Рішення

від 14.08.2024 по справі 161/6330/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/6330/24

Провадження № 2/161/2409/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2024 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №10 в м. Луцьку цивільну справу № 161/6330/24 за позовною заявою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання договору оренди, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області визнання права власності, визнання права на оренду та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області звернулася до суду з вказаним позовом. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:0002 за період з 01 січня 2021 року по 29 лютого 2024 року у розмірі 7869 575,68 гривень з підстав, викладених в позовній заяві.

Ухвалою суду від 05 червня 2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області визнання права власності, визнання права на оренду та зобов`язання вчинити дії прийнято до провадження суду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання договору оренди.

З підстав,викладених взустрічній позовнійзаяві, ОСОБА_1 просить суд:Визнати правовласності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на будівлю контрольно-перепускного пункту № НОМЕР_2 , загальною площею

67,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 193605451108), яка

розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .Визнати правооренди ОСОБА_1 (РНОКПП:

НОМЕР_1 ) на частину земельної ділянки з кадастровим номером

5110800000:02:034:0002 площею 0,6264 га з моменту набуття права власності на

будівлю контрольно-перепускного пункту № НОМЕР_2 , загальною площею 67,4 кв.м.

(реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 193605451108) на підставі рішення

суду, строком дії права оренди до 10.12.2062 року та орендною платою .у

трикратному розмірі земельного податку від нормативно грошової оцінки цієї

частини земельної ділянки за відповідний календарний рік.

Зобов`язати Чорноморську міську раду Одеської області (ЄДРПОУ:

25427633)поділити земельнуділянку з кадастровим номером

5110800000:02:034:0002, виділивши в оренду ОСОБА_1

(РНОКПП: НОМЕР_1 ) частину земельної ділянки з кадастровим номером

5110800000:02:034:0002 площею 0,6264 га для обслуговування будівлі контрольно

перепускного пункту №1, загальною площею 67.4 кв.м., яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Представник позивача-відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про розгляд справи, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги за первісним позовом підтримує в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Відповідач-позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, від них до суду не надходило відзиву та заяви про розгляд справи у його відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений первісний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під оспорюванням права слід розуміти такий стан цивільних правовідносин, за якого між учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності суб`єктивного права у сторін, а також належності такого права певній особі.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожному гарантується його право на судовий захист цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, способами, визначеними ч. 2 ст. 16 цього Кодексу.

Судом достовірно встановлено, що 10 грудня 2013 року Чорноморською (Іллічівською) міською радою Одеської області в особі першого заступника міського голови ОСОБА_2 та ТзОВ «Українські напівфабрикати», від імені якого діяв директор, був укладений договір оренди земельної ділянки площею 9,8998 га., що знаходилась за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110800000:02:034:0002.

У зв`язку несплатою орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі рішення Господарського суду Одеської області Чорноморським міським відділом ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було відкрито виконавче провадження щодо стягнення заборгованості та розірвання договору оренди земельної ділянки з ТОВ «Українські напівфабрикати» та реалізовано майно боржника на публічних електронних торгах.

ОСОБА_1 , яка є відповідачем за первісним позовом, 05 травня 2020 року на публічних електронних торгах, організованих ДП «Сетам» було придбано будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та паркан із залізобетонних плит (495 штук). Зазначені обставини підтверджуються Протоколом проведення електронних торгів № 481235 року.

Також судом достовірно встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 не зареєструвала право власності на придбане нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.12.2020 року № 237056099.

Як вбачається із змісту довідки, що будівля контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці площею 9,9 га, кадастровий номер 5110800000:02:034:0002, належить на праві комунальної власності Чорноморській міській раді Одеської області.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Господарського кодексу, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Частинами 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Таким чином, у період з 01 січня 2021 року по 29 лютого 2024 року та по даний час відповідач за первісним позовом, користується земельною ділянкою 5110800000:02:034:0002.

Водночас, відповідачем за первісним позовом не були вчинені дії, спрямовані на набуття права оренди земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач за первісним позовом є власником чи постійним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 5110800000:02:034:0002 не надано, відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, а тому формою здійснення плати за землю для нього як особи, яка користується земельною ділянкою, є орендна плата (Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19).

З огляду на встановлене, суд приходить до висновку, що у відповідача за первісним позовом виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під належним йому нерухомим майном, проте відповідач вказаних дій не вчинив та фактично користуючись цією ділянкою, плату за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносив.

Предмет позову у даній справі становить вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку без оформлення документів, які би посвідчували право користування нею.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави83 ЦК України. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є факт набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач за первісним позовом як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, №922/5468/14.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду, зокрема, викладеної у постановах від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку, необхідно з`ясувати, зокрема, чи є земельна ділянка об`єктом цивільних прав, а також установити обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою.

При цьому, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Таким чином витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативно-грошову оцінку, що є основою для розрахунку орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться об`єкт нерухомості, що у період з 01 січня 2021 року по 29 лютого 2024 року належить позивачу за первісним позовом, є сформованою, має кадастровий номер 5110800000:02:034:0002 , має чітко визначені межі та площу 9,8998 га, що підтверджено витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5115555142020 від 26.11.2020 р., форма власності земельної ділянки комунальна.

В матеріалах справи наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.11.2020 року за 2020 рік, відомості з якого є обов`язковими при визначенні орендної плати, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002 площею 9,8998 га становить 73138 968,83 гривень.

В даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача за первісним позовом безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, тому площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.

Відтак, має значення площа, яку фактично використовував відповідач за первісним позовом і підтвердження її належними доказами.

Також, на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користувалася особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження (визначення меж, площі та конфігурації) земельної ділянки звернула увагу Велика Палата у постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 зі справи №917/1739/17, а також Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 у справі №917/266/19.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №924/730/20 зазначено, що основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку, - площа, цільове призначення, категорія земель і кадастровий номер. Оскільки відповідачами не було сформовано земельну ділянку іншої площі та конфігурації, тому вони відповідно до положень статті 120 ЗК України користуються земельною ділянкою саме тієї площі, яка була сформована та використовувалася попереднім власником об`єкта нерухомого майна.

Як свідчать матеріали справи позивачем за первісним позовом, згідно розрахунку розміру орендної плати, здійснено нарахування на площу земельної ділянки у розмірі 9,8998 га, та які згідно розрахунку, наданого позивачем за первісним позовом, становить 7869575,68 гривень.

А тому за таких обставин, суд, приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають до задоволення в повному об`ємі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивачем за первісним позовом при зверненні до суду з позовом було понесено та документально підтверджено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 118043,64 гривень. При цьому, суд прийшов до висновку про задоволення первісного позову. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача за первісним позовом на користь Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області понесених і документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору в сумі 118043,64 гривень.

Щодо заявленого зустрічного позову, то він не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на будівлю контрольно-перепускного пункту № НОМЕР_2 , загальною площею 67,4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 193605451108), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , то вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як було встановлено судом при розгляді справи, що ОСОБА_1 , яка є позивачем за зустрічним позовом, 05 травня 2020 року на публічних електронних торгах, організованих ДП «Сетам» було придбано будівлю контрольно-перепускного пункту № 1, загальною площею 67,4 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та паркан із залізобетонних плит (495 штук). Зазначені обставини підтверджуються Протоколом проведення електронних торгів № 481235 року.

Також судом достовірно встановлено, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 не зареєструвала право власності на придбане нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.12.2020 року № 237056099.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 січня 2024

року у справі №522/3999/23, державна реєстрація прав не є підставою набуття

права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою

права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права

власності з фактом його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 72 Закону України «Про нотаріат» придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів (аукціонів) оформлюється нотаріусом за

місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва на

підставі документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Порядок переходу права власності арештованого майна визначається Наказом

Міністерства юстиції від 29.09.2016 № 2831/5 «Про затвердження Порядку реалізації

арештованого майна».

Відповідно до п. 8 Розділу X «Порядок розрахунків за придбане на електронному аукціоні майно та перехід права власності» акт про проведений

електронний аукціон є документом, що підтверджує виникнення права

власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством.

У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення

права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з

електронного аукціону, яке видається нотаріусом на підставі акту про проведений

електронний аукціон.

Таким чином, взагалі відсутні підстави стверджувати, що наявне порушене або оспорюване право власності ОСОБА_1 як позивача за зустрічної позовним позовом.

Щодо позовних вимог про визнання права оренди ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на частину земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002 площею 0,6264 га з моменту набуття права власності на будівлю контрольно-перепускного пункту № НОМЕР_2 , загальною площею 67,4 кв.м та зобов`язання Чорноморської міської ради Одеської області (ЄДРПОУ: 25427633) поділити земельну ділянку з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002, виділивши в оренду ОСОБА_3 ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) частину земельної ділянки з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002 площею 0,6264 га, то вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Станом на день звернення до суду із зустрічною позовною заявою, відповідач-позивач ОСОБА_1 не є орендарем земельної ділянки, з кадастровим номером 5110800000:02:034:0002. У у встановленому законом порядку не зверталась до Чорноморської міської ради Одеської області з питань щодо укладення договору оренди земельної ділянки.

Та, приймаючи до уваги, що саме Чорноморська міська рада листами від 29.12.2020 № 1-19-730, від 15.02.2021 № Д-323-395-2021, від 16.03.2021 № Д-507-699-2021 (наявні у матеріалах справи) неодноразово зверталась до ОСОБА_1 з вимогою оформити договір оренди земельної ділянки, остання фактично відмовляється укласти договір оренди.

Внаслідок чого, заявлені позовні вимоги про визнання права оренди та зобов`язання поділити земельну ділянку є передчасними.

А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 137, 263-265, 280-289 ЦПК України, ст. ст. 11, 509, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 93, 122-125, 206 ЗК України, ст. 4 Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду», Закону України «Про оцінку земель», суд, -

В И Р І Ш И В :

Первісну позовну заяву Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чорноморської міської ради Одеської області 7869575,68 гривень безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 9,8998 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110800000:02:034:0002, за період з 01 січня 2021 року по 29 лютого 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Чорноморської міської ради Одеської області понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 118043,64 гривень.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її зустрічної позовної заяви до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області визнання права власності, визнання права на оренду та зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Ковтуненко