Рішення
від 25.09.2024 по справі 600/6517/23-а
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 р. м. Чернівці Справа №600/6517/23-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), третя особа окремий контрольно-пропускний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін ( АДРЕСА_2 ) (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 прикордонний загін Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (відповідач) з такими позовними вимогами:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 50000,00 грн додаткової винагороди відповідно до абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у складі органу військового управління (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснював оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) у період квітень-червень 2023 пропорційно до часу виконання таких бойових (спеціальних) завдань у складі органу військового управління;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» збільшену до 50000,00 грн додаткову винагороду за період виконання ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у складі органу військового управління (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснював оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) у період квітень-червень 2023 пропорційно до часу виконання таких бойових (спеціальних) завдань у складі органу військового управління та з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 у зв`язку із його звільненням із військової служби індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби в органах охорони державного кордону Державної прикордонної служби України за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення (базового місяця);

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо неперерахування (не нарахування) та недоплати (невиплати) ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а саме таких його видів як посадовий оклад та оклад за військовим званням без урахування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, а також інших видів грошового забезпечення, розмір яких мав обраховуватися залежно від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням:

надбавки за вислугу років;

надбавки за особливості проходження служби військовослужбовцями;

надбавки за службу в умовах режимних обмежень;

надбавки за кваліфікацію;

премію;

матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;

допомоги на оздоровлення;

грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки;

підйомної допомоги;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати (нарахувати) та доплатити (виплатити) ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а саме такі його види як посадовий оклад та оклад за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно (шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт), а також інші види грошового забезпечення, розмір яких мав обраховуватися залежно від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме:

надбавку за вислугу років;

надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцями;

надбавку за службу в умовах режимних обмежень;

надбавку за кваліфікацію;

премії;

матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;

допомогу на оздоровлення;

грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки;

підйомну допомогу;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у належному розмірі компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) донарахувати та доплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2023 розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2023 №24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» (зі змінами);

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування у складі грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач щодо не нарахування та невиплати збільшеної до 50000,00 грн додаткової винагороди відповідно до абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 вказував, що протягом періоду квітень-червень 2023 він виконував бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління (Оперативно-стратегічного угруповування військ «Одеса», яке здійснювало у вказаний період оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки).

Наведене у розумінні абз. 2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 надавало йому право на отримання збільшеної до 50000 грн додаткової винагороди за вказаний період пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань. Проте, не здійснивши відповідну виплату, відповідач, на думку позивача, допустив протиправну бездіяльність.

Щодо нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення, позивач вказував, що за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 йому була виплачена не у повному обсязі індексація грошового забезпечення, що пов`язано із неврахування органом охорони державного кордону змін до нормативно-правового регулювання питання індексації грошового забезпечення у вказаний період. Зазначав, що у вказаний період він проходив військову службу в Окремому контрольно-пропускному пункті «Київ». Наголошував на тому, що за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 для обрахунку індексації грошового забезпечення позивача як «базовий» місяць було визначено серпень 2015. Проте, з вказаним позивач не погоджується та вважає, що базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації його грошових доходів у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 мав бути січень 2008 року, а не серпень 2015 року.

Стосовно неперерахування (не нарахування) та недоплати (невиплати) при звільненні з військової служби грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 позивач зазначав, що у вказаний період проходив військову службу у наступних підрозділах Державної прикордонної служби України: з 01.01.2020 по 09.07.2021 - НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін ( АДРЕСА_2 ) (Військова частина НОМЕР_4 ); з 09.07.2021 по 02.09.2022 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_5 ); з 03.09.2022 по 28.03.2023 - НОМЕР_6 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ) (Військова частина НОМЕР_7 ); з 29.03.2023 по 19.05.2023 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ).

Вказував, що у період з 01.01.2020 по 19.05.2023 його посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням визначався шляхом множення тарифного коефіцієнта (відповідно до тарифного розряду) на прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2018 - тобто 1762,00 грн.

Зазначав, що на момент набрання чинності постановою №704 пункт 4 викладений у редакції згідно з пунктом 6 постанови №103 та визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Однак, з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний ріку тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.

Тому, позивач вважає, що у 2020-2023 роках посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням позивача, як військовослужбовця мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 01 січня 2018 року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови №704.

Щодо не нарахування та невиплати при звільненні з військової служби у належному розмірі компенсації за неотримане речове майно позивач зазначав, що згідно з довідкою №11 про вартість речового майна, що належить до видачі, йому нараховано та виплачено 38 003,06 грн компенсації за неотримане речове майно. Однак таке нарахування здійснено з врахуванням терміну пропорційного недоносу, що свідчить про незаконне зменшення відповідачем належної йому до виплати суми, шляхом врахування пропорції фактичної кількості місяців носіння речового майна.

Стосовно бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування у складі грошового забезпечення сум додаткової винагороди, позивач зазначав, що при виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі звільненням із військової служби за станом здоров`я, відповідач при розрахунку середнього грошового забезпечення не врахував додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, яка відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та мала постійний характер.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суд від 10.11.2023 клопотання позивача про витребування письмових доказів, - задоволено. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) наступні докази: інформацію та підтверджуючі документи про включення Оперативно-стратегічного угруповування військ Одеса до органів військового управління, які здійснювали протягом квітня-червня 2023 оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки); інформацію та підтверджуючі документи (копії витягів із бойових наказів (розпоряджень) та журналів бойових дій) про здійснення (виконання) ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_8 ) бойових (спеціальних) завдань у складі Військової частини НОМЕР_1 протягом періоду квітень-червень 2023 року.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому щодо не нарахування та невиплати позивачу у повному обсязі збільшеної до 50000,00 грн додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 за період квітень-червень 2023 вказував, що позивач не виконував бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки).

Зазначав, що у квітні, травні, червні та липні позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі до 30000 грн. за період проходження військової служби регіональному управлінні, який виконував бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (бойовими розпорядженнями) в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Окрім цього, вказував, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) є органом військового управління.

Щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу у зв`язку зі звільненням з військової служби індексації грошового забезпечення за період проходження ним військової служби в органах охорони державного кордону Державної прикордонної служби України за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення (базового місяця), відповідач наголошував на тому, що у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 позивач проходив військову службу в Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_2 ). 28.07.2023 йому була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, починаючи з січня 2016 року сума індексації не зменшується у разі збільшення будь-яких складових грошового забезпечення (премії, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію тощо). До січня 2016 року, у разі зростання грошового забезпечення (в тому числі за рахунок збільшення розміру надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікацію тощо) місяць, в якому відбулось підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не проводиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.». Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка до 1 січня 2016, а з 1 січня 2016 в розмірі 103 відсотка.

Стосовно неперерахування (не нарахування) та недоплати (невиплати) позивачу при звільненні з військової служби грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а саме таких його видів як посадовий оклад та оклад за військовим званням без урахування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 роки відповідно, вказував, що позивачу виплачено у повному розмірі належне йому грошове забезпечення за період проходження військової служби України в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Щодо виплаченого грошового забезпечення позивачу, за період проходження військової служби в Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (Військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 мобільному прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ) та НОМЕР_6 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_7 ), вказував, що інформація щодо виплаченого грошового забезпечення за попередні періоди проходження військової служби позивача до відповідача не надходила, єдиним документом який позивач пред`явив відповідачу є грошовий атестат №120.

Щодо ненарахування та невиплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у належному розмірі компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу, зазначав, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Вказував, що позивач за місцем військової служби, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із заявою (рапортом) про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не звертався.

Рапорт щодо отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, подано на ім`я начальника НОМЕР_9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частини НОМЕР_10 ).

Щодо здійснення перерахунку та доплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, вказував, що додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 не повинна враховуватись у складі розрахункової величини «місячного грошового забезпечення».

У додаткових письмових поясненнях, наданих позивачем, останній, серед іншого посилався на те, що відповідач є органом військового управління та просив задовольнити позовні вимоги.

Згідно додаткових пояснень, наданих відповідачем, останній вказував, що управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи. Таким чином Оперативне-стратегічне угруповування військ «Одеса» є тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи. Відповідач наголошував на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не є органом військового управління.

В подальшому позивачем надавались до суду письмові пояснення, в яких останній просив задовольнити позовні вимоги.

У письмових поясненнях наданих, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - окремий контрольно-пропускний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_2 ) щодо індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », вказано, що У період з січня 2016 року по лютий 2018 року, керуючись пунктом 10-2 Постанови, у разі переміщення військовослужбовця по службі на іншу посаду з вищим посадовим окладом обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем такого підвищення. Для військовослужбовців прийнятими на військову службу (з січня 2016 року по лютий 2018 року) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється з місяця прийняття їх на військову службу. До січня 2016 року, у разі зростання грошового забезпечення (в тому числі за рахунок збільшення розміру надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікацію тощо) місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Третя особа зазначала, що відповідачем були застосовані базові місяці для проведення виплати індексації у відповідності до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, тому сума нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, яка була виплачена позивачу за період з 2015 року по 2019 року є вірною.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін ( АДРЕСА_2 ) (військова частина НОМЕР_4 ) та ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 прикордонний загін Державної прикордонної служби України своїм правом на подання письмових пояснень по даній справі не надали.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.04.2023 №125-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення (а.с. 74).

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.07.2023 №221-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням із військової служби за станом здоров`я (а.с. 35).

При цьому, як зазначалось позивачем, в обґрунтування позовних вимог, відповідачем не забезпечено виплату йому всіх сум, що належать виплаті у день звільнення, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що позивач з 12.08.2000 по 06.07.2023 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України у складі різних прикордонних загонах та регіональних управлінь .

Спірним питаннями у даній справі є не здійснення ІНФОРМАЦІЯ_1 виплат всіх сум, що належать виплаті у день звільнення позивачу.

Так, стосовно позовних вимог позивача про нездійснення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення (базового місяця), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 1-4 ст. 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон №1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі Порядок №1078). Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з п. 1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до п. 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до даних Державної служби статистики України індекс споживчих цін (без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції) у 2015 році (грудень до грудня попереднього) становив 143,3 %; у 2016 році (грудень до грудня попереднього) становив 112,4 %; у 2017 році (грудень до грудня попереднього) становив 113,7 %; у 2018 році (грудень до грудня попереднього) становив 109,8 %.

Таким чином, судом встановлено, що у 2015-2018 роках грошове забезпечення позивача підлягало обов`язковій індексації відповідно до норм Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", оскільки величина індексу споживчих цін за цей період перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Судом враховується, що відповідно до ст. 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно - правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 825/1987/17 та від 05.02.2020 у справі № 825/565/17.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, у період з 09.07.2015 по 28.02.2018 позивач проходив військову службу в Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_1 ) (Військова частина НОМЕР_2 ).

З довідкирозрахунку суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_2 за період з 06.06.2015 по 27.08.2019 ОСОБА_1 вбачається, що за період з серпня 2015 по серпень 2019 для обрахунку індексації грошового забезпечення позивача як «базовий» місяць було визначено серпень 2015.

З аналізу положень Закону №2011-XII і Закону №1282-XII видно, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20.

Розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у згаданих справах №400/1118/21 і 420/3593/20 Верховний Суд вказав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Верховний Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою на основі аналізу наведених норм Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Правовідносини у наведених справах і справі, що розглядається є подібними, тому вказаний висновок є релевантним до цієї справи.

Згідно з п. 14 Порядку №1078, роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Міністерство соціальної політики України в листі від 28.04.2016 №201/10/1.37-16 надало роз`яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному: "Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.".

Як приклад в цьому листі зазначено: "Враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року".

Мінсоцполітики в листі від 23.06.2020 №76/0/214-20 надало роз`яснення: "Починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно із рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватись з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року."

Верховний Суд в постанові від 22.07.2020 в справі № 400/3017/19 (щодо періоду після 01.12.2015) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів від 09.12.2015 №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів наказано вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За своїм змістом і суттю вказана постанова Кабінету Міністрів України №1013 не є тим нормативно-правовим актом, який змінює посадові оклади відповідних осіб, тому реалізація положень цієї постанови Кабінету Міністрів України не впливає на визначення базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набрала чинності 01.01.2008, були встановлені підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені додатком №1 до цієї Постанови.

Наступна зміна розміру посадових окладів військовослужбовців відбулася у зв`язку із набранням чинності 01.03.2018 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, а також нові схеми тарифних розрядів та тарифних коефіцієнтів. Саме згідно з вказаною Постановою відбулося наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Отже, січень 2008 року та березень 2018 року є місяцями підвищення тарифних ставок (посадових окладів), а тому, відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, січень 2008 року є місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) з 01.12.2015 по 28.02.2018, а березень 2018 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців починаючи з 01 березня 2018 року.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №380/1513/20).

Відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період до 28 лютого 2018 року.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.10.2022 у справі №400/426/21.

З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд прийшов до висновку про необхідність визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, застосовуючи місяць обчислення індексу споживчих цін для проведення грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.

Щодо позовних вимог позивача про неперерахування (не нарахування) та недоплати (невиплати) ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а саме таких його видів як посадовий оклад та оклад за військовим званням без урахування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 роки відповідно, а також інших видів грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704.

Пункт 4 постанови №704, в редакції, чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 (набрала чинності 24.02.2018), якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, якою установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).

На момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно з пунктом 6 постанови №103.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

При цьому, пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII встановлена заборона використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення розміру посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Тобто, згідно із внесеними змінами розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення став розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018, який був сталою незмінною величиною. При цьому мінімальна заробітна плата для розрахунків розмірів цих окладів не застосовувалася взагалі.

Спірність питання у даній справі полягає у правомірності дій відповідача щодо обчислення та виплати позивачу у період з 01.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, премію; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; допомоги на оздоровлення; грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки; підйомної допомоги), при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, без урахування під час обчислення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Частиною 2 ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі встановлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 №2629-VIII було передбачено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.

Однак Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ, Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-ХІ, Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-IX, Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Закон України від 03.11.2022 №2710-ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, у 2020 - 2023 роках не містять.

Тобто, положення п. 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для обчислення розмірів посадових окладів, розрахованих відповідно до цієї постанови, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіряючи матеріали зазначеної справи, судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 в частині застосування норм права щодо розрахункової величини для визначення посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням згідно з Постановою №704.

Так Верховний Суд сформулював висновок, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік, у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів. При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 (за позовом військовослужбовця до військової частини у спорі щодо незастосування відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням відповідно до пункту 4 Постанови №704 розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (на 2020, 2021 рік)) дійшов таких же висновків.

Також у постанові від 15.03.2023 у справі №420/6572/22 Верховний Суд зазначив, що з 01.01.2020 розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704, є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, побудований головним чином - як випливає з їх змісту - на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704. Тобто, з 29.01.2020 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/6453/18) діє пункт 4 Постанова №704 щодо розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням в редакції, яка була чинна до набрання чинності Постановою №103.

При цьому встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що у спірному періоді з 01.01.2020 по 19.05.2023 позивачу грошове забезпечення виплачувалося з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які розраховані згідно з Постановою №704, виходячи з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018.

Однак, суд зазначає, що, з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду, посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням позивача як військовослужбовця, за період з 01.01.2020 по 19.05.2023 повинен визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 01.01.2018).

Відповідно до пункту 2 Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 розділу I Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за №854/32306 (далі - Інструкція №558), встановлено, що місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за наявності вислуги років на військовій службі виплачується надбавка за вислугу років у відсотках до посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням (пункт 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції №558).

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років (пункт 1 глави 2 розділу ІІІ Інструкції №558).

За змістом пункту 1 глави 14 розділу III цієї Інструкції начальники (командири) органів Держприкордонслужби мають право преміювати військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів з числа осіб, які не проходили до зарахування на навчання військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Отже, щомісячні додаткові види грошового забезпечення розраховуються від розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, розмір останніх впливає на правильність розрахунку місячного грошового забезпечення у цілому.

Порядок, умови та розміри виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення визначені у розділі IV Інструкції №558.

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу IV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу IV Інструкції №558 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Право на виплату грошової компенсації за невикористані дні відпустки визначене абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII та пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції №558, згідно якого грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Отже, виплата щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні відпустки безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач безпідставно здійснив обчислення та виплату грошового забезпечення позивача, застосовуючи механізм обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначений Постановою №704, з урахуванням розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2018, при цьому допускаючи помилкове тлумачення положень нормативно-правових актів у зв`язку з скасуванням у судовому порядку пункту 6 Постанови №103.

Суд зазначає, що неправильне обчислення з 29.01.2020 посадового окладу та окладу за військовим званням вплинув на розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших виплат, при нарахуванні яких враховується розмір посадового окладу та окладу за військовим званням

Відтак, суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій, тому, виходячи з наданих ч. 2 ст. 245 КАС України повноважень, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо неперерахування (не нарахування) та недоплати (невиплати) ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а саме таких його видів як посадовий оклад та оклад за військовим званням без урахування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно, а також інших видів грошового забезпечення, розмір яких мав обраховуватися залежно від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

З метою захисту порушених прав у спірних правовідносинах, підлягають до задоволення позовні вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати (нарахувати) та доплатити (виплатити) ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а саме такі його види, як посадовий оклад та оклад за військовим званням, з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно (шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт), а також інші види грошового забезпечення, розмір яких мав обраховуватися залежно від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Щодо позовної вимоги про ненарахування та невиплату при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у належному розмірі компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначаються Законом України від 12.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-ХІІ).

За змістом ст.2 цього Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом 2 п. 1 ст. 9-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби Безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної норми Закону №2011 Урядом було затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).

Відповідно до п.п. 2-3 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідно до п. 7 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

Таким чином, виплата грошової компенсації вартості неотриманого речового майна має на меті покрити фактичні (дійсні) витрати, які військовослужбовець поніс у зв`язку з придбанням предметів, речей для забезпечення потреб, пов`язаних з проходженням військової служби. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, тобто року, в якому здійснено таку виплату (року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.03.2020 по справі №815/5826/16, від 14.11.2018 по справі №809/1488/16, які в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки №11 про вартість речового майна, що належить до видачі, позивачу нараховано та виплачено 38003,06 грн компенсації за неотримане речове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незаконне зменшення відповідачем належної до виплати позивачу суми шляхом врахування пропорції фактичної кількості місяців носіння речового майна.

Судом встановлено, що нарахування компенсації за недоотримане речове майно здійснене відповідачем відповідно до цін на речове майно, які були встановлені в період набуття права на отримання відповідного майна, та із застосуванням пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу. Вартість одиниць речового майна не відповідає цінам, які визначені наявним у матеріалах справи наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2023 №24-АГ "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації" станом на 1 січня поточного року (тобто року виключення позивача зі списків особового складу й здійснення виплати компенсації).

Суд враховує, що Порядком №178 не передбачено, що при розрахунку суми грошової компенсації необхідно враховувати такі складові, як момент виникнення права на отримання майна, термін експлуатації, ціну на час набуття права, кількість предметів, належних до видачі, та термін, який минув з останнього моменту отримання предметів речового майна, натомість закріплено обов`язок повноважного органу нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно, виходячи із закупівельних цін, визначених на 1 січня поточного року.

Організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, курсантів вищих військових навчальних закладів, військовослужбовців, які були призвані на строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів (далі - військовослужбовці), ліцеїстів та працівників Держприкордонслужби в мирний час та особливий період визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2016 №1132.

Відповідно до пункту 10 розділу І Інструкції №1132, речове майно особистого користування військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається в їхню власність. За неотримане згідно із встановленими нормами речового забезпечення речове майно їм виплачується грошова компенсація у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Нарахування грошової компенсації військовослужбовцям під час їхнього звільнення з військової служби в запас, відставку або загибелі (смерті), за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно здійснюється пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

За бажанням військовослужбовця йому видаються предмети форменого одягу на суму грошової компенсації.

Отже, суд зазначає, що при нарахуванні та виплаті грошової компенсації вартості за неотримане речове майно слід керуватися актом вищої юридичної сили, яким є Порядок №178, тоді як норми Інструкції №1132 підлягають використанню лише в частинах, які не суперечать такому акту.

Як вказано Верховним Судом у постанові від 25.02.2021 по справі №380/2458/20, положення пункту 10 розділу І Інструкції №1132 не суперечать Порядку №178. Вказаним пунктом Інструкції №1132 передбачено порядок визначення строку носіння відповідного речового майна, а не порядок нарахування розміру спірної компенсації.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних, в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що відповідачем було порушено право позивача на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року, в якому проведено виплату, а саме на 01.01.2023.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що нарахування відповідачем грошової компенсації позивачу за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу позивача, та незастосування при розрахунку грошової компенсації закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023 за цінами, визначеними наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2023 №24-АГ "Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації", є протиправним.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у належному розмірі компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) донарахувати та доплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01 січня 2023 року розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2023 №24-АГ «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації» (зі змінами).

Щодо позовної вимоги про здійснення перерахунку та доплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з включенням до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.07.2023 №221-ОС «Про особовий склад» позивача виключено зі списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням із військової служби за станом здоров`я, відповідно до пп. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Даним наказом відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 (двадцять шість) повних календарних років служби.

З доданої до позовної заяви архівної відомості за період з січня 2023 по вересень 2023 вбачається, що позивачу було нараховано 663877,50 грн одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позивач не заперечує факту нарахування йому одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 663877,50 грн, при цьому, зазначає, що таку виплату здійснено без включення до складу місячного грошового забезпечення для її нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ» (далі-Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок №393) установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Згідно з положеннями пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №558 від 25.06.2018 (далі Інструкція №558) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

Відповідно до п. 2 Інструкція №558 грошове забезпечення складається із посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

На виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64 та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Суд зазначає, що п.1 Постанови №168 чітко та однозначно передбачає, що додаткова винагорода в розмірі до 30000 або до 100000 гривень є каузальною, оскільки установлюється на період дії воєнного стану, а тому не є щомісячною чи такою, що виплачується раз на місяць, в розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб. Звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Тобто, з аналізу вказаних вище норм вбачається, що до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.

Тому, вирішуючи питання про те, чи є передбачена Постановою №168 додаткова винагорода винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, необхідно виходити з того, що вказана додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто має тимчасовий характер, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників) в сумі до 30000,00 грн чи 100000,00 грн.

На даний час жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку про те, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд наголошує на тому, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, включаються винагороди, які мають постійний характер.

В свою чергу, суд зазначає, що додаткова винагорода, визначена постановою №168 має тимчасовий характер, оскільки виплачується лише у період дії воєнного стану, тому відсутні правові підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна обраховуватися одноразова грошова допомога при звільненні позивача з військової служби, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу в період проходження військової служби відповідно до Постанови №168.

Оскільки до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби, включаються винагороди, які мають постійний характер, а додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 має тимчасовий характер (виплачується лише у період дії воєнного стану), то суд зазначає, що відсутні правові підстави для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні позивача з військової служби, додаткової винагороди.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку про те, що наявні підстави для відмови у задоволенні в даній частині позовних вимог.

Щодо позовних вимог про не нарахування та невиплату позивачу у повному обсязі збільшеної до 50000,00 грн додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період квітень-червень 2023, суд зазначає наступне.

Абзац другий пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (у редакції, що застосовується з 01.02.2023), що особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.

Пунктом 2-1 вказаної постанови установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

На виконання вказаної постанови, Міністерство внутрішніх справ України прийняло наказ від 26.01.2023 № 36, яким затвердило Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України.

Відповідно до підпункту 2 пункту вказаного наказу, на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі, збільшеному до 50000 гривень, у порядку, визначеному абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки).

Позивач посилаючись на виконання протягом періоду з квітня по червень 2023 року бойових (спеціальних) завдань у складі органу військового управління (Оперативно-стратегічного угруповування військ «Одеса», яке здійснювало у вказаний період оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), вказував, що наділений правом на отримання збільшеної до 50000,00 грн додаткової винагороди за вказаний період пропорційно до часу виконання бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як зазначалось ще на виконання указів Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 видав постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 цієї постанови, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 №43 встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.

Порядок № 260 доповнено розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану» згідно з наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01 лютого 2023 року.

Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.

За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

- 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах), зокрема на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

- 50000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 5 розділу XXXIV Порядку №260).

Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 6 розділу XXXIV Порядку №260).

Керівниками пунктів управління, управлінь (штабів) угруповань військ (сил), командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил) (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку №260).

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260).

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Проте, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно матеріалів справи, судом встановлено, що Південне регіональне управління входило до складу ОСУВ «Одеса», для виконання бойових завдань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про виплату додаткової винагороди у травні 2023» від 08.05.2023 №222-АГ позивачу за виконання бойових завдань у складі ОСУВ «Одеса» в межах визначеної операційної зони згідно з бойовими розпорядженнями органів військового управління виплачено додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з 26.04.2023 по 30.04.2023.

Додатком 1 до зазначеного витягу з наказу визначено період виконання позивачем обов`язків військової служби з 26.04.2023 по 30.04.2023.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про виплату додаткової винагороди за травень 2023» від 08.06.2023 №280-АГ позивачу за виконання бойових завдань у складі ОСУВ «Одеса» в межах визначеної операційної зони згідно з бойовими розпорядженнями органів військового управління виплачено додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з 01.05.2023 по 31.05.2023.

Згідно Додатку 1 до витягу з наказу позивач виконував обов`язків військової служби у період з 27.05.2023 по 31.05.2023.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про виплату додаткової винагороди у липні 2023» від 10.07.2023 №344-АГ позивачу за виконання бойових завдань у складі ОСУВ «Одеса» в межах визначеної операційної зони згідно з бойовими розпорядженнями органів військового управління виплачено додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 07.07.2023.

Згідно Додатку 1 до витягу з наказу позивач виконував обов`язків військової служби у період з 01.06.2023 по 30.06.2023.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про виплату додаткової винагороди у серпні 2023» від 08.08.2023 №387-АГ позивачу за виконання бойових завдань у складі ОСУВ «Одеса» в межах визначеної операційної зони згідно з бойовими розпорядженнями органів військового управління виплачено додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з 01.07.2023 по 31.07.2023.

Згідно Додатку 1 до витягу з наказу позивач виконував обов`язків військової служби у період з 01.07.2023 по 05.07.2023.

Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.10.2023 №25/К-2223-229 позивач у період з 26.04.2023 по 30.04.2023 та з 28.05.2023 по 30.06.2023 виконував бойові (спеціальні) завдання.

З огляду на дослідженні, в ході судового розгляду справи матеріали, суд не заперечує перебування позивача складі сил і засобів оперативно-стратегічного угруповування військ «Одеса», де він брав участь у виконанні бойових завдань, за які останньому виплачено додаткову винагороду в розмірі до 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, що підтверджується матеріалам справи.

Однак, зазначений лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.10.2023 №25/К-2223-229 не може свідчити про виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Суд наголошує, що безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Однак, до матеріалів справи, позивачем не надано бойових наказів, рапортів командувача оперативно-стратегічного угруповування військ «Одеса» на виконання бойових (спеціальних) завдань, а також журналів бойових дій, які б підтверджували участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Відтак, узагальнюючи встановлені обставини та надану їм оцінку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для виплати позивачу збільшеної до 50000,00 грн додаткової винагороди.

З огляду на зазначене відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи наведене вище, зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідачем надано суду належні і допустимі у розумінні ст.ст. 73-74 КАС України докази, які підтверджують правомірність оскаржуваного позивачем рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що відповідно підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання про розподіл судового збору відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), третя особа окремий контрольно-пропускний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) (військова частина НОМЕР_2 ), НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін ( АДРЕСА_2 ) (військова частина НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 прикордонний загін Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, застосовуючи місяць обчислення індексу споживчих цін для проведення грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.

4. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо неперерахування (не нарахування) та недоплати (невиплати) ОСОБА_1 при звільненні з військової служби грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а саме таких його видів як посадовий оклад та оклад за військовим званням без урахування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно, а також інших видів грошового забезпечення, розмір яких мав обраховуватися залежно від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати (нарахувати) та доплатити (виплатити) ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.05.2023, а саме такі його види як посадовий оклад та оклад за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та на 01.01.2023 відповідно (шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт), а також інші види грошового забезпечення, розмір яких мав обраховуватися залежно від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

6. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати при звільненні з військової служби ОСОБА_1 у належному розмірі компенсації за не отримане речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби.

7. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) донарахувати та доплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за все належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01 січня 2023 року розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.01.2023 №24-АГ Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації (зі змінами).

8. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 );

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - окремий контрольно-пропускний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 (м. Бориспіль) (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_12 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - НОМЕР_3 мобільний прикордонний загін ( АДРЕСА_2 ) (військова частина НОМЕР_4 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_13 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_14 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - НОМЕР_6 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_15 ).

Суддя В.О. Григораш

СудЧернівецький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення25.09.2024
Оприлюднено27.09.2024
Номер документу121872641
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них

Судовий реєстр по справі —600/6517/23-а

Ухвала від 19.11.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Сторчак В. Ю.

Ухвала від 24.10.2024

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Сторчак В. Ю.

Рішення від 25.09.2024

Адміністративне

Чернівецький окружний адміністративний суд

Григораш Віталій Олександрович

Ухвала від 10.11.2023

Адміністративне

Чернівецький окружний адміністративний суд

Григораш Віталій Олександрович

Ухвала від 09.10.2023

Адміністративне

Чернівецький окружний адміністративний суд

Григораш Віталій Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні