Постанова

від 20.09.2024 по справі 475/379/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 475/379/22

провадження № 61-8545св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - селянське (фермерське) господарство «Спутнік»,

відповідачі: ОСОБА_1 , селянське (фермерське) господарство «Отава»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Доманівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, державний реєстратор Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Васалатій Тетяна Миколаївна, державний реєстратор Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області Тарасенко Аліна Євгеніївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бєлік Сергій Валерійович, на рішення Доманівського районного суду Миколаївської області у складі судді Кривенко О. В. від 04 грудня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І., від 08 травня 2024 року і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У липні 2022 року СФГ «Спутнік» звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 , СФГ «Отава», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Доманівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, державний реєстратор Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Васалатій Т. М., державний реєстратор Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області Тарасенко А. Є., про витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Свої вимоги позивач мотивував тим, що у 1997 році ОСОБА_2 заснував СФГ «Спутнік». Розпорядженням Доманівської районної державної адміністрації Миколаївської області № 98 від 14 квітня 1997 року йому у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства була надана земельна ділянка площею 50 га на території Зеленоярівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 25 жовтня 2016 року ОСОБА_3 було обрано керівником

СФГ «Спутнік».

3. 28 лютого 2020 року відділ Держгеокадастру у Доманівському районі Миколаївської області звернувся з клопотанням до ГУ Держеокадастру Миколаївської області про припинення права постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50 га, яка була надана ОСОБА_2 , у зв`язку з його смертю.

4. Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 11 березня 2020 року припинено право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою.

5. Проте, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09 грудня 2021 року, яке Південно-західним апеляційним господарським судом залишено без змін, було скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою». Визнано за СФГ «Спутнік» право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

6. Між тим, СФГ «Спутнік» позбавлено можливості користуватися вказаною земельною ділянкою, оскільки згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 червня 2022 року № 303095498 власником земельної ділянки з 10 квітня 2020 року є громадянин ОСОБА_1 , якому земельна ділянка належить на праві приватної власності, їй присвоєний кадастровий номер 4822781500:10:000:0342, дата державної реєстрації відбулася 10 квітня 2020 року державним реєстратором Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Васалатій Т. М.

7. Відповідач ОСОБА_1 є останнім набувачем вказаної земельної ділянки.

8. Перед цим земельну ділянку 50 га без відома СФГ «Спутнік» було передано 25 особам по 2 га для ведення особистого селянського господарства.

9. ГУ Держгеокадастру наказами про надання дозволу на виготовлення технічної документації за заявами 25 громадян, були розроблені проєкти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га ріллі.

10. У подальшому наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 6097/0/14-20-СГ від 23 березня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення» 25 особам були затверджені проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надано у власність земельну ділянку загальною площею 50,0 га, по 2 га кожному.

11. Через повірену особу ОСОБА_4 всі земельні ділянки по 2 га, власниками яких формально стали 25 осіб, за договорами купівлі-продажу були відчужені відповідачу ОСОБА_1 .

12. В свою чергу, ОСОБА_1 у квітні 2020 року знову звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області, і відповідним наказом всі 25 земельних ділянок, власником яких він став, об`єднано в одну земельну ділянку, розміром в 50 гектарів та їй присвоєно кадастровий номер 4822781500:10:000:0342.

13. Позивач зазначав, що спірна земельна ділянка вибула з володіння СФГ «Спутнік» не з волі останнього, внаслідок прийняття ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області незаконного наказу від 11 березня 2020 року № 5155/0/14-20-СГ, яким припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 50,00 га.

14. Позивач посилався на те, що не може користуватися вказаною земельною ділянкою, оскільки право власності на неї зареєстровано за ОСОБА_1 , який уклав договір оренди земельної ділянки з СФГ «Отава».

15. З урахуванням зазначеного, СФГ «Спутнік» просило витребувати у ОСОБА_1 вищезазначену земельну ділянку та передати її у користування СФГ «Спутнік». Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342 у розмірі

50 га, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Отава».

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

16. РішеннямДоманівського районного суду Миколаївської області

від 04 грудня 2023 року, з урахуванням ухвали Доманівського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2024 року про виправлення описки, позовні вимоги СФГ «Спутнік» задоволено.

17. Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342, яка розташована на території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області та передано у користування СФГ «Спутнік». Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342, вчинену державним реєстратором Кумарівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Васалатій Т. М. 10 квітня 2020 року (номер запису про право власності 36263058). Скасовано державну реєстрацію договору

оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342

у розмірі 50 га між ОСОБА_1 та СФГ «Отава», проведену державним реєстратором Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області Тарасенко А. Є. 23 квітня 2020 року (номер запису про інше речове право 36351923). Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач протиправно був позбавлений права володіння і користування земельною ділянкою, отже вона підлягає витребуванню у добросовісного набувача. Судом взято до уваги, що відповідач не надав документи, витребувані судом. Наголошено, що державна реєстрація прав власності на земельну ділянку та права її оренди є похідними від юридичного факту, на підставі якого виникають, змінюються або припиняються речові права, отже державна реєстрація прав власності на земельну ділянку підлягає скасуванню.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

19. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2024 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2023 року залишено без змін.

20. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки право постійного користування СФГ «Спутнік» земельною ділянкою площею 50 га на час звернення з позовом до суду не припинилося ні внаслідок переоформлення такого права, ні через смерть його засновника ОСОБА_2 .

21. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342, власником якої є ОСОБА_1 , є тією ж земельною ділянкою, що була передана у постійне користування ОСОБА_2 розпорядженням Доманівської районної державної адміністрації Доманівського району Миколаївської області

від 14 квітня 1997 року № 98. Отже, земельна ділянка вибула з законного володіння СФГ «Спутнік» та була надана ГУ Держгеокадастру у власність іншим особам з порушенням норм чинного законодавства, зокрема частини п`ятої статті 116 ЗК України, та поза межами його повноважень, визначених частиною четвертою статті 122 ЗК України.

22. Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції про те, що є законні підстави для витребування спірної земельної ділянки на користь

СФГ «Спутнік» з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи касаційної скарги

23. 12 червня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бєлік С. В., через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 травня 2024 року і передати справу на новий розгляд, за встановленою підсудністю.

24. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада

2018 року у справі № 183/1617/16, від 16 жовтня 2019 року у справі

№ 663/1738/16-ц, від 22 січня 2020 рокуу справі № 910/1809/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 23 червня 2020 року у справі

№ 179/1043/16-ц, у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/2589/19, від 21 січня 2021 року у справі № 910/27779/14, а також обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування приписів статей 22, 23 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року

№ 561-XII (який діяв станом на 1997 рік) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня

2020 року у справі № 179/1043/16-ц і застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (право користування земельною ділянкою). Зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Крім того, судами не було: залучено до участі у справі третіх осіб - власників 25 земельних ділянок, призначено судово-землевпорядні експертизи (пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. Заявник вважає, що позивачем не надано доказів, що у статуті СФГ «Спутнік», зареєстрованому 04 серпня 1997 року, зазначено, що метою СФГ «Спутнік» є здійснення сільськогосподарської діяльності саме на земельній ділянці загальною площею 50 га, відведеній ОСОБА_2 на підставі державного акту серії І-МК № 003890 від 29 липня 1997 року. Позивачем не було надано суду допустимі докази на підтвердження укладення між СФГ «Спутнік» та його засновником ОСОБА_2 договору оренди земельної ділянки загальною площею 50 га, відведеної ОСОБА_2 у 1997 році. Позивачем не доведено, що статут (в редакції 1997 року) СФГ «Спутнік» містить відповідні вимоги стосовно земельної ділянки, відведеної на підставі державного акту на право постійного користування (серії І-МК № 003890 від 29 липня 1997 року).

26. Згідно з доводами касаційної скарги, СФГ «Спутнік», яке мало повноваження на переоформлення права (державний акт), не скористалося своїми повноваженнями та не переоформило право (державний акт). У СФГ «Спутнік» не виникло постійного права користування спірною земельною ділянкою. Відповідно СФГ «Спутнік», яке не отримало державний акт на право постійного користування землею, не здійснило державну реєстрацію права постійного користування землею - не має права на судовий захист.

27. Заявник вказує, що в наказі від 23 березня 2020 року № 6097/0/14-20 СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення» не було зазначено, що земельні ділянки відводяться за рахунок земельної ділянки, відведеної засновнику фермерського господарства.

28. Згідно з доводами касаційної скарги суди попередніх інстанцій не досліджували договори купівлі-продажу 25 земельних ділянок та державну реєстрацію прав на підставі цих договорів. Суди встановили обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, на підставі недопустимих доказів, не дослідили фактичні обставини: межі земельної ділянки, відведеної позивачу в постійне користування; чи співпадають ці межі із земельними ділянками, приватизованими 25 громадянами України; які саме земельні ділянки придбав ОСОБА_1 , чи співпадають їхні межі із земельною ділянкою, відведеною позивачу у постійне користування. Судами не було встановлено порушень при переході права власності до ОСОБА_1 щодо 25 земельних ділянок. Договори купівлі-продажу є чинними. Продавці цих земельних ділянок не були залучені до розгляду справи.

29. Заявник стверджує, що оскільки судами не було вирішено питання про припинення права власності на спірну земельну ділянку, вона залишається у приватній власності ОСОБА_1 , така ділянка не може бути витребувана і не може бути передана у постійне користування, оскільки це протирічить статті 92 ЗК України. Натомість СФГ «Спутнік» ніколи не було власником витребуваної земельної ділянки, що підтверджується матеріалами справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

30. Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 475/379/22.

31. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

32. У поданому відзиві на касаційну скаргу СФГ «Спутнік» посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Вважає, що суди правильно вирішили спір, задовольнивши позовні вимоги. У справі, що переглядається, право постійного користування

СФГ «Спутнік» земельною ділянкою площею 50 га на час звернення з позовом до суду не припинилося ні внаслідок переоформлення такого права, ні через смерть його засновника ОСОБА_2 . Вирішуючи спір на підставі належним чином оцінених доказів, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про доведеність того факту, що спірна земельна ділянка, власником якої є ОСОБА_1 , є тією ж земельною ділянкою, що була передана у постійне користування ОСОБА_2 у 1997 році.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

33. Розпорядженням Доманівської районної державної адміністрації Доманівського району Миколаївської області № 98 від 14 квітня 1997 року ОСОБА_2 у постійне користування надана земельна ділянка площею 50 га, розташована на території Зеленоярської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

34. 29 липня 1997 року ОСОБА_2 отримав державний акт серії І-МК № 003890 на право постійного користування землею.

35. 04 серпня 1997 року СФГ «Спутнік» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

36. Протоколом загальних зборів СФГ «Спутнік» № 1 від 25 жовтня 2016 року затверджено статут фермерського господарства.

37. Відповідно до пункту 1.4 статуту засновником та керівником господарства є ОСОБА_3 .

38. Членами господарства є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (пункт 1.5 статуту).

39. Відповідно до пункту 5.1 статуту до земель господарства належать земельні ділянки, отримані (придбані) засновником господарства та його членами у власність, постійне користування, та надані господарству в оренду.

40. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

41. Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 5155/0/14-20-СГ від 11 березня 2020 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» вирішено вважати припиненим право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50,00 га, надане громадянину ОСОБА_2 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серія І-МК № 003890, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 165 від 29 липня 1997 року, розташованою в межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, віднести земельну ділянку загальною площею 50,00 га до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

42. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09 грудня

2021 року у справі № 915/1216/21, яке постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13 червня 2022 року залишено без змін, задоволено позов СФГ «Спутнік» та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області № 5155/0/14-20-СГ від 11 березня 2020 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» та визнано за СФГ «Спутнік» право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га, в межах згідно з планом, розташованої на території Зеленоярської сільської ради, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії 1-МК

№ 003890 від 29 липня 1997 року, на підставі розпорядження Доманівської районної державної адміністрації від 14 квітня 1997 року № 98.

43. Постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 09 грудня 2021 року та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 13 червня 2022 року залишені без змін.

44. Наказом від 23 березня 2020 року № 6097/0/14-20 СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення», виданим першим заступником начальника ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надано у власність земельні ділянки загальною площею 50 гектар громадянам України із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованих в межах території Зеленоярської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, по 2 га кожному, а саме: ОСОБА_8 кадастровий номер 48781500:10:000:0338; ОСОБА_9 , кадастровий номер 4822781500:10:000:0339; ОСОБА_10 кадастровий номер 4822781500:10:000:0336; ОСОБА_11 кадастровий номер 4822781500:10:000:0337; ОСОБА_12 кадастровий номер 4822781500:10:000:0321; ОСОБА_13 кадастровий номер 4822781500:10:000:0322; ОСОБА_14 кадастровий номер 4822781500:10:000:0326; ОСОБА_15 кадастровий номер 4822781500:10:000:0341; ОСОБА_16 кадастровий номер 4822781500:10:000:0329; ОСОБА_17 кадастровий номер 4822781500:10:000:0319; ОСОБА_18 кадастровий номер 4822781500:10:000:0324; ОСОБА_19 кадастровий номер 4822781500:10:000:0320; ОСОБА_20 кадастровий номер 4822781500:10:000:0333; ОСОБА_21 кадастровий номер 4822781500:10:000:0317; ОСОБА_22 кадастровий номер 4822781500:10:000:0335; ОСОБА_23 кадастровий номер 4822781500:10:000:0334; ОСОБА_24 кадастровий номер 4822781500:10:000:0327; ОСОБА_25 кадастровий номер 4822781500:10:000:0325; ОСОБА_26 кадастровий номер 4822781500:10:000:0330; ОСОБА_27 кадастровий номер 4822781500:10:000:0332; ОСОБА_28 кадастровий номер 4822781500:10:000:0323; ОСОБА_29 кадастровий номер 4822781500:10:000:0328; ОСОБА_30 кадастровий номер 4822781500:10:000:0388; ОСОБА_31 кадастровий номер 4822781500:10:000:0331; ОСОБА_32 кадастровий номер 4822781500:10:000:0334.

45. У квітні 2020 року ОСОБА_1 придбав у зазначених вище осіб належні їм земельні ділянки. Факт придбання не заперечувався ОСОБА_1 .

46. У цей же час на підставі звернення ОСОБА_1 ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області своїм наказом об`єднало 25 земельних ділянок в одну та присвоїло їй кадастровий номер 4822781500:10:000:0342.

47. Об`єднання земельних ділянок в одну земельну ділянку розміром 50 га також не заперечувалася представником ОСОБА_1 .

48. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки площею 50 га кадастровий номер 4822781500:10:000:0342, власником якої являється ОСОБА_1 , підставою для державної реєстрації є заява про об`єднання земельних ділянок від 08 квітня 2020 року.

49. ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342 у розмірі 50 га з СФГ «Отава», розташованого за адресою, Миколаївська область, Доманівський район, с. Богданівське, керівником якого являється ОСОБА_33 . Вказаний договір оренди земельної ділянки укладений строком на 7 років, право зареєстровано державним реєстратором Мостівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області Тарасенко А. Є.

50. Представник Доманівської селищної ради Миколаївської області Савін Д. С. в судовому засіданні пояснив, що Доманівською селищною радою та землевпорядною організацією здійснюється контроль за землями, розташованими на території селищної ради, до якої відносяться землі в межах Зеленоярської сільської ради Доманівського району. Спеціалістами селищної ради, в тому числі землевпорядником, було проведено обстеження земельної ділянки, розміром 50 га, яка перебувала у постійному користуванні

СФГ «Спутнік», головою якого є ОСОБА_3 . Жодних накладень з іншими земельними ділянками не встановлено, інші суміжні користувачі земельної ділянки не пред`являли до сільської ради жодних претензій чи скарг щодо порушення їх прав.

51. За клопотанням представника позивача ОСОБА_34 судом було призначено обстеження спірної земельної ділянки, яке було проведено робочою групою, створеною за розпорядженням селищного голови Доманівської селищної ради від 10 листопада 2022 року, у складі завідувача сектору погосподарського обліку відділу економіки, розвитку сільських територій та земельних відносин Доманівської селищної ради, Миколаївсткої області

Наточій Є. Д., головного спеціаліста сектору земельних відносин відділу економіки, розвитку сільських територій та земельних відносин Доманівської селищної ради Димитрієвої Л. В., депутата Доманівської селищної ради

Томича Р. М. та представника ОСОБА_3 .

52. Згідно з актом обстеження, земельна ділянка площею 50 га з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342 знаходиться саме в тих межах і є саме тією земельною ділянкою, яка належить на праві постійного користування

СФГ «Спутнік».

53. Відповідач технічної документації на належну йому земельну ділянку не надав, посилаючись на її знищення пожежею. Проте будь-яких доказів пожежі та знищення документації не надав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

54. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

55. Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

56. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

57. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

58. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

59. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

60. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

61. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

62. Згідно зі статтею 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

63. Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

64. На час надання засновнику фермерського господарства права упостійне користування спірної земельної ділянки був чинним Земельний кодекс

України від 18 грудня 1990 року (далі - ЗК України 1990 року), який передбачав відповідне регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою.

65. Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина друга статті 7 ЗК України 1990 року). Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК України 1990 року).

66. Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (частина перша статті 50 ЗК України 1990 року).

67. Велика Палата Верховного Суду у пункті 22 постанови від 23 червня

2020 року у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20) зазначила, що передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство (як самостійна юридична особа), а не його засновник. Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство.

68. У пункті 23 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства відбувається фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього переходять до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації.

69. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює цей висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем.

70. Відповідно з часу державної реєстрації фермерського господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник (наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року (пункти 23-29) й ухвалі від 13 листопада 2019 року (пункти 17 - 18) у справі № 275/82/18, а також у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (пункти 6.24 - 6.29) щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновникові).

71. Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Доманівської районної державної адміністрації Доманівського району Миколаївської області № 98 від 14 квітня 1997 року ОСОБА_2 у постійне користування надана земельна ділянка площею 50 га, розташована на території Зеленоярської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

72. 29 липня 1997 року ОСОБА_2 отримав державний акт серії І-МК № 003890 на право постійного користування землею площею 50 га.

73. 04 серпня 1997 року СФГ «Спутнік» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Засновником господарства був ОСОБА_2 .

74. Вказані обставини підтверджують, що до земель господарства СФГ «Спутнік» належала земельна ділянка площею 50 га, яка була передана ОСОБА_2 у постійне користування без заздалегідь установленого строку.

75. 01 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

76. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України.

77. Фермерські господарства та фізичні особи до зазначеного переліку не належали. Водночас у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

78. Конституційний Суд України 22 вересня 2005 року ухвалив Рішення

№ 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України зазначив, що відсутні підстави визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») свідчить, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини Рішення).

79. Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права.

80. Таким чином СФГ «Спутнік» не втратило право користування земельною ділянкою площею 50 га.

81. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо такої ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня

2019 року у справі № 663/1738/16-ц (провадження № 14-355цс19)).

82. Пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

83. Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

84. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

85. Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до глави 29 цього Кодексу.

86. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

87. Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено

в частині першій статті 388 ЦК України.

88. У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна. У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. Позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,

від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав».

89. Залишаючи рішення Господарського суду Миколаївської області

від 09 грудня 2021 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13 червня 2022 року без змін (якими скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області № 5155/0/14-20-СГ від 11 березня 2020 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» та визнано за СФГ «Спутнік» право постійного користування земельною ділянкою у площею 50,00 га), Верховний Суд у постанові від 07 вересня 2022 року виходив з того, що оспорюваний наказ не може вважатися таким, що прийнятий на підставі закону, оскільки діяльність СФГ «Спутнік» на час його видачі не припинилася, а інші законодавчо встановлені підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою, закріплені в статті 141 ЗК України, відсутні, судами попередніх інстанцій не встановлені та відповідачем не наведені. Отже, прийнявши спірний наказ всупереч вимог земельного законодавства, відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння майном, що свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку, що вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій.

90. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

91. Колегія суддів вважає за доцільне звернути увагу, що одними з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

92. Ефективний захист прав особи має бути спрямованим на відновлення справедливості.

93. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

94. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

95. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

96. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим сторонами доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки право постійного користування СФГ «Спутнік» земельною ділянкою площею 50 га на час звернення з позовом до суду не припинилося. Відповідно поділ земельної ділянки площею 50 га на 25 земельних ділянок, розпорядження ними, об`єднання в нову земельну ділянку розміром 50 га та передача в оренду СФГ «Отава» безумовно порушують права СФГ «Спутнік», як постійного користувача спірної земельної ділянки, яка вибула із законного володіння фермерського господарства.

97. Таким чином СФГ «Спутнік» не втратило право користування земельною ділянкою площею 50 га, яка була надана його засновнику ОСОБА_2 на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-МК № 003890.

98. Судами попередніх інстанцій належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази, які дають підстави стверджувати, що земельна ділянка з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342, яка належить

ОСОБА_1 , є однією і тією ж земельною ділянкою, яка була передана у постійне користування ОСОБА_2 на підставі розпорядження Доманівської районної державної адміністрації Доманівського району Миколаївської області від 14 квітня 1997 року № 98.

99. За клопотанням представника позивача ОСОБА_34 судом було призначено обстеження спірної земельної ділянки.

100. Згідно з актом обстеження земельна ділянка площею 50 га з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342 знаходиться саме в тих межах, і є саме тією земельною ділянкою, яка належить на праві постійного користування

СФГ «Спутнік» (т. 1, а. с. 144-148).

101. Вказані обставини підтверджуються також поясненнями свідка

ОСОБА_35 , яка пояснила, що з 1993 року працює землевпорядником. Спірну земельну ділянку ототожнила за допомогою: публічної кадастрової карти; матеріалів проєкту відведення земельної ділянки, на підставі яких у 1997 році ОСОБА_2 був виданий державний акт на право користування нею; графічних зображень; викопіювань; завдяки прив`язці до населеного пункту -

с. Богданівське, кладовища, балки; опису меж, що містяться у державному акті; суміжних земельних ділянок. Іншої такої земельної ділянки з такою конфігурацією, в таких межах, не існує. При спілкуванні з орендарем земельної ділянки - головою СФГ «Отава» вона дізналася, що він не обробляє земельну ділянку оскільки знає, що вона є спірною і належить фермеру з с. Богданівка.

102. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, дослідив викопіювання з картографічних матеріалів (т. 3, а. с. 214-222).

103. Вказані матеріали, а також проєкт відведення земельної ділянки

від 17 січня 1997 року площею 50 га ОСОБА_2 (т. 3 а. с. 1-25) доводять той факт, що передана земельна ділянка ОСОБА_2 на підставі розпорядження Доманівської районної державної адміністрації Доманівського району Миколаївської області від 14 квітня 1997 року № 98 є однією і тією ж земельною ділянкою з кадастровим номером 4822781500:10:000:0342, яку отримав у власність ОСОБА_1 , об`єднавши 25 земельних ділянок, які входили до складу земельної ділянки, переданої ОСОБА_2 .

104. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

105. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

106. Під час вирішення спору судами враховано процесуальну поведінку відповідачів, які на вимогу, як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій, не надали жодної інформації, яка б спростовувала наведені докази.

107. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, звернув увагу на те, що клопотання про призначення експертизи позивачем не заявлялося у зв`язку з відсутністю технічної документації, відповідач у судові засідання не з`являвся, технічної документації на належну йому земельну ділянку не надав, посилаючись на її знищення пожежею. Проте доказів на підтвердження пожежі та знищення документації не надав.

108. Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги про те, що у справі необхідно для правильного встановлення обставин справи призначити судово-землевпорядну експертизу не заслуговують на увагу.

109. Доводи заявника значною мірою зводяться до переоцінки доказів у справі, яким надана належна оцінка судами попередніх інстанцій, на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не впливають. Матеріали справи містять достатньо доказів, на підставі яких позивач обґрунтовував заявлені вимоги.

110. Слід зауважити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

111. Враховуючи викладене, є достатні підстави для витребування спірної земельної ділянки на користь позивача з незаконного володіння ОСОБА_1 , що спрямовано на відновлення порушеного права законного володільця - СФГ «Спутнік».

112. Подібні висновки узгоджуються з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду від 10 липня 2023 року у справі № 670/217/20 (провадження

№ 61-1169св23), на які, зокрема, посилалися суди попередніх інстанцій, а також у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року справа № 385/1031/22

(провадження № 61-13811св23).

113. СФГ «Отава» судові рішення не оскаржує.

114. Право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою

115. Доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах спростовуються наведеним вище.

116. Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з віндикаційним позовом до останнього набувача спірної земельної ділянки, доводи касаційної скарги про те, що у справі не було залучено до участі у справі третіх осіб - власників 25 земельних ділянок, на правильність висновків судів попередніх інстанцій не впливають.

117. Досліджуючи добросовісність дій відповідачів, зваживши підстави та послідовність набуття спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , а також обставини вибуття спірного майна з володіння СФГ «Спутнік», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав вважати непропорційним втручання у право ОСОБА_1 .

118. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня

2020 року в справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19), яка враховано судами попередніх інстанцій під час вирішення цієї справи, вказано, що під час розгляду справи кінцевий набувач розпорядився його процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування земельної ділянки, що не позбавляє кінцевого набувача права заявити такий позов у разі ініціювання повернення земельної ділянки власникові. Навіть у випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

119. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди, за встановлених у цій справі обставин, правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

120. Висновки судів першої та апеляційної інстанції, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

121. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

122. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бєлік Сергій Валерійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області

від 04 грудня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду

від 08 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович