Ухвала

від 04.02.2025 по справі 917/1719/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

04 лютого 2025 року м. Харків Справа №917/1719/23(917/1785/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» (вх.№203П від 29.01.2025) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 у справі №917/1719/23(917/1785/23) (м. Харків, суддя Паламарчук В.В.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир», м. Полтава,

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром», м. Гадяч, Полтавська область,

2.Департаменту Державної виконавчої служби начальника ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень, м. Київ,

про визнання аукціону таким, що не відбувся, зупинення виконавчих дій, скасування аукціонів з продажу майна, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вхід. №1906/23 від 27.09.2023) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» та Департаменту Державної виконавчої служби начальника ВПВР ДДВС Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень, відповідно до якої прохає суд:

- визнати таким, що не відбувся аукціон, проведений 22.09.2023, в межах виконання виконавчого провадження №69315369 в системі електронних торгів арештованим майном «СЕТАМ», за лотом № 534105 з реалізації у виконавчому провадженні Нежитлові будівлі і споруди за адресою Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Комарова, будинок 10;

- зупинити вчинення всіх виконавчих дій у виконавчих провадженнях №№ 69315369, 69315219, 69315386, 69315174, 69315240, 69315399, 69315470, 69315436, 69315307, 69315414, 69315456, 69315265, 69315292 з примусового виконання звернення стягнення на предмет іпотеки та застави на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України», а саме рухоме та нерухоме майно належне на праві приватної власності ТОВ «TEXMOЛПРОМ»;

- скасувати аукціони з продажу майна Боржника, що проводиться ДП «Сетам», призначених на 28.09.2023 лот №534683 та 02.10.2023 лот №534917, а також всі інші аукціони з продажу майна, належного на праві приватної власності ТОВ «ТЕХМОЛПРОМ».

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ір-Агромир» (вх.№1906/23 від 27.09.2023) постановлено вважати неподаною та повернуто позивачу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулося до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд визнати причини процесуального пропуску ТОВ «Техмолпром» строку на подання апеляційної скарги поважними та поновити ТОВ «Техмолпром» пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги у даній справі; апеляційну скаргу ТОВ «Техмолпром» на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/1719/23 прийняти до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 у справі №917/1719/23 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Від Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» надійшли заперечення щодо відкриття апеляційного провадження (вх.№1458 від 30.01.2025), в яких останнє просить апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 у справі №917/1719/23(917/1785/23) повернути скаржнику; застосувати заходи передбачені нормами ГПК України за зловживання ТОВ «Техмолпром» процесуальними правами учасника судового процесу.

В обґрунтування поданих заперечень АТ «Державний експортно-імпортний банк України» вказує наступне. Оскаржувана ухвала вже була предметом апеляційного перегляду за скаргою ТОВ «Ір-Агромир», за результатом розгляду якої постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2025 скаргу залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 08.11.2023 залишено без змін. Також Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКК «Гадячсир» (яке не є стороною справи №917/1719/23(917/1785/23) зверталось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційну скаргу з тих самих підстав, які були наведені в апеляційній скарзі ТОВ «Ір-Агромир», за результатом розгляду якої ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Скаргу подано зі спливом більше ніж року після прийняття оскаржуваної ухвали. При цьому ТОВ «Техмолпром» не надано жодних достатніх, та переконливих доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок про позбавлення апелянта права своєчасного направлення апеляційної скарги. До того ж апелянт не був позбавлений можливості надати власну позицію та аргументи в ході розгляду апеляційної скарги ТОВ «Ір-Агромир». Послідовність подання апеляційних скарг на одну і ту саму ухвалу, у сукупності із наведеними в скаргах підставами, а також з огляду на надання апелянтами доказів оплати ними судового збору однією і тою особою свідчить про те, що поданням таких скарг є намаганням затягнути розгляд судової справи про банкрутство ТОВ «Техмолпром». Вказане свідчить про зловживання з боку вищезазначених осіб своїми процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно зі статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Процесуальний закон не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження.

У розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як визначено статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Зазначений у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у даній нормі права.

У разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки (пункт 6.10. постанови Верховного Суду від 01.11.2021 у справі №10/5026/290/2011).

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним і виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania)).

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк. Таке клопотання повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску вказаного строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції 08.11.2023 і набрала чинності з моменту її підписання 08.11.2023. Тобто, враховуючи вищевикладене, строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, сплив 20.11.2023 (з урахуванням вихідних днів).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою 29.01.2025, тобто більш ніж через рік після закінчення строку, встановленого для її подання.

В тексті апеляційної скарги апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на обставини, пов`язані із повномасштабним вторгненням та відключенням електроенергії, що позбавляє можливості своєчасно ознайомлюватись з документами, які надходять від суду в електронний кабінет підприємства, швидко і своєчасно реагувати на них. Скаржник зазначає, що вказані обставини не тільки ускладнюють своєчасність здійснення процесуальних дій, а взагалі роблять їх неможливим, і ТОВ «ТЕХМОЛПРОМ» не має змоги впливати на вказані обставини, які не залежать від волі Товариства. Також апелянт вказує, що він є боржником у даній справі, кошти у товариства відсутні, поточні рахунки товариства в банківських установах всі арештовані і на них також відсутні кошти, а навіть якщо якісь кошти і надходять на рахунки, вони автоматично списуються органами виконавчої служби в межах відкритих виконавчих проваджень. Тому Товариство потребувало часу спочатку для пошуку коштів і можливості сплати судового збору, а потім для його сплати враховуючи дію вищевказаних обставин воєнного стану.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на звернення з апеляційною скаргою з пропуском присічного річного строку, обізнаність відповідача із розглядом справи, апелянт повинен довести у встановленому процесуальним законодавством порядку наявність обставин непереборної сили.

Щодо наведених посилань апелянта на запровадження з 24.02.2022 воєнного стану та обставин, що утруднюють ознайомлення та подачу процесуальних документів, суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами.

Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).

У цьому випадку необхідно з`ясувати, в який саме строк позивач міг звернутися до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції та якими доказами підтверджується неможливість звернення до суду раніше, оскільки право на поновлення строку у зв`язку із запровадженим воєнним станом не може визнаватися безумовним і залежати тільки від факту його запровадження. Вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи (пункт 34 постанови Верховного Суду від 28.10.2022 у справі №904/3910/21).

Отже, ключовою ознакою поважності причин пропуску строку є причинно-наслідковий зв`язок між обставинами (зокрема, але не виключно, збройна агресія проти України) та неможливістю виконати конкретну процесуальну дію у строк, встановлений законом, ухвалою суду тощо. Військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні та посилання на нього, без належного обґрунтування, мотивування та аргументування впливу на неможливість своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою у даній справі та без поданням відповідних підтверджуючих доказів, що унеможливили вчинення процесуальної дії у відповідний строк, не є підставою для поновлення такого процесуального строку.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено неможливість звернення до суду із апеляційною скаргою у проміжок часу з 08.11.2023 по 29.01.2025 у зв`язку з наведеними останнім обставинами, спричиненими воєнним станом, а саме повітряними тривогами, обстрілами, відсутністю електроенергії, зв`язку та доступу до електронного кабінету. З огляду на що, колегія суддів дійшла висновку, що вказані доводи апелянта не свідчать про пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Суд вказує, що посилання апелянта на відсутність коштів та можливості сплати судового збору, що призвело до пропуску строку на апеляційне оскарження, не може вважатись тією обставиною, яка не залежала від волевиявлення апелянта та унеможливила виконання ним як стороною, яка не погоджується із судовим рішенням та ініціює його перегляд в апеляційному порядку, процесуальних дій протягом установленого законом строку та не є обставиною непереборної сили в розумінні ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Колегія суддів також звертає увагу, що в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заявником не зазначено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск строку встановленого на апеляційне оскарження. Доказів, що підтверджують особливі чи непереборні обставини, які унеможливили сплату судового збору та своєчасне подання апеляційної скарги апелянтом не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обставини на які посилається апелянт, а саме, введення воєнного стану на території України та відсутність коштів для сплати судового збору, не можуть вважатись обставинами непереборної сили в розумінні п. 2 ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Отже, скаржник не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування непереборних обставин, які об`єктивно унеможливили своєчасне подання апеляційної скарги. Тому, наведені апелянтом в цій частині доводи не можуть бути прийняті судом в якості обставин непереборної сили в розумінні наведених процесуальних норм.

Як зазначалося вище, відповідно до вимог частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, для поновлення відповідного процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню з такою скаргою, у зв`язку з чим заявник має довести їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України».

Зокрема, Високий суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Надання правової оцінки наведеним апелянтом в апеляційній скарзі доводам в обґрунтування пропуску ним такого значного строку на апеляційне оскарження є не проявом надмірного формалізму, а дотриманням вимог процесуального законодавства.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки вони не свідчать про виникнення обставин непереборної сили, що обумовили подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення. Тому, на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» (вх.№203П від 29.01.2025) на ухвалу Господарського суду Полавської області від 08.11.2023 у справі №917/1719/23(917/1785/23).

Відповідно до ч. 4 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга подана до Східного апеляційного господарського суду через Електронний кабінет користувача ЄСІТС, суд не повертає її заявникові у паперовому вигляді.

Щодо викладеного у заперечення проти відкриття апеляційного провадження клопотання Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про застосування заходів процесуального примусу, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник посилається на те, що послідовність подання апеляційних скарг на одну і ту саму ухвалу, у сукупності із наведеними в скаргах підставах, а також у сукупності із наданням апелянтами доказів оплати ними судового збору однією і тою особою свідчить про те, що поданням таких скарг є намаганням затягнути розгляд судової справи про банкрутство ТОВ «Техмолпром» та є зловживання процесуальними правами.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст.43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч.2 статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Згідно з ч.3, 4 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду.

Зловживання правом на подання скарги становить собою такий вид зловживань процесуальними правами, за якого вся процедура розгляду спору є невиправданою та неефективною, адже особа звертається до суду з метою, відміною від захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Серед таких зловживань можна виокремити подання завідомо безпідставних (явно необґрунтованих) позовів або скарг.

Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу.

Слід враховувати, що наведений у частині другій статті 43 ГПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

У даному випадку ТОВ «ТЕХМОЛПРОМ» вперше звернулося зі скаргою на ухвалу від 08.11.2023, а оскарження вказаної ухвали іншими учасниками провадження не може свідчить про зловживання апелянтом своїми процесуальними правами. Посилання заявника на те, що звернення зі скаргами та оплата судового збору однією особою свідчать про намагання затягування розгляду справи про банкрутство не підтверджено належними та допустимими доказами.

Саме по собі звернення зі скаргою зі спливом річного строку на апеляційне оскарження та незгода учасника провадження із реалізацією іншим учасником справи права на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду не може розцінюватися як достатнє обґрунтування наявності зловживання процесуальними правами.

Таким чином, представником Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» не доведено та судом не встановлено ознак зловживання апелянтом процесуальними правами. Зважаючи на викладене, відсутні підстави для задоволення поданого представником клопотання та застосування до скаржника заходів процесуального примусу.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.234, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмолпром» (вх.№203П від 29.01.2025) на ухвалу Господарського суду Полавської області від 08.11.2023 у справі №917/1719/23(917/1785/23).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст.287,288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук