Ухвала

від 24.09.2024 по справі 917/1719/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1719/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир»

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

від 29.07.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ір-Агромир"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром"

про відкриття провадження у справі про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

16.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 917/1719/23, сформована в системі "Електронний суд" 16.09.2024.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир» у справі № 917/1719/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Пєскова В.Г., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1719/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 у справі № 917/1719/23 визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмолпром" в розмірі 144 071,33 грн, з яких: 85 248,12 грн (стягнуто за рішення Господарського суду Полтавської області від 06.10.2020 року у справі №917/1255/20), 58 823,21 грн - заборгованість за публічним Договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з відповідними додатками за о/р 20300683 укладеного 01.01.2019 року (41 730,36 грн - інфляційні донарахування, 7489,47 грн - 3% річних, 9 603,38 грн - пеня), а також 5368,00 грн судовий збір сплачений за подання кредиторської вимоги.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир» звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 917/1719/23 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ір-Агромир" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 у справі № 917/1719/23 - повернуто без розгляду.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

У приписах Кодексу України з процедур банкрутства законодавець утвердив пріоритет норм цього спеціального закону та субсидіарне застосування у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) загальних норм Господарського процесуального кодексу України.

Тому загальні норми Господарського процесуального кодексу України застосовуються при розгляді справ про банкрутство настільки, наскільки це узгоджується із логікою законодавчого регулювання відносин банкрутства (неплатоспроможності), зокрема ті норми Господарського процесуального кодексу України, що мають універсальний характер, тобто застосовні до вирішення однакових, переважно суто процедурних, питань руху справи у позовному провадженні, так само і у процедурі банкрутства (неплатоспроможності) за умови, що інше не встановлено Кодексом України з процедур банкрутства.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 ГПК України).

Зазначені конституційні приписи закріплені також у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема в провадженні у справі про банкрутство нормами Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У статті 255 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.

Пунктом 17 частини першої статті 255 ГПК України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Водночас, Кодексом України з процедур банкрутства, на відміну від Господарського процесуального кодексу України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість установлено визначальні правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства у статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини першої статті 9 КУзПБ передбачено, що ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою статті 9 цього Кодексу, яка стосується саме апеляційного оскарження, визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури/процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України та цим Кодексом.

Такими випадками (виключеннями) із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал є, зокрема, встановлені частиною другої статті 254, частиною першою статті 255 ГПК України обмеження щодо оскарження ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ, зокрема, про те, що ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації оскарженню не підлягає (частина шоста статті 5 КУзПБ), ухвала за результатами розгляду вимог кредитора не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац другий частини другої статті 47 КУзПБ).

За загальним правилом, закріпленим у частині третій статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

З урахуванням наведеного судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 920/162/23 зауважила, що системний аналіз співвідношення пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, частини шостої статті 12, статей 254, 255 ГПК України, частини першої статті 2, частин першої, другої статті 9 КУзПБ засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в апеляційному порядку можуть бути оскаржені:

а) усі спеціальні ухвали місцевого господарського суду за правилом частини другої статті 9 КУзПБ щодо яких цим Кодексом не встановлено виключення (зокрема частина шоста статті 5 КУзПБ, абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ);

б) ухвали, включені до переліку у частині першій статті 255 ГПК України, які суд постановляє, здійснюючи процесуальні дії та вирішуючи інші процесуальні питання, за правилами та на підставі норм ГПК України.

Вирішуючи питання чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню суду належить почергово вирішити:

1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);

2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ;

3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами статей 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за частиною другою статті 9 КУзПБ для цього виду ухвал.

Установивши зазначене та перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (стаття 260 ГПК України) повернення апеляційної скарги (частина п`ята статті 260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (частини перша, друга статті 261 ГПК України), апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.

Апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих виключень за КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини другої статті 47 КУзПБ).

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16 серпня 2023 року у справі № 920/162/23.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".

Отже, визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі, можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням загального та приватного інтересу.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (частина 3 статті 47 КУзПБ).

Системне тлумачення пункту 17 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, частини першої статті 2, частини 2 статті 9, частини 2 і 3 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що ухвала суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора може бути оскаржена в апеляційному порядку лише разом із оскарженням ухвали суду, постановленої за результатами попереднього засідання, в частині конкретних вимог кредиторів.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 лютого 2021 року у справі №29/5005/6381/2011 висловив позицію про те, що процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Навпаки, відповідне обмеження має на меті забезпечити розгляд справи упродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.

Відповідно до приписів статті 260 ГПК України, апеляційна скарга не приймається та повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Беручи до уваги вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов в оскаржуваній ухвалі висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, оскільки в апеляційному порядку оскаржується виключно ухвала господарського суду, постановлена за результатами розгляду вимог окремого кредитора, яка відповідно до приписів ч. 2 ст. 47 КУзПБ не може оскаржуватися окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права повернув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ір-Агромир" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 у справі № 917/1719/23, як таку, що виходячи із вимог КУзПБ, не підлягає оскарженню окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права.

З огляду на зазначене, правильне застосування Східним апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства при прийняті ухвали від 29.07.2024 про повернення без розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ір-Агромир" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 12.12.2023 у справі № 917/1719/23, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1719/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024, з підставі ч. 2 ст. 293 ГПК України.

В зв`язку із відмовою у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024, колегією суддів не здійснюється розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир» про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 у справі № 917/1719/23.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/1719/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир» на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024.

Головуючий В. В. Білоус

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк