Рішення

від 06.10.2010 по справі 56/231

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  56/231

06.10.10

Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В.,

при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши матеріали

За позовом     

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

до

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2

про

стягнення  66194,00 грн.

Представники сторін:                     

від позивача  

ОСОБА_1

ОСОБА_3  - представник;

від відповідача

 не з‘явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 заборгованості на загальну суму 66194,00 грн., у тому числі 15794,00 грн. –основного боргу, 50400,00 грн. –штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобов’язання за Договором, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі виконав роботи по Договору від 27.11.2009. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач роботи у повному обсязі не виконав, а тому перераховані позивачем кошти на загальну суму 15794,00 грн. підлягають поверненню позивачу. Крім того, з відповідача підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 50400,00 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про закінчення терміну зберігання.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006       № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

27.11.2009 між Фізичною особо –підприємцем ОСОБА_2, як виконавцем (відповідач) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1, як замовником (позивач) укладено договір № 27/11/09 на виготовлення друкованої продукції, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов‘язується виготовити друковану продукцію у відповідності з її описом та передати її власнику.

Виконавець зобов‘язується виготовити продукцію у кількості 20 000 примірників (п. 1.3 Договору).

Ціна одного примірника продукції становить 2,80 грн. Загальна вартість продукції, за цим Договором становить 56000,00 грн. (п. 2.1, п.2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 замовник протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами цього договору повинен перерахувати на рахунок виконавця попередню оплату у розмірі 80% вартості продукції.

Вартість продукції, у розмірі 20%, замовник сплачує виконавцеві протягом 3- х банківських днів з моменту прийняття виконавцем від замовника всієї виготовленої продукції (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору термін виготовлення продукції 21 робочих днів, з моменту здійснення замовником виконавцеві попередньої оплати.

На виконання умов договору позивач сплати на користь відповідача кошти на загальну суму 44800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками від 27.11.2009 на суму 20000,00 грн., від 03.12.2009 на суму 20 000,00 грн., від 14.12.2009 4800,00 грн.   

12.01.2010 між сторонами підписано доповнення до договору, в якому встановлено термін здачі продукції –16.02.2010.

30.04.2010 між сторонами підписано додаток № 1 до договору, в якому сторони погодили, що позивач надає відповідачу 2000,00 грн., які були отримані відповідачем.

20.05.2010 між сторонами підписано додаток № 3 до договору, в якому сторони погодили, що позивач надає відповідачу 3000,00 грн., які були отримані відповідачем.

За таких обставин, позивачем  на виконання умов договору перераховано відповідачу кошти на загальну суму 49800,00 грн.

14.05.2010 між сторонами підписано акт перевірки виконання договірних зобов‘язань, відповідно до якого відповідач виготовив та поставив позивачу 4670 екземплярів продукції.

Як зазначає позивач станом на 16.08.2010 відповідачем виготовлено та поставлено продукції у кількості 12145 екземплярів на загальну суму 34006,00 грн.

Оскільки строки виготовлення та поставки позивачу продукції відповідачем суттєво порушено, то позивач просить суд стягнути кошти у розмірі 15794,00 грн., які  були позивачем перераховані і на які відповідачем не виготовлено продукції.

Відповідачем не надано доказів виконання умов Договору, виконання обумовлених Договором робіт.

За таких обставин, станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем становить 15794,00 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України  встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання Договору щодо виконання робіт у повному обсязі не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати на загальну суму 15794,00 грн.

Крім того, позивач стягнути з відповідача штраф у розмірі 50400,00 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

У свою чергу штраф, як різновид неустойки, характеризується наступними ознаками: можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов’язання: а) невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов’язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.1 Договору за порушення термінів виготовлення продукції з вини виконавця останній сплачує замовнику штраф у розмірі 0,5% вартості продукції за кожен день прострочки.

З наданого позивачем розрахунку штрафу вбачається, що розрахунок здійснено від загальної вартості продукції по договору  - 56000,00 грн. *,05% = 280 грн. за день *180 днів прострочки =50400,00 грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи, великий розмір штрафу, порівняно з сумою основного боргу, часткове виконання відповідачем зобов‘язань з виготовлення продукції суд дійшов висновку, що на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, сума штрафу підлягає зменшенню до 14214,60 грн., яка обраховується судом виходячи із вартості оплачених але не виконаних відповідачем робіт (15794,00 *0,5%*180).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:  

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути  з  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1  з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) суму у розмірі 15794 (п‘ятнадцять тисяч сімсот дев‘яносто чотири) грн. 00 коп., штраф у розмірі 14214 (чотирнадцять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 300 (триста) грн. 09 коп. та 106 (сто шість) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  підписання та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

                        В.В. Джарти

Дата підписання 11.10.10