Постанова

від 25.09.2024 по справі 761/10135/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/10135/21 Суддя (судді) першої інстанції: Мальцев Д.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Бєлової Л.В.

суддів: Аліменко В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги Головного управління Національної поліції у м. Києві та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-сервіс», Головне управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Печерського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації Гусарової Олени Володимирівни (далі - Інспектор) щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 10.02.2020;

- скасувати постанову від 10.02.2021 серії АС №0000048734 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) за ч. 3 ст. 122 КУпАП України, яка прийнята головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Печерського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації Гусаровою Оленою Володимирівною, а справу про адміністративне правопорушення закрити;

- стягнути солідарно з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації (ЄДРПОУ 37405284, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6) (далі - Департамент), Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-сервіс» (ЄДРПОУ 35690209, місцезнаходження: 01014, Україна, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63) та Головного управління Національної поліції у місті Києві (ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) матеріальну шкоду у розмірі 1 835, 90 грн;

- стягнути солідарно з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації (ЄДРПОУ 37405284, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6), Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-сервіс» (ЄДРПОУ 35690209, місцезнаходження: 01014, Україна, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63) та Головного управління Національної поліції у місті Києві (ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Печерського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації Гусарової Олени Володимирівни щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 10.02.2020.

Скасовано постанову від 10.02.2021 серії АС №0000048734 про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобі, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) за ч. 3 ст. 122 КУпАП України, яка прийнята головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Печерського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації Гусаровою Оленою Володимирівною.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП України - закрито.

Стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації (ЄДРПОУ 37405284, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6), Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-сервіс» (ЄДРПОУ 35690209, місцезнаходження: 01014, Україна, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63) та Головного управління Національної поліції у місті Києві (ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 1 835, 90 грн.

Стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації (ЄДРПОУ 37405284, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6), Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-сервіс» (ЄДРПОУ 35690209, місцезнаходження: 01014, Україна, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63) та Головного управління Національної поліції у місті Києві (ЄДРПОУ 40108583, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) на користь ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 454, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління Національної поліції у м. Києві та Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації подали апеляційні скарги.

Головне управління Національної поліції у м. Києві просить скасувати рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди (абзац 5 резолютивної частини рішення) та вимог, що стосуються Головного управління Національної поліції у м. Києві (абзац 6 резолютивної частини рішення).

На переконання ГУ Національної поліції у м. Києві, між позивачем та органом поліції відсутні правовідносини, тому суд першої інстанції безпідставно притягнув орган поліції до цивільно-правової відповідальності у виді стягнення коштів на відшкодування майнової шкоди за прийняте рішення посадовими особами Департаменту. Також ГУ Національної поліції у м. Києві зазначає, що повернення сплачених сум, які надійшли до Державного бюджету України, не пов`язане з виконанням ГУНП у м. Києві публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.

Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації у апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права.

На думку апелянта, зі змісту матеріалів фотофіксації, які у якості доказу наявні у матеріалах справи, вбачається, що транспортний засіб ЗАЗ TF699P Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано за ОСОБА_2 зупинено за просп. Миколи Бажана, 36-А у м. Києві на естакаді, чим порушено пункт 15.9 в) ПДР України.

Також Департамент не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн, з огляду на незначну складність справи й ціну позову та вважає вказану суму завищеною, і такою, що не відповідає обставинам справи, не підтверджена доказами та не відповідає принципу співмірності.

Крім того, Департамент не погоджується з обраним позивачем способом захисту про стягнення з відповідача матеріальної шкоди з бюджетних асигнувань солідарно, оскільки такий спосіб не відповідає нормам, установленим статтею 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до яких шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Наприкінці, Департамент вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: п.11 ст. 4 КАС України, який передбачає обов`язок суду розглянути справу своєчасно протягом розумного строку. Натомість, на переконання апелянта, суд невиправдано зволікав із розглядом адміністративної справи та затягнув його аж на 3 роки.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2024 року та від 25 липня 2024 року відкриті апеляційні провадження за апеляційними скаргами Головного управління Національної поліції у м. Києві та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-сервіс», Головне управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Позивач наголошує, що Департамент та ГУ Національної поліції у місті Києві не спростувало доводів позивача та не довело належними та допустимими доказами, що оскаржувана постанова від 10.02.2021 року серії АС № 0000048734 є такою, що винесена безпідставно та з істотним порушенням прав, яка не відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки:

- автомобіль був припаркований на узбіччі проїжджої частини, яка не є естакадою, мостом, шляхопроводом або під ним чи у тунелі, а тим більше одночасно і естакадою, мостом, шляхопроводом або під ним чи у тунелі, як зазначено в постанові, а тому, порушення п. п. «В» п. 15.9 ПДР України не було;

- 10.02.2021 позивач не керував транспортним засобом Ланос ТР699Р ЗНГ д.н. НОМЕР_1 ;

- припаркований транспортний засіб не перешкоджав суттєво дорожньому руху, адже стояв на узбіччі проїжджої частини та взагалі не заважав дорожньому руху, а тому були відсутні підстави для затримання та доставлення автомобіля на штрафний майданчик.

Щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 10.02.2020, позивач зазначає, що він є протиправним та складений річною давністю у 2020 році, відповідно, дата складання не відповідає фактичним обставинам справи та вважається відсутнім складення акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у 2021 році.

Крім того, позивач стверджує, що згідно з положеннями ст. 265-2 КУпАП виключною підставою для доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху, про що обов`язково робиться відповідний запис, із зазначенням, які саме суттєві перешкоди створив припаркований транспортний засіб. Однак в оскаржуваній постанові відсутній відповідний запис про тимчасове затримання транспортного засобу.

Від інших учасників справи відзиви на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не надходили.

У судове засідання з`явився представник Департаменту, який підтримав доводи апеляційних скарг.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Департаменту, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 10.02.2021 відносно позивача інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Печерського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Гусаровою Оленою Володимирівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія АС №0000048734, відповідно до змісту якої 10.02.2021 о 11:43 год. на пр. Миколи Бажана, 36-а в м. Києві позивача притягнуто до відповідальності за те, що належний йому транспортний засіб «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_1 , порушив правила зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу, чим порушено п. 15.9, в). Правил дорожнього руху України (далі по тексту - ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с.9).

Також суд встановив, що в матеріалах справи міститься акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, датований 10.09.2020 та складений інспектором Гусаровою Оленою Володимирівною відповідно до ст. 265-4 КУпАП у присутності двох понятих (а.с.7).

Позивач, не погоджуючись із діями інспектора щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу і постановою про накладення адміністративного стягнення, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що з аналізу фотофіксації місця розташування транспортного засобу позивача не вбачається, що він дійсно був припаркований на естакаді, мості, шляхопроводі або під ним, а також у тунелі, що створювало перешкоду дорожньому руху та загрозу безпеці руху іншим транспортним засобам, що рухались проїзною частиною дороги. Інших доказів умисного невиконання позивачем правил дорожнього руху, а саме: вимог п.п. "в" п. 15.9 ПДР до суду не надано, тому суд не вбачає належних доказів, у розумінні ст.251 КУпАП України, які б свідчили про вчинення, або не вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

Що стосується позовних вимог про визнання дій інспектора Гусарової О.В. щодо тимчасового затримання транспортного засобу протиправними, то суд дійшов висновку про те, що відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, виключає згідно з вимогами ст.265-4 КУпАП застосування до нього такого заходу забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення як тимчасове затримання транспортного засобу.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що згідно з ч.1 ст.296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнутих грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість, тому позовні вимоги в частині стягнення солідарно з Департаменту, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-сервіс» та Головного управління Національної поліції у місті Києві матеріальної шкоди у розмірі 1 835, 90 грн. підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Конституції України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, тощо.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Згідно з положеннями статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У силу вимог пункту 15.9 в) ПДР України зупинка забороняється на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях.

Згідно п. 1.10 ПДР України, зупинка - це припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (вивантаження) вантажу, виконання вимог ПДР (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Відповідно до частини третьої ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, становить собою окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною третьою статті 122 КУпАП.

У свою чергу, стаття 279-1 КУпАП визначає особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до частини першої ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятої ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, четвертою, п`ятою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)), статтями 122-5, 124, 126, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 265-2 КУпАП передбачено, що після тимчасового затримання транспортного засобу працівник відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції, зобов`язаний надати особі можливість повідомити про тимчасове затримання транспортного засобу та своє місцезнаходження іншу особу за власним вибором і вжити заходів щодо повернення автомобіля до місця постійної дислокації.

Згідно з частиною третьої вказаної статті у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху або не створює загрозу безпеці руху, крім розміщення транспортного засобу на місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

Отже, з наведеного вбачається, що затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках можливо виключно за наявності обґрунтованих підстав, що особою вчинено адміністративне правопорушення передбачене частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частинами третьою, четвертою і п`ятою статті 122, статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтею 132-1 та є крайнім заходом для припинення цих адміністративних правопорушень, який можливо застосувати лише у разі відсутності можливості усунути в іншій спосіб та при цьому, вичерпано інші заходи впливу.

Так, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 статті 247 КУпАП).

Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, додав копії фотофіксації, з яких вбачається, що транспортний засіб ЗАЗ TF699P Lanos ЗНГ ДНЗ НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано за ОСОБА_2 зупинено на просп. Миколи Бажана, 36-А у м. Києві на естакаді, чим порушено пункт 15.9 в) ПДР України, що створювало перешкоду дорожньому руху та загрозу безпеці руху іншим транспортним засобам, що рухались проїзною частиною дороги, а тому матеріали справи містять достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин на яких ґрунтується притягнення позивача до адміністративної відповідальності (а.с.80-84).

Отже, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що з матеріалів фотофіксації правопорушення вбачається, що транспортний засіб позивача зупинено на просп. Миколи Бажана, 36-А у м. Києві на естакаді.

Доказів того, що вказана територія призначена та використовується для паркування транспортних засобів матеріали справи не містять.

Колегія суддів наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому матеріали вказаної адміністративної справи містять належні докази для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 122 КУпАП.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про скасування спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу вказаного правопорушення.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, лише висловлено суб`єктивну думку, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя.

Відсутність факту правопорушення, позивач доводить своїми ж поясненнями. Натомість, відповідач, в порядку ч.2 ст. 77 КАС України, надав докази своїх заперечень.

Посилання позивача на те, що він не керував транспортним засобом Ланос ТР699Р ЗНГ д.н. НОМЕР_1 , а тому спірна постанова підлягає скасуванню, є безпідставним, оскільки згідно з положеннями ч. 1 ст. 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Також не знайшли свого підтвердження доводи позивача в частині протиправності дій інспектора з паркування щодо тимчасового затримання та евакуації транспортного засобу позивача.

Так, за приписами ст. 265-4 КУпАП Тимчасове затримання транспортного засобу інспектором з паркування здійснюється шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора і дозволяється виключно у випадках, встановлених цією статтею. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченого частинами третьою та шостою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 цього Кодексу, у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбачених частинами другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу.

Для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб, зокрема, розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, а саме: на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, у тунелях (п.п. в) п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП).

Отже, тимчасове затримання транспортного засобу інспектор з паркування здійснив правомірно, керуючись ст. 265-4 КУпАП, а тому протиправність дій інспектора з паркування відсутня.

Окрім того, за правилами вимог частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними дії інспектора з паркування щодо складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 10.02.2020, судом першої інстанції не враховано, що встановлений частиною третьою ст. 286 КАС України перелік можливих судових рішень вичерпним, і не передбачає право суду визнавати дії суб`єкта владних повноважень протиправними у цій категорії справ, при цьому складений інспектором з паркування акт виключно фіксує певні факти та не є для позивача документом, який безпосередньо породжує для нього будь-які права чи обов`язки.

Отже, вказані вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи позивача про те, що дата складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 10.02.2020 не відповідає фактичним обставинам справи, тому акт у 2021 році вважається відсутнім, не заслуговують на увагу, оскільки представник Департаменту Войнов А.В. у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції зазначив, що під час складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с.7) інспектором з паркування допущено описку в частині зазначення дати складання акту, а саме: замість дати 10.02.2021 зазначено - 10.02.2020. Окрім того, факт оскарження позивачем дій інспектора щодо складання вказаного акту свідчить про визнання позивачем існування такого акту у 2021 році, тобто на час спірних правовідносин.

Враховуючи те, що колегією суддів не встановлено факту протиправної поведінки відповідачів, та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та завданою позивачу шкодою, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачу матеріальної шкоди. Можливість стягнення таких коштів прямо залежить від визнання протиправними дій відповідачів, чого в межах спірних правовідносин не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Тож, доводи апеляційних скарг знайшли своє підтвердження.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною четвертою ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що зумовлює задоволення апеляційних скарг Головного управління Національної поліції у м. Києві та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції у м. Києві та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2024 року - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосос-сервіс», Головне управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна