Постанова

від 29.08.2024 по справі 441/1742/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/1742/23 Головуючий у 1 інстанції: Ференц О.І.

Провадження № 22-ц/811/1910/24 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.М.-

зучастю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,представника Релігійноїгромади римсько-католицькоїцеркви с.м.т.Великий ЛюбіньГородоцького районуЛьвівської області ДубінінаР.В.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Львові цивільнусправу заапеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 01 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Релігійна громада римсько-католицької церкви с.м.т. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, про визнання протиправним та скасування рішення органу реєстрації про зняття з реєстраційного обліку місця проживання,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2023 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовною заявою до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Релігійна громада римсько-католицької церкви с.м.т. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, про визнання протиправним та скасування рішення органу реєстрації про зняття з реєстраційного обліку місця проживання.

Просили суд визнати дії Великолюбінської селищної ради як органу реєстрації щодо зняття позивачів із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а саме квартири АДРЕСА_1 , протиправними та зобов`язати скасувати відповідні реєстраційні дії.

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 01 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Релігійна громада римсько-католицької церкви с.м.т. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, про визнання протиправним та скасування рішення органу реєстрації про зняття з реєстраційного обліку місця проживання.

Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Покликається на те, що в позовній заяві було обґрунтовано, що дії Великолюбінської селищної ради, як органу реєстрації, а саме рішення про зняття позивачки ОСОБА_1 із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування): квартири АДРЕСА_1 , є незаконним та призвело до порушення цивільних прав, а саме права на житло та право мати місце проживання.

Стверджує, що відповідач Великолюбінська селишна рада здійснивши реєстраційну дію, а саме здійснивши зняття із зареєстрованого місця проживання (перебування) позивачки ОСОБА_1 втрутився у право приватне, отже спір щодо законності (незаконності) вчинення відповідачем означеної реєстраційної дії має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника Релігійної громади римсько-католицької церкви с.м.т. Великий Любінь Городоцького району Львівської області Дубініна Р.В. на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом та матеріалами справи встановлено, що в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_1 посилались на те, що їм надійшов Лист з Виконавчого комітету Великолюбінської селищної ради від 02.05.2023р. № 06-28/421 (за підписом Селищного голови Йосифа Фабриги), яким Великолюбінська селищна рада повідомила, що на підставі звернення Релігійної громади Римсько-Католицької Церкви смт Великий Любінь та на підставі п.5 п. 50 постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2022р. № 265 «Про деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» селищною радою 28.04.2023 року здійснено зняття гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування, а саме з квартири АДРЕСА_1 .

Вважали, що їх зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання - квартири АДРЕСА_1 , відбулось в незаконний спосіб, рішення посадовою особою органу реєстрації ( ОСОБА_4 ) про таке зняття не приймалось, документ, який би підтверджував набуття Релігійною громадою права власності на відповідне на житлове приміщення у заявника (релігійної громади) відсутній.

Просили суд, визнати дії Великолюбінської селищної ради, як органу реєстрації, щодо зняття ОСОБА_3 та ОСОБА_1 із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування), а саме: квартири АДРЕСА_1 протиправними та зобов`язати скасувати відповідні реєстраційні дії.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У підпункті 4.2 пункту 4 Рішення від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України, частини другої статті 2, пункту 2 частини третьої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, частини третьої статті 110, частини другої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України та конституційним поданням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо офіційного тлумачення положень статей 97, 110, 234, 236 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 3, 4, 17 Кодексу адміністративного судочинства України в аспекті статті 55 Конституції України (справа про оскарження бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) Конституційний Суд України зазначив, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Колегія суддів апеляційного суду враховує, що згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.».

Вказаний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 у справі №813/1076/17 та від 14.11.2018 у справі №817/986/17.

Зважаючи на те, що Велика Палата Верховного Суду як суд, уповноважений вирішувати юрисдикційні спори, сформувала відповідний підхід для розмежування юрисдикції, колегія суддів не вбачає підстав не застосовувати його. У справі, що розглядається, предметом спору є рішення про зняття із реєстрації місця проживання позивачів від 28 квітня 2023 року Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області.

Водночас предметом спірних правовідносин є зняття з реєстраційного обліку місця проживання осіб, а фактично, за своєю правовою природою, реалізація права особи на житло.

В порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Така правова позиція була неодноразово висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 16 травня 2018 року (справа № 337/2535/2017), від 10 квітня 2019 року (справа № 826/3620/17), від 04 грудня 2019 року (справа № 820/212/18), від 19 лютого 2020 року (справа № 161/20662/18), у яких дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання незаконною та скасування (зняття) з реєстрації місця проживання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім цього згідно постанови Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 522/20762/19, позовні вимоги у якій стосувалися визнання протиправними дій Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, скасування рішення про зняття з реєстрації місця проживання та були розглянуті в порядку цивільного судочинства.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Спір про зняття з реєстрації місця проживання в розглядуваній справі, може впливати на майнові права та інтереси залучених до розгляду справи третіх осіб та власника житлового будинка (квартири), тому, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень цей спір не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду в тотожних за змістом і суб`єктним складом правовідносинах, викладених у постановах від 21 вересня 2020 року в справі № 260/1539/19, від 22 травня 2019 року в справі №826/10011/16, від 18 червня 2019 року в справі №537/3653/16-а, від 30 липня 2019 року в справі №826/7335/17, від 31 липня 2019 року в справі №2340/3949/18, від 18 вересня 2019 року в справі №826/15287/17, від 05 серпня 2020 року в справі №265/3034/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2019 року в справі №826/15287/17.

Суд апеляційної інстанції зауважує про те, що у цій справі той факт, що відповідачем визначена Великолюбінська селищна рада Львівського району Львівської області, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Відповідач у цих відносинах владних управлінських функцій не здійснює, а є органом, який виконує свої обов`язки щодо реєстрації місця проживання у відношенні з власником майна.

У частині першій статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Заявлений спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень (відповідача), а пов`язаний з вирішенням житлових питань.

За вказаних обставин, оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом житлових прав позивача, цей спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного (житлового) права.

Крім того, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в справі №380/18336/23 за позовом ОСОБА_3 до Великолюбінської селищної ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно доп.6ч.1ст.374ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної крагимає правоскасувати ухвалу,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справі,і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 підлягає до задоволення, ухвала Городоцького районного суду Львівської області від 01 серпня 2023 року до скасування із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.367,368,376,379,381-384 ЦПК України, колегія суддів , -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 01 серпня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційногосуду набираєзаконної силиз дняїї прийняття,але можебути оскарженоюу касаційномупорядку шляхомподачі касаційноїскарги безпосередньодо судукасаційної інстанціїпротягом тридцятиднів здня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2024 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.