Постанова

від 12.02.2025 по справі 199/367/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 199/367/16-ц

провадження № 61-14176св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (стягувач) - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Сокуренко Наталія Вікторівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Барильської А. П., Макарова М. О., від 24 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

1. У квітні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із заявою, в якій просило видати дублікат виконавчого листа по рішенню Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня

2016 року у справі № 199/367/16-ц за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

2. Заяву мотивовано тим, що на виконання зазначеного рішення суду були видані виконавчі листи, які перебували на примусовому виконанні.

3. 13 липня 2020 року виконавцем було прийнято рішення про повернення виконавчих документів стягувачу, проте на адресу АТ КБ «ПриватБанк» вони не надійшли.

4. За відомостями Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників встановлено, що відкритих виконавчих проваджень не має. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська, у складі судді Скрипник О. Г., від 11 червня 2024 року заяву АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Видано дублікат виконавчого листа, виданого Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська

16 серпня 2016 року у справі № 199/367/16-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 073,33 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 471 321,79 грн.

6. Суд першої інстанції вказав, що після повернення стягувачу виконавчого документа № 199/367/16-ц, виданого 04 листопада 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, вказаний виконавчий документ до банку не надходив.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

7. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня

2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дублікату виконавчого листа. Вирішено питання розподілу судових витрат.

8. Колегія суддів вказала, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2021 року вже було видано дублікат виконавчого листа з виконання рішення у справі № 199/367/16 та на підставі цього дублікату відкрито виконавче провадження № 69522645. У подальшому АТ КБ «ПриватБанк» повторно зверталося із заявою про видачу дублікату виконавчого листа з посиланням на їх втрату та ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 08 січня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

9. Крім того, банк просив видати дублікат виконавчого листа про стягнення заборгованості саме із ОСОБА_1 , а суд видав дублікат виконавчого листа щодо обох відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. У касаційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат

Сокуренко Н. В. просить скасувати постанову апеляційного суду, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

11. 21 жовтня 2024 року представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат

Сокуренко Н. В. подала касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року.

12. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у грудні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року продовжено

ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк».

14. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Підставою касаційного оскарження судового рішення представник

АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Сокуренко Н. В. зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

16. Зауважує, що факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його втрачено під час поштового пересилання. Боржником під час розгляду справи не спростовані наявні в матеріалах справи докази втрати виконавчого листа, не надано доказів перебування виконавчого листа на виконані та виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

17. Звертає увагу на пункт 102 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон

№ 1404-VIII), з врахуванням яких строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не є пропущеним.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

18. 25 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пашніна А. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

19. Зазначає, що у розглядуваній справі позивач вже звертався із заявами про видачу дублікату виконавчого документа, у задоволенні яких судами було відмовлено, зокрема з тих підстав, що позивачем не надано доказів на підтвердження втрати виконавчого листа та пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

20. Вказує, що належним доказом втрати оригіналу виконавчого листа є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

21. Зауважує, що позивачем пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання та не заявлено клопотання про поновлення цього строку.

Обставини справи, встановлені судами

22. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 13 грудня 2016 року про виправлення описи та додаткового рішення від 16 травня 2017 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 20 073,33 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складає 471 321,79 грн, яка складається з: 19 656,56 доларів США - заборгованість за кредитом; 380,83 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 34,46 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 1,48 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором. Вирішено питання розподілу судових витрат.

23. На виконання вказаного рішення суду 04 листопада 2016 року було видано виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 .

24. Постановою головного державного виконавця від 13 липня 2020 року у виконавчому провадженні № 55237899 виконавчий лист № 199/367/16-ц, виданий 04 листопада 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, боржник: ОСОБА_1 , повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.

25. Постановою головного державного виконавця від 09 квітня 2024 року виправлено помилку у постанові від 13 липня 2020 року у виконавчому провадженні № 55237899, та вказано, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 13 липня 2023 року.

26. З відповіді Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 27 березня 2024 року вбачається, що

13 липня 2020 року державним виконавцем у виконавчому провадженні

№ 55237899 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ був направлений поштою на адресу АТ КБ «ПриватБанк» та повторно не пред`являвся.

27. Заявник стверджував, що після повернення державним виконавцем, виконавчий документ до банку не надходив.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

28. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

30. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

32. Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

33. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

34. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

35. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

36. ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

37. За змістом частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

38. Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

39. У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 03 лютого 2021 року у справі

№ 643/20898/13-ц, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012,

від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц,

від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка «Дублікат». При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

40. У справі, яка переглядається, встановлено, що виконавчий документ

№ 199/367/16-ц, виданий 04 листопада 2016 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, повернуто стягувачу постановою державного виконавця від 13 липня 2020 року на підставі пункту 9

частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII у зв`язку із встановленою Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборони на звернення стягнення на майно боржника та відсутністю у боржника іншого майна, на яке можна звернути стягнення.

41. Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII, який є чинним з 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

42. За змістом статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

43. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

44. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність

21 квітня 2021 року.

45. Водночас 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України

від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону

№ 1404-VIII доповнено пунктом 102, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»

від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені Законом № 1404-VIII строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

46. Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24 лютого 2022 року, наразі не припинено та не скасовано.

47. Таким чином, з огляду на положення пункту 102 розділу ХІІІ Закону № 1404-VIII, заява АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дубліката виконавчого листа, подана 26 квітня 2024 року, є такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

48. Стягувач стверджував, що оригінал виконавчого листа в нього відсутній, як і не перебуває на примусовому виконанні.

49. Банком до заяви долучено відповідь Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 27 березня 2024 року, про те, що 13 липня 2020 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 55237899 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий документ був направлений поштовою кореспонденцією на адресу АТ КБ «ПриватБанк» та повторно не пред`являвся.

50. За цих обставин, суд першої інстанції правильно вважав, що наявні докази свідчать про втрату виконавчого документа стягувачем.

51. Отже, виконавчий лист відсутній як у стягувача, так і у органів примусового виконання судових рішень, а в справі відсутні відомості про те, що судове рішення у справі № 199/367/16-ц, яке набрало законної сили і на виконання якого судом видано виконавчий лист, виконано добровільно.

52. Встановивши, що оригінал виконавчого документа втрачено, а строки для пред`явлення виконавчого документу до виконання стягувачем не пропущено, з метою дотримання загальних засад судочинства, районний суд дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви АТ КБ «ПрвиатБанк» про видачу дублікату виконавчого документа.

53. У цьому випадку видача дубліката виконавчого документа є забезпеченням гарантованого Конституцією України права на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

54. Натомість апеляційний суд помилково вказав на те, що ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2021 року вже було видано дублікат виконавчого листа з виконання судового рішення у справі № 199/367/16, оскільки вказана ухвала була скасована постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року, а у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дублікату виконавчого документа - відмовлено.

55. Сам факт того, що АТ КБ «ПриватБанк» було відмовлено у задоволенні попередніх заяв про видачу дублікату виконавчого документа постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 березня 2023 року і ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 січня

2024 року, правильності висновків суду першої інстанції у цій справі не спростовує.

56. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц констатувала, що ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви про видачу дубліката виконавчого документа, постановлена під час вирішення судом процесуального питання, пов`язаного з виконанням судового рішення, не є ухваленням рішення, яке набрало законної сили в розумінні статей 186, 255 ЦПК України. Тому державний/приватний виконавець чи заявник має право звертатися до суду з відповідним поданням, заявою, направленими на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України).

57. Колегією суддів не встановлено обставин, що свідчать про зловживання АТ КБ «ПриватБанк» своїми процесуальними правами, а звернення у цій справі направлено на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

58. Посилання апеляційного суду та ОСОБА_1 на різну судову практику Верховного Суду щодо підстав та умов видачі дубліката виконавчого листа, є помилковим, оскільки суд касаційної інстанції у кожній конкретній справі з`ясовує обставини відсутності виконавчого листа у стягувача та на виконанні і ухвалює судове рішення з огляду на встановлені фактичні обставини та надані докази.

59. Водночас колегія суддів зауважує, що банк просив видати дублікат виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 і надавав докази щодо втрати виконавчого листа саме щодо цього боржника, тоді як суд першої інстанції видав дублікат виконавчого листа, без конкретизації боржника щодо якого він виданий.

60. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

61. Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

62. Частиною четвертою статті 412 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

63. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд помилково скасував ухвалу суду першої інстанції, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року - скасуванню, а ухвала Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня

2024 року зміні, шляхом конкретизації у її резолютивній частині, що дублікат виконавчого листа видано щодо боржника ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 409, 412, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Сокуренко Наталія Вікторівна, задовольнити частково.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року скасувати.

3. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 11 червня 2024 року змінити, виклавши другий абзац її резолютивної частини в такій редакції:

«Видати Акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» дублікат виконавчого листа на виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 серпня 2016 року у справі

№ 199/367/16-ц щодо боржника ОСОБА_1 ».

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович