Постанова

від 24.09.2024 по справі 910/5152/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа№ 910/5152/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 24.09.2024 у справі №910/5152/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024, повний текст якого складений 28.06.2024,

у справі № 910/5152/24 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхімтрейдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор»

про стягнення 4 807 570,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 854 535,69 грн. за поставлений за договором поставки № 2 від 07.12.2020, але неоплачений товар, а також нарахованих за несвоєчасне виконання вказаного обов`язку 3 % в сумі 250 299,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 702 735,22 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- надані позивачем на підтвердження факту здійснення господарських операцій з поставки товару первинні документи містять недоліки, які не можуть бути визнані неістотними, та не відповідають вимогам чинного законодавства (а саме ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), оскільки не містять обов`язкових реквізитів, зокрема в них не зазначено посади, прізвища та будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також не містять посилання на підставі якого документу діяла особа, яка нібито підписувала видаткові накладні від імені відповідача. Отже такі документи не є належними і допустимими доказами по справі, оскільки не відповідають вимогам законодавства, які ставляться до документів такого виду;

- не є належними і допустимими доказами по справі додані позивачем до позовної заяви акти приймання передачі продукції, оскільки у вказаних актах відсутня інформація стосовно посади, прізвища та будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто акти не містять обов`язкових реквізитів для документів даного виду;

- позивачем зазначено про те, що ним поставлено відповідачу продукції на загальну суму 4 089 422,79 грн.,проте самим же позивачем до позовної заяви долучено платіжні документи, на підставі яких відповідачем здійснено оплати по спірному договору на користь позивача на загальну суму 17 800 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 910/5152/24 позовні вимоги задоволені, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 3 854 535,69 грн. заборгованості, 250 299,92 грн. 3% річних, 702 735,22 грн. інфляційного збільшення та 72 113,57 грн. судового збору.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем за договором поставки № 2 від 07.12.2020 товару у визначеній позивачем сумі, з огляду на що останній має право на стягнення вартості вказаного товару, а також, нарахованих за прострочення виконання обов`язку по його оплаті, 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених позивачем сумах.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги заперечення відповідача проти позову, зазначивши про те, що:

- відсутність інформації про прізвище та посаду особи на певних видаткових накладних та актах, не можна вважати істотними недоліками, оскільки видаткові накладні містять відомості про господарську операцію, якими є: дата складання документа, назва підприємства, від якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Якщо факт поставки партій товару не є спірним (у відзиві не йдеться про заперечення поставки та передачі товару), тому в силу норм ч.1 та ч.2. ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар;

- позивач вказує, що господарські взаємовідносини з відповідачем щодо поставки товару, в межах спірного договору поставки відбувались починаючи з дати його укладання, а предметом заявлених позовних вимог є заборгованість за поставлені партії товару відповідачеві у січні 2022 року (частково) та у квітні 2022 року, а в якості доказів виконання умов договору відповідачем було надано копії платіжних доручень про оплату партій товару, що були зараховані за минулий період поставки, а тому позиція відповідача на предмет співставлення сум поставленого товару та його оплатою не заслуговує на увагу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 910/5152/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі апелянт послався на те, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує законні права відповідача, суперечить основоположним принципам судочинства.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2024, справу № 910/5152/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: ОСОБА_1., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5152/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/5152/24.

29.07.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 910/5152/24, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 86 536,27 грн.

05.08.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додані докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 910/5152/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 24.09.2024 о 10:00 год.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , який не є головуючим суддею, у відставку розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/3426/24 від 19.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5152/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 910/5152/24 прийняти до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

23.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі, в якій заявник просить провести судове засідання, призначена на 24.09.2024 о 10:00 год. без участі представника позивача, а також повідомляє, що просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Станом на 24.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач в судове засідання представників не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

07.12.2020 позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір поставки № 2 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язується поставляти та передати у власність покупцеві товар відповідно до специфікації (специфікацій), узгодженої (них) до Договору, а покупець зобов`язується прийняти такий товар та оплатити його на умовах Договору.

Номенклатура товару за Договором зазначається у відповідній специфікації/накладній (п. 1.2 Договору).

Специфікацією № 14 від 24.12.2021 до Договору, сторони узгодили поставку товару - вапна будівельного негашеного грудкового (УКТ ВЕД 2522), орієнтовною кількістю 1 400 т, за ціною 3 975,00 гривень без ПДВ (загальна орієнтовна вартість товару з ПДВ: 6 678 000,00 гривень), протягом січня 2022 року, за визначеними хімічними показниками, на умовах поставки СРТ (датою переходу права власності на товар вважається, у випадку відвантаження залізничним транспортом - дата приймання вантажу до перевезення в електронній накладній) - станція Баси (код 445607), одержувач товару - ПАТ «Сумихімпром» (код 1673), відправник товару - ТОВ «Купянскспецпереробка» (код 5066), на замовлення ТОВ «Укрхімтрейдінг», як власника товару.

Специфікацією № 15 від 24.12.2021 до Договору, сторони узгодили поставку товару - вапна будівельного негашеного грудкового (УКТ ВЕД 2522), орієнтовною кількістю 700,00 т., за ціною 4 075,00 гривень без ПДВ (загальна орієнтовна вартість товару з ПДВ: 3 423 000,00 гривень), протягом січня 2022 року, за визначеними хімічними показниками, автотранспортом, на умовах поставки СРТ (Інкотермс -2010), склад покупця за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Харківська, п/в 12, ПАТ «Сумихімпром». Датою переходу права власності на товар є дата підписання видаткової накладної.

Специфікацією № 16 від 15.04.2022 до Договору, сторони узгодили поставку товару - вапна будівельного негашеного грудкового (УКТ ВЕД 2522), орієнтовною кількістю 200,00 т., за ціною 5 416,00 гривень без ПДВ (загальна орієнтовна вартість товару з ПДВ: 1 299 840,00 гривень), протягом квітня 2022 року, за визначеними хімічними показниками, автотранспортом, на умовах поставки СРТ (Інкотермс -2010), склад покупця за адресою: Сумська область, місто Суми, вулиця Харківська, п/в 12, ПАТ «Сумихімпром». Датою переходу права власності на товар є дата підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.6. Договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару - це кількість товару переданого покупцю за одним товаросупровідним документом (накладна/ товарно - транспортна накладна / залізнична накладна). Кількість товару визначені в Специфікації є орієнтовною, поставка товару в кількості меншій ніж визначена у специфікації вважається узгодженою покупцем.

Поставку товару супроводжують наступні документи: видаткова накладна; товарно-транспортна накладна / залізнична накладна; документ, що підтверджує походження та якість товару (сертифікат якості); акт прийому - передачі товару (при залізничному перевезенні).

Ціна товару, що поставляється покупцю, договірна, узгоджується сторонами у специфікації (ціях), що є невід`ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).

У п. 4.1 Договору сторонами погоджено, що умови оплати товару узгоджуються сторонами у відповідній (них) специфікаціях.

На виконання умов п. 4.1 Договору, сторони у специфікаціях визначили як ціну тоавру, так і умови оплати, яка має бути здійснена покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки партії товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, поставка партій товару в межах Договору відбувалась починаючи з дати його укладання, які (поставки) відповідачем частково було оплачено з порушенням погодженого строку оплати, тому, більш ранній період здійснених партій поставок не є спірним.

Предметом заявлених у цій справі позовних вимог є заборгованість за поставлені відповідачу партії товару у січні 2022 року (частково) та у квітні 2022 року, у розмірі 3 854 535,69 грн., що підтверджується складеною сторонами Договору первинною документацією, в якій відображено здійснені господарські операції, зокрема:

- 11.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 71,70 т. на суму 350 613,00 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0045 від 11.01.2022, перевезення якого підтверджується товарно-транспортною накладною №42 від 11.01.2022 на масу вантажу 24,9 тони, товарно-транспортною накладною №41 від 11.01.2022 на масу вантажу 24,00 тони, товарно-транспортною накладною №39 від 11.01.2022 на масу вантажу 22,80 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0045 від 11.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 10.02.2022;

- 12.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 44,84 т. на суму 219 267,60 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0049 від 12.01.2022, перевезення якого підтверджується товарно- транспортною накладною №47 від 12.01.2022 на масу вантажу 23,120 тони, товарно-транспортною накладною №45 від 12.01.2022 на масу вантажу 21,720 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0049 від 12.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 11.02.2022;

- 13.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 49,72 т. на суму 243 130,80 грн. з ПДВ за і видатковою накладною №РН-0053 від 13.01.2022, перевезення якого підтверджується товарно- транспортною накладною №52 від 13.01.2022 на масу вантажу 25,140 тони, товарно-транспортною накладною №51 від 13.01.2022 на масу вантажу 24,580 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0053 від 13.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 12.02.2022;

-16.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 24,68 т. на суму 120 685,20 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0061 від 16.01.2022, перевезення якого підтверджується товарно- транспортною накладною №62 від 16.01.2022 на масу вантажу 24,680 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції № РН-0061 від 16.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 15.02.2022;

- 17.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 24,2 т. на суму 118 338,00 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0065 від 17.01.2022, перевезення якого підтверджується товарно- транспортною накладною №64 від 17.01.2022 на масу вантажу 24,2 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0065 від 17.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 16.02.2022 ;

- 18.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 23,140 т. на суму 113 154,60 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0069 від 18.01.2022, перевезення якого підтверджується товарно- транспортною накладною №65 від 18.01.2022 на масу вантажу 23,140 тони.

Прийом - передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0069 від 18.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021 року, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 17.02.2022;

- 19.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 46,84 т. на суму 229 047,60 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0073 від 19.01.2022, перевезення якого підтверджується товарно-транспортною накладною №69 від 19.01.2022 на масу вантажу 24,380 тони, товарно-транспортною накладною №67 від 19.01.2022на масу вантажу 22,460 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0073 від 19.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 18.02.2022;

- 20.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 47,24 т. на суму 231 003,60 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0079 від 20.01.2022, перевезення якого підтверджується товарно- транспортною накладною №73 від 20.01.2022 на масу вантажу 22,380 тони, товарно-транспортною накладною №71 від 20.01.2022 на масу вантажу 24,860 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0079 від 20.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 19.02.2022;

- 23.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 45,38 т. на суму 221 908,20 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0088 від 23.01.2022, перевезення якого підтверджується товарно- транспортною накладною №79 від 23.01.2022 на масу вантажу 20,520 тони, товарно-транспортною накладною №78 від 23.01.2022 на масу вантажу 24,860 тони

Прийом - передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0088 від 23.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021 року, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 22.02.2022;

- 24.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 22,32 т. на суму 109 144,80 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0091 від 24.01.2022, перевезення якого підтверджується товарно- транспортною накладною №80 від 24.01.2022 на масу вантажу 22,320 тони.

Прийом - передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0091 від 24.01.2022, який підписано уповноваженими представниками Сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 23.02.2022;

- 25.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 49,16 т. на суму 240 392,40 грн. з ПДВ за видатковою накладною № РН-0095 від 25.01.2022, перевезення якого підтверджують товарно- транспортна накладна № 83 від 25.01.2022 на масу вантажу 24,74 т., товарно-транспортна накладна № 82 від 25.01.2022 на масу вантажу 24,42 т.

Прийом - передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції № РН-0095 від 25.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 24.02.2022;

- 26.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 25,22 т. на суму 123 325,80 гривень з ПДВ за видатковою накладною № РН-0099 від 26.01.2022, перевезення якого підтверджує товарно- транспортна накладна №86 від 26.01.2022на масу вантажу 25,220 тони.

Прийом - передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції № РН-0099 від 26.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021 року, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 25.02.2022;

- 27.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 26,72 т. на суму 130 660,80 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0103 від 27.01.2022, перевезення якого підтверджує товарно- транспортна накладна №91 від 27.01.2022 на масу вантажу 26,720 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0103 від 27.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 26.02.2022;

- 28.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 25,62 т. на суму 125 281,80 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0108 від 28.01.2022, перевезення якого підтверджує товарно- транспортна накладна №93 від 28.01.2022 на масу вантажу 25,620 тони.

Прийом - передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0108 від 28.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 27.02.2022;

- 29.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 23,46 т. на суму 114 719,40 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0112 від 29.01.2022, перевезення якого підтверджує товарно- транспортна накладна №97 від 29.01.2022 на масу вантажу 23,460 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання №РН-0112 від 29.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021 року, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 28.02.2022;

- 30.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 25,58 т. на суму 125 086,20 гривень з ПДВ за видатковою накладною №РН-0116 від 30.01.2022, перевезення якого підтверджує товарно- транспортна накладна №99 від 30.01.2022 на масу вантажу 25,340 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0116 від 30.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021 року, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 01.03.2022;

- 31.01.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 23,86 т. на суму 116 675,40 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0118 від 31.01.2022, перевезення якого підтверджує товарно- транспортна накладна №101 від 31.01.2022 на масу вантажу 23,860 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0118 від 31.01.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 15 від 24.12.2021 року, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 02.03.2022;

- 20.04.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 30,05 т. на суму 195 300,96 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0125 від 20.04.2022, перевезення якого підтверджує товарно- транспортна накладна №1 від 20.04.2022 на масу вантажу 30,05 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0125 від 20.04.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 16 від 15.04.2022, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 20.05.2022;

- 22.04.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 28,9 т. на суму 187 826,88 грн. з ПДВ за видатковою накладною № РН-0128 від 22.04.2022, перевезення якого підтверджує товарно- транспортна накладна №8 від 22.04.2022 на масу вантажу 28,90 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0128 від 22.04.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 16 від 15.04.2022, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 22.05.2022;

- 25.04.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 31,28 т. на суму 203 294,98 грн. з ПДВ за видатковою накладною №РН-0130 від 25.04.2022, перевезення якого підтверджує товарно- транспортна накладна №647 від 25.04.2022 на масу вантажу 31,28 тони.

Прийом - передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції МРН-0130 від 25.04.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 16 від 15.04.2022 року, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 25.05.2022;

- 26.04.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 30,39 т. на суму 197 510,69 грн. з ПДВ за видатковою накладною № РН-0132 від 26.04.2022, перевезення якого підтверджує товарно- транспортна накладна №648 від 26.04.2022 на масу вантажу 30,390 тони.

Прийом - передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0132 від 26.04.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 16 від 15.04.2022, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 26.05.2022;

- 28.04.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 28,41 т. на суму 184 642,27 грн. з ПДВ за видатковою накладною № РН-0134 від 28.04.2022, перевезення якого підтверджує товарно- транспортна накладна №649 від 28.04.2022 на масу вантажу 28,410 тони.

Прийом-передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції №РН-0134 від 28.04.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 16 від 15.04.2022, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 28.05.2022;

- 30.04.2022 відбулась поставка партії товару кількістю 28,99 т. на суму 188 411,81 грн. з ПДВ за видатковою накладною № РН-0137 від 30.04.2022, перевезення якого підтверджує товарно- транспортна накладна №663 від 30.04.2022 на масу вантажу 28,99 тони.

Прийом - передача товару підтверджується актом приймання - передання продукції № РН-0137 від 30.04.2022, який підписано уповноваженими представниками сторін.

Враховуючи пункт 3 Специфікації № 16 від 15.04.2022, граничний строк для оплати поставленої партії товару - 30.05.2022.

Позивач зазначає про те, що оплата товару поставленого за Договором, в тому числі проставленого раніше, проведена частково та з порушенням погоджених строків, а кошти було зараховано в якості оплати за поставлені партії товару в минулі періоди.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 3 854 535,69 грн., а також 3 % в сумі 250 299,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 702 735,22 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, які детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Як встановлено вище, одним з аргументів відповідача є те, що надані позивачем на підтвердження факту здійснення господарських операцій з поставки товару первинні документи містять недоліки, які не можуть бути визнані неістотними, що свідчить про те, що такі документи не відповідають вимогам чинного законодавства (а саме ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), оскільки не містять обов`язкових реквізитів, зокрема в них не зазначено посади, прізвища та будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також не містять посилання на підставі якого документу діяла особа, яка нібито підписувала видаткові накладні від імені відповідача, а відтак такі документи не є належними і допустимими доказами по справі, оскільки не відповідають вимогам законодавства, які ставляться до документів такого виду;

Також відповідач зазначив про те, що не є належними і допустимими доказами по справі додані позивачем до позовної заяви акти приймання передачі продукції, оскільки у вказаних актах відсутня інформація стосовно посади, прізвища та будь-які інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто акти не містять обов`язкових реквізитів для документів даного виду;

Щодо вказаного колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За змістом пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у пункті 2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5).

Водночас у п. 2.4 Положення також зазначено про те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У пункті 33 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

Отже, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Законодавство не містить вичерпного переліку первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку для фіксації господарської операції.

З матеріалів справи слідує, що надані позивачем видаткові накладні з боку відповідача підписані особою прізвище, ім`я та по-батькові якої не вказані, а також не вказаної її (особи) посадове становище та відомості про документ на яким таку особу уповноважено на прийняття товару, проте вказані підписи скріплені відбитком печатки останнього та проти справжності яких (відбиток печатки) відповідач не заперечує.

Слід зазначити і про те, що надані позивачем товарно-транспортні накладні містять підписи уповноваженої особи вантажоотримувача, які (підписи) також скріплені відбитками його печатки.

Отже, враховуючи те, що уповноваженою особою вантажоотримувача засвідчено факт прийняття спірного товару, тобто кінцевий результат господарської операції, яка підтверджується вказаними первинними документами, відсутність інформації про прізвище та посаду особи на певних видаткових накладних, не можна вважати істотними недоліками, оскільки видаткові накладні містять відомості про господарську операцію, якими є: дата складання документа, назва підприємства, від якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Окремо слід зауважити і на тому, що відповідач фактично не заперечує отримання товару, а лише посилається на недоліки первинних документів.

Також колегія суддів зазначає про таке.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Разом з тим судами попередніх інстанцій для з`ясування реальності господарської операції не встановлювалося чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

За правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується логічна та вірогідна поведінка позивача у правовідносинах з відповідачем, в той час як поведінка відповідача, з огляду на наявні в справі докази, є нелогічною і зводиться до заперечення вчинених раніше дій.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 ГПК України).

За змістом положень ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши вищевказані докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані вище докази належним чином підтверджують факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 3 854 535,69 грн., та неоплату такого товару відповідачем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач вказує, що господарські взаємовідносини з відповідачем щодо поставки товару, в межах спірного договору поставки відбувались починаючи з дати його укладання, а предметом заявлених позовних вимог є заборгованість за поставлені партії товару відповідачеві у січні 2022 року (частково) та у квітні 2022 року, тобто, в якості доказів виконання умов договору відповідачем було надано копії платіжних доручень про оплату партій товару, що були зараховані за минулий період поставки, а тому позиція відповідача на предмет співставлення сум поставленого товару та його оплатою не заслуговує на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на корить позивача основного боргу в сумі 3 854 535,69 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення, нарахованих на суму основного боргу 3 % в сумі 250 299,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 702 735,22 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати отриманого за Договором товару, позивач відповідно до положень ст. 625 ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

Перевіривши виконані позивачем розрахунки, колегія суддів визнає їх арифметично вірними.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення, нарахованих на суму основного боргу 3 % в сумі 250 299,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 702 735,22 грн.. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 910/5152/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімвектор» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 910/5152/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 у справі № 910/5152/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5152/24.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 24.09.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров