Постанова

від 04.12.2024 по справі 904/4183/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 року м.Дніпро Справа № 904/4183/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Дарміна М.О., Мороза В.Ф.

секретар судового засідання: Коновал Д.О.

представники сторін:

від прокурора: Риженко В.О. - посвідчення № 069939 від 01.03.2023 р.

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 р.

( суддя Дичко В.О., м. Дніпро )

прийняту за результатами розгляду заяви

керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області,

про забезпечення позову та додані до неї матеріали до подання позовної заяви,

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач:

Криворізька міська рада,

м. Кривий Ріг

відповідач:

Фізична особа - підприємець Копичко Надія Володимирівна

м. Кривий Ріг

за позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, припинення володіння об`єктом нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області до подання позовної заяви в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Фізичної особи Копичко Н. В. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, припинення володіння об`єктом нерухомого майна з одночасним припиненням права приватної власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову, у якій просив: накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0013 га з кадастровим номером 1211000000:07:062:0081, об`єкт нежитлової нерухомості торгівельний павільйон площею 17,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 946601212110) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв Маріуполя (Адмірала Головка), 59В та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії; заборонити відповідачу Фізичній особі - підприємцю Копичко Н. В. (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо земельної ділянки площею 0,0013 га з кадастровим номером 1211000000:07:062:0081, об`єкта нежитлової нерухомості торгівельного павільйону площею 17,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 946601212110) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв Маріуполя (Адмірала Головка), 59В.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 р. у справі № 904/4183/24 у задоволенні заяви керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, через систему "Електронний суд", Керівник Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вказує на те, що ухвала суду, постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 136, 137, 140 ГПК України, є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, які викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства, при постановленні судового рішення, істотно порушено норми матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню.

Водночас, на думку Скаржника, враховуючи відповідну практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, приймаючи до уваги, що предметом позову у справі до ФОП Копичко Н.В. є усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, припинення права володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, наявні правові підстави для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомості, оскільки у випадку його відчуження або вчинення інших дій, які призведуть до зміни власника відповідного майна, інтереси держави не зможуть буди захищеними або поновленими в межах цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених прав або інтересів держави, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів Позивача.

При цьому Скаржник зазначає, що у випадку зміни власника спірного нежитлового приміщення, його відчуження на користь третіх осіб відпадуть підстави для задоволення судом позовних вимог до ФОП Копичко Н.В. та відповідно зобов`язання ФОП Копичко Н.В. усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд, припинення права володіння нерухомим майном та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, адже, цивільно-правові відносини, що виникли з відповідачем будуть припиненими, а спірне нежитлове приміщення вже не буде перебувати у власності ФОП Копичко Н.В., що унеможливить зобов`язання останньої звільнити земельну ділянку від незаконно побудованих споруд. Таким чином, інтереси держави не зможуть буди захищеними або поновленими в межах цього судового провадження. Окрім того, здійснення реєстраційних дій щодо самовільно зайнятої земельної ділянки в подальшому може ускладнити процес приведення останньої у відповідність, а також вчинення дій щодо знесення об`єкта самочинного будівництва, у випадку прийняття судом відповідного рішення.

Скаржник наголошує на тому, що судом не взято до уваги той факт, що 18.01.2024 р. між ТОВ «ДИКЕ ПОЛЕ» та Копичко Надією Володимирівною укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - торгівельного павільйону, загальною площею 17,6 кв.м., розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вулиця Героїв Маріуполя ( Адмірала Головка ), будинок 59В, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстровано в реєстрі за № 329. Тобто на даний момент саме ФОП Копичко Н.В. здійснює дії щодо самовільного зайняття земельної ділянки, а також є належним відповідачем у даному спорі. Крім того, судом в порушення ст. 2 ГПК України, не забезпечено ефективного захисту порушених прав і законних інтересів держави. Більш того, судом не взято до уваги, що право власності на майно, загальною площею 17.6 кв. м за неіснуючою адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв Маріуполя (Адмірала Головко), 59в, зареєстровано на підставі підроблених документів.

На переконання Скаржника - застосування саме таких заходів забезпечення, які зазначено Прокурором у заяві про забезпечення позову у цьому спорі, відповідають процесуальним нормам, що регулюють відповідні правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Сторони не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судововї справи між суддями від 08.10.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Дармін М.О., Мороз В.Ф..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4183/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 р. у справі № 904/4183/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/4183/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 04.12.2024 р..

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 04.12.2024 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Керівник Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області до подання позовної заяви в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Фізичної особи Копичко Н. В., про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, припинення володіння об`єктом нерухомого майна з одночасним припиненням права приватної власності та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову, у якій просить: накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0013 га з кадастровим номером 1211000000:07:062:0081, об`єкт нежитлової нерухомості торгівельний павільйон площею 17,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 946601212110) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв Маріуполя (Адмірала Головка), 59В та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії; заборонити відповідачу Фізичній особі - підприємцю Копичко Надії Володимирівні (РНОКПП НОМЕР_1 )та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо земельної ділянки площею 0,0013 га з кадастровим номером 1211000000:07:062:0081, об`єкта нежитлової нерухомості торгівельного павільйону площею 17,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 946601212110) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв Маріуполя (Адмірала Головка), 59В.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що державна реєстрація на об`єкт нежитлової нерухомості торгівельний павільйон площею 17,6 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 946601212110, номер відомостей про речове право: 14946024), який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Адмірала Головка (нова назва вул. Героїв Маріуполя), буд. 59В, проведена на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ДП 142161551940, видана 03.06.2016 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області. З огляду на те, що в указаній декларації замовником ОСОБА_1 зазначено завідомо неправдиві відомості, а документи, на підставі яких за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, є такими, що не створювались та містять ознаки фальсифікації, що в свою чергу свідчить про те, що право власності вказаної особи не виникло в установлений законом спосіб, можна вважати, що торгівельний павільйон, який розташований у АДРЕСА_1 , є об`єктом самочинного будівництва. Надалі на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 25.03.2019 р., посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І., зазначене нерухоме майно Русіним О.І. передано до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Дике Поле. 18.01.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Дике Поле та Копичко Надією Володимирівною укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна торгівельного павільйону загальною площею 17,6 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв Маріуполя, буд. 59В, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І. та зареєстрований у реєстрі за № 329. Отже, внаслідок безпідставної державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю, що розташована на земельній ділянці комунальної форми власності, яка самочинно забудована без погодження з власником земельної ділянки та без відповідних дозвільних документів, порушено права власника земельної ділянки територіальної громади м.Кривий Ріг в особі Криворізької міської ради щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою під об`єктом самочинного будівництва. Прокурор вказує, що відповідачі вчиняють численні реєстраційні дії з нерухомим майном та земельними ділянками з метою зміни їх характеристик та адреси для унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому. При цьому Прокурором враховується недобросовісна поведінка Відповідача, спрямована на використання земельної ділянки, об`єкта самочинного будівництва без законних на те підстав, неодноразова зміна власника нерухомого майна, тому, на думку прокурора, існують об`єктивні причини вважати, що відповідач продовжить вчиняти дії, спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому. У зв`язку з цим Прокурор вважає за необхідне накласти арешт на нерухоме майно з метою унеможливлення відчуження майна та зміну його площі, конфігурації та адреси. Також Прокурор зазначає, що заборона державним кадастровим реєстраторам проводити дії, спрямовані на зміну площі та конфігурації земельної ділянки унеможливить проведення вказаних дій та забезпечить існування предмета спору до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 р. у справі № 904/4183/24 у задоволенні заяви керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позовну заяву буде подано до Фізичної особи підприємця Копичко Надії Володимирівни, а Прокурором при поданні заяви про забезпечення позову не надано суду належних доказів існування обставин, з якими закон пов`язує можливість вжиття заходів забезпечення позову. При цьому належними та допустимими доказами не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких прокуратура має намір звернутися до суду. Також, суд зазначив, що в поданій заяві про забезпечення позову міститься лише посилання на порушення прав Позивача, при цьому в заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують необхідність термінового забезпечення позову.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Прокурора, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду від від 25.09.2024 р. про відмову у задоволені заяви Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.

Перевіряючи правильність застосування судом попередньої інстанції норм права при ухвалені оскаржуваного судового рішення в частині забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку та розташований на ній об`єкт нежитлової нерухомості і забороною суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 р. у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 р. у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 р. у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 р. у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 р. у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 р. у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 р. у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 р. у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 р. у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 р. у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 р. у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Оскільки у даному випадку Прокурор мав намір звернутися до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки Позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18.

Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії", зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" ( рішення від 17.07.2008 р. ) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Предметом позову, який Прокурор мав намір подати до суду є вимоги до Фізичної особи ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва, припинення володіння об`єктом нерухомого майна з одночасним припиненням права приватної власності та скасування державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

З предмету спору вбачається, що позов такого типу може бути поданий лише до титульного власника нерухомого майна, з метою подальшого повернення у власність міської ради. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника спірного майна, під час розгляду справи в суді, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом якого звернувся Прокурор. Наявність такого ризику загрожує порушеним правам Криворізької міської ради, з метою захисту яких подано позовну заяву, оскільки неможливість поновити право власності, у випадку відчуження майна третій особі, унеможливить виконання рішення суду щодо припинення права власності за Відповідачем та зробить неможливим виконання рішення суду в частині усунення перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою, шляхом демонтажу самочинно побудованого нерухомого майна та припинення права володіння ОСОБА_2 .. Зазначене в свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.

При цьому, такий захід забезпечення позову як арешт та заборона Відповідача, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на спірний об`єкт нерухомого майна не обмежує власника у праві користування вказаним майном, а буде обмежено лише можливість здійснювати відчуження та реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна.

Таким чином, застосування вказаних заходів забезпечення позову є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими Прокурором вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Разом з тим, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, помилково не звернув увагу на те, що обраний Прокурором вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав Відповідача, оскільки майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника ( Відповідача ), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним.

За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів Позивача у майбутньому, заява Керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2023 р. у cправі № 904/1329/23.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу знайшли свого підтвердження.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а заява Керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову підлягає задоволенню.

9. Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 р. - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2024 р. у справі № 904/4183/24 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення.

Заяву керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0013 га з кадастровим номером 1211000000:07:062:0081, об`єкт нежитлової нерухомості торгівельний павільйон площею 17,6 кв.м ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 946601212110 ) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв Маріуполя ( Адмірала Головка ), 59В та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії;

Заборонити Фізичній особі - підприємцю Копичко Надії Володимирівні ( РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладання договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, здійснення поділу та об`єднання тощо щодо земельної ділянки площею 0,0013 га з кадастровим номером 1211000000:07:062:0081, об`єкта нежитлової нерухомості торгівельного павільйону площею 17,6 кв.м ( реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 946601212110 ) за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв Маріуполя ( Адмірала Головка ), 59В.

За даною постановою стягувачем є: Криворізька північна окружна прокуратура Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02909938, 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Захисників Азовсталі, буд. 3)

За даною постановою боржником є: Фізична особа - підприємець Копичко Надія Володимирівна (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )

Постанова є виконавчим документом, набирає законної сили з 04.12.2024 р. та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 05.12.2027 р.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Копичко Надії Володимирівни на користь Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області 2 422,40 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.12.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя В.Ф. Мороз