Рішення

від 19.09.2024 по справі 146/953/24

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/953/24

Провадження №2/148/588/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 вересня 2024 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В., при секретарі Ліванчук А.Ф.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні в м.Тульчиніза правиламиспрощеного позовногопровадження цивільнусправу запозовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення пені,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тульчинського відділудержавної виконавчоїслужби уТульчинському районніВінницької області Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ) простягнення заборгованостізі сплатиаліментів тапені.З врахуваннямзаяв прозміну предметупозову (а.с.49-50)та прозменшення позовнихвимог (а.с.67-70)представник позивачапросить стягнутиз відповідачана користьпозивача неустойку(пеню)за простроченнясплати аліментів врозмірі 2106,37 грн.Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач та її представник вказують на те, що на підставі судового наказу Томашпільського районного суду Вінницької області у справі №142/816/19, виданого 26.07.2019, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 07.06.2019 і до досягнення донькою повноліття.

На підставі даного судового наказу було відкрито виконавче провадження №60368874.

Відповідач припинив добровільно сплачувати аліменти, внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті аліментів за період з липня 2023 року по червень 2024 року включно в розмірі 6103,56 грн.

Відповідно до ч.1ст.196СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Враховуючи ч.1ст.196 СК України з відповідача на користь підлягає стягненню неустойка (пеню)за простроченнясплати аліментівза періодз серпня2023року по липень2024року включнов розмірі2106,37 грн.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, місце та день розгляду справи, відомостей про причини своєї неявки суду не надали. В судовому засіданні 04.09.2024 представник позивача підтримав змінені позовні вимоги, посилаючись на викладені у заявах про зміну предмету позову та про зменшення позовних вимог обставини, та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили. В судовому засіданні 04.09.2024 представник відповідача змінені позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов. Відповідно до наявного в матеріалах відзиву на позовну заяву, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи на не доведеність позивачем обставин, на які вона посилається у позові як на підставу своїх вимог. Також зазначив, що проведений розрахунок жодним чином не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається позивач.

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - представник Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час, місце та день розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с.83), відомостей про причини своєї неявки суду не надав.

Суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність представника третьої особи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії судового наказу Томашпільського районного суду Вінницької області від 24.06.2019 у справі №142/816/19, який набрав законної сили 23.07.2019 (а.с.15-17), з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07.06.2019 і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно докопії розрахункузаборгованості поаліментах,складеного головнимдержавним виконавцемТульчинського відділудержавної виконавчоїслужби уТульчинському районніВінницької області Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ) (а.с.53-54), наданої представником позивача, вбачається, що станом на 01.07.2024 заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_3 становить 8479,43 грн.

Відповідно докопії розрахункузаборгованості поаліментах,складеного в.о.начальника відділуТульчинського відділудержавної виконавчоїслужби уТульчинському районніВінницької області Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ) (а.с.73), наданої представником відповідача вбачається, що станом на 01.07.2024 заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_3 становить 6103,56 грн.

Таким чином, фактично встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідач належним чином не виконує свої аліметні зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до ч.1ст 196СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Таким чином наявність заборгованості по аліментах тягне відповідальність за прострочення сплати аліментів, передбаченуст.196 СК України.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p = (A1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + ……. (An х 1% х Qn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів (обраховується позивачем на момент пред`явлення позову);

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед пред`явленням позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч.1 ст.196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 у справі № 6-1554цс16, від 16.03.2016 у справі № 6-2589цс15, від 03.02.2016 у справі № 6-1477цс15 та від 16.03.2016 у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується таким чином: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 711/679/21 вказано, що при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.

Потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується.

Прострочення розпочинається з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені аліменти.

У постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої 1 ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Як вбачається з проведеного представником позивача розрахунку пені від суми несплачених аліментів за період з 01.08.2023 по 30.06.2024, який міститься у заяві про зменшення позовних вимог (а.с.69-70), розмір неустойки (пені) останній визначив у розмірі 2106,37 грн.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 2 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Судом взято до уваги, що представником відповідача у відзиві наголошено на тому, що проведений розрахунок позивача жодним чином не відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, на яку вона посилається.

При перевірці розрахунку, проведено представником позивача, який міститься у заяві про зменшення позовних вимог (а.с.69-70), судом встановлено, що позивач, хоч в позовній заяві і послалась на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц, однак свій розрахунок представник позивача провів без врахування даної правовової позиції. Відтак, суд приходить до висновку, що зроблений представником позивача розрахунок є невірним.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи розрахунки заборгованості відповідача по аліментах станом на 01.07.2024,складені державним виконавцемТульчинського відділудержавної виконавчоїслужби уТульчинському районніВінницької області Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ) (а.с.53-54, 73), судом встановлено, що в розрахунку заборгованості, який був наданий представником відповідача (а.с.73), наведено більш детальний розрахунок, ніж у розрахункові (а.с.53-54), у змісті якого не зазначені сплачені боржником за липень та серпень 2023 року аліменти.

Водночас, з даного розрахунку суд не може установити день виконання відповідачем свого аліментного зобов`язання, а тому неможливо визначити і кількість днів прострочення сплати суми аліментів,що необхіднодля правильногорозрахунку пені.

Позивачем та її представником належних та допустимих доказів щодо того, коли саме утворилась заборгованість по аліментам суду не надано.

Наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача по аліментах (а.с.73) недостатньо для проведення судом власного розрахунку.

Відтак,обчислити розмірпені,виходячи ізсуми несплаченихаліментів закожен місяцьокремо віддня порушенняплатником аліментівсвого обов`язкущодо їхсплати,суд позбавленийможливості.

Таким чином,аналізуючи вищевикладене,дослідивши обставинисправи,перевіривши їхдоказами,оцінивши належність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності,виходячи ізпринципів розумності,виваженості,справедливості,суд дійшоввисновку про недоведеність позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Згідно п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнена від сплати судового збору, тому відповідно до вимог ст.141 ЦП України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 20, 196 СК України, п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір», ст.4, 13, 19, 76-81, 141, 263- 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення пені відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: