Постанова

від 16.09.2024 по справі 916/211/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/211/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин не з`явився;

Від Товариства з обмеженою відповідальністю СПК Флагман - Свічкар В.В.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 (повний текст складено 25.04.2024)

по справі №916/211/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПК Флагман

до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин

про стягнення 434 928,92 грн,

(суддя першої інстанції: Желєзна С.П., дата та місце ухвалення рішення: 15.04.2024 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю СПК Флагман (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин (далі - відповідач) про стягнення 3% річних у розмірі 26 697,51 грн, інфляційних втрат у розмірі 80257,23 грн та пені у розмірі 327 974,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами Договором підряду №0705-106-66 від 07.05.2021 в частині оплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПК Флагман 3% річних у розмірі 26 697,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 80 257,23 грн, пеню у розмірі 327 974,18 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 523,93 грн.

Судом було встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі №916/2468/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, позовні вимоги ТОВ СПК Флагман до ТОВ Будмарин було задоволено, присуджено до стягнення із відповідача суму основного боргу у розмірі 762 487,75 грн, пеню у розмірі 125 131,56 грн, 3% річних у розмірі 13348,76 грн, збитки від інфляції у розмірі 123071,37 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 15360,60 грн.

У своєму рішенні суд зазначив, що ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також штрафних санкцій.

Судом було зроблено висновок, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати ТОВ Будмарин заборгованості у розмірі 762 487,75 грн на користь позивача, то ТОВ СПК Флагман було правомірно нараховано відповідачу 3% річних, збитки від інфляції та пеню, стягнення яких не було предметом спору у межах справи №916/2468/22.

Отже, перевіривши здійснені ТОВ СПК Флагман розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійснених позивачем розрахунків та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТОВ Будмарин звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, та сягнути з ТОВ Будмарин та користь ТОВ СПК Флагман 3% річних у розмірі 26 697,51 грн, інфляційні втрати у розмірі 80 257,23 грн, а в частині стягнення пені у розмірі 327 974,18 грн відмовити.

Так, апелянт стверджує, що після набрання чинності рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі №916/2468/22, ТОВ Будмарин було його виконано в повному обсязі, без вжиття позивачем заходів примусового виконання рішення суду.

Апелянт зазначає, що ним було сплачено кошти наступним чином:

- 01.12.2023 року відповідачем було сплачено на користь позивача суму коштів в розмірі 250 000,00 грн;

- 07.12.2023 року відповідачем було сплачено на користь позивача суму коштів в розмірі 250 000,00 грн;

- 15.12.2023 року відповідачем було сплачено на користь позивача суму коштів в розмірі 250 000,00 грн;

- 25.12.2023 року відповідачем було сплачено на користь позивача суму коштів в розмірі 200 000,00 грн;

- 27.12.2023 року відповідачем було сплачено на користь позивача суму коштів в розмірі 12 487,75 грн;

- 27.12.2023 року відповідачем було сплачено на користь позивача суму коштів в розмірі 61 551,69 грн;

- 27.12.2023 року відповідачем було сплачено на користь позивача суму коштів в розмірі 15 360,60 грн.

Отже, як стверджує апелянт, відповідачем на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі №916/2468/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, було сплачено на користь позивача суму в розмірі 1039400,04 грн, яка складається з суми основного боргу у розмірі 762 487,75 грн, пені у розмірі 125 131,56 грн, 3% річних у розмірі 13348,76 грн, збитків від інфляції у розмірі 123071,37 грн та витрат на сплату судового збору в розмірі 15360,60 грн.

Апелянт зазначає, що він жодним чином не ухилявся від виконання рішення суду, а позивач не поніс збитки у зв`язку з примусовим його виконанням. Відповідачем було в повному обсязі виконане рішення суду першої інстанції, але позивачем, з чим погодився суд першої інстанції, було прийняте рішення щодо повторного стягнення пені за порушення одного й того ж зобов`язання.

У своїй скарзі апелянт посилається на норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо права суду зменшити розмір штрафних санкції, зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).

З огляду на зазначене, апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/211/24; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/211/24.

23.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/211/24.

30.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю СПК Флагман надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві позивач не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає її необґрунтованою та такою, що не спростовує вірних висновків суду першої інстанції, а отже задоволенню не підлягає.

Позивач у своїй скарзі заперечує проти посилань апелянта на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі №916/2468/22, яке було залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, оскільки такі твердження не спростовують висновків Господарського суду Одеської області, які викладені у рішенні від 15.04.2024 у справі №916/211/24 з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/2468/22 було стягнуто з ТОВ Будмарин на користь ТОВ СПК Флагман 762487,75 грн суму основного боргу, 125 131,56 грн пені, 13 348,76 грн 3 % річних, 123 071,37 грн інфляційних втрат. Рішення набрало законної сили 21.11.2023.

Відповідно до пункту 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням зазначеного, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі №916/2468/22 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.

Отже, на переконання позивача, наявність грошового зобов`язання відповідача з оплати основної заборгованості за Договором підряду №0705-106-66 від 07.05.2021 у розмірі 762487,75 грн підтверджується рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Додатково позивач звертає увагу суду, що подання позивачем нового позову про стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат та процентів за період, за який не стягувалися раніше, є його процесуальним правом, реалізація якого прямо передбачено чинним законодавством України.

У своєму відзиві позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/2468/22 стягнуто з відповідача:

- 3 % річних за прострочення оплати за Договором за періоди з 21.02.2022 по 21.09.2022;

- пеню за прострочення оплати за Договором за періоди з 21.02.2022 по 20.08.2022;

- інфляційні витрати за період з березня 2022 року по серпень 2022 року.

Позивач зазначає, що апелянт ігнорував неодноразові звернення позивача з вимогою сплатити суму основної заборгованості за Договором, а також суму штрафних санкцій, 3% річних та інфляційні витрати та не мав намір урегулювати відповідні питання позасудовим шляхом.

Товариство з обмеженою відповідальністю СПК Флагман зазначає, що оплата основної заборгованості апелянтом відбулась після набрання рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 у справі №916/2468/22 законної сили (після 21.11.2023).

При цьому, як зазначає позивач, він реалізував своє право на звернення з позовної заявою про стягнення з відповідача процентів, інфляційних витрат та штрафних санкцій за Договором за новий період прострочення виконання зобов`язання, тобто за період який не було заявлено в первісному позові по дату набрання рішенням першої інстанції законної сили.

Отже, на переконання позивача суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з апелянта штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних витрат за Договором.

Крім того, позивач зазначає, що апелянт не брав участь у судових засіданнях по справі та не звертався з обґрунтованим клопотанням про зменшення штрафних санкцій.

Тобто, апелянт не зазначив у суді першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру штрафної санкції та не надав відповідних доказів. Таким чином, враховуючи відсутність доказового підтвердження причин та обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, відсутні підставі для зменшення відповідної суми пені.

З огляду на зазначене, позивач просить залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/211/24, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/211/24 на 22.07.2024 року об 11-00 год.

Враховуючи положення підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, у зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 21.06.2024 по 23.07.2024, розпорядженням керівника апарату суду №254 від 18.07.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/211/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 18.07.2024 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Принцевська Н.М., судді: Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 прийнято справу №916/211/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 до свого провадження колегією суддів у новому складі.

Разом із тим, 22.07.2024 судове засідання у справі №916/211/24 не відбулось, у зв`язку з терміновою відпусткою судді учасника колегії суддів Савицького Я.Ф. про що помічником судді складено відповідну довідку.

За таких обставин, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність призначення справи №916/211/24 до розгляду на іншу дату.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 повідомлено учасників справи про те, що наступне судове засідання у справі №916/211/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 відбудеться 16.09.2024 об 11-30 год.

В судове засідання 16.09.2024 з`явився представник позивача, який підтримав доводи викладені ним письмово. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, оскільки його явка обов`язковою не визнавалась, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком відповідача.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2021 між ТОВ Будмарин (замовник) та ТОВ СПК Флагман (підрядник) було укладено Договір підряду №0705-106-66, відповідно до п. 2.1. якого підрядник (позивач) зобов`язується виконати будівельно-монтажні роботи із благоустрою прибудинкової території з використанням матеріалів і устаткування замовника на об`єкті ЖК Приморські сади в рамках об`єкту Будівництво багатоквартирного чотирьохсекційного 14-ти поверхового житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями та з вбудовано-прибудованим двоповерховим підземним паркінгом за адресою: Одеська обл., Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Марсельська і здати виконані роботи замовнику в обсягах, встановлених Договором та додатками до нього, в порядку, передбаченому Договором, а замовник зобов`язується за актом приймання-передачі надати підряднику будівельний майданчик (об`єкт), в повному обсязі надати матеріали для виконання робіт, а також прийняти результати виконаних робіт і оплатити на користь підрядника договірну ціну у строки, визначені цим договором та додатками до договору, які є невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 14.6 Договору підряду №0705-106-66 від 07.05.2021 у разі порушення термінів оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діє у відповідний період від суми не виконаного в строк грошового зобов`язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі №916/2468/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, позовні вимоги ТОВ СПК Флагман до ТОВ Будмарин було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача суму основного боргу у розмірі 762 487,75 грн, пеню у розмірі 125 131,56 грн, 3% річних у розмірі 13348,76 грн, збитки від інфляції у розмірі 123071,37 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 15360,60 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, під час вирішення спору по справі №916/2468/22 судом було встановлено, що ТОВ Будмарин у порушення зобов`язань за Договором підряду №0705-106-66 від 07.05.2021 не було оплачено вартість виконаних позивачем робіт на суму 762 487,75 грн.

Порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором №0705-106-66 від 07.05.2021 стало підставою для звернення позивача до суду у межах справи №916/2468/22 також із позовними вимогами про стягнення пені у розмірі 125 131,56 грн, нарахованої протягом періоду з 21.02.2022 по 20.08.2022; 3% річних у розмірі 13348,76 грн, нарахованих протягом періоду з 21.02.2022 по 21.09.2022; збитків від інфляції у розмірі 123071,37 грн, нарахованих із урахуванням показників інфляції за березень 2022 року - серпень 2022 року.

При зверненні з позовною заявою у січні 2024 року до суду першої інстанції ТОВ СПК Флагман зазначало, що невиконання відповідачем обов`язку із сплати основного боргу стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення 3% річних у розмірі 26 697,51 грн, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 762487,75 грн. протягом періоду з 22.09.2022 по 21.11.2023; інфляційних втрат у розмірі 80 257,23 грн, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 762 487,75 грн із урахуванням показників інфляції за періоди з вересня 2022 року до листопада 2023 року; пені у розмірі 327 974,18 грн, нарахованої на суму основного боргу у розмірі 762 487,75 грн протягом періоду з 21.08.2022 до 30.06.2023.

Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/211/24 оскаржується відповідачем лише в частині стягнення з останнього пені у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Отже, 07.05.2021 між ТОВ Будмарин та ТОВ СПК Флагман було укладено Договір підряду № 0705-106-66.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі №916/2468/22 із ТОВ Будмарин було присуджено до стягнення на користь ТОВ СПК Флагман заборгованість за Договором підряду № 0705-106-66 від 07.05.2021 у розмірі 762 487,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом. Перелік підстав припинення зобов`язання визначений у статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, до якого не відноситься наявність рішення суду про задоволення вимог кредитора.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України за відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також штрафних санкцій.

В матеріалах справи відсутні докази сплати ТОВ Будмарин заборгованості у розмірі 762 487,75 грн на користь позивача до набрання рішенням законної сили, а, отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності нарахування ТОВ СПК Флагман відповідачу 3% річних, збитків від інфляції та пені, стягнення яких не було предметом спору у межах справи №916/2468/22.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений ТОВ СПК Флагман розрахунок 3% річних у розмірі 26 697,51 грн, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 762 487,75 грн протягом періоду з 22.09.2022 до 21.11.2023; інфляційних втрат у розмірі 80 257,23 грн, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 762 487,75 грн із урахуванням показників інфляції за періоди з вересня 2022 року до листопада 2023 року, судова колегія погоджується із здійсненими позивачем розрахунками, вважає їх арифметично правильними та цілком обґрунтованими.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 327 974,18 грн, нарахованої на суму основного боргу протягом періоду з 21.08.2022 до 30.06.2023 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Відповідно до положень ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

У ч.6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідно до п.14.6 укладеного сторонами Договору №0705-106-66 від 07.05.2021 у разі порушення термінів оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діє у відповідний період від суми не виконаного в строк грошового зобов`язання.

Разом із тим, означений пункт Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, а тому умову, передбачену п.14.6 Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Колегія суддів у даному випадку бере до уваги, що звертаючись до суду першої інстанції, в межах розгляду справи №916/2468/22, позивачем було заявлено, а судом було здійснено стягнення з відповідача, крім іншого, суми основного боргу у розмірі 762 487,75 грн та пені у розмірі 125 131,56 грн.

В межах розгляду даної справи позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 327 974,18 грн.

Тобто за порушення відповідачем зобов`язання в сумі 762 487,75 грн, позивач прагне стягнути з відповідача 453 105,74 грн (125 131,56 грн, які вже стягнуто в межах справи №916/2468/22, та 327 974,18 грн в межах даної справи) пені, що складає майже 60% від суми зобов`язання.

Як зазначалось раніше, згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі №904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій Суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі №904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі №922/937/19).

Разом із тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

З огляду на зазначене, при вирішенні питання про наявність підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним судова колегія зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Судова колегія наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Колегія суддів звертає увагу, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, судом враховано:

-відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;

-очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання;

-правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

-пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та суми інфляційних втрат;

-з урахуванням конкретних обставин і в їх сукупності, зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Колегія суддів враховує, що відповідачем виконано рішення суду першої інстанції в повному обсязі та вважає, що у даній справі, з урахуванням рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2023 по справі №916/2468/22, яким окрім основного боргу у розмірі 762 487,75 грн, стягнено з відповідача пеню у розмірі 125 131,56 грн, 3% річних у розмірі 13348,76 грн та збитки від інфляції у розмірі 123071,37 грн, а також враховуючи висновок суду апеляційної інстанції про правомірність задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 26697,51 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 80 257,23 грн у даній справі, стягнення з відповідача окрім цього пені у розмірі 327 974,18 грн не відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Колегія суддів звертає увагу, що у даному спорі судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача заявлені до стягнення три відсотки річних та інфляційні втрати у розмірі, що був заявлений позивачем, а тому негативні для позивача наслідки, у вигляді несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, були компенсовані, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.

Як вже було зазначено раніше, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених в апеляційній скарзі вимог щодо скасування рішення в частині стягнення пені та ухвалення в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 327 974,18 грн слід відмовити, обмежившись отриманням позивачем пені за 6 місяців у розмірі 125131,56 грн у справі №916/2468/22, оскільки стягнення пені у заявленому розмірі у даній справі буде невиправданим прибутком позивача та непомірним тягарем для відповідача.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись п. 4 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про часткове скасування рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/211/24 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю СПК Флагман в частині стягнення пені в розмірі 327 974,18 грн, що зумовлює часткове задоволення апеляційної скарги відповідача.

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/211/24 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/211/24 скасувати частково.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПК Флагман пені в розмірі 327 974,18 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/211/24 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин(65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер, буд. 5, прим. 304н; ідентифікаційний код 33656758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СПК Флагман (67667, Одеська обл., Біляївський р-н, смт Хлібодарське, вул. Тираспольське шосе, буд. 10; ідентифікаційний код 41592914) судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 1565,74 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПК Флагман (67667, Одеська обл., Біляївський р-н, смт Хлібодарське, вул. Тираспольське шосе, буд. 10; ідентифікаційний код 41592914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будмарин (65014, м. Одеса, вул. Віри Інбер, буд. 5, прим. 304н; ідентифікаційний код 33656758) судовий збір у розмірі 7437,28 грн за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2024 року.

Головуюча cуддя: Н.М. Принцевська

Судді: С.І. Колоколов

Я.Ф. Савицький