Постанова

від 24.09.2024 по справі 160/4581/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4581/24Суддя І інстанції Дєєв М.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «Ф» № 993428-1319-0464 від 06.06.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання орендної плати з фізичних осіб в розмірі 30 990 (тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 44 копійки за податковий період 2018 рік;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «Ф» № 225715-5353-0464 від 26.04.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання орендної плати з фізичних осіб в розмірі 30 990 (тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 44 копійки за податковий період 2019 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем протиправно винесені оскарженні податкові повідомлення-рішення про стягнення з ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання орендної плати з фізичних осіб в розмірі по 30 990 (тридцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 44 копійки за податкові періоди 2018-2019 роки, оскільки у позивача було відсутнє право власності на нерухоме майно та вона не користувався земельною ділянкою, як орендар, також вказано, що позивач як пенсіонер звільнена від сплати орендної плати. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує що оскільки ТОВ «Тернолюкс» 29 березня 2018 року набуло право власності на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться на земельній ділянці, що перебувала у користуванні позивача, тому до Товариства перейшов обов`язок сплачувати орендну плату за землю , на якій розташоване нерухоме майно.

У письмових відзивах на апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та Дніпровська міська рада просять відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24.09.2003 року між ОСОБА_1 (Орендар) та Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) укладено Договір оренди земельної ділянки відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,029 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для фактичного розміщення торговельного павільйону.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкові повідомлення - рішення форми «Ф» № 993428-1319-0464 від 06.06.2018 року про нарахування суми податкового зобов`язання орендної плати з фізичних осіб в розмірі 30 990 гривень 44 копійки за податковий період 2018 рік та № 225715-5353-0464 від 26.04.2019 року про нарахування суми податкового зобов`язання орендної плати з фізичних осіб в розмірі 30 990 гривень 44 копійки за податковий період 2019 рік.

З матеріалів справи вбачається, що 24.09.2003 року між ОСОБА_1 (Орендар) та Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) укладено Договір оренди земельної ділянки відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,029 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для фактичного розміщення торговельного павільйону.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 Закону Законом України «Про оренду землі» (далі Закон № 161).

Відповідно до п.3.1-3.4 Договору оренди земельної ділянки від 24.09.2003 року сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 19 853,92 грн.

29 березня 2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернолюкс» (ЄДРПОУ 41967005) було укладено договір дарування нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Людмилою Григорівною, зареєстрований в реєстрі за №1188 (копія додається).

Згідно п.1 вказаного договору, Дарувальник безоплатно передає, Обдарований приймає в дар об`єкт нерухомого майна, який значиться згідно правовстановлюючого документу як - будівля кафе, (з усіма її приналежностями, у тому числі інженерними мережами та комунікаціями), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка розташована на земельній ділянці, Площею - 0,0290 га, кадастровий номер - 1210100000:04:008:0017.

Позивачем надано до суду заяву від 05 квітня 2018 року відповідно до якої ОСОБА_1 повідомила Голову Дніпровської міської ради, що у зв`язку із посвідченням Договору дарування нерухомого майна 29 березня 2018 року, вона добровільно відмовляється від права користування та права оренди земельної ділянки площею 0,0290 га, кадастровий номер 1210100000:04:008:0017, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, проспект Слобожанський, 14а, яка виділялася їй у користування згідно Договору оренди земельної ділянки та просила скасувати та вилучити запис про оренду вказаної земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача щодо розірвання вказаного договору не є належним доказом - саме прийняття відповідного рішення та не підтверджує факт такого розірвання. Жодного доказу того, що вказаний договір оренди земельної ділянки від 24.09.2003 року був розірваний між позивачем та Дніпровською міською радою до суду не надано. Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що станом на винесення спірних податкових повідомлень-рішень договір оренди був дійсний та в спростування цього факту позивачем не надано жодних належних доказів, у зв`язку з чим суд погоджується з Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, що позивач повинна була сплачувати орендну плату за земельну ділянку відповідно до умов договору оренди земельної ділянки до моменту розірвання або закінчення строку дії такого договору.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено пунктом 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (пункт 287.7 статті 287 ПК України).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються, зокрема статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України. При цьому, розглядаючи справу по суті, суд має керуватись положеннями законодавства, діючого станом на день відчуження нерухомого майна.

Станом на 29 березня 2018 року - момент відчуження позивачем належного йому нерухомого майна, розташованого на орендованій за договором оренди земельній ділянці, правовий режим використання земельної ділянки під нерухомістю був прямо врегульований статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року N 1702-VI, який чинний з 10 грудня 2009 року).

Частиною 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент відчуження об`єкту нерухомості, було передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічні приписи містила і стаття 377 Цивільного кодексу України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю» від 5 листопада 2009 року N 1702-VI внесено ряд уточнюючих змін, зокрема до Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», якими вдосконалено регулювання порядку переходу права користування земельною ділянкою у разі переходу до іншої особи права власності на розташоване на ній нерухоме майно.

Відповідно до пункту «е» статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з статтею 31 Закону України «Про оренду землі», договір землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншою особою.

Окрім цього, частиною першою статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Крім того, Законом України від 5 листопада 2009 року N 1702-VI статтю 7 Закону України «Про оренду землі» доповнено частиною третьою, за якою до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Таким чином, законодавство, чинне на момент відчуження позивачем нерухомого майна, вже містило положення про автоматичний перехід до нового власника нерухомості права користування земельною ділянкою під цим майном.

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості позивач не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Правовідносини між попереднім власником нерухомого майна та орендодавцем є припиненими з дати відчуження об`єкту нерухомості у зв`язку із фактом відчуження майна.

У разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі.

З огляду на викладене, правовідносини за договором оренди землі від 24.09.2003 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою є припиненими в силу закону - у зв`язку із відчуженням об`єкту нерухомості, що на ній розташований, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернолюкс».

Отже договір договору оренди для ОСОБА_1 є припиненим в силу закону.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 квітня 2019 року (справа №807/292/18), від 02 липня 2019 року (справа №819/1365/17), від 23 червня 2020 року (справа №817/492/17) та від 28 грудня 2021 року (справа №803/846/17), від 19 січня 2023 року (справа №803/806/17) та від 17 лютого 2023 року (справа № 420/23645/21).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір сплачений у розмірі 2785,76 грн.

Керуючись п.2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 993428-1319-0464 від 06.06.2018 року винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 225715-5353-0464 від 26.04.2019 року винесене Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2785,76 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять грн. 76 коп.)

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 24 вересня 2024 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова