Рішення

від 27.08.2024 по справі 522/8669/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27.08.2024

Справа № 522/8669/23

Провадження № 2/522/1914/24

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Ярема Х.С.

при секретарі судового засідання Кніш Д.А.

розглянув в загальному позовному провадженні справу

за позовом ОСОБА_1

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

1.04.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

2.Позивач просить суд:

-розірвати договір № 217/02/2022 про надання послуг з організації та забезпечення покупки і перевезення транспортного засобу від 07.02.2022, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

-стягнути з ОСОБА_2 сплачені за договором кошти в розмірі 23 960 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 12.04.2023 становить 876 183,66 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань в розмірі 2 707 407,51 грн.

3.09.02.2024 відкрито загальне позовне провадження.

4.03.04.2024 закрито підготовче провадження.

5.Позивач просив справу розглянути за його відсутності, позов підтримав.

6.Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином в порядку п.4 ч.8 ст. 128 ЦПК України.

7.На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

8. ОСОБА_1 звернення до суду з цим позовом обгрунтовує тим, що 07.02.2022 між ним (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір про надання послуг за яким виконавець взяв на себе зобов`язання за винагороду надати, а Замовник взяв зобов`язання оплатити та прийняти комплекс із надання широкого спектру послуг з організації та забезпечення покупки і перевезення транспортного засобу. Додатковою угодою від 03.06.2022 Виконавець встановив, а Замовник погодив і прийняв вартість послуг виконавця, пов`язаних з організацією перевезення автомобіля в розмірі 23 960 дол. США. ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 спочатку 22 615 дол. США, а згодом ще 3 500 дол. США, про що зазначено на зворотній стороні Додаткової згоди. Позивач вважає, що він виконав свої зобов`язання за договором, а відповідач до погодженої у договорі дати 31.12.2022 свої зобов`язання не виконав. Відповіді на претензію не надав, що є підставою для розірвання договору та повернення сплачених за договором коштів. Також позивач вважає, що відповідач повинен сплатити йому пеню за невиконання своїх зобов`язань, розмір якої нараховується згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення виконання після 31.12.2022. Оскільки вартість послуг становить 876 183,66 грн. (еквівалент 23 960 доларів станом на 12.04.2023), початок обрахування з 01.01.2023, розрахункова ставка 3, кількість днів прострочення 103, сума пені дорівнює 2 707 407,51 грн.

Судом встановлено такі обставини справи.

9.07.02.2022 між ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) було укладено договір про надання послуг № 217/02/2022 за яким Виконавець взяв на себе зобов`язання за винагороду надати, а Замовник взяв зобов`язання оплатити та прийняти комплекс із надання широкого спектру послуг з організації та забезпечення покупки і перевезення транспортного засобу (п.1.1).

10.Під час підписання цього Договору, замовник сплачує аванс у розмірі 500 доларів США в гривні за офіційним курсом НБУ (п. 4.4).

11.Строк дії Договору до 21.12.2022, але до повного виконання сторонами умов цього договору (п.6.1).

12.Додатковою згодою №1 від 03.06.2022 до договору №217 від 07.02.2022 сторони погодили, що вартість послуг Виконавця, пов`язаних з організацією перевезення автомобіля (Weltmeister EX5 2019) складає 23 960 дол. США в тому числі: вартість авто з дилерськими зборами 16 115 дол. США; організація транспортування (вивезення з майданчика аукціону, наземне транспортування по США, Кореї, Китаю, експорт, завантаження в контейнер і морський фрахт) 3 030 дол. США; доставлення авто з Греції 2 220 дол. США; експедиція, брокерські послуги 550 дол. США; стоянка в порту 30 дол. США; оформлення експортних документів 750 дол. США; митний платіж 65 дол. США; послуги компанії 1 000 дол. США; сертифікація авто 200 дол. США (п.1 Додаткової згоди).

13.Додаткова угода набирає чинності 03.06.2022 і є невід`ємною частиною договору №217 від 07.02.2022 (п. 3, 4)

14.Замовник вніс оплату за послуги 22 615 дол. США (п.5).

15.Залишок оплати за послуги складає 1 345 дол. США та оплачується після митного оформлення автомобіля (п.6).

16.На зворотній стороні Додаткової згоди (після підписів сторін) вручну зроблено запис «прийнято 3 500 дол. США (35 дол. США в приход)».

17.16.02.2023 ОСОБА_1 направив ФОП ОСОБА_2 письмову претензію, в якій пропонує протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії повернути сплачені гроші 26 615 дол. США. Претензію не вдалося доставити з причини закінчення терміну зберігання.

Висновки суду.

18.Предметом позову є розірвання в судовому порядку договору через його невиконання виконавцем та повернення отриманих від замовника коштів. Додатково замовник нараховує стягнення з виконавця пені за ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».

19.Оцінюючи доводи позивача, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Щодо розірвання договору.

20.При застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

21.Тлумачення правочину це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів.

22.Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У ч. 3 та 4 ст. 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

23.У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 ЦК України).

24.У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору». Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

25.Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

26.У постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №146/1094/21 надано тлумачення положень ч. 3 ст. 202 ЦК України та зроблено правовий висновок про те, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови або відсутність таких, чи коли одна зі сторін набуває право на односторонню відмову. Одностороння відмова від договору, як вид одностороннього правочину, розрахована на сприйняття саме іншою стороною договору. Це зумовлено тим, що якщо існують підстави для односторонньої відмови або вона не залежить від певних підстав, то для сторони вчинення такої відмови породжує істотні правові наслідки у вигляді розірвання договору. Тому в разі, якщо сторона має право на односторонню відмову від договору і вчиняє такий односторонній правочин, то відмова від договору має бути адресована та сприйнята другою стороною.

27.Таким чином, виходячи з таких засад (принципів) цивільного права, як розумність та диспозитивність, що мають фундаментальний характер, сторони в договорі можуть встановити як умову про одностороннє розірвання договору, так і процедуру її реалізації, а тому, якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору в односторонньому порядку і зацікавленою стороною дотримано порядку його розірвання, він відповідно є розірваним у порядку, визначеному договором.

28.Конструкція «розірвання договору» охоплює собою розірвання договору:

-за згодою (домовленістю) сторін;

-рішенням суду;

-внаслідок односторонньої відмови від договору.

29.Отже, законодавцем виокремлено три самостійні підстави для розірвання договору. У випадку застосування одного із правових засобів розірвання правочину, очевидним є відсутність необхідності додаткового застосування ще одного зі способів (постанова ВС від 11.01.2023 у справі № 559/2850/20).

30.У даній справі судом проаналізовано договір про надання послуг № 217/02/2022 від 07.07.2022 та встановлено, що сторони не погоджували порядок його розірвання в односторонньому порядку, але погодили свою відповідальність за часткове чи повне невиконання та за неналежне виконання своїх зобов`язань у порядку, передбаченому чинним законодавством України (пункт 5.1).

31.Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

32.Право споживача на односторонню відмову від договору передбачене ч.1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

33.Якщо укладеним між сторонами договором не передбачено напряму розірвання договору у односторонньому порядку, а зацікавленою стороною дотримано процедуру його розірвання в односторонньому порядку, яка передбачена нормами чинного законодавства, то договір відповідно є розірваним у порядку, визначеному чинним законодавством, що відповідно не потребує додаткового визнання цього договору розірваним у судовому порядку.

34.Направлення однією стороною договору на адресу іншої сторони заяви про повернення їй переданої за договором суми коштів, свідчить про припинення договірних правовідносини за відповідним договором (постанова ВС від 16.01.2023 у справі №753/23767/18).

35.Позивач зазначає, що 16.02.2023 направляв відповідачу письмову претензію про повернення у семиденний термін коштів.

36.З огляду на це, суд вважає, що правовідносини сторін за договором № 217/02/2022 від 07.07.2022 є припиненими з 16.02.2023. Тому вимоги позивача про розірвання договору задоволенню не підлягають, оскільки в такому разі договір вважається розірваним і визнання судом його розірваним не є способом захисту прав сторони договору.

Щодо повернення основного боргу.

37.Згідно з ч.2 ст. 903 ЦК України, якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

38.З пункту 4.4 Договору від 07.07.2022 вбачається, що під час його підписання замовник сплатив аванс у розмірі 500 дол. США в гривні за офіційним курсом НБУ.

39.З пунктів 5, 6 Додаткової згоди №1 від 03.06.2022 до Договору від 07.07.2022 вбачається, що замовник вніс оплату за послуги в розмірі 22 615 дол. США, залишок становить 1 345 дол. США та сплачується після митного оформлення автомобіля.

40.На зворотній стороні Додаткової згоди після підписів сторін зроблено запис, що «прийнято 3 500 дол. США (35 доларів США в приход)».

41.Строк дії Договору до 21.12.2022, але до повного виконання сторонами умов цього договору (п.6.1).

42.Предметом договірних правовідносин між позивачем та відповідачем була організація перевезення автомобіля (Weltmeister EX5 2019).

43.Позивач стверджує, що автомобіль не привезений, тобто відповідач фактично отримав гроші, а умови договору не виконав.

44.З цих підстав суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача основна сума 23 960 доларів США.

45.Велика Палата ВС, розглянувши справу № 373/2054/16, дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постанові ВП ВС від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц. Так, у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Щодо стягнення пені.

46.Позивач вважає, що у зв`язку з порушенням його прав споживача у договірних відносинах ФОП ОСОБА_2 повинен сплатити також пеню, розмір якої нараховується відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі трьох відсотків вартості послуги за кожен день прострочення виконання після 31.12.2022 до 12.04.2023, тобто з першого дня порушення виконання зобов`язань та до дати звернення позивача до суду з цим позовом.

47.Стаття 549 ЦК України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

48.Частина 1 ст. 550 ЦК України визначає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

49.Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що у разі якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

50.Сторони в договорі від 07.07.2022 розмір неустойки (пені) не визначили, отже її розмір визначається актом цивільного законодавства.

51.Частина 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеняу розмірітрьох відсотківвартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

52.Застосування даної норми проаналізовано у постановах Верховного Суду.

53.Так, Верховний Суд у постанові від 16.01.2023 у справі № 753/23767/18 зазначив, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 ЦК України), у зв`язку з чим дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється лише на правовідносини сторін до дати розірвання договору. Відтак пеня відповідно до ч. 5 ст. 10 цього Закону теж нараховується лише до цієї дати.

54.Судом визначено, що датою розірвання договору № 217/02/2022 від 07.07.2022, внаслідок припинення правовідносин сторін через односторонню відмову замовника, є дата 16.02.2023, яку сам позивач зазначає як дату направлення відповідачу претензії з вимогою повернути кошти.

55.Отже, нарахування пені після 16.02.2023 є неправомірним.

56.Суд вважає, що період, за який є можливим нарахування пені в цьому випадку, є з 01.01.2023 (наступний день після строку закінчення договору 31.12.2022) до 16.02.2023 (дата фактичного розірвання договору), який складає 47 днів.

57.Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц зазначив, що з урахуванням розширеного змісту поняття «послуга», прийнятого в законодавстві про захист прав споживачів, й усі пов`язані з ним норми слід трактувати таким чином, щоб вони відповідали дійсному його змісту (за необхідності - трактувати розширено). Тому дійсний зміст приписів частини п`ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів слід трактувати так, що пеня має бути виплачена виконавцем від суми, що складає грошовий вимір відплатності відповідного договору.

58.У такому разі згідно із ч. 5 ст. 10 Закону про захист прав споживачів базою нарахування пені слід вважати лише розмір оплати позивачем надання послуг відповідачем. Загальна сума оплати за договором не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів ч. 5 ст. 10 Закону про захист прав споживачів.

59.Додатковою згодою №1 від 03.06.2022 до договору №217 від 07.02.2022 на надання послуг, сторони погодили, що вартість послуг виконавця, пов`язаних з організацією перевезення автомобіля марки Weltmeister EX5 2019, складає загалом 23 960 дол. США в тому числі:

-вартість авто з дилерськими зборами 16 115 дол. США;

-організація транспортування (вивезення з майданчика аукціону, наземне транспортування по США, Кореї, Китаю, експорт, завантаження в контейнер і морський фрахт) 3 030 дол. США;

-доставлення авто з Греції 2 220 дол. США;

-експедиція, брокерські послуги 550 дол. США;

-стоянка в порту 30 дол. США;

-оформлення експортних документів 750 дол. США;

-митний платіж 65 дол. США;

-послуги компанії 1 000 дол. США;

-сертифікація авто 200 дол. США (п.1 Додаткової згоди).

60.Тобто, безпосередня вартість послуг виконавця складає 1 000 доларів США, яка і має враховуватися як база нарахування пені.

61.Відповідно до алгоритму обрахування суми пені, суд вважає, що сума боргу має обраховуватися в гривнях за курсом НБУ станом на 12.04.2023 (1 долар США = 36,5686 грн.) та складає 36 568,60 грн.

62.Отже, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, складає 36 568,60 грн. * 3% :100% * 47 днів = 51 561,73 грн.

63.Підсумовуючи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

64.Згідно ст. 141 ЦПК України у зв`язку зі звільнення позивача від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору, яка підлягала оплаті позивачем пропорційно до частини задоволених вимог у сумі 9 277,45 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) основний борг в розмірі 23 960 доларів США та пеню в розмірі 51 561,73 гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 9 277,45 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи), зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.09.2024.

Суддя Ярема Х.С.