Ухвала

від 24.09.2024 по справі 161/6330/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/6330/24 Провадження №22-ц/802/1005/24 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В. Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 вересня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Осіпука В. В., ознайомившись із апеляційною скаргою представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2024 року у справі за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання договору оренди, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання права власності, визнання права на оренду та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2024 року Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області звернулась до суду із зазначеним позовом.

У травні 2024 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання права власності, визнання права на оренду та зобов`язання вчинити дії, який ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 червня 2024 року було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2024 року первісний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чорноморської міської ради Одеської області 7869575 грн 68 коп. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:0002, за період з 01 січня 2021 року по 29 лютого 2024 року.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чорноморської міської ради Одеської області понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 118043 грн 64 коп.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, яка, з урахуванням поставлених ним вимог, не була оплачена судовим збором у розмірі, передбаченому законом, зокрема до апеляційної скарги додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 18168 грн, який є меншим від необхідної суми, що підлягає сплаті.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року апеляційну скаргу було залишено без руху, та надано останньому строк для усунення недоліків, а саме доплати судового збору в розмірі 190691 грн 46 коп.

На виконання вказаної ухвали апеляційного суду відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подала клопотання про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу та додала квитанцію про доплату судового збору в сумі 6714 грн.

У задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій статті 136 ЦПК України, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з ч. 2 цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, закон визначає вичерпні підстави звільнення від сплати судового збору і як правило лише фізичних осіб.

З аналізу вказаних норм закону слідує, що доводи особи про перевищення розміру судового збору 5 відсотків розміру її річного доходу самі по собі не можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявник має не лише навести обставини, які свідчать про такий стан, але й подати до суду відповідні докази.

Зі змісту клопотання про звільнення від сплати судового збору вбачається, що на підтвердження свого майнового стану відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 не надала всіх, належних та достатніх доказів, які б безспірно свідчили про її майновий стан та були переконливою підставою для звільнення її від сплати судового збору. Так, надані нею відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період з 1 кварталу 2023 року по 2 квартал 2024 року та наявність обтяжень згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у повній мірі не дають суду можливість встановити і не підтверджують реальний дохід останньої, оскільки, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 2020 року зареєстрована, як фізична особа підприємець, а також є керівником та власником 99,97 відсотків капіталу ТзОВ «Органік Ескарго».

Крім того, апеляційний суд враховує те, що передбачена статтею 8 Закону України «Про судовий збір» можливість звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується як правило у виключних випадках.

Враховуючи наведені обставини, у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід відмовити.

Частиною другою статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне продовжити строк, установлений ухвалою Волинського апеляційного суду від 18 вересня 2024 року для усунення недоліків апеляційної скарги - сплати судового збору, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст. 127, 357, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2024 року залишити без руху.

Надати особі, яка подала апеляційну скаргу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії даної ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду апеляційна скарга буде визнана неподаною й повернута особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя