Ухвала

від 23.12.2024 по справі 910/1969/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у стягненні штрафу

м. Київ

23.12.2024справа №910/1969/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., розглянув заяву Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227; далі - Компанія) про стягнення з позивача штрафу в дохід державного бюджету

у справі № 910/1969/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (вул. Алмазова Генерала, буд. 18/7, м. Київ, 01133; ідентифікаційний код 43231355)

до Компанії

про стягнення 9 501 414,43 грн,

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Енерджі Юкрейн» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Компанії нарахованих останній за неналежне виконання умов договору від 20.03.2020 №1565-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії (дата акцептування 20.03.2020): 3 653 417,57 грн 3% річних і 5 847 996,86 грн втрат від інфляції, а всього 9 501 414,43 грн (з урахування заяв про збільшення і зменшення позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Компанії на користь Товариства: 3 650 466,87 грн 3% річних; 5 847 996,86 грн втрат від інфляції та 142 476,96 грн судового збору; відстрочено виконання даного судового рішення до 01.01.2025.

11.10.2024 на виконання вказаного рішення видано наказ.

Компанією 13.12.2024 подано суду заяву про стягнення з позивача штрафу в дохід державного бюджету, в якій відповідач просить визнати дії Товариства зловживанням процесуальними правами та стягнути з Товариства в дохід державного бюджету штраф у сумі 30 280 грн.

Заява мотивовано тим, що: 09.12.2024 за заявою стягувача Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ; далі - ВДВС) відкрито виконавче провадження №76741889 з примусового виконання наказу від 11.10.2024, включено Компанію до реєстру боржників; зі змісту заяви Товариства про відкриття виконавчого провадження вбачається, що останню підписано директором позивача Олексієм Плаксовим; при цьому, подаючи таку заяву та будучи достеменно обізнаним про існування відстрочки виконання рішення у даній справі, Товариством не було додано до заяви жодних відомостей про вказані обставини всупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження», що зумовило ряд необґрунтованих обмежень для боржника.

Статтею 131 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до статті 132 ГПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.

Так, доводи заяви Компанії зводяться до того, що:

- Компанія забезпечує: баланс виробництва і споживання електроенергії та потужності в енергосистемі в режимі реального часу; експлуатацію та розвиток магістральних і міждержавних електромереж; паралельну роботу енергосистеми України з енергосистемами сусідніх країни; технічну можливість експорту/імпорту електроенергії до 4-х країн Євросоюзу та сусідніх країн, а також будує нові підстанції та лінії електропередачі, реконструює діючі для підвищення ефективності та надійності мережі електропередачі, забезпечення видачі додаткових потужностей АЕС, можливості інтеграції ВДЕ в енергосистему та забезпечення технічної відповідності роботи мережі стандартам та вимогам ENTSO-E;

- при наявності відстрочки виконання рішення суду підстави для звернення до ВДВС та вчинення будь-яких виконавчих дій були взагалі відсутні, оскільки це суперечить змісту Закону України «Про виконавче провадження», за яким примусовому виконанню підлягають лише чинні виконавчі документи, за якими триває перебіг строку виконання;

- оскільки Компанія є державним стратегічним підприємством від якого залежить стале функціонування електроенергетичної галузі та електроенергетичної національної безпеки в цілому, враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, безпідставне звернення Товариства до ВДВС з наказом у даній справі та подальше внесення Компанії до Єдиного реєстру боржників перешкоджає нормальній операційній роботі оператора системи передачі, ефективному та надійному функціонуванню системи передачі і ринку електричної енергії в цілому;

- накладення арешту на рахунки Компанії та внесення останньої до реєстру боржників під час дії наданої судом відстрочки по суті є здійсненням примусового виконання рішення, що повністю нівелює сутність інституту такої відстрочки, а також свідчить про свідоме невиконання ухвали суду, як судового рішення;

- ухвала про відстрочку виконання є судовим актом, який тимчасово забороняє примусове виконання судового рішення до закінчення встановленого строку; пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання в умовах чинної відстрочки свідчить, що позивач ігнорує обов`язковість судового рішення; фактично створює ситуацію, коли судове рішення про відстрочку немає реального ефекту, підриваючи авторитет суду;

- дії Товариства є свідомими, оскільки стягувач був належним чином повідомлений про ухвалу суду та її правові наслідки, що свідчить як про невиконання ним процесуальних обов`язків, передбачених статтею 42 ГПК України, так і зловживання процесуальними правами, позаяк позивач діяв не з метою добросовісного виконання судового рішення, а задля створення тиску на боржника та фактичного ігнорування судової ухвали;

- за таких обставин, враховуючи обов`язок суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та реагувати на вчинені зловживання, а також враховуючи рівень завданих Компанії збитків втручанням у функціонування системи передачі, просимо суд застосувати до Товариства заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Так, дійсно, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024, було відстрочено виконання даного судового рішення до 01.01.2025.

В той же час, позивачем було подано ВДВС заяву про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду від 11.10.2024, і ВДВС 09.12.2024 відкрито виконавче провадження №76741889 з примусового виконання наказу від 11.10.2024.

За положеннями пункту 8 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася.

Однак, позивачем не було повідомлено ВДВС про наявність відстрочення виконання рішення суду від 01.07.2024.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Згідно з частиною шостою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення.

З наведеного вбачається, що законодавцем для уникнення ситуації, яка склалася, надано право обом сторонам повідомити виконавця про наявність відстрочення виконання рішення, та передбачено зупинення вчинення виконавчих дій у разі надання судом відстрочки виконання рішення.

Тобто Компанія не позбавлена права повідомити ВДВС про наявність встановленої рішенням суду від 01.07.2024 відстрочки його виконання, що заявником зроблено не було.

Що ж до доводів заявника про те, що при наявності відстрочки виконання рішення суду підстави для звернення до ВДВС та вчинення будь-яких виконавчих дій відсутні, оскільки це суперечить змісту Закону України «Про виконавче провадження», за яким примусовому виконанню підлягають лише чинні виконавчі документи, за якими триває перебіг строку виконання, а також те, що ухвала про відстрочку виконання є судовим актом, який тимчасово забороняє примусове виконання судового рішення до закінчення встановленого строку, то слід зазначити таке.

По-перше, відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю.

Тобто, відстрочення судом виконання рішення суду не є забороною його виконання, а є перенесенням строку виконання такого рішення.

По-друге, виданий судом наказ від 11.10.2024 є чинним з моменту його видачі судом.

Стосовно доводів Компанії про те, що звернення Товариства до ВДВС з наказом у даній справі та подальше внесення Компанії до Єдиного реєстру боржників перешкоджає нормальній операційній роботі оператора системи передачі, ефективному та надійному функціонуванню системи передачі і ринку електричної енергії в цілому, та про завдання Компанії збитків втручанням у функціонування системи передачі, то відкриття виконавчого провадження не може розцінюватися як блокування функціонування системи передачі та ринку електричної енергії в цілому, з урахуванням того, що арешт на кошти Компанії ВДВС накладено не було (доказів суду не подано). Крім того, доказів завдання Компанії збитків відкриттям виконавчого провадження останньою суду також не подано.

Відтак, заява Компанії про стягнення з позивача штрафу в дохід державного бюджету задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 41 - 43, 131, 132, 135, 234 та 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) про стягнення з позивача штрафу в дохід державного бюджету у справі №910/1969/23.

Ухвала набрала законної сили 23.12.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Оксана Володимирівна Марченко