Рішення

від 25.09.2024 по справі 280/4013/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 вересня 2024 року (11:00)Справа № 280/4013/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Державної установи «Приморська виправна колонія (№145)» до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки), рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «Бердянська виправна колонія (№77)», правонаступником якої є Державна установа «Приморська виправна колонія (№145)» (далі - позивач) звернулась до суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2019 №№0009441306, 0009451306, 0009461306; вимог про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 №Ю-0009491306, від 10.05.2019 №Ю-0009501306; рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.05.2019 №№0009471306, 0009481306, від 10.05.2019 №0009511306.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Акту перевірки від 12.04.2019 встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із доходу у вигляді оплати праці засуджених, який підлягає нарахуванню та перерахуванню до бюджету, на суму 216 830,00 грн. Вказує, що відповідачем встановлено, що не нарахування єдиного внеску на доходи засуджених відбулось на підставі укладених між сторонами цивільно-правових договорів. Зазначає, що базою оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід засуджених осіб, які відбувають покарання, та залучаються до робіт, за які виплачується заробітна плата. Отже, базою для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску є суми виплат, отримані засудженими особами, як це передбачено, зокрема Кримінально-виконавчим кодексом України та Інструкцією про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 7 березня 2013 року №396/5, без застосування додаткової бази. Проте, Акт перевірки та його додатки не містять інформації щодо ПІБ засуджених, які виконували роботи чи надавали послуги за цивільно-правовими договорами, не містять інформацію про базу нарахування єдиного внеску, чи був нарахований єдиний внесок на суму виплат засудженим, чи була застосована додаткова база нарахування єдиного внеску у розмірі мінімальної заробітної плати, де та на яких строк їх було залучено до суспільно-корисної праці - виконання робіт. Також зазначає, що відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 № Ю-0009501306 на суму 99 344,96 грн. та рішення № 0009511306 від 10.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними органами доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску у розмірі 49672,48грн. З цього приводу позивач зауважує, що правомірність такого корегування (зменшення єдиного внеску на суми індексації грошового забезпечення та вихідної допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу) підтверджується наявними первинними документами позивача, а саме: особовими картками нарахування грошового забезпечення по кожному військовозобов`язаному працівнику. Відповідачем не було досліджено первинні документи - особові картки нарахування грошового забезпечення працівників, які надавались під час проведення планової перевірки. Позивачем на підставі особових карток нарахування грошового забезпечення військовозобов`язаним працівникам було відновлено Розрахункові відомості за період з січня 2009 року по грудень 2011 року. Зазначає, що відновлена накопичувальна відомість надлишково нарахованого та сплаченого ЄВ за період з 01.01.2009 по 31.12.2011 підтверджує правомірність здійсненого корегування та наявність первинних документів, що дозволяла в момент проведення планової виїзної перевірки здійснити перевірку такого корегування. Позивач у позові вказує, що до завдань та функцій виправної колонії не відносяться здійснення господарської діяльності з використанням праці фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або за цивільно-правовими договорами з виплатою їм основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальних та компенсаційних виплат. Суспільно корисна праця засуджених є частиною їх перевиховання, в процесі якої здійснюється їх виправлення, запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, а не є процесом внаслідок якою отримується прибуток від господарської діяльності. Також зазначає, що позивач не може вважатися роботодавцем у відношенні засуджених, а засуджені особи не є працівниками, оскільки установа не використовує їх працю для здійснення статутної діяльності, а лише залучає їх для до суспільно корисної праці: оплата праці засуджених не складається із основної та додаткової заробітної плати, заохочувальних та компенсаційних виплат. Отже, в якості роботодавця виправна колонія виступає виключно щодо персоналу виправної колонії - військовослужбовців та вільнонайманих працівників, та зобов`язана забезпечувати їх соціальний захист, у т.ч. щодо нарахування та сплати єдиного внеску. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.06.2021 у справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручити Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою суду від 15.04.2024 провадження у справі поновлено. Експертиза у справі не виконана з огляду на не виконання позивачем вимог ухвали суду від 01.06.2021 щодо здійснення оплати за проведення судово-економічної експертизи.

09.07.2024 представником позивач знову було надано клопотання про призначення експертизи, проти якої представником відповідача надані заперечення.

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника позивача щодо призначення експертизи та погоджується із доводами представника відповідача, викладених у заперечення (вх. №35641 від 31.07.2024).

Також суд зазначає, що у клопотанні про призначення експертизи представником позивача не зазначено про те, що позивач погоджується здійснити оплату за проведення експертизи.

Відтак, з огляду на те, що позивачем не виконані вимоги ухвали суду від 01.06.2021 щодо проведення оплати за експертизу, суд не вбачає підстав задовольняти таке клопотання та вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами.

У судове засідання 10.09.2024 представник позивача не прибув, надіслав клопотання про розгляд клопотання про призначення експертизи без його участі.

Представник відповідача 10.09.2024 надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

На підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 01.03.2019 №814 посадовими особами ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018. Перевірка проводилась у період з 18.03.2019 по 05.04.2019.

За наслідками проведеної перевірки складений Акт від 12.04.2019 №35/08-01-13-06/08563518 (далі - Акт).

Під час перевірки встановлено та у висновках Акту зафіксовані порушення позивачем вимог:

ч. 3 ст. 24 ЗКпП, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», а саме: не подання повідомлень про прийняття працівників на роботу та подання з порушенням встановленого терміну;

п. 176.2 «б» ст.176 Податкового Кодексу України, а саме: надання звітів за формою 1-ДФ за період І кв. 2016 року - IV кв. 2018 року не у повному обсязі;

пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 8785,66 грн.;

пп.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, а саме: не надано до перевірки документи щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, у зв`язку з чим провести документальну планову виїзну перевірку ДУ «Бердянська виправна колонія (№77)» з питань правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014 не вбачається можливим;

п.2 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: неналежне ведення документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок у період жовтень 2016 року - серпень 2018 року;

п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який підлягає нарахуванню/утриманню із грошового забезпечення атестованих працівників та перерахуванню до бюджету, на суму 99344,96 грн.;

п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із доходу у вигляді оплати праці засуджених, який підлягає нарахуванню та перерахуванню до бюджету, на суму 216830,0 грн.

На Акт перевірки позивачем надані заперечення від 25.04.2019 №10-2102, та листом від 08.05.2019 №26385/10/08-01-13-06-10 позивач повідомлений, що висновки акту перевірки є правомірними.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі встановлених порушень відповідачем щодо позивача винесені:

податкове повідомлення - рішення від 08.05.2019 №0009441306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п.

податкове повідомлення - рішення від 08.05.2019 №0009451306 про збільшення суми грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 878,57грн. з податків та зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п, пені;

податкове повідомлення рішення від 08.05.2019 №0009461306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн. за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції;

вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 №Ю-0009491306 про сплату недоїмки в сумі 216830,00 грн.;

рішення №0009471306 від 08.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними органами доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в розмірі 108415,00 грн.;

рішення №0009481306 від 08.05.2019 про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, в сумі 136,00 грн.;

вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ю-0009501306 про сплату недоїмки в сумі 99344,96 грн.;

рішення №0009511306 від 10.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними органами доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в розмірі 49672,48 грн.

Позивачем 24.05.2019 до ДФС України подавалась скарга на зазначені вище рішення, проте рішеннями від 01.07.2019 №3008/6/99-99-11-05-02-25 та від 29.07.2019 №36131/99-99-11-05-01-25 скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 08.05.2019 №№0009441306, 0009451306, 0009461306, вимогами про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 №Ю-0009491306, від 10.05.2019 №Ю-0009501306, рішеннями про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.05.2019 №№0009471306, 0009481306, від 10.05.2019 №0009511306, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Досліджуючи обставини справи, суд зазначає, що позивач відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", входить до структури Державної кримінально-виконавчої служби України та створена для забезпечення виконання її завдань.

Відповідно до частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі на підставі договору цивільно-правового характеру або трудового договору, який укладається між засудженим та фізичною особою - підприємцем або юридичною особою, для яких засуджені здійснюють виконання робіт чи надання послуг. Такі договори погоджуються адміністрацією колонії та повинні містити порядок їх виконання.

Адміністрація зобов`язана створювати умови для праці засуджених за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами.

Частиною першою статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Згідно з частиною першою статті 60-1 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до обмеження волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

За правилами частин першої, другої статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, засуджені до відбування покарання в місцях позбавлення волі, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими трудовими договорами, є застрахованими особами, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а суми виплат, отримані ними, є базою для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, як це передбачено, зокрема Кримінально-виконавчим кодексом України, зміни до якого внесено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» від 07.09.2016 №1492-VIII, який набрав чинності 08.10.2016.

Право на працю засуджених до позбавлення волі реалізується шляхом укладення строкового трудового договору.

При цьому, неукладення колонією відповідних трудових договорів із засудженими не скасовує його обов`язок сплачувати податки та збори, а також подавати звітність у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Згідно підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску, зокрема, зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, у тому числі здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць не пізніше 20 числі наступного місяця. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом є недоїмкою та стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Згідно із приписами п.3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що в спірній ситуації особи, засуджені до позбавлення волі, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія в цих трудових відносинах виступає роботодавцем, а відтак і податковим агентом, на якого покладається обов`язок з утримання та сплати сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску із заробітної плати таких осіб, при цьому, базою оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід засуджених осіб, які відбувають покарання, та залучаються до робіт, за які виплачується заробітна плата.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 580/908/19.

Також, як встановлено судом із матеріалів справи, позивачем у перевіряємому періоді було несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді оплати праці засуджених працівників, у розмірі 878,57 грн., що є порушенням пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Відповідно, з огляду на зазначене судом вище та з огляду на наявність у позивача обов`язку з утримання та сплати сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску із заробітної плати засуджених, у позивача наявний обов`язок сплати податку, у строку, встановлені пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Оскільки суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що позивачем у порушення п. 1, 2 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо не включення до Звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування заробітну плату засуджених, чим занижено базу нарахування єдиного внеску та відповідно занижено суму нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за перевіряємий період із заробітної плати засуджених.

Встановлене порушення також свідчить про неналежне ведення бухгалтерської документації у цій частині.

Відповідно до положень п. 5 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно-правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Відповідно до п. 176.2. «б» ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подасться лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п. 63.1 ст. 63 Податкового кодексу України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 63.6 ст. 63 Податкового кодексу України, облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Також, як встановлено судом, відповідач зазначає, що позивачем порушено приписи п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України в частині не надання до перевірки документи щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно із п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В той же час суд зауважує, що перевірка позивача проводилась у 2019 році, при цьому відповідач вимагав надання документів щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.

Відповідно до вимог п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

За приписами п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Таким чином, на думку суду, позивачем не порушено приписи п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, оскільки термін зберігання документів, які вимагав у позивача контролюючий орган сплинув.

Отже, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2019 №0009461306 є обґрунтованими.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державної установи «Приморська виправна колонія (№145)» (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Промислова, буд.1; код ЄДРПОУ 08563518) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, пр.Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146), Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу (недоїмки), рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.05.2019 0009461306.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь Державної установи «Приморська виправна колонія (№145)» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7,64 (сім гривень 64 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.09.2024.

Суддя Ю.В. Калашник