Постанова

від 24.09.2024 по справі 910/1969/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2024 р. Справа№ 910/1969/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Лєщинський К.Л.;

відповідача - Харченко М.В.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024

у справі №910/1969/23 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 254022492,41 грн основної заборгованості, 2087128,49 грн 3% річних, 4769480,51 грн втрат від інфляції (згідно заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 12.06.2023), що утворилася за договором №1565-01024 від 20.03.2020 про врегулювання небалансів електричної енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1565-01024 від 20.03.2020 щодо вчасної оплати за балансуючу електричну енергію, придбану за період березень - травень, липень - вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 відкрито провадження у справі №910/1969/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 29.04.2024 судом закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором, у зв`язку з її оплатою, а також прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просив стягнути з відповідача 3653417,57 грн 3% річних та 5847996,86 грн втрат від інфляції, всього 9501414,43 грн.

01.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 (повне рішення складене 09.07.2024) у справі №910/1969/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь позивача 3650466,87 грн 3% річних та 5847996,86 грн інфляційних втрат, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також судом відстрочено виконання судового рішення до 01.01.2025.

Не погоджуючись з указаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення в частині відстрочення його виконання та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання судового рішення.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині відстрочення його виконання прийнято за неповного з`ясування обставин справи.

На переконання скаржника, оскаржуване рішення в частині відстрочення його виконання підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції, частково задовольняючи клопотання відповідача про відстрочення рішення суду не дотримався балансу інтересів обох сторін, фактично врахував лише майнові інтереси відповідача, не надавши об`єктивної та належної оцінки обставинам того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" також є критично важливим підприємством для фінансування економіки держави та потребує захисту своїх прав для можливості виконання завдань з постачання електричної енергії, в тому числі споживачам.

Також апеляційна скарга на вказане рішення Господарського суду міста Києва надійшла до Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", відповідно до якої відповідач просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з`ясування обставин справи, з порушенням приписів матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на відсутність його вини в порушенні грошових зобов`язань, оскільки, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом.

Крім того відповідач стверджує, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до розгляду подану позивачем 12.06.2023 заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки у вказаній заяві позивач доповнив позов ще однією вимогою майнового характеру про стягнення 3% річних та інфляції. А тому, на переконання скаржника, подана позивачем заява має розцінюватися як збільшення розміру позовних вимог іншими предметом та підставами, що має наслідком відмову у прийнятті поданої заяви.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у справі №910/1969/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/1969/23, справу призначено до розгляду на 24.09.2024, встановлено сторонам строк для подання відзивів на апеляційні скарги.

20.08.2024 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, згідно якого останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення в частині стягнення заборгованості залишити без змін та скасувати в частині відстрочення виконання рішення суду.

Аргументи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до наступного:

- з положень Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил ринку вбачається, що їх зміст не містить імперативної заборони щодо розрахунку ОСП з СВБ лише грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Відтак, момент виникнення обов`язку відповідача щодо розрахунків із відповідачем за договором про врегулювання небалансів електричної енергії не залежить від надходження коштів від інших учасників балансуючого ринку;

- позивач не змінював підстав позову, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання та поділяє його долю. Предмет заборгованості виник внаслідок неналежного виконання відповідачем розрахунків за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1565-01024 від 20.03.2020

20.08.2024 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, згідно якого останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення в частині відстрочення виконання рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача відповідач вказує, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов вірного та справедливого висновку щодо наявності об`єктивних обставин, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для відстрочення виконання рішення до 01.01.2025, оскільки судом було враховано економічне становище відповідача, знищення майна останнього, стратегічне значення підприємства для забезпечення сталого функціонування енергетичного сектору, що в свою чергу забезпечує функціонування економічного, військового, інфраструктурного, комунального, транспортного секторів та сфер України, факт виконання основного зобов`язання, а відтак забезпечено баланс інтересів сторін.

У судове засідання 24.09.2024 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник позивача підтримав вимоги поданої апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржуване рішення в частині відстрочення виконання. Заперечував проти доводів скарги відповідача, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, вимоги апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підтримав, просив суд скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення грошових коштів.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Я слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" 20.03.2020 надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" повідомлення №01/11012 про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

На підставі договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" стало учасником ринку електричної енергії та стороною, відповідальною за баланс (СВБ). Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є оператором системи передачі (ОСП) - юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, на якого, зокрема, покладені функції адміністратора розрахунків (АР) - юридичної особи, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору:

- договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансової групи. Договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому (п. 1.2);

- на підставі договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (п. 1.2);

- СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (п. 1.3);

- ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку (п. 1.4);

- врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (п. 1.5);

- вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби згідно з Правилами ринку. Оплата платежів відповідно до договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених чинних законодавством (п. 2.1);

- ОСП зобов`язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пп. 3 п. 3.3);

- СВБ має право отримувати плату за електричну енергію, продану ОСП за результатом врегулювання небалансів на ринку електричної енергії та за результатом інших платежів, передбачених Правилами ринку (пп. 6 п. 3.4);

- за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 4.1);

- виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається згідно з процедурами та графіками, передбаченими Правилами ринку, та відповідно до умов договору (п. 5.1);

- договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заявки-приєднання до договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заявка-приєднання; після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (п. 9.1);

На виконання умов договору між сторонами на постійній основі здійснювалося врегулювання небалансів електричної енергії шляхом укладення правочинів купівлі-продажу електричної енергії між ними.

27.01.2023, 01.02.2023, 13.03.2023 та 30.03.2023 позивачем були виставлені відповідачу рахунки за небаланси електричної енергії на загальну суму 254022492,41 грн, відповідно до яких відповідач був зобов`язаний протягом певного періоду (4 дні) з моменту їх отримання сплатити грошові кошти за куповану електричну енергію з метою врегулювання небалансів. Вказане підтверджується автоматично сформованими (виставленими) в СУР відповідними рахунками на оплату вартості балансуючої електроенергії, рахунками за балансуючу електроенергію, які направлялись позивачем на офіційні електроні адреси відповідача (nec-kanc@ua.energy), підписаними між сторонами за допомогою КЕП помісячними актами купівлі-продажу електроенергії для врегулювання небалансів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте відповідач, у порушення умов договору та Правил ринку, взяті на себе грошові зобов`язання належним чином не виконав та не сплатив позивачу в установлені строки вартість отриманої балансуючої електричної енергії за вказаний період, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати вартості отриманої за результатами врегулювання небалансів електричної енергії у сумі 254022492,41 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором, позивач просив стягнути інфляційні втрати у розмірі 5847996,86 та 3% річних у розмірі 3653417,57 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.04.2024).

Після відкриття провадження у справі відповідачем було оплачено 209969019,15 грн заборгованості та підписано акт зарахування зустрічних позовних вимог від 11.01.2024, з огляду на що сторонами була вирішена основна заборгованість відповідача за договором. Відтак розгляд справи судом першої інстанції здійснювався в межах стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначав про те, що неповна та несвоєчасна сплата коштів учасниками балансуючого ринку на рахунок відповідача зі спеціальним режимом використання, перешкоджає своєчасному та повному розрахунку з позивачем. З огляду на наведене, відповідач також стверджував про відсутність його вини у несвоєчасному виконанні зобов`язань перед позивачем. Також з урахуванням того, що належні до сплати позивачеві грошові кошти знаходилися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання та через "особливий порядок розрахунків" визначений ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Приватне акціонерне товариство "НАК "Укренерго" свій обов`язок з оплати виставлених рахунків не виконало та не сплатило в установлені Правилами ринку строки вартість отриманої балансуючої електричної енергії. Водночас перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив його невірність та здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення сум дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у розмірі 3650466,87 грн 3% річних та 6629137,21 грн інфляційних втрат. Водночас обмежуючись позовними вимогами задовольнив позов з розмірі 3650466,87 грн 3% річних та 5847996,86 грн інфляційних втрат.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення, місцевий господарський суд, врахувавши, що предметом спору є стягнення з відповідача нарахованих позивачем сум 3% річних і втрат від інфляції за порушення компанією строків виконання зобов`язань за укладеним з договором, заборгованість за яким була сплачена під час розгляду судом даного спору, дійшов висновку, що оскільки заява є належним чином обґрунтованою, а надані відповідачем докази є достатніми задля встановлення судом існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, наявні підстави для часткового її задоволення та відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців до 01.01.2025.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з наведеними висновками місцевого господарського суду зважаючи на наступне.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК країни) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи з підстав та предмету позову, в даному спорі необхідно встановити наявність обставин прострочення Приватним акціонерним товариством "НАК "Укренерго" оплати відповідних платежів.

Як було встановлено, між сторонами данного спору укладено договір про врегулювання небалансів елетричної енергії №1565-01024 від 20.03.2020.

За змістом ч. 1 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії" в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.

Відповідно до п. 55 ч. 1 ст. 1 цього Закону оператором системи передачі є юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго" є оператором системи передачі, та на нього покладено функції адміністратора розрахунків.

Згідно з умовами укладеного між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", як СВБ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн", як ОСП, АР договору про врегулювання небалансів електричної енергії, СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку. Даний договір укладається за умови приєднання СВБ до договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

Відповідно до положень договору про розрахунки за договором вбачається, що відповідач (ОСП) зобов`язаний проводити розрахунки з позивачем (СВБ) у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку. Виставлення рахунків, здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, а також подання платіжних документів відбувається відповідно до процедур та у строки, передбачені Правилами ринку.

Як передбачено п. 1.1.1 Правил ринку ці Правила визначають порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.

Згідно з п. 1.1.2 Правил ринку система управління ринком - це програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами.

Пунктом 1.11.1 Правил ринку передбачено, що за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.

Відповідно до п. 1.11.8 Правил ринку АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.

Пунктом 7.3.1 Правил ринку передбачено, що АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Згідно з п. 7.7.4 Правил ринку визначено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

З матеріалів справи слідує, що у Системі розрахунків за небаланси електричної енергії АР розмістив відомості щодо обсягу та вартості небалансів електричної енергії за період березень - травень, липень - вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року (рахунки-фактури), що мали бути сплачені зі сторони відповідача на користь СВБ (позивача).

У постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі №910/9216/22 та від 03.02.2023 у справі №910/9374/21 зазначено, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в системі наділений саме адміністратор розрахунків. При цьому, у розумінні положень Правил ринку (зокрема пункти 1.1.4, 1.1.2, 1.8.1, 1.11.1, 1.11.8, 5.11.1, 5.11.2, 5.28.1, 7.2.1, 7.7.4), направлення (надсилання, виставлення) рахунків на оплату учасникам ринку здійснюється адміністратором розрахунків (АР) через систему управління ринком. Іншого порядку та способу направлення рахунків, ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено, а тому суд вважає належним їх направлення (формування) АР у системі управління ринком.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, будучи одночасно АР та ОСП, перебуває в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у системі, а й проводити розрахунки за ними. Крім того, відповідачем не надано доказів неможливості ознайомлення з виставленими рахунками.

Таким чином, колегія суддів зауважує, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку, зокрема, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" та Приватним акціонерним товариством "НАК "Укренерго" в системі наділений саме АР, в даному випадку відповідач.

Тобто, враховуючи п. 7.7.4 Правил ринку, строк на оплату платіжного документа здійснюється протягом чотирьох днів саме з дати направлення рахунків АР у системі, позаяк ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, як-то, засобами поштового зв`язку або електронною поштою. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №910/8901/20.

Як вбачається з матеріалів справи, у системі управління ринком АР сформував рахунки на оплату вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період, про що свідчать долучені до матеріалів справи скріншоти витягів з СУР.

Слід зауважити, що роздруківки знімків екранів комп`ютера є паперовою копією електронного доказу (п. 82 постанови Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21). Відтак, надані позивачем скріншоти є належними та допустимими доказами у справі.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивач направляв на офіційні електроні адреси відповідача (nec-kanc@ua.energy) підписані КЕП рахунки.

Також між сторонами шляхом накладення ЕЦП були оформлені та підписані помісячні акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що оскільки обов`язок щодо виставлення рахунків на суми, які АР зобов`язаний сплатити ППБ за балансуючу електричну енергію протягом відповідного періоду покладений саме на відповідача - Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго", останній повинен був оплатити вартість отриманої балансуючої електричної енергії протягом чотирьох робочих днів з дати виставлення рахунків.

Проте, відповідач не сплатив позивачу в установлені строки вартість отриманої балансуючої електричної енергії, внаслідок чого права позивача є порушеними та підлягають захисту судом.

Посилання відповідача на відсутність його вини у виникненні прострочення, з огляду на те, що він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, колегією суддів відхиляються, з урахуванням наступного.

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку.

Згідно ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банків. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: 1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; 2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; 3) поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка.

Колегія суддів ураховує, що в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/6636/21 сформовано таку правову позицію щодо застосування положень ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії. Зокрема, "…зміст статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач (боржник) не позбавлений можливості здійснити перерахування на такий рахунок коштів з інших рахунків, зокрема з поточного рахунку, задля належного виконання своїх зобов`язань. Ненадходження коштів від інших учасників балансуючого ринку не може бути відкладальною обставиною для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати за договором".

Також у цій справі Верховний Суд, спростовуючи твердження скаржника, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, зазначив, що "наявність рахунку із спеціальним режимом використання не виключає застосування до споживача пені за прострочення в оплаті отриманої електричної енергії, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19)".

Зазначену правову позицію також підтримано і об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.02.2023 зі справи №910/9374/21. Крім того подібні за змістом висновки щодо застосування ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" викладено також у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/18611/21 та від 09.03.2023 у справі №910/18613/21.

За таких обставин колегією суддів відхиляються доводи відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, оскільки ця обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання, а наявність особливого алгоритму розподілу коштів на спеціальних рахунках, впровадженого у зв`язку з особливістю здійснення розрахунків на ринку електричної енергії, не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права.

Аналогічна висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 03.02.2023 у справі №910/9374/21, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21, від 15.06.2022 у справі №910/6639/21, від 08.06.2022 у справі №910/6636/21.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3650466,87 грн 3% річних та 6629137,21 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення березень - травень, липень - вересень, листопад 2022 року та січень 2023 року, суд апеляційної інстанції відмічає наступне.

Вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом лише про стягнення з Приватного акціонерноготовариства "НАК "Укренерго" 23528012,35 грн основної заборгованості.

В подальшому, 12.06.2023 позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" просило суд стягнути з відповідача: 254022492,41 грн основної заборгованості; 2087128,49 грн 3% річних та 4769480,51 грн втрат від інфляції. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Водночас відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до розгляду подану позивачем 12.06.2023 заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки у вказаній заяві позивач доповнив позов ще однією вимогою майнового характеру про стягнення 3% річних та інфляції. А тому, на переконання скаржника, подана позивачем заява має розцінюватися як збільшення розміру позовних вимог іншими предметом та підставами, що має наслідком відмову у прийнятті поданої заяви.

Наведені твердження відповідача, на переконання колегії суддів, є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 162 ГПК у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема, ст. 16 ЦК, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №922/53/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Аналогічні висновки щодо застосування ч. 3 ст. 46 ГПК викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/18389/20.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 ГПК завданням підготовчого засідання є остаточне визначення предмету спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Як зазначалось, першочергово позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором №1565-01024 від 20.03.2020 у розмірі 23528012,35 грн.

В подальшому, позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 254022492,41 грн, 3% річних у розмірі 2087128,49 грн та втрат від інфляції у розмірі 4769480,51 грн.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" доповнило позовні вимоги новими вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, тобто змінило предмет позову, що було цілком правильно враховано судом першої інстанції під час розгляду та задоволення відповідної заяви позивача. При цьому позивачем не змінювалися підстави позову. Предмет заборгованості виник внаслідок неналежного виконання відповідачем розрахунків за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1565-01024 від 20.03.2020.

У контексті наведеного апеляційний суд зауважує, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; п. 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Твердження відповідача про те, що доповнення майнового позову ще однією вимогою майнового характеру про стягнення похідних вимог (3% річних та інфляційні втрати) у цій справі фактично необхідно розцінювати як збільшення розміру позовних вимог, є помилковими, адже як неодноразово вказував Верховний Суд, зокрема у постановах від 10.12.2019 у справі №923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 23.01.2020 у справі №925/186/19, від 09.07.2020 у справі №922/404/19, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві.

З урахуванням наведеного, Північний апеляційний господарський суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" та зміну предмета спору зі "стягнення основної заборгованості за договором" на "стягнення основної заборгованості за договором, 3% річних та інфляційних втрат", відповідно й здійснення розгляду позову стосовно цих вимог. Вказаний висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.08.2021 у справі №910/19210/15, від 15.11.2023 у справі №911/1607/22.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини несвоєчасної оплати Приватним акціонерним товариством "НЕК "Укренерго" вартості електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що такі дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань та підставою для застосування встановленої ст. 625 ЦК України відповідальності.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" надано суду детальний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з якого слідує, що розрахунок здійснено від кожного рахунку-фактури з урахуванням періодів заборгованості.

До позовної заяви Приватним акціонерним товариством "НЕК "Укренерго" долучено детальний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з якого слідує, що розрахунок здійснено стосовно заборгованості за кожний місяць (згідно рахунків-фактур).

Здійснивши перевірку поданого позивачем та перерахованого судом розрахунку 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом щодо арифметичної невірності розрахунків позивача, позаяк останнім не враховано здійснених відповідачем проплат, а тому суд правомірно стягнув з відповідача 3% річних у розмірі 3650466,87 грн та інфляційних втрат у розмірі 5847996,86 грн.

Як було зазначено, відповідачем до суду першої інстанції була подана заява про відстрочення виконання рішення суду на 1 рік, яка частково задоволена судом, рішення суду відстрочено на 6 місяців.

Разом з цим позивач стверджує, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо відстрочення виконання рішення суду не дотримався балансу інтересів обох сторін, врахував лише майнові інтереси відповідача, не надавши об`єктивної та належної оцінки обставинам того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" також є критично важливим підприємством для фінансування економіки держави та потребує захисту своїх прав для можливості виконання завдань з постачання електричної енергії, в тому числі споживачам.

Тобто, підсумовуючи доводи скаржника, позивач фактично вказує на відсутність тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення або відстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Судова колегія не погоджується з позицією позивача, викладеною ним в апеляційній скарзі, зважаючи на таке.

Згідно ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За приписами ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Аналізуючи норми ст. 331 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначає, що відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом (ч. 3 ст. 331 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

З огляду на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що через військову агресію російської федерації проти України, введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні та систематичні обстріли енергетичної інфраструктури, кошти, які отримує відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності спрямовуються в першу чергу для відновлення енергетичної інфраструктури. В той же час невідкладне виконанні рішення суду у справі призведе до порушення Приватним акціонерним товариство "НЕК "Укренерго" механізму оплати на ринку електричної енергії та механізму забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, у підсумку поставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, а також створить ризики надзвичайних ситуацій на ринку електричної енергії.

Колегія суддів відмічає, що місцевим господарським судом під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення, вірно враховано, що у даному випадку наявні загальновідомі обставини, зокрема, військова агресія проти України, внаслідок якої масовані ракетні обстріли об`єктів енергетичної інфраструктури України негативно впливають на економіку держави та ускладнюють діяльність як позивача, так і відповідача.

Поряд з цим Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго" є єдиним оператором системи передачі України з функціями оперативно-технологічного управління ОЕУ передачі електроенергії магістральними електромережами від генерації до розподільчих мереж. Забезпечує баланс виробництва і споживання електроенергії і потужності в енергосистемі в режимі реального часу, експлуатацію і розвиток магістральних і міждержавних електромереж, технічну можливість експорту/імпорту електроенергії. Також Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго" будує нові підстанції та лінії електропередачі, реконструює діючі для підвищення ефективності та надійності мережі електропередачі, забезпечення видачі додаткових потужностей АЕС.

Відтак твердження про те, що кошти, які відповідач наразі отримує під час здійснення своєї господарської діяльності, мають скеровуватися в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж з метою недопущення гуманітарної катастрофи всеукраїнського масштабу є суттєвими та таким, що мають право на існування в даних надзвичайних умовах значущості стабільної роботи енергосистеми країни, яка перебуває у статусі воюючої.

Більш того, враховуючи, що на відповідача фактично покладено зобов`язання забезпечення експлуатації магістральних і міждержавних мереж (що забезпечує можливість в реаліях сьогодення здійснювати імпорт електричної енергії з сусідніх країн), відстрочка виконання рішення призведе до реального виконання рішення суду, оскільки дасть можливість відповідачу продовжувати свою господарську діяльність та належним чином виконувати свої господарські зобов`язання.

При цьому колегія суддів враховує, що як позивач, так і відповідач є юридичними особами, діяльність яких спрямована, відповідно, на забезпечення передачі електроенергії та її розподіл. Обидві сторони спору зазнали таких ушкоджень, на усунення яких необхідний значний обсяг коштів та матеріальних ресурсів. Тобто, якнайшвидше відновлення зруйнованих та пошкоджених об`єктів як відповідача, так і позивача має соціально важливе значення.

Разом з тим, відстрочка виконання рішення призведе до реального виконання рішення суду, оскільки дасть можливість відповідачу продовжувати свою господарську діяльність та належним чином виконувати свої господарські зобов`язання.

Окрім того, погашення відповідачем основної суми заборгованості свідчить про те, що ним вчинено фактичні дії, спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем та останній не має на меті уникнення сплати нарахованих позивачем та стягнутих судом сум 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання основного зобов`язання за спірним договором.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що негайне звернення стягнення на кошти і майно відповідача хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, яку останній здійснює, в тому числі з метою забезпечення вирішення соціально важливих питань.

Враховуючи понесені від військової агресії збитки та матеріальний стан, у якому опинився відповідач, необхідність проведення ремонтних робіт об`єктів критичної інфраструктури, зруйнованих внаслідок військової агресії, з огляду на викладені інші обставини справи щодо скрутного фінансового становища відповідача та приймаючи до уваги особливості та вид господарської діяльності відповідача, яка у даний час має стратегічно важливе значення для життєзабезпечення населення, дію воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок суду першої інстанції, викладений в оскаржуваному рішенні, про достатню винятковість обставин для застосування у даному випадку визначеної ст. 331 ГПК України процедури відстрочення виконання судового рішення на 6 місяців.

Посилання позивача на те, що при частковому задоволенні заяви відповідача про відстрочення рішення суду місцевим господарським судом не було дотримано балансу інтересів обох сторін, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідач в процесі розгляду спору погасив основну заборгованість перед позивачем, за результатами розгляду спору стягнуто лише 3% річних та інфляційні втрати. Відтак, відстрочення виконання рішення для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, відповідач лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості (з оплати процентів річних та інфляційних втрат) перед позивачем.

Таким чином відстрочення виконання рішення суду від 01.07.2024 у справі №910/1969/23 на 6 місяців не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення. Також відстрочення виконання рішення суду в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З урахуванням наведеного доводи апелянтів по суті їх скарг в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/1969/23 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційних скарг та відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/1969/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на скаржників.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.09.2024.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко