Постанова

від 23.09.2024 по справі 501/1349/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 501/1349/15

провадження № 61-2969св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які діють у своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 квітня 2023 року у складі судді Пушкарського Д. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М.,

Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом докомунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі - КНП «Чорноморська лікарня») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої в результаті неналежного надання медичної допомоги.

Позовну заяву мотивовано тим, що 01 липня 2013 року ОСОБА_2 поступила до акушерського відділення державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті», правонаступником якого є КНП «Чорноморська лікарня», на 41 тижні вагітності. Її лікуючим лікарем було призначено ОСОБА_4 , який на той час займав посаду завідуючого пологового відділення. Лікарем

ОСОБА_4 було проведено попередній огляд та встановлено діагноз: вагітність 40-41 тиждень, продольне положення, головне передлежання. Крупний плід. Передвісники пологів. Також лікарем було визначено план ведення пологів - консервативні з функціональною оцінкою таза в пологах, III період пологів вести активно з профілактикою кровотечі. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у неї народилася дитина, хлопчик вагою 4 120 кг, довжиною 53 см, з оцінкою по Апгер 4-6 балів. Пологи приймав лікар ОСОБА_4 . Одразу дитину було поміщено під апарат штучного дихання в палату інтенсивної терапії. На 5-ті сутки дитина була переведена до реанімації новонароджених до Одеської обласної дитячої клінічної лікарні та виписана 31 липня 2013 року педіатричним відділенням для дітей раннього віку з діагнозом: гіпоксично-ішемічна енцефалопатія. Набряк мозку, аспіраційна пневмонія. Судорожний синдром. Сину позивачів було встановлено інвалідність. За медичним висновком від 27 серпня 2014 року про дитину-інваліда ОСОБА_5 визначено діагноз: спастичний тетрапорез, затримка психопредречового розвитку внаслідок родової травми.

Позивачі вважають, що в результаті невиконання професійних обов`язків та недбалого ставлення до таких обов`язків лікарем ОСОБА_4 . акушерського відділення ДЗ «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті», що виявилося у неналежному діагностуванні та лікуванні під час пологів у

ОСОБА_2 , було завдано фізичну шкоду, і, як наслідок, моральну малолітньому ОСОБА_5 та моральну і майнову шкоду батькам дитини - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з КНП «Чорноморська лікарня» на користь ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану в результаті неналежного надання медичної допомоги, у розмірі 207 958,88 грн та 42 237,00 доларів США, а також моральну шкоду у розмірі 1 500 000,00 грн, по 500 000,00 грн кожному.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачі довели належними та допустимими доказами завдання їй майнової та моральної шкоди внаслідок невиконання професійних обов`язків та недбалого ставлення до таких обов`язків лікарем

ОСОБА_4 , а тому така шкода підлягає стягненню з відповідача як роботодавця особи, яка завдала шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

23 лютого 2024 року КНП «Чорноморська лікарня» Чорноморської МР подало до ВерховногоСуду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просило їх скасувати та направити справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Підставами касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позивачі як на підтвердження своїх вимог надали висновки експертиз, які були проведені в рамках кримінального провадження, де ще не ухвалено вирок, а тому не є належними та допустимими доказами. Крім того, ці докази не доводять лікарську помилку або халатність медперсоналу відповідача, не відображають в собі проведення дослідження за оцінкою якості надання послуг відповідачем у відповідності до національних протоколів надання медичних послуг. Висновки визначають в собі проведення експертами формальної перевірки медичної документації, а не встановлення обставин за зазначеним методом проведення експертного дослідження за вибором відповідної техніки і методики проведення експертизи відповідно до вимог законодавства. Вимоги позивачів про відшкодування майнової шкоди є необґрунтованими, оскільки вони не довели необхідності проведення лікування дитини за кордоном.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу

У липні 2024 року від позивачів надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вони посилаються на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначають, що висновки експертиз є належними доказами, оскільки предметом дослідження експертів стали обставини, що входять до предмету доказування у цій справі. Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Достовірність і достатність таких доказів оцінюється судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Встановлені судами фактичні обставини справи

З 29 червня 2006 року до 31 грудня 2014 року ОСОБА_4 працював на посаді завідуючого відділення, лікаря-акушера у КНП «Чорноморська лікарня».

01 липня 2013 року ОСОБА_2 поступила до акушерського відділення КНП «Чорноморська лікарня» на 41 тижні вагітності, її лікуючим лікарем було призначено ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 народилася дитина, хлопчик вагою 4 120 г, довжиною 53 см, з оцінкою по Апгер 4-6 балів. Пологи приймав лікар ОСОБА_4 .

Цього ж дня дитину було поміщено під апарат штучного дихання в палату інтенсивної терапії. На 5-ті сутки був переведений до реанімації новонароджених до Одеської обласної дитячої клінічної лікарні. Дитина була виписана 31 липня 2013 року педіатричним відділенням для дітей раннього віку з діагнозом: гіпоксично-ішемічна енцефалопатія. Набряк мозку, аспіраційна пневмонія. Судорожний синдром.

Відповідно до довідки від 27 серпня 2014 року сину ОСОБА_2 та

ОСОБА_1 було встановлено інвалідність. За медичним висновком від цього ж числа про дитину-інваліда ОСОБА_5 визначено діагноз: спастичний тетрапорез, затримка психопредречового розвитку внаслідок родової травми.

Відповідно до висновку від 22 грудня 2014 року, члени клініко-експертної комісії вказали: «під час ведення пологів у вагітної ОСОБА_2 мало місце порушення дотримання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.2006 №900 «Дистрес плода при вагітності та пологах»: при вилитті густо меконіальних вод не проведена оцінка внутрішньоутробного стану плода та не переглянуто план ведення пологів».

Листом Управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 12 січня 2015 року, за результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги ОСОБА_2 , комісія вказала, що тяжкий стан дитини обумовлений тяжкою гіпоксією в пологах.

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 17 травня 2016 року №172-2015/о, проведеної Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи в межах кримінального провадження №12015160160000271, було встановлено наступне: «З урахуванням терміну вагітності ОСОБА_2 в 42 тижні на момент початку пологів 05 липня

2013 року медичним персоналом не було здійснено додаткових методів дослідження (ультразвукове дослідження - остаточно не встановлена маса плода, кількість навколоплідних вод, доплерометрія кровообігу в судинах пуповини, біофізичний профіль плода), не було проведено необхідних досліджень, а саме кардіомоніторний контроль стану плоду. Після вилиття меконіальних навколоплідних вод 05 липня 2013 року о 23-40 годині плід потребував постійного кардіомоніторного спостереження з метою виявлення можливих патологічних змін його стану. З цього моменту та до моменту народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 02-36 годині була дуже велика ймовірність реєстрації відхилень у показниках кардіотокографії, що, згідно до протоколу надання акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності під час пологів», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2006 року № 900 є прямими показанням для розродження шляхом кесарева розтину. Оскільки кардіотокографія не проводилася, це не дало змоги зареєструвати довготривале страждання плода внутрішньоутробно і призвело до народження дитини у стані тяжкої гіпоксії. Дитина народилася у тяжкому стані з діагнозом: синдром меконіальної аспірації, аспіраційна пневмонія, дихальна недостатність III ступеню, гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи, синдром пригнічення.

В даному випадку мали місце дефекти надання медичної допомоги: дефект діагностування - неправильно встановлений термін вагітності; дефект ведення пологів - відсутність моніторингу стану плода у I та II періоді пологів, який зумовив гіпоксично-ішемічне ураження мозку - бездіяльність лікарів.

Отже, можна стверджувати про те, що між вказаними дефектами в наданні медичної допомоги та наслідками у вигляді народження дитини у тяжкому стані з синдромом меконіальної аспірації, аспіраційною пневмонією, дихальною недостатністю III ступеню, гіпоксично-ішемічне ураження центральної нервової системи, синдром пригнічення існує причинно-наслідковий зв`язок.

Дані дефекти, які стали причиною вищевказаної патології можна віднести до тяжкого тілесного ушкодження».

Відповідно до висновку повторної медичної експертизи від 29 червня 2017 року, проведеної експертами державного управління «Головне бюро Судово-медичної експертизи МОЗ України» було встановлено, що враховуючи, що у ОСОБА_2 мали місце запізнілі пологи, жінку слід було госпіталізувати до стаціонару III рівня для надання акушерсько-гінекологічної допомоги, як це передбачено клінічним протоколом «Переношена вагітність», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2006 року № 901, чого не було зроблено. За весь період перебування ОСОБА_2 в стаціонарі державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті МОЗ України» не проводилася відповідна оцінка внутрішньоутробного стану плода, а саме не визначався біофізичний профіль плода, не було проведено ультразвукове дослідження з доплером та кардіотокографія в динаміці. Під час ведення пологів не дотримано вимог клінічного протоколу «Дистрес плода при вагітності та під час пологів» щодо контролю за станом плода і своєчасної діагностики гіпоксії. Згідно вказаного протоколу, при наявності забарвлених меконієм навколоплідних вод, що і мало місце в даному випадку, необхідно було провести кардіотокографічне (далі - КТГ) дослідження для діагностики дистресу плода. В даному випадку КТГ дослідження виконано не було, що у свою чергу не дало змоги своєчасно діагностувати дистрес плода під час пологів і переглянути подальшу тактику ведення пологів. Відповідно до вказаного протоколу, при визначенні дистресу плода необхідне термінове розродження: у першому періоді пологів - кесарив розтин, у другому періоді пологів - вакуум-екстракція або акушерські щипці. Слід відмітити, що в акушерській практиці існують інші методи діагностики - амніоскопія, проведення якої не потребує наявності особливої апаратури, однак дає можливість виявити меконіальні води на ранніх стадіях пологів. Отже комісія вважає, що під час перебування в стаціонарі обстеження та лікування ОСОБА_2 проведено не своєчасно та не в повному обсязі. Тяжкість стану дитини ОСОБА_3 обумовлена як внутрішньоутробним інфікуванням так і недоліками, допущеними під час ведення пологів. На даний час у дитини має місце захворювання, діагноз: «Дитячий церебральний параліч. Спастичний тетрапорез. Контрактури у великих суглобах. Когнітивний розлад з затримкою мислення та дизартрією», що є наслідком внутрішньоутробного інфікування плода та дистресу під час пологів при переношеній вагітності.

Який з вказаних факторів був в даному випадку провідним, експертна комісія визначити не має можливості, а отже і не може відповісти на питання: який причинний зв`язок існує між діями медичних працівників державного закладу «Іллічівська басейнова лікарня на водному транспорті» та теперішнім станом здоров`я ОСОБА_3 .

За змістом висновку комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 21 травня 2018 року при аналізі обмінної карти вагітної ОСОБА_2 , історії пологів не було виявлено даних, що б вказували про наявність інфекції чи будь-якого запального захворювання, які могли в подальшому позначитися на стані плода та новонародженої дитини, тобто не дають можливість об`єктивно стверджувати про наявність у ОСОБА_2 будь-якої інфекції, у тому числі генералізованої, яка б могла вплинути на стан здоров`я народженої дитини ОСОБА_3 . Проведені лабораторні дослідження ОСОБА_2 не свідчили про наявність у неї будь-якої інфекції, що може бути загрозою внутрішньоутробної інфекції для плоду. Щодо ознак інфекції при народженні у ОСОБА_3 , то згідно записів лікаря-неонатолога така виключається. За даними історії пологів дитина народилася о 02 годині 36 хвилин, а первинний огляд новонародженого лікарем неонатологом був о 03 годині

30 хвилин (майже через годину). Виникає сумнів і точність оцінки новонародженої дитини за шкалою Апгар. Тяжкий стан дитини позивача ОСОБА_2 безпосередньо пов`язаний з розвитком під час внутрішньоутробного, на тлі переношеної вагітності (42 тижня вагітності), гіпоксії плода й призвело до розвитку гіпоксично-ішемічного ураження ділянок центральної нервової системи, з виникненням синдрому меконіальної аспірації, до того ж, аспірація мезонієм стала причиною розвитку тяжкої меконіальної пневмонії.

Зазначені експерті дослідження були проведені в межах кримінального провадження № 12015160160000271, яке закінчилось постановленням Іллічівським міським судом Одеської області ухвали від 21 січня 2021 року

про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 140 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі статті 49 КК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За змістом частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотнезначення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві майнової шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для відшкодування майнової та моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювана шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» (Станков проти) від 12 липня 2007 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга

статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що внаслідок неправомірної поведінки лікаря-акушера ОСОБА_4 , що виразилася у наданні несвоєчасної та некваліфікованої медичної допомоги ОСОБА_2 , у результаті чого у позивачів народився син з вадами здоров`я, дійшли правильного висновку про те, що позивачам завдано як майнової шкоди у розмірі у розмірі 207 958,88 грн та

42 237,00 доларів США, що дорівнює вартість лікування сина позивачів і підтверджується наданими позивачами доказами (актами виконаних робіт

від 05 травня 2017 року, 25 квітня 2018 року, рахунком на оплату від 24 квітня 2018 року та квитанціями, а. с. 207-240, т. 1, а. с. 232-250, т. 2), а також моральної шкоди, яку суди оцінили у розмірі 1 500 000 грн.

Зазначену майнову та моральну шкоду суди правильно стягнули

з КНП «Чорноморська лікарня», оскільки вона завдана їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди врахували фактичні обставини справи, тривалість моральних страждань позивачів та негативні наслідки, які настали для них у зв`язку із порушенням їх прав, взявши до уваги тривалість вимушених змін у їх житті, а також виходили із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зокрема, суди врахували, що у результаті неналежного надання медичної допомоги дитина народилася в тяжкому фізичному стані, що потребувало і в подальшому буде потребувати тривалого та постійного його лікування, у подружжя Князькових у зв`язку з викладеними обставинами повністю змінився сталий ритм життя, протягом більше 10 років усі їх зусилля направлені на лікування сина, подружжя постійно з сином відвідують реабілітаційні курси, курси масажу, інші реабілітаційні заходи, а також лікування за кордоном. Більша частина грошових коштів їхньої родини витрачається на реабілітаційні курси та інші лікувальні заходи. Мати ОСОБА_2 практично увесь свій час присвячує дитині, адже дитина самостійно не може ходити, приймати їжу та обслуговувати себе.

Верховний Суд також враховує, що ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 21 січня 2021 року у кримінальній справі № 523/10357/20 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 140 КК України, звільнено останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав.

Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів протиправних дій працівників КНП «Чорноморська лікарня» помилкові, оскільки такі спростовуються наявними у матеріалах справи експертними висновками

від 22 грудня 2014 року, 17 травня 2016 року, від 29 червня 2017 року, 21 травня

2018 року, а також листом Управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації від 12 січня 2015 року, зміст яких свідчить про те, що тяжкість стану дитини позивачів обумовлюється неналежним наданням медичної допомоги при пологах, які приймав лікар-акушер ОСОБА_4 .

Зазначені докази відповідач не спростував та не надав доказів, які б свідчили про відсутність протиправних дій його працівників при веденні пологів

ОСОБА_2 .

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що зазначені експертні висновки були зроблені не у межах розгляду цієї справи, а у кримінальному провадженні, отже на думку КНП «Чорноморська лікарня» вони є неналежними доказами. Такі доводи є помилковими, оскільки предметом дослідження експертів, що надавали зазначені висновки судово-медичних експертиз в межах вищевказаного кримінального провадження, були обставини, що входить до предмету доказування в межах даної цивільної справи. Крім того, із тексту зазначених висновків експерти бути обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про судову експертизу». Крім того, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень

При цьому можливість використання в якості доказів (одного з доказів) при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз також підтверджено Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15, від 05 лютого 2020 року у справі №461/3675/17, від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18.

Аргументи касаційної скарги про те, що експертами не були досліджені дані Історії пологів ОСОБА_2 є помилковими, оскільки у висновку від 21 травня

2018 року експерт аналізував саме Історію пологів позивачки, що підтверджується змістом висновку.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи є помилковими, оскільки суд першої інстанції ухвалою від 27 березня 2018 року задовольнив відповідне клопотання сторони відповідача та призначив у справі комплексну судово-медичну експертизу (а. с. 12, 13 т. 2), однак 04 вересня 2018 року матеріали були повернуті з експертизи з повідомленням експерта про неможливість надання висновку. Експерт вказав на неможливість проведення експертного дослідження з підстав ненадання на вимогу експерта необхідних для проведення експертного дослідження документів (а. с. 46, т. 2). Таким чином, суд сприяв відповідачу в реалізації його прав, передбачених ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду

від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Чорноморська лікарня» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 квітня 2023 року

та постанову Одеського апеляційного суду від 31 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара