з насосною та попередньо визначені межа користування земельною ділянкою за постійним землекористувачем, Ужгородська міська рада не мала ні юридичної, ні будь-якої іншої підстави для відмови в подальшому у прийнятті рішення №406 від 07.09.2021, що оскаржується;

- покликання позивача на порушення Ужгородською міською радою вимог ст. 66 ЗК України при виділенні земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0080 не знаходить належного документального підтвердження;

- в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:23:001:0080 виділена, чи сформована не в належному розмірі, можливо більшому розмірі ніж необхідно для належного обслуговування та використання артезіанської свердловини з насосною;

- у ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), проте в цьому випадку позивач оспорює тільки акт індивідуальної дії рішення органу місцевого самоврядування, та не ставить вимоги про визнання договору оренди недійсним з підстав встановлених ЦК України;

- позивач при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також наявність порушеного права, тобто якщо не оспорюється позивачем відповідний правочин

- в цьому випадку договір оренди від 15.09.2021, то суд не може скасовувати акт індивідуальної дії, який фактично вичерпався після його реалізації сторонами, тобто після укладення вказаного договору оренди;

- суд не вбачає підстав для представництва прокурором інтересів держави в межах цієї справи в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Узагальнені доводи апелянта (прокурора) та заперечення відповідача.

Вимоги апеляційної скарги прокурора обґрунтовано тим, що оскаржене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору.

На підтвердження підстав для скасування рішення суду першої інстанції, апелянт наводить фактичні обставини справи та вказує такі доводи:

- зі змісту листа КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради №49/23 від 17.02.2023 вбачається, що за архівними матеріалами інвентаризаційної справи №3231 всього майнового комплексу по вул.Миколи Бобяка, 15, в м.Ужгороді, будівля під літерою «Щ» зазначена як артезіанська свердловина з насосною, тобто відповідач-2, не маючи у власності ні будівлі, ні споруди підприємств переробнох, машинобудівної та іншої промисловості, а лише приміщення площею 48,5 м.кв. без конткретного предметного призначення, незаконно отримав в оренду земельну ділянку загальною площею 7024 м.кв., що у 144 разів більша за площу приміщення;

- жодних обґрунтувань на підставі державних норм і проектної документації при прийнятті рішення щодо необхідної площі землі для обґрунтування приміщення площею 48,5 м.кв. до Ужгородської міської ради не подавалось та матеріали проекту землеустрою не містять, а відведення земельної ділянки відбувалось без врахування черговості освоєння;

- позовну заяву мотивовано тим, що за умовами укладеного договору відповідач-2 отримав в оренду земельну ділянку не для обслуговування підозрілого приміщення, а для нового будівництва багатоквартирних житлових будинків із комерційними об`єктами, і такі недоброчесні наміри товариство підтвердило відразу після отримання земельної ділянки у користування, подавши заяву на зміну цільового призначення використання земельної ділянки;

- прокурор обґрунтував в позовній заяві вимоги нікчемності договору оренди в силу вимог ст.228 ЦК України із застосуванням наслідків нікчемності правочину за пред`явленими вимогами, зокрема про скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та повернення територіальній громаді земельної ділянки, однак суд не встановив дійсні обставини, натомість допустив помилкову мотивацію та безпідставно врахував обставин, наведені в адміністративній справі №260/1832/20;

- порушення порядку формування земельної ділянки з метою оформлення права користування нею в обхід встановленої законом процедури очевидно свідчить про незаконність оспорюваного рішення ради, відтак скасування в судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування із земельних питань, незважаючи на те, що таке реалізоване, в цьому випадку є належним способом захисту і гарантує відновлення порушених прав;

- саме на підставі рішення Ужгородської міської ради №406 від 07.09.2021 відповідач-2 набув права користування земельною ділянкою, яке в подальшому було реалізовано шляхом укладення договору оренди, і вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі ст.16 ЦК України, якщо фактично, підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникли в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень;

- суд не врахував, що у спірному випадку питання про наявність підстав для повернення земельної ділянки безумовно впливає оцінка рішення органу місцевого самоврядування як законного або протиправного;

- суд помилково мотивував рішення про відмову у позові тим, що в цій справі прокурор оспорює тільки акт індивідуальної дії з підстав, що не знаходять свого відображення в матеріалах справи та не ставить вимоги про визнання договору оренди недійсним з підстав, встановлених Цивільним кодексом України, при цьому суд не мотивував з посиланням на норми матеріального права відсутність підстав вважати договір оренди землі нікчемним;

- оскільки спірний договір укладено за відсутності для цього підстави, визначеної в абз.2 ч.2 ст.134 ЗК України, без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельної ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з ч.1, ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним;

- оскільки право оренди на спірну земельну ділянку зареєстровано на підставі нікчемного правочину, то відповідно до положень ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.216, 391 ЦК України та ст.152 ЗК України, для реального відновлення порушених прав, необхідним є скасування державної реєстрації права власності з відповідачем-2 та повернення територіальній громаді спірної земельної ділянки;

- суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав, визначених у ст.23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави, при цьому, якщо суд після відкриття провадження у справі встановив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд мав залишити позовну заяву без розгляду відповідно до положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

У додаткових поясненнях прокурор просить врахувати сформовану Верховним Судом правову позицію забезпечення принципу добропорядного врядування, яка зобов`язує публічну владу поважати та захищати права, інтереси та свободи людини.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, аналогічних висновкам суду першої інстанції, що викладені в оскарженому рішенні.

Фактичні обставини справи.

ПрАТ «Модуль М», що є правонаступником ВАТ «Модуль», що є правонаступником Державного виробничо-торгового підприємства «Закарпатприлад», що є правонаступником Заводу «Ужгородприлад», було постійним користувачем земельної ділянки, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії Б №076204, в м. Ужгороді по вулиці Бабяка, 15, загальною площею 12 га, до її поділу на окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:70:001:0129, 2110100000:23:001:0080, 2110100000:23:001:0081, 2110100000:23:001:0082, 2110100000:23:001:0083, 2110100000:23:001:0084.

На черговій сесії Ужгородської міської ради Закарпатської області 14.11.2019 було прийнято рішення за №1768 «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Пунктом 2.8 цього рішення, надано дозвіл Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-2» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею їх в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестгруп К-2» земельної ділянки площею 0,7100 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15 «д», прим.1.

ТзОВ «Інвестгруп К-2» замовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15 «д», прим.1, який був розроблений ТзОВ «Центр проектів».

В подальшому, в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку площею 0,7024 га та присвоєно кадастровий номер 2110100000:23:001:0080, з відповідними обмеженнями у використанні зони вздовж об`єкта транспорту газу та енергетичної інфраструктури.

На цій земельній ділянці знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 48,5 кв.м., яке належить на праві приватної власності ТзОВ ТзОВ «Інвестгруп К-2».

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 08.04.2020 за №403-ДК/273/АП/09/01/-20, складеному Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, а також у висновку експерта від 15.09.2020 за №16065/20-41/22003-22007/20-14 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:23:001:0080 та прийняте рішення Ужгородської міської ради Закарпатської області від 14.11.2019 за №1768 в частині п. 2.8 в цілому відповідають вимогам земельного законодавства, чинного на дату їх прийняття та складання.

Пунктом 1.7. рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021 за №406 затверджено проект землеустрою щодо відведення ТзОВ «Інвестгруп К-2» земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:23:001:0080, площею 0,7024 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівельної та іншої промисловості по вул. Миколи Бобяка, 15 «д», прим.1 та передано її в оренду строком на 5 років.

На підставі цього рішення було укладено договір оренди землі від 15.09.2021, який не є предметом оспорення та який прокурор вважає нікчемним.

16.09.2021 до Державного реєстру речових прав внесено відомості про набуття ТзОВ «Інвестгруп К-2» права оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:23:001:0080) на підставі договору оренди землі від 15.09.2021.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Щодо підстав звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Одночасно, згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У п.140 постанови від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, до прийняття якої було зупинено апеляційне провадження у справі №907/398/22, Велика Палата Верховного Суду вказала такі узагальнюючі висновки щодо права звернення прокурора до суду в інтересах держави:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У п.157 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду уточнила висновок, викладений у пункті 50 постанови від 01.06.2021 у справі №925/929/19, виклавши його в такій редакції: органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності в тих випадках, коли це прямо визначено у відповідних нормативно-правових актах (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

Звертаючись з позовом до суду, прокурор зазначив про те, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним зі співвідповідачів, незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах частини Українського народу - членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Як вказує прокурор, спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не надiлений повноваженнями розпорядника з усiма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Крім того, Ужгородська міська рада, яка також уповноважена на захист інтересів держави як представник влади на місці, у даному випадку сама ж допустила порушення вимог земельного законодавства, а отже повинна виступати у даному випадку відповідачем по справі, що процесуально позбавляє її можливості звернутись до суду якості позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим на захист державних інтересів є орган Держгеокадастру.

Так, реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено дії, які має вчиняти Держгеокажастр, зокрема, у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування - вносити до цього органу відповідне клопотання.

Водночас, статтею 152 Земельного кодексу України, абз.9 ст.10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», пунктом 6 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.01.2015 №15 (в редакції на час звернення прокурора до суду) також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.

Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).

У правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).

З огляду на заявлені прокурором вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради від 07.09.2021, визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між міською радою та ТзОВ «Інвестгруп К-2» на підставі оспорюваного рішення ради, та скасування державної реєстрації права користування (оренди) ТзОВ «Інвестгруп К-2» на земельну ділянку, обґрунтування цих вимог та відсутність іншого органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор правомірно визначив Ужгородську міську раду разом з ТзОВ «Інвестгруп К-2» співвідповідачами у цій справі та обґрунтував підстави для представництва інтересів держави відсутністю органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, помилковими є висновки суду про відсутність у спірних правовідносинах підстав для представництва прокурором інтересів держави в межах цієї справи в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Також слід зауважити, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, в разі, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

Проте, суд першої інстанції дійшов суперечливих висновків про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави як підставу для відмови у позові за результатами розгляду справи по суті.

Щодо ефективного способу захисту права у заявленому позові

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Водночас, ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та інших).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 у справі № 909/553/23).

В разі якщо, суд дійшов висновку про те, що заявник обрав неефективний спосіб захисту, за наявності альтернативного ефективного способу захисту, такий позов не підлягає до розгляду по суті.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Отже, відповідно до положень статті 215 ЦК України, існує розмежування видів недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

У позовній заяві та в апеляційній скарзі прокурор вказує, що оскільки спірний договір укладено за відсутності для цього підстави, визначеної в абз.2 ч.2 ст.134 ЗК України, без дотримання конкурентних засад, тобто такий спрямований на незаконне заволодіння земельної ділянкою комунальної власності, укладений відповідачами договір оренди землі згідно з ч.1, ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним.

Проте, у спірному випадку договір оренди землі був укладений на підставі та на виконання рішення міської ради, яке на момент укладення договору і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є чинним, підстави для визнання такого рішення незаконним та його скасування підлягають встановленню за результатами розгляду заявленого прокурором судового спору.

Відтак невідповідність договору оренди землі вимогам закону потребує визнання його недійсним в судовому порядку, а заявлення прокурором позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, яким затверджено проект землеустрою з передачею земельної ділянки в оренду, скасування державної реєстрації права оренди та зобов`язання орендаря повернути земельну ділянку без заявлення позовної вимоги про недійсність договору оренди не є ефективним способом захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.4 ст.277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та, одночасно, розглянув спір по суті, а також не врахував того, що обраний спосіб захисту в сукупності заявлених позовних вимог не є ефективним для захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги Закарпатської обласної прокуратури слід задовольнити частково та змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.11.2023 у справі №907/606/23, виклавши її в редакції, наведеній у мотивувальній частині цієї постанови, а в решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Закарпатської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.11.2023 у справі №907/606/23, виклавши її в редакції, наведеній у мотивувальній частині цієї постанови. В решті рішення залишити без змін.

3. Судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 23.09.2024.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.