Постанова

від 24.09.2024 по справі 420/13814/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13814/24

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д.

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання Вовненко А.В.

представника апелянта - ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» - адвоката Калітенка С.А.

представника 3-ї особи компанії GEMINI HOLDINGS LIMITED (Джемені Холдінгс Лімітед) адвоката Заржицької В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЛАРУС ШИППІНГ» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі за позовом Приватного підприємства «ЛАРУС ШИППІНГ» до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, за участю третіх осіб: GEMINI HOLDINGS LIMITED (Джемені Холдінгс Лімітед), TINKA SHIPPING S.A., про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника від 03.04.2024 ВП №74624527, зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна морського судна, яке належить на праві власності ПП «ЛАРУС ШИППІНГ», шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав

В С Т А Н О В И В:

03.05.2024 позивач приватне підприємство «ЛАРУС ШИППІНГ», звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (т. 1 а.с. 237-241), просив суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 03.04.2024 року ВП №74624527 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В.;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна морського судна «TINKA», IMO №9189706 (попередня назва «MAMBA В», теперішня назва «MYSTIC MARINER»), яке належить на праві власності юридичній особі ПП «ЛАРУС ШИППІНГ», шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню з підстав винесення її відповідачем у порушення вимог ч. 2. ст. 13, п. 1 ч. 2 ст. 18 та ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у зведеному виконавчому проваджені АСВП № 74625622, до складу якого входить виконавче провадження АСВП №74624527, відповідач прийняв рішення про обтяження рухомого майна - морського судна «TINKA», IMO №9189706 (попередня назва «MAMBA В») без його розшуку та навіть перевірки його належності на праві власності іноземній компанії TINKA SHIPPING S.A. (боржник у виконавчому провадженні), про що було зазначено у позовній заяві.

Також позивач вказував, що він на підставі свідоцтва №24/REG/1301470/1422/RP від 27.02.2024 року, виданого Морською адміністрацією Союзу Коморських Островів, є власником морського суховантажного судна MYSTIC MARINER, ІМО №9189706, рік побудови 1998, валовий тоннаж 4947 мт, нетто-тоннаж 2774 мт, довжина 93,80 м, ширина 19.50м. Дане морське судно на теперішній час перебуває в акваторії морського порту Рені, Україна. При цьому позивач зазначив, що у суднових реєстрах різних країн можливе зазначення попередніх зареєстрованих назв судна: «MAMBA B» під прапором Республіки Панама або «TINKA» під прапором Республіки Молдова.

Позивачу на підставі витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про реєстрацію №90305472 від 15.04.2024 року стало відомо, що 03.04.2024 року, на підставі постанови приватного виконавця Мельниченко А.В. про арешт майна боржника №74624527 від 03.04.2024 року, до вищевказаного реєстру внесені відомості за №31257649 про обтяження морського судна «TINKA» з реєстраційним номером ІМО №9189706, яке належить іноземній компанії TINKA SHIPPING S.A. (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Marshall Islands MH 96960), з забороною його відчуження.

Позивач звертав увагу на те, що зі змісту листа відповідача №6472 від 26.04.2024 року вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. не здійснювались заходи щодо пошуку майна боржника, у т.ч. не запитувалася у боржника інформація (декларація) про доходи та майно, а одразу ж було прийнято рішення про обтяження (арешт) рухомого майна морського судна «TINKA», IMO №9189706 (попередня назва «MAMBA В»), ґрунтуючись виключно на інформації викладеній в ухвалі Київського апеляційного суду у справі № 824/113/22 від 10.01.2023 року.

При цьому сама по собі ухвала Київського апеляційного суду у справі № 824/113/22 від 10.01.2023 року не є підтвердженням наявності у боржника іноземній компанії TINKA SHIPPING S.A. права власності на морське судно «TINKA», IMO №9189706 (попередня назва «MAMBA В»), оскільки вказана ухвала стосувалась тільки визнання і надання дозволу на виконання остаточного Арбітражного рішення одноособового арбітра Лондонської асоціації морських арбітрів Елізабет Берч від 11 липня 2022 року в справі за позовом GEMINI HOLDINGS LIMITED (Джеміні Холдінгс Лімітед) до TINKA SHIPPING S.A. (Тінка Шиппінг С.А.), DEVMEER DENIZCILIK VEREKLAMCILIK TICARET LIMITED SIRKETI (Девмір Денізцілік Ве Рекламцілік Тікарет Лімітед Сіркеті) про порушення Меморандуму про угоду щодо продажу судна «TINKA», попередня назва «МАМВА В», та/або повернення сплаченого депозиту Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.05.2024 5 (Додаток 9). Тобто, Відповідач в порушення ч. 2. ст.13, п.1 ч.2 ст. 18, ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв рішення про обтяження рухомого майна морського судна «TINKA», IMO №9189706 (попередня назва «MAMBA В») без його розшуку і навіть не перевіривши чи належить воно на праві власності боржнику.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо юрисдикції, позивач вказував, що приватний виконавець, здійснюючи виконавчі дії та виконуючи делеговані державою повноваження, виступає як суб`єкт владних повноважень. Оскільки ГПК України та ЦПК України не врегульовано порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративного суду. Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 року по справі № 917/2267/14.

Вказуючи на порушення своїх прав, позивач посилався на те що наявність обтяження (арешту) на рухоме майно, яке належить ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» на праві приватної власності - морське суховантажне судно «MYSTIC MARINER» з реєстраційним номером ІМО №9189706, рік побудови 1998, валовий тоннаж 4947 мт, нетто-тоннаж 2774 мт, довжина 93,80 м, ширина 19.50 м. (попередня назва «TINKA», «MAMBA В»), застосованого Відповідачем, порушує права Позивача закріплені ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 321 ЦК України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року закрито провадження по справі №420/13814/24 за позовом приватного підприємства «ЛАРУС ШИППІНГ».

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, приватне підприємство «ЛАРУС ШИППІНГ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

При цьому апелянт посилається на те що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 520/4702/2020, (адміністративне провадження № К/9901/32486/20 (ЄДРСРУ № 99521698)) дійшов до висновку, що після надходження на виконання рішення суду приватний виконавець починає діяти як публічна посадова особа органу державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення. Відповідно до положень частини другої ст. 19 Конституції України, частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, повинен вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, але водночас зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси інших осіб. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі №520/7497/2020. Таким чином, приватний виконавець, здійснюючи виконавчі дії та виконуючи делеговані державою повноваження, виступає як суб`єкт владних повноважень.

Також апелянт вказує, що Верховний Суд України у постановах від 24.02.2016 року у справі № 6-3077цс15, від 11.11.2015 року у справі № 6-2187цс15 висловив правовий висновок, згідно якого, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Вказані правові висновки апелянта узгоджуються з правовою позицією яка викладена в постановах Великої Палати Верховного суду від 05.06.2019 року в справі № 917/2267/14, від 27.03.2019 року в справі № 823/359/18, від 30.05.2018 року в справі № 815/2255/16, від 13.05.2020 року у справі № 320/6459/19, від 03.07. 2019 року в справі № 826/14603/17 та у постанові Верховного суду № 320/6459/19 від 20.05.2020 року.

Окрім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов до висновку, що ст. 59 «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи та реалізації вказаного арештованого майна (постанова від 20.01.2021 року у справі №818/337/17). Тобто, Верховний Суд дійшов до висновку, що у разі виникнення зазначеної спірної ситуації коли спірне арештоване майно реалізується на електронних торгах або за фіксованою ціною, то належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

Апелянт звертає увагу на те, що він у своїх додаткових письмових поясненнях до суду першої інстанції наполягав на тому, що:

по-перше, предметом розгляду даної справи є, не вимоги позивача про зобов`язання відповідача скасувати арешт, а визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника від 03.04.2024 року ВП №74624527 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. та вчинити певні дії, оскільки оскаржувана постанова прийнята приватним виконавцем помилково та у порушення вимог ч. 2. ст. 13, п. 1 ч. 2 ст. 18 та ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»;

по-друге, за унормуванням пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно- правовий. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

В свою чергу, ознаки підвідомчості спору зокрема господарському суду, узагальнені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Так, спір вважається приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Апелянт вказує, що ураховуючи ознаки підвідомчості спору господарському суду, узагальнені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, Велика Палата Верховного Суду акцентує увагу на тому, що за загальним правилом спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

В свою чергу апелянт з врахуванням вищевикладеної правової позиції, у т.ч. викладеної у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №818/337/17 наголошує на тому, що між ним та відповідачем і третіми особами у даній справі відсутні приватно-правові відносини оскільки відсутній спір про право власність або майнові права.

З огляду на викладене, апелянт наголошує на тому, дана справа підсудна Одеському окружному адміністративному суду, оскільки:

- судовий розгляд цього спору апелянт ініціював у сфері публічно-правових відносин, а не у зв`язку з потребою відстоювання своїх господарських, майнових чи інших приватних прав у відносинах з третіми особами чи відповідачем.

- спір що виник є публічно-правовим який стосується індивідуального акту суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, апелянт вважає, що скасування постанови приватного виконавця та зобов`язання вчинити певні дії є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у межах спірних правовідносин. Вказаний висновок, на думку апелянта відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 26.08.2021 року у справі № 380/6503/20.

Отже, на думку апелянта, обставинами, які потребували від суду першої інстанції з`ясуванню у справі №420/13814/24, було те, чи законна та правомірна постанова про арешт майна боржника від 03.04.2024 року ВП №74624527 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни.

Вказане, як вважає апелянт, виключає необхідність встановлення певних юридичних фактів, про які зазначено судом першої інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні, натомість спонукає суд до перевірки процедури прийняття приватним виконавцем оскаржуваного індивідуального акту, що судом зроблено не було.

Окрім того, на думку апелянта, судом першої інстанції також було порушено норми ст.ст. 90-91 КАС України, оскільки суд замість надання оцінки доказам, які були подані разом із адміністративним позовом, дійшов до висновку, що йому необхідно встановлювати якісь юридичні факти, які в свою чергу не підлягають встановленню в порядку адміністративного судочинства. Вказаний хибний висновок суду, також було покладено у в основу оскаржуваної ухвали, що стало підставою для прийняття рішення про закриття провадження у справі за непідсудністю.

Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції дійшовши висновку, що між сторонами справи №420/13814/24 існує приватно-правовий спір, також всупереч вимогам ч. 1 ст. 239 КАС України, не роз`яснив і не зазначив в оскаржуваній ухвалі, до юрисдикції якого суду, на думку суду першої інстанції, ним віднесено розгляд даної справи.

Апелянт вважає, що системний аналіз положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також зазначені у даній апеляційні скарзі обставини, свідчать, що постановлена передчасно та без урахування норм процесуального права оскаржувана ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 року зумовила утворення перешкод ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Третя особа - GEMINI HOLDINGS LIMITED надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Так GEMINI HOLDINGS LIMITED обґрунтовує свій відзив на апеляційну скаргу тим, що апелянт в обґрунтування позовних вимог (скасування постанови про арешт майна боржника) позивач посилався на порушення своїх прав рішеннями та діями приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анною Володимирівною, зокрема зазначав таке: «Наявність обтяження (арешту) на рухоме майно, яке належить ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» на праві приватної власності - морське суховантажне судно MYSTIC MARINER з реєстраційним номером IMO № 9189706, рік побудови 1998, валовий тоннаж 4947 мт, нетто-тоннаж 2774 мт, довжина 93,80 м, ширина 19.50 м. (попередня назва TINKA, МАМВА В), застосованого Відповідачем, порушує права Позивача закріплені ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 321 ЦК України».

Тобто апелянт стверджує, що саме ПП «ЛАРУС ШИППІНГ», а не Боржник у виконавчому провадження № 74624527 TINKA SHIPPING S.A. (ТІНКА ШИППІНГ С.А.), є власником морського судна «TINKA», IMO №9189706 (попередня назва «МАМВА В»), в якості доказу подає копію Тимчасового свідоцтва про реєстрацію судна «MYSTIC MARINER» в судновому реєстрі Союзу Коморських островів, яке серед іншого не є належним доказом з огляду на приписи ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 № 2933- III від 10.01.2002.

Компанія GEMINI HOLDINGS LIMITED зазначає, що згідно веб-сайту Гаазької конференції з міжнародного приватного права (hcch.net) Союз Коморських островів не приєднався до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Таким чином, документи що видані уповноваженими органами Союзу Коморських островів визнаються дійсними в Україні виключно в разі їх консульської легалізації. Отже, подане разом із позовною заявою Тимчасове свідоцтво про реєстрацію судна MYSTIC MARINER в судновому реєстрі Коморських островів не легалізовано належним чином, а отже є недопустимим доказом.

Таким чином, на думку компанії GEMINI HOLDINGS LIMITED, апелянт не довів, що оскаржувана постанова про арешт майна боржника ВП №74624527 від 03.04.2024, винесена приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анною Володимирівною, якою було накладено арешт на майно, яке належить Боржнику компанії TINKA SHIPPING S.A. (ТІНКА ШИППІНГ С.А.), а саме: морське судно TINKA, IMO №9189706 (попередня назва МАМВА В), порушила права ПП «ЛАРУС ШИППІНГ», адже в матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують правовий зв`язок апелянта із даним судном.

За наведених обставин, компанія GEMINI HOLDINGS LIMITED вважає, що оскаржуваною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №420/13814/24 було правильно визначено спір, що розглядається, як приватноправовий, оскільки для правильного вирішення спору, суд повинен перевірити та встановити або спростувати факт наявності у позивача ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» права власності на судно MYSTIC MARINER, IMO № 9189706, що свідчить про приватно-правову природу спору та унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Компанія GEMINI HOLDINGS LIMITED вважає безпідставними посилання апелянта на те, що предметом розгляду даної справи є, не вимоги позивача про зобов`язання відповідача скасувати арешт, а визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника від 03.04.2024 року ВП №74624527 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. та вчинити певні дії, оскільки оскаржувана постанова прийнята приватним виконавцем помилково та у порушення вимог ч. 2. ст. 13, п. 1 ч. 2 ст. 18 та ч. 7 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження, крім того, Позивач не погодився, з тим, що даний спір є приватноправовим та вважає його таким, що є підсудним Одеському окружному адміністративному суду. У справі, що розглядається очевидно, що суть права та/або інтересу, за захистом якого звернувся Позивач це захист права власності на морське судно TINKA, IMO №9189706 (попередня назва МАМВА В), яке, на його думку, належить ПП ЛАРУС ШИППІНГ.

При цьому компанія GEMINI HOLDINGS LIMITED вказує, що заявлені вимоги націлені саме на скасування арешту, причому шляхом уникнення правового механізму, який безпосередньо передбачений для такого характеру спірних правовідносин, зокрема, ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження, якою встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Також компанія GEMINI HOLDINGS LIMITED навела низку судових рішень Верховного Суду, у подібних правовідносинах, які підтверджують твердження компанії GEMINI HOLDINGS LIMITED та правомірність закриття провадження у справі №420/13814/24 Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2024, зокрема постанова ВС від 04.12.2019 у справі №810/497/18, постанова ВП ВС № 810/497/18 від 04.12.2019, № 826/12775/15 від 11.12.2019.

Стосовно посилання апелянта на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного від 20.01.2021 року у справі №818/337/17, компанія GEMINI HOLDINGS LIMITED зазначає, що з тексту даної постанови апелянт намагається зробити висновок, що положення ч. 1 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження застосовуються виключно у випадках, коли майно особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, реалізується на електронних торгах. З таким тлумаченням Закону неможливо погодитися, адже дана норма передбачає лише дві складові для її застосування:

- накладення державним (приватним) виконавцем в рамках виконавчого провадження арешту на майно боржника;

- декларація іншої, ніж боржник особою належність арештованого майна їй на праві власності та порушення її прав.

Компанія GEMINI HOLDINGS LIMITED вважає, що зазначена Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного від 20.01.2021 року у справі № 818/337/17 навпаки підкреслює правомірність закриття провадження у справі №420/13814/24 судом першої інстанції. Тобто справа, яка переглядалася даною Постановою (№818/337/17) є подібною справі, яка наразі розглядається (№ 420/13814/24). Різниця полягає тільки у тому, що у справі №818/337/17 наявні беззаперечні докази належності арештованого майна на праві власності позивачу, а також те, що майно було не тільки арештовано, а й розпочато процес його реалізації на електронних торгах. Тобто стосовно обох справ висновки щодо їх підсудності також є подібними.

Стосовно посилання апелянта про, нібито, порушення з боку приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В вимог ч. 2. ст. 13, п. 1 ч. 2 ст. 18 та ч. 7 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження компанія GEMINI HOLDINGS LIMITED вважає, що на державного або приватного виконавця покладено обов`язок при відкритті виконавчого провадження, по-перше, зобов`язати боржника надати інформацію про належне йому рухоме і нерухоме майно, у т.ч. грошові кошти на банківських рахунках, а, по-друге, в разі наявності в заяві стягувача відомостей про майно та банківські рахунки боржника, негайно перевірити дану інформацію, а вже аж після цього, при наявності достовірної інформації отриманої або від боржника або з офіційний державних джерел інформації, прийняти рішення про арешт майна, як то передбачено ч. 2. ст. 13 Закону України Про виконавче провадження.

Посилання апелянта на лист відповідача №6472 від 26.04.2024 року, компанія GEMINI HOLDINGS LIMITED також вважає безпідставним, оскільки 24.11.2020 ухвалою Господарського суду Одеської області від у справі № 916/3352/20 задоволено заяву GEMINI HOLDINGS LIMITED про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна від 23.11.2020 вх. № 4-74/20; накладено арешт на судно TINKA (колишня назва MAMBA B), ІМО № 9189706, яке перебуває в акваторії Ренійського морського порту та належить TINKA SHIPPING S.A.; заборонено Капітану Ренійського морського порту оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна TINKA (колишня назва MAMBA B), ІМО № 9189706, яке перебуває у акваторії Ренійського морського порту (копія знаходиться в матеріалах справи).

Також компанія GEMINI HOLDINGS LIMITED підкреслює, що відомості про перехід права власності від компанії BYO LTD до компанії TINKA SHIPPING S.A. на підставі договору купівлі-продажу від 03.07.2017 є публічними та доступні необмеженому колу осіб, а саме: оприлюднені в єдиній міжнародній базі даних Global Integrated Shipping Information System (GISIS) https://gisis.imo.org; оприлюднені в єдиній міжнародній базі даних EQUASIS www.equasis.org; на веб-сайті Морської адміністрації Республіки Панама в єдиній базі даних всіх суден які були за весь час зареєстровані під прапором Панами https://amp.gob.pa/. Отже, спостерігається послідовність встановлення у тому числі українськими судами юридичного факту права власності компанії TINKA SHIPPING S.A. на судно TINKA, IMO № 9189706 (попередня назва MAMBA B) та можливості виконання на території України Арбітражного рішення одноособового арбітра Лондонської асоціації морських арбітрів. Таким чином, у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. було цілком достатньо інформації, щоб переконатися, що судно TINKA, IMO № 9189706 (попередня назва MAMBA B) належить на праві власності Боржникові і цілком обґрунтовано та в межах повноважень виніс Постанову про арешт майна боржника від 03.04.2024 у виконавчому провадженні № 74624527.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анна Володимирівна, третя особа компанія TINKA SHIPPING S.A. своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2019 у справі №916/1686/19 (ЄДРСР №82460626), заява Приватного підприємства «ЛАРУС ШИППІНГ» вул. Шевченко, буд. 29/3, м. Рені, Ренійський район, Одеська область, 68800, код ЄДРПОУ 35067708) про забезпечення позову від 14.06.2019 вх. № 2-2862/19 задоволена.

Накладений арешт на судно МАМБА БІ (MAMBA B), IMO 9189706, зареєстроване під прапором Панами, порт приписки Панама, власником якого є компанія BYO LTD (БЙО ЛТД) з місцезнаходженням: Henville Building, Prince Charles Street, Charlestown, Nevis, West Indies (Хенвіл Білдінг, ОСОБА_4 Чарльз ОСОБА_5, Чарльзтаун, Невіс, Вест-Індія), яке знаходиться в акваторії морського порту Рені Ренійської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (вул. Дунайська 188, Рені, Одеська обл., 68802, Україна) шляхом його затримання, заборони виходу з акваторії та заборони відчуження.

Стягувачем за ухвалою є: Приватне підприємство «ЛАРУС ШИППІНГ» вул. Шевченко, буд. 29/3, м. Рені, Ренійський район, Одеська область, 68800, код ЄДРПОУ 35067708).

Боржником за ухвалою є: BYO LTD (БЙО ЛТД) (Henville Building, Prince Charles Street, Charlestown, Nevis, West Indies (Хенвіл Білдінг, ОСОБА_2 , Чарльзтаун, Невіс, Вест-Індія)).

В мотивувальній частині ухвали господарського суду Одеської області від 18.06.2019 у справі №916/1686/19 (ЄДРСР №82460626), зазначено, що «Належність судна МАМБА БІ власнику BYO LTD (БЙО ЛТД) підтверджується копією журналу безперервної реєстрації історії судна, судно з номером IMO 9189706. Матеріалами заяви підтверджується наявність листування електронною поштою, в якому BYO LTD (БЙО ЛТД) повідомляє ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» з якого вбачається намір власника продати судно МАМБА БІ, а також повідомляє про вже наявні два арешти судна.»

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.08.2020 у справі №916/1686/19, яке набрало законної сили 01.09.2020 (ЄДРСР №90855080), з урахуванням ухвали про виправлення описки від 31.08.2020 (ЄДРСР №91216842) позов Приватного Підприємства "ЛАРУС ШИППІНГ" до Компанії BYO LTD про стягнення 175 699,75 доларів США, та 744 534,70 грн. - задовольнлений повністю.

Стягнуто з компанії BYO LTD /Henville Building Prince Charles Street, Charlestown, Nevis, West Indies (Вест-Індія, Федерація Сент-Кітс і Невіс, острів Невіс, місто Чарлстаун, вулиця Принц Чарльз, Хенвіл Білдінг) на користь Приватного Підприємства "ЛАРУС ШИППІНГ" (68800, Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Шевченко, будинок 29/3; код ЄДРПОУ 35067708) суму основного боргу у розмірі 175699,75 доларів США /сто сімдесят п`ять тисяч шістсот дев`яносто дев`ять доларів США 75 центів/ та 744534 /сімсот сорок чотири тисячі п`ятсот тридцять чотири/ грн. 70 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 82844 /вісімдесят дві тисячі вісімсот сорок чотири/ грн. 09 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 26500 /двадцять шість тисяч п`ятсот/ грн. 00 коп.

В межах виконання наказу №916/1686/19 виданого 01.09.2020 господарським судом Одеської області, постановою від 15.12.2023 ВП №64598543 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу (т. 1 а.с. 143), передано стягувачу - приватному підприємству «ЛАРУС ШИППІНГ», адреса: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Шевченка, будинок 29/3, код ЄДРПОУ:35067708, в рахунок погашення боргу за наказом №916/1686/19 виданим 01.09.2020 господарським судом Одеської області, за ціною третіх електронних торгів - 7395697 грн, наступне нерухоме майно:

- Сухованатажний теплохід «MAMBA B», ІМО №9189706, рік побудови 1998, Довжина найбільша 99,90 м., довжина обмірна 93,8 м., ширина найбільша 19,5 м.. висота борту до верхньої палуби 8,5 м.

Постанова від 15.12.2023 ВП №64598543 приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, є підставою для подальшого оформлення стягувачем приватним підприємство «ЛАРУС ШИППІНГ» права власності на вище вказане майно.

Відповідно до матеріалів справи (т. 1 а.с. 42-43), тимчасового свідоцтва про реєстрацію № 24/REG/1301470/1422/RP від 27.02.2024 року, виданого Морською адміністрацією Союзу Коморських Островів, ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» є власником морського суховантажного судна MYSTIC MARINER, IMO № 9189706, рік побудови 1998, валовий тоннаж 4947 мт, нетто-тоннаж 2774 мт, довжина 93,80 м, ширина 19.50м. Термін дії свідоцтва до 26 серпня 2024 року. Попередня назва судна: «МАМВА В».

Також апеляційний суд зазначає, що ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2020 у справі №916/3352/20 (ЄДРСР № 93071538), заяву GEMINI HOLDINGS LIMITED (RAK International Corporate Centre, United Arab Emirates) про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна від 23.11.2020р. вх. №4-74/20 задоволено.

Накладений арешт на судно „TINKA (колишня назва MAMBA B), ІМО №9189706, яке перебуває в акваторії Ренійського морського порту та належить TINKA SHIPPING S.A., (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Road, Marshall Island MH 96960).

Заборонено Капітану Ренійського морського порту оформлювати і надавати дозвіл на вихід судна „TINKA (колишня назва MAMBA B), ІМО №9189706, яке перебуває у акваторії Ренійського морського порту.

Стягувачем за ухвалою є: GEMINI HOLDINGS LIMITED (RAK International Corporate Centre, United Arab Emirates)

Боржником за ухвалою є: TINKA SHIPPING S.A., (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Road, Marshall Island MH 96960).

В подальшому ухвалою суду Одеської області від 18.01.2021 у справі №916/3352/20 (ЄДРСР №94361805), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 (ЄДРСР №95499629), було відмовлено у задоволенні клопотання адвоката BYO LTD Григоренка Юрія Сергійовича про скасування заходів забезпечення позову /вх. № 2-23/21 від 11.01.2021 року/ у справі № 916/3352/20 за заявою про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна від 23.11.2020р. (вх. №4-74/20), подану GEMINI HOLDINGS LIMITED (RAK International Corporate Centre, United Arab Emirates) до TINKA SHIPPING S.A. (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Road, Marshall Island MH 96960), DEVMEER DENIZCILIK VE REKLAMCILIK TICARET LIMITED SIRKETI (Mesihpasa Mah. Koska Cad №: 14/301 Fatih, Stanbul, Turkey).

В мотивувальній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 (ЄДРСР №95499629) вказане таке.

«….. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, Свідоцтво про реєстрацію судна MAMBA В (ІМО № 9189706), видане міжнародною службою генерального директорату торгового судноплавства морської адміністрації Панами, містить інформацію про те, що його було видано 06.04.2015 року, і воно є дійсним до 05.04.2020 року.

Із вказаного вбачається, що на момент розгляду 23.11.2020 року Господарським судом Одеської області заяви про забезпечення морської вимоги у вигляді арешту морського судна, Свідоцтво про реєстрацію судна MAMBA В (ІМО № 9189706) не було чинним.

Більш того, заявником (BYO LTD) не було надано підтвердження, що Свідоцтво про реєстрацію судна MAMBA В (ІМО № 9189706) не було скасовано до моменту закінчення строку дії - 05.04.2020 та залишалось чинним протягом зазначеного періоду.

Також, господарським судом було досліджено надані адвокатом GEMINI HOLDINGS LIMITED - Сукачовим Є.С. відомості з офіційного веб-сайту Морської адміністрації Панами, що знаходиться за посиланням; https://amp.gob.pa/.

Так, у розділі Онлайн-сервіси, знаходиться посилання на базу даних "Registro digital naves" (Електронний реєстр суден). У електронному реєстрі суден за запитом щодо судна під назвою MAMBA В було отримано електронні копії наступних документів:

1) Витяг з реєстру щодо права власності на судно, який свідчить про реєстрацію права власності компанії BYO LTD на судно MAMBA В, ІМО № 9189706 та реєстрацію під прапором Панами від 23 лютого 2015 року.

2) Сертифікат про виключення судна MAMBA В, ІМО № 9189706 з реєстру суден Республіка Панами, у зв`язку із переходом права власності на судно до компанії TINKA SHIPPING S.A. та реєстрацією судна під прапором Республіки Молдова.

З Сертифікату про виключення судна MAMBA В (ІМО № 9189706) з реєстру суден Республіка Панами, вбачається, що датою виключення судна з Реєстру є 27.04.2018 року, а підставою виключення - перехід права власності на судно до TINKA SHIPPING S.A. шляхом продажу та перехід судна до Молдавського реєстру.

Таким чином, вбачається, що Свідоцтво про реєстрацію судна MAMBA В (ІМО № 9189706), видане міжнародною службою генерального директорату торгового судноплавства морської адміністрації Панами, не є дійсним із 27.04.2018 року….»

Також, ухвалою Київського апеляційного суду від 10.01.2023 у справі №824/113/22 (ЄДРСР 108416409), яка набрала законної сили 14.02.2023, заява представника GEMINI HOLDINGS LIMITED (Джеміні Холдінгс Лімітед) - адвоката Сукачова Євгена Сергійовича задоволена частково.

Визнане і наданий дозвіл на виконання остаточного Арбітражного рішення одноособового арбітра Лондонської асоціації морських арбітрів Елізабет Берч від 11 липня 2022 року в справі за позовом GEMINI HOLDINGS LIMITED (Джеміні Холдінгс Лімітед) до TINKA SHIPPING S.A. (Тінка Шиппінг С.А.), DEVMEER DENIZCILIK VE REKLAMCILIK TICARET LIMITED SIRKETI (Девмір Денізцілік Ве Рекламцілік Тікарет Лімітед Сіркеті) про порушення Меморандуму про угоду щодо продажу судна INKA, попередня назва МАМВА В, та/або повернення сплаченого депозиту.

Також постановлено видати виконавчий лист на примусове виконання остаточного Арбітражного рішення одноособового арбітра Лондонської асоціації морських арбітрів від 11 липня 2022 року про стягнення солідарно з TINKA SHIPPING S.A.(Тінка Шиппінг С.А.), DEVMEER DENIZCILIK VE REKLAMCILIK TICARET LIMITED SIRKETI (Девмір Денізцілік Ве Рекламцілік Тікарет Лімітед Сіркеті) на користь GEMINI HOLDINGS LIMITED (Джеміні Холдінгс Лімітед) (Ras al Khaimah International Corporate Centre, United Arab Emirates):

- повної суми депозиту, внесеного за судно, у розмірі 259666,33 доларів США;

- відсотків за ставкою 5% річних та пропорційно, наростаючим підсумком за три місяці, починаючи з 30 листопада 2018 року до дати виплати за цим рішенням;

- судових витрат арбітражу в розмірі 3949,78 євро разом з відсотками на них за ставкою 5% річних та пропорційно, наростаючим підсумком за три місяці, з дати цього рішення до дати повної виплати;

- суми в розмірі 5800 фунтів стерлінгів, яка є витратами по справжньому рішенню (включаючи проміжні витрати) разом із відсотками за ставкою 5% річних і пропорційно, наростаючим підсумком за три місяці, з 11.07.2022 до дати повного відшкодування в частині боржника TINKA SHIPPING S.A.(Тінка Шиппінг С.А.) (Trust Company Complex, Ajeltake Road Ajeltake Island, Majuro Marshall Islands MH 96960).

Стягнуто з TINKA SHIPPING S.A.(Тінка Шиппінг С.А.) (Trust Company Complex, Ajeltake Road Ajeltake Island, Majuro Marshall Islands MH 96960) на користь GEMINI HOLDINGS LIMITED (Джеміні Холдінгс Лімітед) (Ras al Khaimah International Corporate Centre, United Arab Emirates) суму сплаченого судового збору в розмірі 1 240,50 грн.

Стягнуто з TINKA SHIPPING S.A.(Тінка Шиппінг С.А.) (Trust Company Complex, Ajeltake Road Ajeltake Island, Majuro Marshall Islands MH 96960) на користь GEMINI HOLDINGS LIMITED (Джеміні Холдінгс Лімітед) (Ras al Khaimah International Corporate Centre, United Arab Emirates) суму, сплачену за послуги перекладу документів в розмірі 1920 грн.

03.04.2024 представник GEMINI HOLDINGS LIMITED (Джеміні Холдінгс Лімітед) звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. із заявою про примусове виконання виконавчого листа Київського апеляційного суду від 23.03.2023 року у справі № 824/113/22 та про накладення арешту на майно боржника, а саме: судно TINKA, попередня назва МАМВА В, ІМО № 9189706, рік побудови 1998, яке перебуває в акваторії Ренійського морського порту.

03.04.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. прийнято постанову ВП № 74624527 про відкриття виконаного провадження з виконання виконавчого листа № 824/113/22 від 23.03.2023 року.

Також, 03.04.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. прийнято постанову ВП № 74624527 про арешт майна боржника TINKA SHIPPING S.A.(Тінка Шиппінг С.А.) (Trust Company Complex, Ajeltake Road Ajeltake Island, Majuro Marshall Islands MH 96960), а саме: судно TINKA, попередня назва МАМВА В, ІМО № 9189706, перебуває в акваторії Ренійського морського порту та належить TINKA SHIPPING S.A.(Тінка Шиппінг С.А.) (Trust Company Complex, Ajeltake Road Ajeltake Island, Majuro Marshall Islands MH 96960).

16.04.2024 Приватне підприємство «ЛАРУС ШИППІНГ», засобами електронного зв`язку, звернувся до відповідача з письмовою заявою від 15.04.2024, в якій просив скасувати постанову від 03.04.2024 року №74624527 про арешт майна боржника, якою обтяжено рухоме майно морського судна реєстраційним номером ІМО №9189706, з внесенням відповідних відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна, оскільки морське судно з реєстраційним номером ІМО №9189706 не належить іноземній компанії TINKA SHIPPING S.A., а, в свою чергу, ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» є єдиним належним його власником, і позивач не є боржником у виконавчих провадженнях №74624527, №74623592 та не може нести відповідальність належним йому майном, за борги іноземної компанії TINKA SHIPPING S.A. До вказаної заяви позивач, на підтвердження свого права власності на рухоме майно яке обтяжується, додав зокрема свідоцтво №24/REG/1301470/1422/RP від 27.02.2024 року, видане Морською адміністрацією Союзу Коморських Островів.

26.04.2024 відповідач, засобами електронного зв`язку надав письмову відповідь на заяву позивача (лист №6472 від 26.04.2024 року), в якій повідомив, що у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. перебуває зведене виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчих листів № 824/113/22 Київського апеляційного суду (набрання чинності 14.02.2023 року) про стягнення коштів з TINKA SHIPPING S.A. (Trust Company Complex, Ajeltake Road Ajeltake Island, Majuro Marshall Islands MH 96960) на користь GEMINI HOLDINGS LIMITED, Ras al Khaimah International Corporate Centre, United Arab Emirates

Також відповідач повідомив що у процесі примусового виконання виконавчих листів, було вжито заходи примусового виконання рішень, відповідно до вимог ч. 1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження», насамперед звернення стягнення на майно боржника (шляхом винесення відповідної постанови), а саме на судно «TINKA», IMO №9189706 (попередня назва «MAMBA В»), яке відповідно до ухвали Київського апеляційного суду у справі № 824/113/22 від 10.01.2023 року - належить боржнику.

В листі №6472 від 26.04.2024 року відповідач роз`яснив право позивача на звернення до суду в порядку ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. з адвокатським запитом від 26.04.2024, в якому просив надати інформацію та засвідчені належним чином копії документів на підставі яких буде вона ґрунтуватися, стосовно накладеного ним обтяження та наявності законних підстав вважати, що майно яке обтяжується належить саме боржнику іноземній компанії TINKA SHIPPING S.A.

30.04.2024 від відповідача надійшла відповідь (лист №7215 від 30.04.2024 року) на адвокатський запит, в якому приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. посилаючись на низку норм матеріального права, відмовив представнику Позивача у надані вище запитуваної інформації та документів.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. При цьому суд першої інстанції врахував те, що приватний виконавець ставить під сумнів наявність у позивача права власності на судно MYSTIC MARINER, IMO № 9189706, на підтвердження чого надано тимчасове свідоцтво про реєстрацію №24/REG/1301470/1422/RP від 27.02.2024, виданого Морською адміністрацією Союзу Коморських Островів, ПП «ЛАРУС ШИППІНГ», приватний виконавець вважає, що вказане свідоцтво оформлене без дотримання вимог законодавства України, а тому не є належним доказом на підтвердження права власності ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» на зазначене вище судно. Наведене на думку суду першої інстанції свідчить про приватно-правову природу спору та унеможливлює його розгляд за правилами адміністративного судочинства.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (абз. 1 ч. 1 ст. 5 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

Частиною 3 статті 19 КАС України, встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму (щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб); адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України (щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію) (п. 1-3, 4 ч. 1 ст.20 КАС України).

За приписами частини 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першої та третьою цієї статті.

Так, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 КАС України, за приписами частини першої якої, передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII).

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII).

Учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII).

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII).

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII).

За приписами ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Питання зняття арешту врегульоване статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

Так частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (абз. 1 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першої статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Відповідно до частини 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби встановлений статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII).

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII).

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII)..

Статтею 36 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VIII, встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведені норми процесуального і матеріального права, апеляційний суд зазначає, що приватний виконавець є суб`єктом владний повноважень, рішення якого, зокрема постанова про арешт майна боржника, може бути оскаржене до суду виключно сторонами виконавчого провадження, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Оскільки оскаржувана постанова про арешт майна боржника від 03.04.2024 (т. 1 а.с. 128-129) винесена в межах виконавчого провадження ВП №74624527 з примусового виконання виконавчого листа №824/113/22 виданого 23.03.2023 Київським апеляційним судом (т. 1 а.с. 107), то вона може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в порядку цивільного судочинства сторонами цього виконавчого провадження, іншими учасниками або особами цього виконавчого провадження.

Отже, оскарження Приватним підприємством «ЛАРУС ШИППІНГ», яке не є, а ні стороною виконавчого провадження, а ні учасником виконавчого провадження, а ні іншою особою виконавчого провадження, постанови приватного виконавця про арешт майна боржника від 03.04.2024, не передбачене, а ні нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, а ні нормами КАС України.

Проте, частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, передбачає право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, на звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вказана норма стосується і особи, яка не є, а ні стороною виконавчого провадження, а ні учасником виконавчого провадження, а ні іншою особою виконавчого провадження, тобто апелянтом в цій справі Приватним підприємством «ЛАРУС ШИППІНГ», яке вважає, що оскаржуваною постановою, як зазначено у позовній заяві порушені права апелянта, закріплені ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 321 ЦК України.

Отже висновки суду першої інстанції щодо приватно-правових відносин знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

При цьому апеляційний суд зазначає, що за приписами п. 6 ч. 1 статті 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

За наведених обставин апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не зазначення виду судочинства та суду до якого позивачем можуть бути заявлені позовні вимоги про скасування постанова про арешт майна боржника від 03.04.2024, адже розгляд саме такої позовної вимоги, заявленої саме Приватним підприємством «ЛАРУС ШИППІНГ», яке не є а ні стороною виконавчого провадження, а ні учасником виконавчого провадження, а ні іншою особою виконавчого провадження, не передбачене законом. Проте, законом чітко визначене прави Приватного підприємства «ЛАРУС ШИППІНГ», яке не є а ні стороною виконавчого провадження, а ні учасником виконавчого провадження, а ні іншою особою виконавчого провадження, звернутись до суду з позовними вимогами саме про визнання права власності на майно і про зняття з цього майна арешту, що дійсно є ефективним способом відновлення порушеного, як стверджує апелянт, права закріпленого ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 321 ЦК України. За наведених підстав, апеляційний суд відхиляє також посилання апелянта на те, що оскаржувана ухвала постановлена передчасно та без урахування норм процесуального права та зумовила утворення перешкод ПП «ЛАРУС ШИППІНГ» у доступі до правосуддя.

Посилання апелянта на порушення приватним виконавцем процедури накладення арешту на майно, на те, що приватний виконавець є суб`єктом владних повноважень, а тому спір має бути розглянутий за правилами адміністративного судочинства, апеляційний суд відхиляє, оскільки апелянт не є стороною виконавчого провадження, учасником або іншою особою виконавчого провадження, яким законом надане право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності, зокрема і приватного виконавця, та законом встановлений чіткий порядок захисту прав, які апелянт вважає порушеними, внаслідок накладення арешту на майно, яке, на думку апелянта, належить йому на праві власності.

Також апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що спір в цій справі має публічно-правовий характер, оскільки приватний виконавець шляхом винесення постанови про арешт майна боржника в межах виконання виконавчого листа виданого 23.03.2023 за правилами цивільного судочинства, не здійснює публічно-владні управлінські функції в розумінні КАС України.

При цьому апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 26.08.2021 року у справі № 380/6503/20, оскільки в цій справі предметом спору була постанова приватного виконавця від 16.04.2019 про стягнення з боржника (позивача у справі) основної винагороди та дії цього приватного виконавця щодо пред`явлення цієї постанови до примусового виконання.

Не підлягають застосування до справи, яка переглядається апеляційним судом, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові цього суду від 20.01.2021 по справі №818/337/17, питання розмежування судової юрисдикції було розглянуте в розрізі правовідносин щодо реалізації арештованого майна, на яке звернено стягнення, та яке відбувалось відповідно до вимог ст.61 Закону № 1404-VIII, шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною, та щодо яких Верховний Суд дійшов висновку, що з предмета і підстав позову вбачається наявність спору, який повинен розглядатися в порядку господарського судочинства та є за своєю природою приватноправовим спором.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17, на яку посилається апелянт не є релевантною до справи, яку переглядає апеляційний суд, оскільки, правова позиція стосується застосування принципу добросовісності при набутті справ на нерухоме майно у справі, що була розглянута за правилами господарського судочинства.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18, на яку посилається апелянт не є релевантною до справи, яку переглядає апеляційний суд, оскільки, правова позиція стосується питання розмежування судової юрисдикції в розрізі правовідносин, які виникли між фізичною особою-підприємцем та ТОВ «Проектгенплан» та Борівської селищної ради Фастівського району Київської області щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, розташованої в селищі міського типу, шляхом зобов`язання відповідачів винести червоні лінії у генеральному плані смт Борова Фастівського району Київської області за межі зазначеної земельної ділянки, належної позивачу фізичній особі-підприємцю.

Не можуть бути застосовані в цій справі висновки ВС у справі від 05.06.2019 року в справі № 917/2267/14, від 27.03.2019 року в справі № 823/359/18, від 13.05.2020 року у справі № 320/6459/19, від 03.07. 2019 в справі № 826/14603/17, оскільки в цих справі правова позиція стосується питання розмежування судової юрисдикції в розрізі правовідносин, в яких не був накладений арешт на майно, стосовно якого позивач, який не є стороною виконавчого провадження, вважав, що обтяжене майно належить позивачу на праві власності, а не боржнику у виконавчому провадженні. При цьому в справі, яка переглядається апеляційним судом Законом України «Про виконавче провадження» чітко визначена можливість та спосіб реалізації такої можливості зокрема право особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, на звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Висновки викладені в постанові ВС від 30.05.2018 року в справі № 815/2255/16, також не можуть бути застосовані, оскільки стосуються правовідносин, які виникли за іншого правового врегулювання, зокрема під час дії Закону України № 606-XIV.

Правові висновки, викладені у постанові ВС № 520/4702/2020 від 10.09.2021 стосуються правовідносин, які виникли між приватним виконавцем та Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради в частині протиправності відмови у наданні дозволу на реалізацію арештованої квартири, а тому не можуть бути застосовані до справи яка переглядається апеляційним судом.

Постанови ВСУ від 24.02.2016 у справі № 6-3077цс15 та від 11.11.2015 у справі № 6-2187цс15 стосуються правовідносин щодо оскарження постанови державного виконавця від 06.11.2014 про стягнення виконавчого збору, а тому правові висновки викладені в цих постановах, не можуть бути застосовані до справи яка переглядається апеляційним судом, оскільки предметом оскарження у справі №420/13814/24 є постанова про арешт майна боржника, з посиланням на те, що майно не належить боржнику у виконавчому провадженні, а належить на праві власності позивачу, який не є стороною виконавчого провадження.

При цьому апеляційний суд відхиляє і доводи третьої особи компанії GEMINI HOLDINGS LIMITED, зокрема в частині щодо відсутності належних доказів на підтвердження права власності, щодо правомірності постанови про арешт майна боржника, оскільки ці доводи не мають жодного правового відношення для правильного вирішення питання щодо дотримання судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали про закриття провадження у справі.

Отже, враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини, та висновки щодо наведених норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем заявлені вимоги, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та по суті порушених прав, про які вказано у позовній заяві, правовідносини мають приватно-правовий характер, а тому наявні правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, за приписами якої суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 2-12, 19, 20, 242, 238, 294, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЛАРУС ШИППІНГ» залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 року у справі №420/13814/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 25.09.2024

Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький