Постанова

від 24.09.2024 по справі 420/561/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/561/24

Перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Шляхтицького О.І.,

суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі № 420/561/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСЛЕД» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 08.03.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСЛЕД до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень задовольнив.

Визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9030682/40566092 від 20.06.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю МАКСЛЕД (код 40566092) № 10 від 15.05.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9030681/40566092 від 20.06.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю МАКСЛЕД (код 40566092) № 13 від 15.05.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9030670/40566092 від 20.06.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю МАКСЛЕД (код 40566092) № 27 від 26.05.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 10 від 15.05.2023 датою її фактичного подання на реєстрацію.

Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 13 від 15.05.2023 датою її фактичного подання на реєстрацію.

Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 27 від 26.05.2023 датою її фактичного подання на реєстрацію.

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСЛЕД судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9084,00 грн.

18.03.2024 представник позивача звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 420/561/24 з відповідачів на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ МАКСЛЕД судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривен.

Одеський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 28.03.2024 у справі № 420/561/24 задовольнив частково заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалив по справі додаткове рішення, яким стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСЛЕД судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 2500,00 грн.

Стягнув з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСЛЕД (код ЄДРПОУ 40566092) судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 2500,00 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням, представник Головного управління ДПС в Одеській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що додаткове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою скасувати додаткове рішення та відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним до обсягу наданих послуг адвокатом та непропорційним до предмету спору.

Крім того, відповідач посилається на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №636/2485/16-а та від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, оскільки доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат.

Апелянт акцентував увагу суду , що позивач не надав до суду доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, документів, що свідчать про оплату гонорару у зв`язку з наданням правничої допомоги.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.

Пунктами 4, 6 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені Законом.

Статтею 30 цього закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розум ним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року « 09» червня 2017 року (Зі змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 2019 року « 15» лютого 2019 року) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що представником позивача заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката.

В обґрунтування понесення вказаних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. представник позивача надав до суду першої інстанції договір про надання правової допомоги від 15.12.2023, акт здачі-приймання виконаних робіт від 13.03.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що пунктом 1.1 Договору визначено, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами, а саме захист інтересів Клієнта в органах влади, державних та приватних установах, у судових органах.

13.03.2024 між сторонами вищезгаданого Договору було складено Акт виконаних робіт до Договору від 20.03.2023 про надання правової допомоги, яким було визначено, що Адвокатське об`єднання надало Клієнту наступні послуги: підготовка правової позиції, підготовка позовної заяви, інших процесуальних документів (клопотань, заяв), збір та підготовку документів та доказів для участі у судовому розгляді за відповідним позовом по справі № 420/561/24.

У п.4.1 Договору визначено розмір гонорару у фіксованій сумі 20 000,00 грн .

Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів зауважує, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Відповідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим та мати розумну суму.

Проаналізувавши перелік наданих позивачу адвокатом послуг з розміром гонорару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5000,00 грн. відповідає критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини 9 статті 139 КАС України та є співмірним зі складністю справи.

Посилання апелянта на необхідність доведення адвокатом позивача відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, можливе лише шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, як про це визначено у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №636/2485/16-а та від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наказ Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», втратив чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів № 261 від 13.05.2021. Наказом Міністерства фінансів № 261 від 13.05.2021 затверджено типову форму, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Отже, на сьогоднішній день є безпідставним посилання на необхідність доведення факту відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат.

За наведеного, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі.

При прийнятті додаткового рішення суд врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.01 2021 по справі № 280/2635/20, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено .

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі № 420/561/24.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 139,308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,

ПО С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року у справі № 420/561/24 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк