Постанова

від 10.06.2024 по справі 441/1742/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року

м. Київ

справа № 441/1742/23

провадження № 61-16017св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Великолюбінська селищна рада Львівського району Львівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Релігійна громада Римсько-католицької церкви смт Великий Любінь Городоцького району Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Релігійної громади Римсько-католицької церкви смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, подану адвокатом Дубініним Ростиславом Володимировичем, на постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року у складі колегії суддів:Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області (далі - селищна рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Релігійна громада римсько-католицької церкви смт Великий Любінь Городоцького району Львівської області (далі - Релігійна громада), про визнання протиправним та скасування рішення органу реєстрації про зняття з реєстраційного обліку місця проживання.

Позов обґрунтований тим, що листом Виконавчого комітету селищної ради від 02 травня 2023 року № 06/28/421 їх повідомлено, що на підставі звернення Релігійної громади та відповідно до підпункту 5 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Про деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (далі - Постанова № 265) 28 квітня 2023 року їх знято із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 ).

На адвокатський запит в інтересах позивачок 19 травня 2023 року селищна раданадала відповідь, що право власності Релігійної громади на квартиру АДРЕСА_1 підтверджено витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 січня 2018 року № 111745984 та від 10 грудня 2019 року № 192270986.

Державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише підтвердженням факту набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.

Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не є документом, що підтверджує право власності на житло, який передбачений підпунктом 2 пункту 61 Постанови № 265, отже, Релігійна громада належним чином не підтвердила її право на квартиру АДРЕСА_1 .

Оскільки Релігійна громада на надала документа, що підтверджує право власності на квартиру АДРЕСА_1 , селищна громада незаконно вчинила оскаржувану реєстраційну дію.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 01 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Роз`яснено позивачам, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачі як на підставу позову посилаються на порушення посадовою особою Виконавчого комітету селищної ради як реєстраційного органу процедури зняття осіб із зареєстрованого місця проживання (перебування), а саме не взято до уваги, що витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який не є правовстановлюючим документом, що підтверджує право власності на житло.

Позивачі вказують на незаконність прийняття рішення посадовою особою органу реєстрації, зняття з реєстраційного обліку місця проживання з порушенням процедури, визначеної Постановою № 265.

До справ адміністративної юрисдикції належать публічно-правові спори, які виникають, зокрема, з приводу виконання чи невиконання органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою або іншим суб`єктом публічно-владних управлінських функцій і не обумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин

Суд дійшов висновку, що спір, який виник у зв`язку зі зняттям з реєстрації місця проживання (перебування) позивачів у цій справі, не охоплює відносин, що випливають із житлових прав та обов`язків, зміст яких визначений у Житловому кодексі України та Цивільному кодексі України. Спірні правовідносини стосуються правомірності дій/рішень органу реєстрації щодо реєстрації місця проживання (перебування) особи, що не впливає на їх приватноправові інтереси.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , задоволено.

Ухвалу Городоцького районного суду Львівської області від 01 серпня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що спір про зняття з реєстрації місця проживання у справі, що переглядається, може впливати на майнові права та інтереси залучених до розгляду справи третіх осіб та власника житлового будинка (квартири), тому, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень цей спір не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач у цих відносинах владних управлінських функцій не здійснює, а є органом, який виконує обов`язки щодо реєстрації місця проживання щодо власника майна.

Суд апеляційної інстанції врахував, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в справі № 380/18336/23 за позовом ОСОБА_1 до селищної ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 листопада 2023 року Релігійна громада через адвоката Дубініна Р. В. засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року, просила її скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

У матеріалах справи немає доказів доставки та отримання повісток в суді апеляційної інстанції.

Доводи інших учасників справи

У запереченнях на касаційну скаргу, поданих 31 січня 2024 року, ОСОБА_2 зазначає, що Релігійна громада не набула статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки ухвалою суду першої інстанції провадження було закрито.

Суди не залучали Релігійну громаду як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, тому суд апеляційної інстанції не був зобов`язаний повідомляти її про розгляд справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2024 року поновлено Релігійній громадістрок на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У березні та червні 2023 року електронна справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статей 128, 130 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (Trudov v. Russia, № 43330/09, § 24, 27, рішення від 13 грудня 2011 року).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частини третя - шоста, восьма статті 128 ЦПК України).

Верховний Суд зазначає, що повідомлення сторін про час та місце розгляду справи суд здійснює відповідно до статті 128 ЦПК України. Якщо в матеріалах справи немає доказів про повідомлення учасника справи про час та місце розгляду справи, то він не може вважатися повідомленим належним чином.

Згідно з частиною другою статті 130 ЦПК України розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).

Під час апеляційного розгляду справи ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи.

ЄСПЛ зауважував, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (справа «Заводнік проти Словенії», заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8).

Принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (справа «Кайя проти Австрії», заява № 54698/00, рішення від 08 червня 2006 року, пункт 28; справа «Надточій проти України», заява № 7460/03, рішення від 15 травня 2008 року, пункт 26; справа «Гурепка проти України (№ 2)», заява № 38789/04, рішення від 08 квітня 2010 року, пункт 23).

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що спір про зняття з реєстрації місця проживання в розглядуваній справі, може впливати на майнові права та інтереси залучених до розгляду справи третіх осіб та власника житлового будинка (квартири).

Позивач, вказавши Релігійну громаду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, погодилась з тим, що справа стосується інтересів Релігійної громади.

Верховний Суд також бере до уваги, що під час продовження розгляду в суді першої інстанції за заявою позивачів ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 26 лютого 2024 року Релігійну громаду залучено співвідповідачем.

Водночас у матеріалах справи немає доказів направлення Релігійній громаді та отримання нею судових повісток, а також використання апеляційним судом інших засобів зв`язку для інформування про розгляд справи дату, час і місце судового засідання, призначеного на 02 жовтня 2023 року.

Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України вказує на те, що правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Крим того, правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, провадження № 61-13667сво21).

Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції належно не виконав процесуальний обов`язок з інформування Релігійної громади про розгляд справи, процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи в суді апеляційної інстанції порушені через неналежне повідомлення про дату і час розгляду справи.

За встановлених обставин у цій справі, суду апеляційної інстанції необхідно вирішити питання про розгляд справи з належним повідомленням (викликом) учасників справи відповідно до вимог цивільного процесуального закону.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Релігійної громади Римсько-католицької церкви смт Великий Любінь Городоцького району Львівської області, подану адвокатом Дубініним Ростиславом Володимировичем, задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська