Постанова

від 14.11.2024 по справі 146/953/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 146/953/24

Провадження № 22-ц/801/2338/2024

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Медвецький С. К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 рокуСправа № 146/953/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

суддя-доповідач - Медвецького С. К.,

суддів: Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу № 146/953/24 за апеляційною скаргою адвоката Купрія О. М. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Ковганича С. В. у залі суду, дата складення повного тексту судового рішення відповідає даті його ухвалення,

встановив:

Короткий зміст вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районні Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені.

Позов мотивований тим, що з 11 вересня 2016 року до 15 січня 2020 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

За час перебування у шлюбі у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на її утриманні.

Судовим наказом Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 червня 2019 року (справа № 146/816/19) стягнуто з ОСОБА_2 її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 червня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі указаного судового наказу державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 60368874.

Указує, що ОСОБА_2 не сплачує аліменти, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість з їх сплати за період з липня 2023 року по червень 2024 року у розмірі 6103,56 грн.

Посилаючись на ці обставини, з урахуванням зміни предмету позову та зменшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:

стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 2106,37 грн та судові витрати.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

стягнення пені за прострочення сплати аліментів, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти;

обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника;

з наявних в матеріалах справи розрахунків заборгованості, складених державним виконавцем Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд не може установити день виконання відповідачем свого аліментного зобов`язання, відтак неможливо визначити кількість днів прострочення сплати суми аліментів, що необхідно для правильного розрахунку пені;

позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо дати утворення заборгованості по сплаті аліментів;

наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача по сплаті аліментів недостатньо для проведення судом власного розрахунку розміру пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У жовтні 2024 року адвокат Купрій О. М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Рибчинський В. П.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2024 року справу призначено до розгляду на 14 листопада 2024 року в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

судом першої інстанції не було досліджено усі обставини справи;

відповідач не довів, що прострочення сплати аліментів утворилась не з його вини, тому ОСОБА_1 має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів;

наданий позивачем розрахунок розміру пені здійснений на підставі розрахунку заборгованості по аліментах, складеного в. о. начальника відділу Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області, та є належним доказом у цій справі.

Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що з 11 жовтня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 січня 2020 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірвано.

За час перебування у шлюбі у сторін народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 червня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 червня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

З розрахунку заборгованості по аліментах, складеного головним державним виконавцем Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (наданого позивачем) слідує, що заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 станом на 01 липня 2024 року становить 8479,43 грн.

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах, складеного в. о. начальника відділу Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (наданого відповідачем) заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 станом на 01 липня 2024 року становить 6103,56 грн.

Відповідно до розрахунку пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 серпня 2023 року по 30 червня 2024 року, проведеного позивачем, розмір пені становить 2106,37 грн.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ураховуючи викладене, розгляд даної справи з ознаками малозначності, згідно з частинами четвертою, шостою статті 19, частиною першою статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд у складі у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другою статті 141 СК України встановлено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина друга статті 196 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що:

«пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці.

Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи з суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен з прострочених платежів та визначивши її загальну суму».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) указано, що:

«положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів».

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що з вини ОСОБА_2 , який зобов`язаний сплачувати аліменти за судовим наказом Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 червня 2019 року (справа № 146/816/19), виникла заборгованість зі сплати аліментів на утримання доньки з серпня 2023 року по червень 2024 року у розмірі 6103,56 грн, що є підставою для стягнення пені згідно з частиною першою статті 196 СК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач був обізнаний про обов`язок сплати аліментів на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно судового наказу Томашпільського районного суду Вінницької області від 24 червня 2019 року (справа № 146/816/19).

Згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості по аліментах, складеного в. о. начальника відділу Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (який містить більш детальний розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, ніж наданий розрахунок позивачем) заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_1 станом на 01 липня 2024 року становить 6103,56 грн.

Отже встановлене частиною першою статті 196 СК України право позивача на стягнення неустойки (пені) наявне.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок пені проведений без урахування позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, та є невірним.

Колегія суддів зауважує, що з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості відповідача зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), неможливо встановити день виконання ОСОБА_2 свого аліментного зобов`язання та визначити кількість днів прострочення сплати суми аліментів, що необхідно для правильного розрахунку пені.

Належних та допустимих доказів щодо дати утворення заборгованості позивачем не надано та матеріали справи таких не містять.

Відтак суд першої інстанції був позбавлений можливості здійснити власний розрахунок та обчислити розмір пені, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Установивши, що позивач має право на стягнення неустойки (пені) з відповідача, однак наданий нею розрахунок пені є неправильним, а наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів недостатньо для проведення судом власного розрахунку та обчислення пені, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав їх задоволення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно визначив спірні правовідносини, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, унаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, а спрямовані виключно на доведення необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, тому судом до уваги не беруться.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, тому не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, а позивач звільнена від сплати судового збору, то судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним переглядом справи слід компенсувати зарахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Купрія О. М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсувати зарахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ

судді: Світлана КОПАНИЧУК

Віктор РИБЧИНСЬКИЙ