Постанова

від 24.09.2024 по справі 199/367/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7941/24 Справа № 199/367/16-ц Суддя у 1-й інстанції - СКРИПНИК О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П., Макарова М.О

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 червня 2024 року про видачу дублікату виконавчого листа по справі за позовомакціонерного товариствакомерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У квітні2024року акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого документа.

В заяві, посилаючись на те, що відкритих виконавчих проваджень відносно відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де вони є стягувачем, немає. Строк на пред`явлення виконавчих листів ще не сплинув, так як 13 липня 2020 року було повернуто стягувачеві на підставі п.9 ст.37 Закону України Про виконавче провадження, однак, у зв`язку із дією воєнного стану строк пред`явлення до виконання перервався, тому просили суд видати дублікат виконавчого листа за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська 08 серпня 2016 року за їх позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 червня 2024 року заяву задоволено. Видано дублікат виконавчого листа,виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 16 серпня 2016 року у справі №199/367/16-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 073,33 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 471 321,79 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 11 червня 2024 року та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви, мотивуючи тим, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відсутні правові підстави для задоволення заяви. Наголошувала на тому, що заявником не наведено правових підстав для видачі дублікату виконавчого листа, оскільки не надано доказів його втрати. Звертає увагу, що АТ КБ «Приватбанк» вже зверталося з аналогічними заявами.

24 вересня 2024 року АТ КБ «Приватбанк» надало відзив, в якому просить залишити ухвалу без змін,апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи за заявою АТ КБ «Приватбанк» від 26 квітня 2024 року вбачається, що судом було установлено, що на виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року, судом видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 073,33 доларів США, що за курсом НБУ складає 471 321,79 грн.

Постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Вонсовіч О.В. від 13 липня 2020 року, ВП №55237899, виконавчий лист №199/367/16-ц, виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська 04 листопада 2016 року повернуто стягувачу через відсутність майна у боржника.

Постановою головного державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Вонсовіч О.В. виправлено помилку у постанові державного виконавця від 13 липня 2020 року, ВП №55237899, де п.2 викладено в наступній редакції: «Виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 13 липня 2023 року».

Задовольняючи подану26квітня 2024 року АТ КБ «Приватбанк» заяву,суд першоїінстанції виходивз того,що у судовомузасіданні встановлено,що післяповернення виконавчогодокумента стягувачу,вказаний виконавчийдокумент добанку ненадходив.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності правових підстав для задоволення заяви у зв`язку з наступним.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року в справі №1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року №3-рп/2010 у справі №1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява №40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року в справі №2-1053/10 (провадження №61 - 18169св18) зроблено висновок, що «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист».

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.17.4 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Аналізуючи зміст даної норми, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.

Із заявою про видачу дубліката виконавчого листа або судового наказу можна звернутися лише в межах строків пред`явлення їх до виконання. У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зі змісту вищезазначених норм законодавства вбачається, що дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу та в межах строку пред`явлення його до виконання.

Таким чином, під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа суд повинен належним чином перевірити, чи дійсно виконавчий лист втрачено. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі N2-1316/285/11 (провадження N61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби не свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі N2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі N643/20898/13-ц, 23 червня 2021 року у справі N2-162/12 (провадження N61-14111св20).

Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статей 76,77,78,79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявник, в обґрунтування своїх вимог, вказав, що відкритих виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , де вони є стягувачем, немає.

До заяви було долучено відповідь від 27 березня 2024 року, в якій вказано, що 13 липня 2020 року державним виконавцем у ВП №55237899 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.9 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (а.с.6).

Колегія суддів звертає увагу на те, що з відомостей, які містяться у ЄДРСР, встановлено, що на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 листопада 2021 року було видано дублікат виконавчого листа з виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська у справі №199/367/16 та на підставі дублікату виконавчого листа відкрито виконавче провадження 69522645.

В подальшому АТ КБ «Приватбанк» знову зверталося з заявою про видачу дублікату виконавчого листа з посиланням на їх втрату та ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08 січня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

Тобто заявник вказує недостовірні відомості.

Крім того, АТ КБ «Приватбанк» просив видати дублікат виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.2), а суд видав дублікат виконавчого листа, у справі №199/367/16-ц, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню з ухваленням нової ухвали про відмову в задоволені заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа та видачу дубліката виконавчого документа.

Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Таким чином, з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровськавід 11червня 2024року скасуватита ухвалитинове судоверішення.

В задоволеннізаяви акціонерноготовариства комерційнийбанк «Приватбанк» про видачу дублікату виконавчого листа відмовити.

Стягнути акціонерноготовариства комерційнийбанк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

М.О.Макаров