Рішення

від 17.09.2024 по справі 904/1749/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024м. ДніпроСправа № 904/1749/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, м. Дніпро

в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Граві-Ком",м. Дніпро

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Рент Плюс",м. Дніпро

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

Представники:

Прокурор: Карюк Денис Олександрович, посвідчення № 069940 від 01.03.2023

від позивача: Пренко Альона Валеріївна,посвідчення № 483 від 23.02.2021, самопредставництво

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2450 від 21.12.2022, укладений між ТОВ "Граві-Ком" та ТОВ "Урбан Рент Плюс" на нежитлові будівлі, а саме на багатофункціональну будівлю літ. А-1, загальною площею 186,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 87Г (реєстраційний номер - 2043228012101) та багатофункціональну будівлю літ. А-1, загальною площею 92,6 кв.м, що знаходиться за адресою: житловий масив Тополя-2, будинок 28а у місті Дніпро (реєстраційний номер - 2043270812101).

Судовий збір за подання позову прокурор просить стягнути з відповідачів на користь його платника - Дніпропетровської обласної прокуратури.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2024, у задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2024 касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2023 у справі № 904/1749/23 скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

17.06.2024 справа № 904/1749/23 повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2024 справу № 904/1749/23 передано для розгляду судді Назаренко Н.Г.

Враховуючи викладені обставини, справу № 904/1749/23 слід прийняти до провадження визначеним складом суду та новий розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 24.06.2024 прийнято справу № 904/1749/23 до свого провадження. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.07.2024.

В судовому засіданні 30.07.2024 Прокурор надав усні пояснення по справі.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Відповідач-1 в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Відповідач-2 в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 30.07.2024 відкладено підготовче засідання на 20.08.2024.

15.08.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 20.08.2024 Прокурор надав усні пояснення по суті спору.

Позивач в судовому засіданні надав усні пояснення

Відповідач-1 в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Відповідач-2 в судове засідання свого представника не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні суду не надав, про дату та час повідомлений належним чином.

Прокурор та Позивач проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечили.

Ухвалою від 20.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 17.09.2024.

17.09.2024 відповідачі -1,-2 в судове засідання не з`явилися, про дату та час проведення судового засідання повідомлені належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи по суті спору не надали, в жодне засідання не з`явились, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.

Прокурор підтримав позовні вимоги.

Позивач позовні вимоги прокурора підтримав у повному обсязі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

17.09.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПРОКУРОРА.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2450 від 21.12.2022, укладений між ТОВ "Граві-Ком" та ТОВ "Урбан Рент Плюс", а також проведена на його підставі реєстрація речових прав на спірне майно (багатофункціональну будівлю літ. А-1, загальною площею 92,6 кв.м, що знаходиться за адресою: житловий масив Тополя-2, будинок 28а у місті Дніпрі, та багатофункціональну будівлю літ. А-1, загальною площею 186,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 87Г) за ТОВ "Урбан Рент Плюс", спрямовані на ухилення від виконання в майбутньому рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 у справі № 904/2880/2012, зволікання розгляду справи № 904/2878/22 та в разі задоволення позову і його виконання також.

Незаконне укладення договору купівлі-продажу та безпідставна державна реєстрація права власності на нерухоме майно, на думку прокурора, створює перешкоди законному власнику - територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради у розпорядженні землями комунальної власності та суперечить вимогам чинного законодавства щодо підстав і порядку набуття речових прав на нерухоме майно, засадам та принципам державної реєстрації як процедури офіційного визнання й підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, спотворення змісту державних процедур з метою незаконного заволодіння землею комунальної власності.

Наведене не відповідає як державному, так і суспільному інтересу, що прокурор вважає підставою для представництва ним інтересів держави.

Правовими підставами позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2450 від 21.12.2022 прокурор зазначає, серед іншого, статті 4, 10, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

15.08.2024 через систему «Електронний суд» від Дніпропетровської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення, в яких зазначено наступне.

За результатами розгляду позовної заяви прокурора, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 у справі №904/2880/22 зобов`язано ТОВ «Граві-Ком» повернути земельну ділянку загальною площею 100 кв. м, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд та скасування державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна площею 92,6 кв. м, розташованого на житловому масиві Тополя-2, б. 28а у м. Дніпро.

Крім того, у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2878/22 за позовом Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ «Граві-Ком», ТОВ «Урбан Рент Плюс» про зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 200 кв.м, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд та скасування державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна площею 186,6 кв.м, розташований по вул. Калиновій, 87г у м. Дніпро (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2043228012101).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 провадження у справі №904/2878/22 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1749/23.

Прокурор зазначає, що після набрання законної сили рішенням суду у справі №904/2880/22 та, будучи обізнаним про перебування у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області справи №904/2878/22, між ТОВ «Граві-Ком» та ТОВ «Урбан Рент Плюс» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №2450 від 21.12.2022 об`єктів нерухомого майна: багатофункціональної будівлі Літ.А-1, загальною площею 186,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер - 2043228012101) та багатофункціональної будівлі Літ.А-1, загальною площею 92,6 кв.м, що знаходиться за адресою: житловий масив Тополя-2, б. 28а у місті Дніпро (реєстраційний номер - 2043270812101).

На теперішній час власником спірного нерухомого майна є ТОВ «Урбан Рент Плюс», право власності на дане майно згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно за ТОВ «Граві-Ком» припинено 21.12.2022 (індексний номер рішення: 65866901).

Таким чином, ТОВ «Граві-Ком», будучи достовірно обізнаним про розгляд справ №904/2880/22 та №904/2878/22, з метою ухилення у майбутньому від виконання рішення суду про задоволення позову прокурора у справі №904/2880/22, здійснило відчуження спірних об`єктів нерухомого майна на користь ТОВ «Урбан Рент Плюс».

Зважаючи на вказані обставини та неможливість виконання судового рішення, після набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 у справі №904/2880/22, Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра пред`явлено до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ «Граві-Ком», ТОВ «Урбан Рент Плюс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2450 від 21.12.2022 (справа №904/1749/23).

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позивач письмових пояснень по суті спору не надав, позовні вимоги прокурора підтримав.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧІВ-1, -2.

З приводу дотримання прав відповідачів-1, -2 під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).

З матеріалів справи вбачається, ухвали суду були надіслана відповідачам-1, -2 на адресу їх офіційного місцезнаходження (т.3, а.с. 128-132,148-157,187-196).

З матеріалів справи також вбачається, що вказані обставини (повернення ухвал суду за зворотною адресою з довідками АТ "Укрпошта" форми 20 "За закінченням терміну зберігання" та «Адресат відсутній за вказаною адресою») носять систематичний характер, всі надіслані відповідачам ухвали суду були повернуті за зворотною адресою з аналогічних підстав.

При цьому, відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідачі є належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом; ухвали суду вважаються врученими відповідачам.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.

Відповідно до пунктів 82, 83 Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду. Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.

Враховуючи все вищевикладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідачів за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, пояснень по справі не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвал суду відбулось через недотримання відповідачами вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідачі, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинні були докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Інших засобів зв`язку з відповідачем Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також матеріали справи не містять.

В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідачів про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв`язку з відповідачами.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідачі не скористалися своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.02.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на багатофункціональну будівлю - літ. А-1, площею 92,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 2043270812101).

Державна реєстрація речового права проведена на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Будівництво багатофункціональної будівлі за адресою: ж/м Тополя-2, б. 28а, у м.Дніпропетровську» № ДП 14211002481 від 24.06.2011, листа Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області №1004-110/349 від 29.01.2020 про реєстрацію декларації та розпорядження Дніпровського міського голови № 61-р від 24.02.2011 про присвоєння адреси.

Прокурор зазначає, що будівництво вказаного об`єкту нерухомості здійснено без правовстановлюючих документів на земельну ділянку та без отримання документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт.

Так, відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради відомості щодо видачі/реєстрації дозвільних документів у сфері містобудування у зв`язку із спорудженням об`єкту нерухомого майна на АДРЕСА_2 в Реєстрі будівельної діяльності відсутні.

Державною інспекцією архітектури та містобудування України (ДІАМ) повідомлено, що відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності відомості щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП14211002481 від 24.06.2011 відсутні, лист №1004-110/1945 від 26.12.2019 на підтвердження реєстрації декларації Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області не реєструвався та не видавався.

Згідно з інформацією Дніпровської міської ради договори оренди, укладені між міською радою та юридичними або фізичними особами на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_2, не виявлено.

Крім того, відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, ТОВ «Граві-Ком» не зареєстроване платником орендної плати за землю в державних податкових інспекціях міста Дніпра, податкові декларації з орендної плати за землю на 2019-2022 роки не здавались, плата не сплачувалась.

Згідно з даними містобудівного кадастру та Адресного плану міста відсутня інформація стосовно розпорядчих документів щодо присвоєння (зміни) адреси об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до інформації КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, підприємством не проводилась.

Відповідно до наявних даних Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що відомості про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку відсутні.

Прокурор стверджує, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не наданих у користування іншим особам, рішення уповноваженого на розпорядження земельною ділянкою органу про передачу її в оренду будь-яким особам не приймалося, відповідно, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку загальною площею 100 кв. м не проводилася. Документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди на вказану земельну ділянку відсутні.

Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися.

Таким чином, законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відсутні.

Не зважаючи на відсутність правових підстав, 28.02.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу за Новіковим К.П. зареєстровано право приватної власності на багатофункціональну будівлю - літ. А-1, площею 92,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2043270812101).

У подальшому, 11.03.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., на підставі акту № 2 приймання-передачі нерухомого майна від ОСОБА_1 до статутного капіталу ТОВ «Граві-Ком» від 10.03.2020, за відповідачем зареєстровано право приватної власності на об`єкти спірного нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2043270812101, номер запису про право власності - 35880604).

За результатами розгляду позовної заяви прокурора, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 у справі №904/2880/22 зобов`язано ТОВ «Граві-Ком» повернути земельну ділянку загальною площею 100 кв. м, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд та скасування державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна площею 92,6 кв. м, розташованого на житловому масиві Тополя-2, б. 28а у м. Дніпро.

Крім того, у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/2878/22 за позовом Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ «Граві-Ком», ТОВ «Урбан Рент Плюс» про зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 200 кв.м, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд та скасування державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна площею 186,6 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2043228012101).

Підставою для пред`явлення зазначеного позову стало самовільне зайняття даної земельної ділянки та зведення на ній без дозвільних документів, що дають право на виконання будівельних робіт, об`єктів нерухомості.

Так, окружною прокуратурою встановлено, що 17.02.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. зареєстровано право приватної власності на багатофункціональну будівлю загальною площею 186,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2043228012101; індексний номер рішення: 51391029; номер запису про право власності: 35727928) за Новіковим К.П.

Державна реєстрація права приватної власності проведена на підставі технічного паспорта, серія та номер 602, виданого 01.03.2014, розпорядження Дніпропетровського міського голови від 01.03.2011 про присвоєння адреси №248-р, Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП14211018324 від 14.07.2011.

У подальшому, 11.03.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., на підставі Акта №1 приймання-передачі серія та номер 701, 702 від 10.03.2020, зареєстровано право приватної власності на багатофункціональну будівлю загальною площею 186,6 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2043228012101; індексний номер рішення: 51552999; номер запису про право власності: 35877019) за ТОВ «Граві-Ком»

Крім цього, відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради звернення стосовно адресації об`єктів нерухомого майна, щодо надання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єктів будівництва та оформлення паспортів прив`язки тимчасових споруд по АДРЕСА_1 до Управління не надходили.

Згідно з інформацією Управління ДАБК відомості щодо видачі/реєстрації Управлінням документів, які надають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта по АДРЕСА_1 - відсутні.

Відповідно до інформації Дніпровської міської ради, реєстраційних записів щодо цивільно-правових угод, укладених між міською радою та фізичними або юридичними особами на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не виявлено.

Відповідно до даних містобудівного кадастру та Адресного плану міста зазначена адреса офіційно жодному об`єкту нерухомості на території міста не надавалась, документів, на підставі яких було присвоєно або змінено цю адресу, та інформації щодо видання розпорядження міського голови від 01.03.2011 № 248-р стосовно присвоєння адреси багатофункціональній будівлі по вул. Калиновій Амур-Нижньодніпровського району в головному архітектурно-планувальному управлінні департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради не виявлено.

Згідно з інформацією КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 28.01.2022 №1130 відомості про державну реєстрацію права власності за адресою АДРЕСА_1 - не значаться.

Крім того, відповідно до інформації Головного управління ДПС у Дніпропетровській області ТОВ «Граві-Ком» не зареєстроване платником орендної плати за землю в державних податкових інспекціях міста Дніпра, податкові декларації з орендної плати за землю на 2019-2022 роки не здавались, плата не сплачувалась.

На теперішній час, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2023 провадження у справі №904/2878/22 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 904/1749/23.

Разом з тим, після набрання законної сили рішенням суду у справі №904/2880/22 та, будучи обізнаним про перебування у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області справи №904/2878/22, між ТОВ «Граві-Ком» та ТОВ «Урбан Рент Плюс» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №2450 від 21.12.2022 об`єктів нерухомого майна: багатофункціональної будівлі Літ.А-1, загальною площею 186,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер - 2043228012101) та багатофункціональної будівлі Літ.А-1, загальною площею 92,6 кв.м, що знаходиться за адресою: житловий масив Тополя-2, б. 28а у місті Дніпро (реєстраційний номер - 2043270812101).

На теперішній час власником спірного нерухомого майна є ТОВ «Урбан Рент Плюс», право власності на дане майно згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно за ТОВ «Граві-Ком» припинено 21.12.2022 (індексний номер рішення: 65866901).

Прокурор стверджує, що ТОВ «Граві-Ком», будучи достовірно обізнаним про розгляд справ №904/2880/22 та №904/2878/22, з метою ухилення у майбутньому від виконання рішення суду про задоволення позову прокурора у справі №904/2880/22, грубо зловживаючи своїми правами, вживаючи «право на зло», здійснило відчуження спірних об`єктів нерухомого майна на користь ТОВ «Урбан Рент Плюс».

Зважаючи на вказані обставини та неможливість виконання судового рішення, після набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 у справі №904/2880/22, Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра пред`явлено до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ТОВ «Граві-Ком», ТОВ «Урбан Рент Плюс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2450 від 21.12.2022 (справа №904/1749/23).

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання в користування земельних ділянок комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом. У даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що і стало підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор посилається, зокрема на те, що ТОВ «Граві-Ком», будучи достовірно обізнаним про розгляд справи №904/2878/22, та з метою ухилення від виконання рішення суду у справі №904/2880/22 про задоволення позову прокурора про зобов`язання ТОВ «Граві-Ком» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва, грубо зловживаючи своїми правами, вживаючи «право на зло», здійснило відчуження спірних об`єктів нерухомого майна на користь ТОВ «Урбан Рент Плюс» шляхом укладення договору купівлі-продажу №2450 від 21.12.2022.

Обраний прокурором спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав законного власника земельної ділянки - Дніпровської міської ради, оскільки відчуження (після постановлення господарським судом рішення у справі №904/2880/22 про зобов`язання ТОВ «Граві-Ком» повернути земельну ділянку, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд та скасування державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна) на користь ТОВ «Урбан Рент Плюс» спірних об`єктів нерухомого майна, які за своєю природою є самочинно збудованими на самовільно зайнятій земельній ділянці, перешкоджає позивачу у даній справі розпорядженню своїм майном.

На вказані обставини прокурором неодноразово було звернуто увагу суду, у тому числі під час проведення судових засідань у вказаних справах.

Прокурор зазначає, що у справі №904/2880/22 суд дійшов висновку про те, що нерухоме майно - багатофункціональна будівля літ. А-1, площею 92,6 кв. м, що знаходиться на житловому масиві Тополя-2, б. 28а у м. Дніпро, є самочинним будівництвом, що стало підставою для задоволення позову прокурора, зокрема в частині приведення земельної ділянки у стан, придатний до використання шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд.

Аналогічно, самочинним будівництвом є багатофункціональна будівля Літ. А-1, загальною площею 186,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Вказане стало причиною звернення Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справа № 466/8649/16-ц).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 ЦК України). Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є основною ознакою правочину як юридичного факту.

Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору), відповідно до ч. ч. 1, 3 якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на час укладення договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 та Верховний Суд у постанові від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18 сформулювали висновок про те, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами (принципами) цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє в межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Добросовісність (від лат. "bona fides") розкривається через те, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цей принцип знаходиться, зокрема, в основі доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Вказані засади (принципи) цивільного законодавства, застосовуються як при укладенні договору, його виконанні, так і враховуються при розгляді судом такого інституту цивільного права як визнання договору недійсним.

Стаття 13 ЦК України визначає межі здійснення цивільних прав. Відповідно до ч. 2 цієї статті при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, сформулював висновок про те, що: слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було; під "зловживанням правом" розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом. Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки.

Здійснюючи тлумачення ст. 13 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 дійшла висновку про те, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч. ч. 2-5 цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ЦК України). Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що ч. 3 ст. 13, ч. 3 ст. 16 ЦК України не суперечать ч. 2 ст. 58 Конституції України, та вказано, що "оцінюючи домірність припису ч. 3 ст. 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису ч. 1 ст. 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполучення "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у ч. 3 ст. 13 ЦК України, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

З урахуванням вище викладеного, вбачається, що норма ч. 3 ст. 13 ЦК України має на меті стимулювати учасників цивільних правовідносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у всіх їх проявах, є заходом, спрямованим на зміцнення засад цивільно-правового регулювання, оскільки, кожен зобов`язаний вчиняти дії без посягання на права і свободи інших осіб. Не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 у справі № 644/5819/20 зазначив про те, що договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:

- особа (особи) "використовувала/використовували "право на зло";

- наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);

- враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 464/7832/21, від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

У цивільному законодавстві застосовується така правова конструкція як фраудаторність (від лат. "fraud", "fraudis" - обман, хитрість, шахрайство, афера) та фраудаторні правочини, яка має коріння у давньоримському конкурсному процесі, в якому на випадок розтрати майна боржником в обман кредиторів останнім надавалися особливі засоби судового захисту.

Фраудаторні правочини - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципу добросовісності, закріпленого у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цим кредиторам.

Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку. Основною метою фраудаторного правочину є отримання певної користі шляхом шахрайства, обману або зловживання довірою.

Фраудаторними правочинами є правочини, що завдали шкоди боржнику (як приклад, договір з метою виведення майна).

Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19, на яку посилається скаржник у касаційні скарзі, дійшов висновку про те, що фраудаторний договір може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна).

У постанові від 22.02.2024 у справі № 464/7832/21 Верховний Суд зазначив про те, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину як: фіктивного (ст. 234 ЦК України); такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (ст. ст. 3, 13 ЦК України); такого, що порушує публічний порядок (ч. ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України). При цьому, у постанові від 06.10.2022 у справі № 904/624/19 Верховний Суду дійшов висновку про те, що договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладення договору та розпорядження власністю, оскільки, унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відтак, ТОВ «Граві-Ком» на час укладення спірного договору купівлі-продажу №2450 від 21.12.2022 не було власником вищезазначеного нерухомого майна.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки, у ТОВ «Граві-Ком» право власності на самочинно збудоване майно не виникло, воно не мало право на укладення спірного договору (не було наділено достатнім обсягом цивільної дієздатності), а сам договір укладено у порушення статті 658 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним як такого, що не відповідає частинам 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Вказане є підставою для визнання договору купівлі-продажу №2450 від 21.12.2022 недійсним.

Окрім того укладений між ТОВ «Граві-Ком» та ТОВ «Урбан Рент Плюс» договір купівлі-продажу, а також проведена на його підставі реєстрація речових прав на спірні об`єкти нерухомого майна, порушують інтереси держави, оскільки, серед іншого, перешкоджають виконанню рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 у справі №904/2880/22.

Так, ТОВ «Граві-Ком», будучи достовірно обізнаним про результати розгляду справи №904/2880/22, з метою ухилення від виконання зазначеного рішення суду, вживаючи «право на зло», здійснив відчуження спірного майна на користь ТОВ «Урбан Рент Плюс».

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло».

За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) використовувала/ використовували право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №922/2878/17, від 24.07.2019 у справі №405/1820/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 10.02.2021 у справі №754/5841/17.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна №2450 від 21.12.2022, укладений між ТОВ «Граві-Ком» та ТОВ «Урбан Рент Плюс», а також проведена на його підставі реєстрація речових прав на спірне нерухоме майно порушують інтереси держави, оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна спрямований на ухилення від виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2022 у справі №904/2880/22, що у свою чергу зумовило настання негативних наслідків для територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради та унеможливлює усунення перешкод у користуванні міською радою земельними ділянками комунальної форми власності.

Таким чином, обраний керівником Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра спосіб захисту - визнання недійсним договору купівлі-продажу №2450 від 21.12.2022, відповідає вимогам закону та є ефективним.

Зважаючи на викладене, суд задовольняє позовні вимоги Керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2450 від 21.12.2022, укладений між ТОВ "Граві-Ком" та ТОВ "Урбан Рент Плюс" на нежитлові будівлі, а саме на багатофункціональну будівлю літ. А-1, загальною площею 186,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 87Г (реєстраційний номер - 2043228012101) та багатофункціональну будівлю літ. А-1, загальною площею 92,6 кв.м, що знаходиться за адресою: житловий масив Тополя-2, будинок 28а у місті Дніпро (реєстраційний номер - 2043270812101).

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра, в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Граві-Ком", Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Рент Плюс" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 2450 від 21.12.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Граві-Ком" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Урбан Рент Плюс" на нежитлові будівлі, а саме на багатофункціональну будівлю літ. А-1, загальною площею 186,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 87Г (реєстраційний номер - 2043228012101) та багатофункціональну будівлю літ. А-1, загальною площею 92,6 кв.м, що знаходиться за адресою: житловий масив Тополя-2, будинок 28а у місті Дніпро (реєстраційний номер - 2043270812101).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граві-Ком" (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 21, к. 621, ідентифікаційний код 43539522) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291, ідентифікаційний код 02909938) судовий збір у розмірі 1 342,00 грн. про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Урбан Рент Плюс" (49000, м. Дніпро, провул. Добровольців, буд. 17, к. 4, ідентифікаційний код 43735165) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, м. Київ р/р UA228201720343160001000000291, ідентифікаційний код 02909938) судовий збір у розмірі 1 342,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко