Ухвала

від 25.09.2024 по справі 904/4183/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

25.09.2024м. ДніпроСправа № 904/4183/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Дичко В.О., розглянувши заяву керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Захисників Азовсталі, буд. 3) про забезпечення позову та додані до неї матеріали до подання позовної заяви,

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач: Криворізька міська рада (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл.Молодіжна, буд. 1)

відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

за позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, припинення володіння об`єктом нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності

Суддя Дичко В.О.

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області до подання позовної заяви в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, припинення володіння об`єктом нерухомого майна з одночасним припиненням права приватної власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову, у якій просить:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0013 га з кадастровим номером 1211000000:07:062:0081, об`єкт нежитлової нерухомості торгівельний павільйон площею 17,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 946601212110) за адресою: АДРЕСА_2 та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії;

- заборонити відповідачу Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо земельної ділянки площею 0,0013 га з кадастровим номером 1211000000:07:062:0081, об`єкта нежитлової нерухомості торгівельного павільйону площею 17,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 946601212110) за адресою: АДРЕСА_2 .

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що державна реєстрація на об`єкт нежитлової нерухомості торгівельний павільйон площею 17,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 946601212110, номер відомостей про речове право: 14946024), який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , проведена на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ДП 142161551940, видана 03.06.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області.

З огляду на те, що в указаній декларації замовником ОСОБА_2 зазначено завідомо неправдиві відомості, а документи, на підставі яких за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, є такими, що не створювались та містять ознаки фальсифікації, що в свою чергу свідчить про те, що право власності вказаної особи не виникло в установлений законом спосіб, можна вважати, що торгівельний павільйон, який розташований у АДРЕСА_2 , є об`єктом самочинного будівництва.

Надалі на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 25.03.2019, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І., зазначене нерухоме майно ОСОБА_2 передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Дике Поле (код ЄДРПОУ 42897730).

18 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Дике Поле та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна торгівельного павільйону загальною площею 17,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І. та зареєстрований у реєстрі за № 329.

Отже, внаслідок безпідставної державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю, що розташована на земельній ділянці комунальної форми власності, яка самочинно забудована без погодження з власником земельної ділянки та без відповідних дозвільних документів, порушено права власника земельної ділянки територіальної громади м.Кривий Ріг в особі Криворізької міської ради щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою під об`єктом самочинного будівництва.

Прокуратура вказує, що відповідачі вчиняють численні реєстраційні дії з нерухомим майном та земельними ділянками з метою зміни їх характеристик та адреси для унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому. При цьому прокуратурою враховується недобросовісна поведінка відповідача, спрямована на використання земельної ділянки, об`єкта самочинного будівництва без законних на те підстав, неодноразова зміна власника нерухомого майна, тому, на думку прокурора, існують об`єктивні причини вважати, що відповідач продовжить вчиняти дії, спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому. У зв`язку з цим прокуратура вважає за необхідне накласти арешт на нерухоме майно з метою унеможливлення відчуження майна та зміну його площі, конфігурації та адреси.

Також прокуратура зазначає, що заборона державним кадастровим реєстраторам проводити дії, спрямовані на зміну площі та конфігурації земельної ділянки унеможливить проведення вказаних дій та забезпечить існування предмета спору до набрання законної сили рішенням суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Частинами 1-2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені в ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову прокурором зазначено про намір звернутися до суду з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, припинення володіння об`єктом нерухомого майна з одночасним припиненням права приватної власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, тобто з вимогами немайнового характеру.

Ураховуючи те, що прокуратура має намір звернутися до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення в разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. При цьому в такому немайновому спорі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Такі правові висновки викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову фактично мотивована тим, що ОСОБА_2 у декларації про готовність об`єкта до експлуатації ДП 142161551940 від 03.06.2016 указано завідомо неправдиві відомості, а документи, на підставі яких за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, є такими, що не створювались та містять ознаки фальсифікації, що в свою чергу свідчить про те, що право власності зазначеної особи не виникло в установлений законом спосіб, тому можна вважати, що торгівельний павільйон, який розташований у АДРЕСА_2 , є об`єктом самочинного будівництва.

Проте позовну заяву буде подано до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , а прокуратурою при поданні заяви про забезпечення позову не надано суду належних доказів існування обставин, з якими закон пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову. При цьому належними та допустимими доказами не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокуратура має намір звернутися до суду.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Однак, з інформації з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площею 0,0013 га з кадастровим номером 1211000000:07:062:0081, що долучена прокуратурою до заяви про забезпечення позову, вбачається, що ця земельна ділянка належить на праві власності Криворізькій міській раді, а не Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , що виключає можливість накладення арешту на таку земельну ділянку.

Суд зазначає, що в поданій заяві про забезпечення позову міститься лише посилання на порушення прав позивача, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують необхідність термінового забезпечення позову.

Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою, за наявності належного обґрунтування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову покласти на заявника.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.О. Дичко