Постанова

від 24.09.2024 по справі 520/7059/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2024 року

Київ

справа №520/7059/23

адміністративне провадження №К/990/22347/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №520/7059/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУД ПОСТАЧ КОМПАНІ» до Головного управління ДПС у Рівненській області, Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 12 травня 2023 року задовольнив адміністративний позов. Визнав протиправним та скасував рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Рівненській області № 8000954/43835282 від 03 січня 2023 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 24 від 13 грудня 2022 року. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУД ПОСТАЧ КОМПАНІ» № 24 від 13 грудня 2022 року датою її подання на реєстрацію.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС) 08 червня 2023 року поштою надіслало до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу (том 1 а.с.149-153).

Ухвалою від 07 серпня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу скаржнику з огляду на неусунення останнім недоліків апеляційної скарги, на які суд апеляційної інстанції вказав в ухвалі від 10 липня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху.

У грудні 2023 року ГУ ДПС повторно надіслало до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка була підписана Юхименко Т.В . На підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу, додано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), у якому серед переліку осіб зазначено Юхименко Тетяну Валентинівну , яка має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Рівненській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг (том 1 а.с.174-179).

Ухвалою від 25 квітня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Мотивував таке рішення тим, що представник апелянта не може вважатись особою, яка здійснює самопредставництво, оскільки згідно з даними витягу з ЄДР має обмеження, що суперечить самій суті інституту самопредставництва (том 1 а.с.190-191).

01 травня 2024 року ГУ ДПС втретє надіслало до апеляційного суду апеляційну скаргу за підписом головного державного інспектора відділу супроводження судових справ управління правового забезпечення ГУ ДПС Юхименко Т. В. До скарги апелянт долучив витяг з ЄДР, відповідно до якого Юхименко Тетяна Валентинівна має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Рівненській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг). За змістом втретє поданої апеляційної скарги апелянт також послався на норми частини третьої статті 55 КАС України, частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та звернув увагу апеляційного суду, що у доданому до скарги витягу з ЄДР зазначено перелік осіб, які можуть підписувати апеляційну скаргу від імені Головного управління ДПС у Рівненській області (том 2 а.с.1-5).

Ухвалою від 16 травня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу скаржнику (том 2 а.с.9-11).

Ухвала суду вмотивована тим, що інститут самопредставництва не передбачає обмежень у діях особи, яка представляє інтереси юридичної особи або суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва. Водночас з долученого до апеляційної скарги витягу з ЄДР слідує, що особа, яка підписала апеляційну скаргу ( Юхименко Т. В. ), має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Рівненській області) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень; без права: відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг). За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Юхименко Т. В. не може вважатися особою, що здійснює самопредставництво ГУ ДПС, оскільки має обмеження представництва, що суперечить самій суті інституту самопредставництва. Інших доказів на підтвердження повноважень на підписання апеляційної скарги апелянт не надав.

Не погодившись з ухвалою апеляційного суду, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував норми статей 55, 59, 60 КАС України та дійшов у зв`язку з цим помилкового висновку, що апеляційну скаргу підписано особою, яка не має право її підписувати, а також, що Юхименко Т. В. не було надано до суду апеляційної інстанції достатніх документів, які підтверджують повноваження діяти від імені відповідача. На переконання ГУ ДПС, витяг з ЄДР, в якому зазначено відомості про особу, яка підписала апеляційну скаргу як така, яка може вчиняти дії від імені відповідного суб`єкта владних повноважень в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження таких повноважень. Така ж позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 вересня 2021 року у справі № 280/8728/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 160/9003/21, від 04 серпня 2022 року у справі № 640/12628/21, від 20 березня 2024 року у справі № 200/18670/21.

Верховний Суд ухвалою від 16 липня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС з метою перевірки доводів щодо порушення судом норм процесуального права.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не є перешкодою для здійснення касаційного перегляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Колегія суддів встановила, що спірним питанням у цій справі, в межах якого відкрито касаційне провадження, є можливість встановлення для особи, яка діє в порядку самопредставництва юридичної особи чи суб`єкта владних повноважень, обмежень в обсязі її процесуальних прав, а також питання достатності витягу з ЄДР як документа, що підтверджує відповідні повноваження на самопредставництво юридичної особи або суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої 4 статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Специфіка представництва в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.

Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 55 КАС України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що право на подання і підписання, зокрема, апеляційної скарги має особисто керівник, член виконавчого органу (для юридичних осіб, в яких створений такий орган) чи інша особа в порядку самопредставництва, або представник на підставі довіреності.

Питання підтвердження повноважень особи, яка діє в порядку самопредставництва, зокрема, в частині того, чи може бути обмеження її повноважень (зокрема, щодо права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг тощо) обставиною, яка свідчить про відсутність в особи права діяти від імені юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) у порядку самопредставництва, вже було предметом розгляду Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 440/14831/23 дійшла наступних висновків.

З огляду на імперативні вимоги статей 1, 3 КАС України про те, що процесуальні повноваження суду та порядок здійснення судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, адміністративний суд, для підтвердження повноважень особи на участь в судовому процесі через самопредставництво або через представника, має право вимагати тільки ті документи, які визначені статтею 55 КАС України (для підтвердження повноважень по самопредставництву) або статтею 59 КАС України (для підтвердження повноважень представника). Проте суд не має права відмовляти у доступі до правосуддя, якщо із поданих учасником справи або його представником документів можна установити вид участі в судовому процесі та повноваження такої особи.

За наслідками аналізу норм права Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила висновок, що наявність певних обмежень щодо обсягу дій під час самопредставництва юридичної особи (наприклад, права на укладення мирової угоди, яке може бути зарезервоване виключно за керівником юридичної особи) не позбавляє можливості здійснювати самопредставництво юридичної особи належно уповноваженою особою [членом керівного органу чи працівником, якому статутом, положенням чи іншим нормативним (не разовим) документом надано постійне повноваження представляти юридичну особу у зовнішніх відносинах].

У цій постанові Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду відступив від висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 грудня 2023 року у справі №200/658/21-а та у інших справах, у яких Верховний Суд дійшов висновків, що за умови обмеження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань певних повноважень особа (працівник), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не може уважатися такою, що діє в порядку самопредставництва юридичної особи, та сформував правовий висновок про те, що обмеження повноважень в ЄДР (зокрема, щодо права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг тощо) особи (працівника), яка вчиняє дії від імені юридичної особи, не спростовує можливості діяти такій особі в порядку самопредставництва від імені юридичної особи (суб`єкта владних повноважень).

Колегія суддів у цій справі в повній мірі підтримує такі висновки і не вбачає підстав для відступу від них.

З матеріалів цієї справи слідує, що на підтвердження своїх повноважень Юхименко Т.В. (особа, яка підписала апеляційну скаргу від імені ГУ ДПС в порядку самопредставництва) надала витяг з ЄДР, з якого вбачається, що Юхименко Тетяна Валентинівна має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у Рівненській області, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг).

Таким чином, враховуючи, що відповідно до витягу з ЄДР Юхименко Т. В. була обмежена лише у праві: відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладення мирової угоди, підстави вважати, що вона не мала права підписувати апеляційну скаргу від імені Головного управління ДПС у Рівненській області відсутні. Відповідно, висновок суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ГУ ДПС з огляду на наявність у Юхименко Т. В. обмежень самопредставництва є помилковим та суперечить вищенаведеним підходам Верховного Суду, що викладені в постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 440/14831/23.

Щодо посилань апеляційного суду на те, що інших доказів на підтвердження повноважень Юхименко Т. В. на підписання апеляційної скарги від імені ГУ ДПС надано не було, суд касаційної інстанції зазначає про таке.

У наведеній вище постанові Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виснувала, що особа, яка бере участь у судовому процесі через самопредставництво, не позбавлена права додатково подати інші документи до тих, які визначені статтею 55 КАС України, у тому числі й витяг з ЄДР.

У розглядуваному випадку на підтвердження повноважень Юхименко Т. В. до апеляційної скарги було долучено витяг з ЄДР, відповідно до якого вказаній особі надано повноваження на підписання апеляційної скарги в порядку самопредставництва ГУ ДПС. Наведене свідчить про достатність доказів на підтвердження повноважень Юхименко Т.В. представляти ГУ ДПС в адміністративному судочинстві, підписувати процесуальні документи, зокрема апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у цій справі в порядку самопредставництва. Аналогічне правозастосування на основі правових висновків, що викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №440/14831/23, здійснено Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2024 року у справах №380/14002/22, №440/17762/23.

Принагідно, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 826/5500/18 сформувала універсальний принцип, зміст якого полягає у тому, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Усталеною є також позиція Верховного Суду, що за наявності сумнівів щодо наявності у особи, що підписала заяву (скаргу) повноважень на вчинення таких дій в порядку самопредставництва юридичної особи, суд може скористатися відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а у разі неусунення таких сумнівів - запропонувати заявнику (скаржнику) надати додаткові документи на підтвердження таких повноважень у порядку, встановленому статтею 169 КАС України.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає передчасним висновок апеляційного суду про наявність підстав для повернення апеляційної скарги відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України, а тому касаційну скаргу слід задовольнити, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги з направленням справи до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду, в ході якого має бути вирішено питання про можливість відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2024 року про повернення апеляційної скарги скасувати.

Справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко