Постанова

від 12.09.2024 по справі 754/6388/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/10066/2024

справа №754/6388/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Соколової В.В.

за участю секретарів судового засідання Крисіної В.О. , Чепур Н.К. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Зотько Т.А.,

у справі за позовом ОСОБА_3 до Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

У травні 2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимоги позову мотивує тим, що наказом Інспекції з питань та дипломування моряків від 04 січня 2022 року№01/к ОСОБА_3 прийнято на роботу на посаду головного юрисконсульта відділу судової роботи Служби правового забезпечення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків з 05 січня 2022 року.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2018 року №863-р «Про передачу державних підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту» зі змінами, внесеними згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №201-р, та на виконання контрольних заходів, Інспекцію 22 лютого 2022 року передано до сфери управління Державної служби морського та річкового транспорту України.

Наказом Інспекції від 01 березня 2023 року №23/к позивача звільнено з роботи у зв`язку із реорганізацією Інспекції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Вказує, що за змістом статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).

Позивач уважає звільнення незаконним, оскільки відповідачами у порушення статті 49-2 КЗпП не виконано обов`язок надання позивачу пропозицій вакантних посад.

Вказує, що ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" (Моррічсервіс) запропоновано позивачу розглянути список вакантних посад, але список вакантних посад, який пропонувався, не можна уважати пропозицією на виконання частини 3 статті 49-2 КЗпП, оскільки розміщений список вакантних посад був доступний абсолютно всім і ним міг скористатися як внутрішній, так і зовнішній кандидат, відтак це не може уважатися пропозицією працівникові обрати актуальну посаду.

За посиланням на інтернет-ресурсі позивачу пропонувалось заповнити електронну форму із зазначенням ім`я, прізвища, номеру телефону, адреси електронної пошти та надіслати файл (резюме). Позивач уважає, що виконання з боку позивача запропонованих ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" (Моррічсервіс) дій - розгляду списку вакантних посад, обрання актуальної посади, подачі заявки для проходження процедур відбору та співбесід, успішного проходження відбору та співбесіди для можливості подачі заяви про переведення на нову посаду не є свідченням дотримання відповідачем вимог частини 3 статті 49-2 КЗпП України.

Вказує, що в день звільнення позивачу не надано переліку вакантних посад від ДП "Моррічсервіс".

Вказує, що при звільненні Інспекцією з питань підготовки та дипломування моряків, в порушення частини 3 статті 49-2 КЗпП України, не були запропоновані всі вакантні посади, які з`явились та існували у ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" (Моррічсервіс) з моменту повідомлення позивача про наступне вивільнення по день звільнення, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Просить визнати причини пропуску строку на подання позову про поновлення на роботі поважними та поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на запровадження на території України карантину та введення воєнного стану.

Вказує, що незаконні дії відповідача щодо звільнення призвели до погіршення психологічного самопочуття позивача, внаслідок чого останньому завдано моральну шкоду. Розмір моральної шкодиоцінює у розмірі 60 000,00 гривень.

Мотивуючи наведеним, уточнивши позовні вимоги, просить суд:

- поновити пропущений процесуальний строк на звернення до суду із позовною заявою;

- визнати незаконним з моменту його прийняття наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 01 березня 2023 №24/К "Про звільнення ОСОБА_4 ";

- поновити ОСОБА_3 на посаді головного юрисконсульта відділу судової роботи Служби правового забезпечення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків;

- стягнути з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2023 року до дня поновлення на роботі, який станом на день пред`явлення позову становить 69 404,56 гривень

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним з моменту його прийняття та скасовано наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків №24/К від 01 березня 2023 року про звільнення ОСОБА_3 .

Поновлено ОСОБА_3 на посаді головного юрисконсульта відділу судової роботи Служби правового забезпечення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на користь ОСОБА_3 324 760,96 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В задоволенні інших вимог позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді головного юрисконсульта відділу судової роботи Служби правового забезпечення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на користь держави судовий збір у сумі 2 147,20 гривень.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" подано апеляційну скаргу.

Вказує, що позивач звернувся до суду із пропуском строків звернення до суду. ОСОБА_3 звільнений з 02 березня 2023 року, а позов про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди від 10 травня 2023 року подано з порушенням строку звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Вказує, що суд при вирішення спору не встановив дату, коли позивач отримав копію наказу про своє звільнення, і, як наслідок, не встановив обставин, що належать до предмету доказування у справі.

Суд першої інстанції не розглянув та не вирішив заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору.

Посилається на порушення порядку визначення складу суду та розгляд справи не повноважним складом суду.

Вказує, що судом першої інстанції неправомірно відкрито провадження у справі. Так, ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з тим, що позивачем не виконано вимоги частини 4 статті 177 ЦПК України. На виконання вимог ухвали позивачем надіслано до суду нову редакцію заяви від 16 травня 2023 року, з якої убачається, що позивач, серед іншого, змінив предмет позову.

Позивачем не усунуто недоліки, які були вказані в ухвалі про залишення позову без руху, а фактично було змінено предмет позову. Уважає, що ЦПК України не передбачає такого способу усунення недоліків позовної заяви, як подання позовної заяви у новій редакції.

Звертає увагу, що "позовна заява у новій редакції" порівняно з первісною редакцією позовної заяви є, по суті, новим позовом, оскільки відрізняється від первісної позовної заяви і предметом, і підставами позову.

Вказує, що в первісній позовній заяві абзац 3 і 4 розділу ІІІ звучить «Внесено зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30.04.2023 року. Також продовжено на всій території України карантин до 30.04.2023.».

В новій редакції позовної заяви: «Постановою від 25.04.2023 року № 383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжено режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.

Разом з цим, главою XIX КЗпП України визначено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Стверджує, що із зміною підстав позову позивачем змінено і предмет позову, оскільки вимоги первісної позовної заяви такі:

«1. Поновити пропущений процесуальний строк та прийняти дану позовну заяву до розгляду.

2. Визнати незаконним з моменту його прийняття наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 01.03.2023 №24/К «Про звільнення ОСОБА_4 ».

3. Поновити ОСОБА_3 на посаді головного юрисконсульта відділу судової роботи Служби правового забезпечення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

4. Стягнути з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (ЄДРПОУ 25958804) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.03.2023 року до дня поновлення на роботі.

5. Стягнути з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (ЄДРПОУ 25958804) на користь ОСОБА_3 50 000,00 грн моральної шкоди.».

Разом з цим, вимоги позовної заяви у новій редакції такі:

«1. Поновити пропущений процесуальний строк та прийняти дану позовну заяву до розгляду.

2. Визнати незаконним з моменту його прийняття наказ Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 01.03.2023 № 24/К «Про звільнення ОСОБА_4 ».

3. Поновити ОСОБА_3 на посаді головного юрисконсульта відділу судової роботи Служби правового забезпечення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків.

4. Стягнути з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (ЄДРПОУ 25958804) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.03.2023 року до дня поновлення на роботі, який станом на дату пред`явлення позову складає 69404 грн 56 коп.».

Уважає, що подавши нову редакцію позовної заяви, позивачем одночасно змінено і предмет і підстави позову.

Посилається на неповноту з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Судом першої інстанції не встановлено фактичне місцезнаходження робочих місць за пропонованими посадами.

ДП «Моррічсервіс» в 2019 році відкрито Одеський сервісний центр морського та річкового транспорту, Херсонський сервісний центр морського та річкового транспорту, Ізмаїльський сервісний центр морського та річкового транспорту та Маріупольський сервісний центр морського та річкового транспорту.

Зазначає, що конкретне місцезнаходження цих Сервісних центрів правовими актами ДП «Моррічсервіс» не встановлювалось, а тому дані структурні підрозділи можуть діяти і поза межами міст Херсон і Маріуполь. Наказами ДП «Моррічсервіс» визначалось лише місцезнаходження робочих місць певних співробітників даних сервісних центрів.

Відповідно до наказу ДП «Моррічсервіс» 29 березня 2022 року № 98-ос, у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України, за можливості працювати дистанційно, для працівників Херсонського СЦ і Маріупольського СЦ наказом запроваджувалася дистанційна робота.

Оскільки Херсонський сервісний центр і Маріупольський сервісний центр знаходилися у зоні активних бойових дій, постало питання переведення працівників в іншу місцевість, що є більш безпечною. Працівникам Херсонського сервісного центру і Маріупольського сервісного центру, які змогли залишити окуповані території, наказами змінювали місця роботи, при цьому залишаючи посади на яких вони перебували. Працівники Херсонського сервісного центру і Маріупольського сервісного центру не працювали на тимчасово окупованих територіях, вони працювали у визначених наказами місцях на територіях, підконтрольних органам влади України, залишаючись при цьому працівниками Херсонського сервісного центру і Маріупольського сервісного центру.

Через тривалі військові дії у 2022 році задля уникнення погіршення фінансового стану ДП «Моррічсервіс» проведено оптимізацію кадрового потенціалу, водночас проведено процедуру ліквідації відділів забезпечення сервісу на морському та річковому транспорті та скорочення штатних одиниць, які працювали у цих відділах. Штат було зменшено більш ніж на 100 одиниць.

14 квітня 2023 року за погодженням Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України відповідно до наказу ДП «Моррічсервіс» № 26 було прийнято рішення ліквідувати Херсонський сервісний центр і Маріупольський сервісний центр.

Звертає увагу, що попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_3 від 27 червня 2022 року та повідомленням від 30 серпня 2022 року позивачеві, серед іншого, пропонувались посади в структурних підрозділах ДП «Моррічсервіс» в містах Одеса та Київ.

Ні в зазначеному повідомленні, ні в попередженні про наступне вивільнення не було зазначено місце розташування вакантних посад в містах Херсон і Маріуполь. Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що позивачу запропоновано вакантні посади, які знаходилися на території тимчасово окупованих міста Маріуполь та міста Херсон є помилковими.

Судом не взято до уваги наявність у штаті ДП «Моррічсервіс» вакантних посад з фактичним місцезнаходженням робочих місць у містах Києві та Одесі.

Зазначає, що судом не вказано жодної іншої підстави для задоволення позовних вимог про звільнення.

Вказує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини у справі, судом не перевірено чи всі вакантні посади були запропоновані позивачу, що дає підстави уважати про прийняття рішення при неповноті оцінки доказів.

Посилається на те, що Державне підприємство "Сервісний центр морського та річкового транспорту" є неналежним відповідачем у справі.

Вказує, що з матеріалів справи убачається, що позивач у період з 05 січня 2022 року по 02 березня 2023 року перебував у трудових відносинах з державною організацією «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків» та жодного дня ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з ДП «Моррічсервіс»; ДП «Моррічсервіс» не видавало наказу ані про прийняття, ані про звільнення, оскільки ДП «Моррічсервіс» і державна організація «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків» дві окремі юридичні особи.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про припинення державної організації «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків» шляхом приєднання до ДП «Моррічсервіс» та що ДП «Моррічсервіс» є правонаступником всіх прав та обов`язків державної організації «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків».

Вказує, що відповідно до частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Станом на теперішній час, як і на день ухвалення рішення, запис про припинення юридичної особи - ДП «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків» не внесено (витяги з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань додаються), відомості про те, що ДП «Моррічсервіс» є правонаступником Інспекції в статуті ДП «Моррічсервіс» відсутні.

Відтак, реорганізація Інспекції не виконана, реорганізація досі триває, відомості про внесення змін до Статуту ДП «Моррічсервіс» не внесені, перехід прав та обов`язків, в тому числі - у трудових та цивільних правовідносинах не відбувся.

Стверджує, що висновок суду першої інстанції про протиправність звільнення є недоведеним і передчасним, оскільки місцевий суд не встановив і не обґрунтував наявними у справі доказами жодного порушення роботодавцем обов`язку, передбаченого частиною 3 статті 49-2 КЗпП.

ДП «Моррічсервіс» неодноразово надсилалися державній організації «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків» наявні вакансії. Як було встановлено судом, ДП «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків» неодноразово надавала перелік наявних у ДП «Моррічсервіс» вакансій ОСОБА_3 , що також підтверджується останнім у позовній заяві. Позивач не звертався до ДП «Моррічсервіс» щодо подальшого працевлаштування на запропоновані вакансії. У зв`язку з цим, державною організацією «Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків» та ДП «Моррічсервіс» виконано приписи частини 3 статті 49-2 КЗпП України в частини пропозицій іншої роботи.

Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

29 квітня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Скокіна Л.Л., який діє в інтересах ОСОБА_3 , на апеляційну скаргу.

Вказує, що доводи апеляційної скарги щодо недотримання позивачем строку звернення до суду є помилковими та безпідставними, оскільки позивача звільнено 02 березня 2023 року, а позовна заява про поновлення на роботі подана 10 травня 2023 року.

Вказує, що главою XIX Прикінцевих положень КЗпП України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 із наступними змінами, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 строк карантину продовжено до 30 червня 2023 року.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення порядку визначення складу суду вказує, що такі є необґрунтованими та не зрозумілими.

Вказує, що в ухвалі Деснянського районного суду міста Києва від 22 травня 2023 року залишивши позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав, що у позові не зазначено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню; до позову не долучено його копії відповідно до кількості учасників справи. Також, у зв`язку з вимогою про стягнення моральної шкоди, суд вказав про необхідність сплати за цю вимогу судового збору.

На виконання вимог ухвали позивачем надіслано до суду заяву про усунення недоліків від 16 травня 2023 року.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди вказує, що позивач у відповідності до частини 3 статті 49 ЦПК України вирішив від неї відмовитись.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставні.

Щодо одночасної зміни підстав та предмету позову вказує, що підставою для звернення до суду із позовом було порушення трудових прав позивача у зв`язку із незаконним звільненням.

На момент подачі первісного позову дія карантину була продовжена до 30 квітня 2023 року, однак постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, згідно з якими у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 слово "квітня" замінено словом "червня", що і було актуалізовано позивачем у новій редакції позовної заяви. Однак, це не вважається зміною підстави позову, як про це стверджує скаржник.

Окрім цього вказує, що скаржником у апеляційній скарзі взагалі необґрунтовано, яким чином ця обставина зачіпає його законні права та інтереси. Під час судового розгляду справи у першій інстанції у представника скаржника не виникало жодних заперечень з цього приводу. Ці обставини не згадувалась ані у відзиві скаржника, ані під час надання усних пояснень.

Щодо неповного з`ясування обставин справи та перевірки доказів вказує, що жодної інформації щодо місцезнаходження структурних підрозділів, в яких пропонувались посади позивачу, поза межами міст Херсон та Маріуполь не має. Так само відсутня інформація про місцезнаходження робочих місць, що пропонувались.

Звертає увагу, що скаржником припускається можливість, що структурні підрозділи можуть діяти поза межами міст Херсон і Маріуполь.

З останнього повідомлення про наступне вивільнення позивача від 30 серпня 2022 року убачається наявність двох посад, які за своєю назвою не відносяться до м. Херсон та м. Маріуполь, а саме «Завідувач сектору інформаційних технологій» і «Адміністратор систем сектору інформаційних технологій». Проте, інформація, що ці дві посади знаходяться в містах Одеса та Київ відсутня, відтак дане твердження взагалі нічим не підтверджується.

Вказує, що роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Разом з цим, з матеріалів справи убачається, що позивач є фаховим юристом, однак, запропоновані вакантні посади не відповідали ані його освіті, ані досвіду (пропонувались посади охоронника, прибиральника, бухгалтера).

Посилається на безпідставність доводів скаржника щодо не встановлення судом першої інстанції фактичного місцезнаходження робочих місць за запропонованими посадами, оскільки суд ухвалює рішення виключно на підставі наданих доказів.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неналежності відповідача вказує, що жодних вимог до ДП "Моррічсервіс" не задоволено. Окрім цього, питання щодо неналежності скаржника як відповідача у справі, вже було предметом судового розгляду під час судового засідання у суді першої інстанції. Так, ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у частині позовних вимог.

Щодо припинення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків як юридичної особи вказує, що судом на адресу Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків неодноразова надсилалась ухвала від 17 серпня 2023 року про витребування доказів. На виконання цієї ухвали судом отримано копії запитуваних документів, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги про визнання судом першої інстанції припинення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків є надуманими, оскільки судом першої інстанції процитовано наказ Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України від 26 квітня 2022 року №113 "Про реорганізацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків".

Щодо доводів про неправильне застосування положень статті 49-2 КЗпП вказує, що у разі звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, мала бути скорочена посада головного юрисконсульта, яку обіймав позивач. Однак згідно штатних розписів у період його працевлаштування в Інспекції (04 січня 2022 року) до дати звільнення 02 березня 2023 року позивача, зміни у штатний розпис не вносились, його посада не скорочувалась, що підтверджується наявним в матеріалах справи штатним розписом.

Щодо доданих до апеляційної скарги нових доказів вказує, що скаржником в апеляційній скарзі не обґрунтовано та не вказано, з яких об`єктивних причин у нього не було можливості долучити вказані копії документів під час розгляду справи у першій інстанції.

Вказує, що у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 гривень.

Мотивуючи наведеним, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Стягнути з ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" витрати на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні представник ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" - Кудлінська К.О. доводи апеляційної скарги підтримала, просила суд її задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 та його представник - адвокат Скокін Л.Л. проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, позивача та його представника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що у двомісячний період з моменту попередження про наступне вивільнення позивачу надавались пропозиції щодо переведення на вакантні посади, разом з тим, позивачу було запропоновано вакантні посади, які знаходилися на території тимчасово окупованих м. Маріуполь та м. Херсон.

Суд зробив висновок, що при звільненні позивача у зв`язку з реорганізацією Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України не було дотримано вимог чинного законодавства, відтак звільнення позивача є протиправним.

Установлено, що наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків №01/к від 04 січня 2022 року ОСОБА_3 прийнято на посаду головного юрисконсульта відділу судової роботи Служби правового забезпечення з 05 січня 2022 року за основним місцем роботи з посадовим окладом відповідно до штатного розпису (том 1 а.с. 13).

Відповідно до пункту 1.1 Статуту Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, затвердженого наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України №109 від 18 квітня 2022 року Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків є державною організацією, заснованою на державній власності, що діє на комерційній основі і належить до сфери управління Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (том 1 а.с. 28-37).

27 червня 2022 року ОСОБА_3 ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення у зв`язку з припиненням юридичної особи - ДП "Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків", реорганізувавши її шляхом приєднання до ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту".

Із змісту попередження убачається, що позивачу запропоновано 7 вакантних посад, а саме: 1) бухгалтер відділу бухгалтерського обліку та звітності - 1 штатна одиниця; 2) завідувач сектора діловодства - 1 штатна одиниця; 3) заступник керівника Одеського сервісного центру морського та річкового транспорту - 1 штатна одиниця; 4) заступник керівника Херсонського сервісного центру морського та річкового транспорту - 1 штатна одиниця; 5) адміністратор Херсонського сервісного центру морського та річкового транспорту - 2 штатні одиниці; 6) адміністратор Маріупольського сервісного центру морського та річкового транспорту - 1 штатна одиниця; прибиральник службових приміщень Маріупольського сервісного центру морського та річкового транспорту - 1 штатна одиниця.

Зазначено, що у разі прийняття пропозиції про переведення протягом трьох днів з дня отримання повідомлення подати заяву до відділу кадрів. У разі відмови - у той самий термін повідомити про прийняте рішення відділ кадрів і зробити відповідну відмітку на другому примірнику повідомлення (том 1 а.с. 10).

30 серпня 2022 року ОСОБА_3 ознайомлено із повідомленням, у якому зазначено вакантні посади, що 23 серпня 2022 року надало ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту".

Із змісту повідомлення убачається, що позивачу запропоновано 6 посад, а саме: 1) завідувач сектору інформаційних технологій - 1 штатна одиниця; 2) адміністратор системи сектору інформаційних технологій - 1 штатна одиниця; 3) охоронник Херсонського сервісного центру морського та річкового транспорту - 1 штатна одиниця; 4) прибиральник службових приміщень Херсонського сервісного центру морського та річкового транспорту - 1 штатна одиниця; 5) старший адміністратор Маріупольського сервісного центру морського та річкового транспорту - 1 штатна одиниця; 6) адміністратор Маріупольського сервісного центру морського та річкового транспорту - 1 штатна одиниця.

Наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків №23/к від 01 березня 2023 року ОСОБА_3 , головного юрисконсульта відділу судової роботи Служби правового забезпечення, звільнено з 02 березня 2023 року у зв`язку з реорганізацією Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, відповідно до частини 1 пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (том 1 а.с. 15).

Наказом Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України №113 від 26 квітня 2022 року "Про реорганізацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків" припинено юридичну особу - державну організацію "Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків" шляхом реорганізації та приєднання до ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту". Визначено ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" правонаступником усіх прав та обов`язків державної організації "Інспекція з питань підготовки та дипломування моряків" (том 1 а.с. 22-24).

Наказом ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" від 06 грудня 2021 року затверджено структуру і штатний розпис ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту", погоджених Державною службою морського та річкового транспорту України. Введено в дію з 06 грудня 2021 року штатний розпис ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" у кількості 178 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 2 818 300,00 гривень. Згідно даних штатного розпису у секторі юридичної роботи наявні дві посади: завідувач сектору та головний юрисконсульт (том 1 а.с. 193).

Наказом Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків №68 від 02 листопада 2021 року "Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису" затверджено та введено в дію з 02 листопада 2021 року організаційну структуру Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків. Затверджено та введено в дію з 02 листопада 2021 року штатний розпис Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків. Згідно даних штатного розпису введено 49 посад, серед яких у відділі судової роботи наявні 3 посади: заступник начальника служби - начальник відділу; заступник начальника відділу та юрисконсульт. Окрім цього у Службі правового забезпечення наявний відділ організаційно-правового забезпечення із 3 посадами: заступника начальника служби-начальника відділу; заступника начальника відділу та головний юрисконсульт (том 1 а.с. 180-182).

Наказом ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" від 14 квітня 2023 року №27 затверджено структуру і штатний розпис ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту". Введено в дію з 14 квітня 2023 року штатний розпис ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" у кількості 61 штатна одиниця з місячним фондом заробітної плати 1 208 000,00 гривень. Згідно даних штатного розпису у секторі юридичної роботи наявні 2 посади, а саме: завідувач сектору та головний юрисконсульт (том 1 а.с. 199).

Окрім того, на спростування висновків суду першої інстанції скаржником до апеляційної скарги долучено:

- копію виписки з журналу про працевлаштування та звільнення працівників (том 2 а.с. 49-51);

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Інспекція з питань підготовки та дипломування (том 2 а.с. 51-52);

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ДМ "Моррічсервіс" (том 2 а.с. 53-54);

- наказ №26 від 14 квітня 2023 року "Про зміну організаційної структури та штатного розпису (том 2 а.с. 55-56);

- посадову інструкція адміністратора Маріупольського сервісного центру морського та річкового транспорту (том 2 а.с. 57-61);

- посадову інструкція адміністратора Херсонського сервісного центру морського та річкового транспорту (том 2 а.с. 62-66);

- посадову інструкція адміністратора Одеського сервісного центру морського та річкового транспорту (том 2 а.с. 67-71);

- наказ №98-ос від 29 березня 2022 року "Про зміну тривалості робочого часу та запровадження дистанційної роботи працівникам Маріупольського та Херсонського сервісних центрів морського та річкового транспорту (том 2 а.с. 72-74);

- наказ №111-ос від 15 квітня 2022 року "Про зміну місця та режиму роботи працівників" (том 2 а.с. 75-76);

- накази про зміну місця та режиму роботи окремих працівників (том 2 а.с. 77-82);

- положення про маріупольський сервісний центр морського та річкового транспорту ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту (том 2 а.с. 85-87);

- наказ №76-ос від 05 вересня 2019 року Про питання діяльності Херсонського сервісного центру морського та річкового транспорту та положення до нього (том 2 а.с. 88-92);

- наказ №45-ос від 21 червня 2019 року "Про затвердження структури та штатного розпису державного підприємства "Сервісний центр морського та річкового транспорту" (том 2 а.с. 93).

20 червня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ДП "Сервісний центр морського та річкового транспорту" про долучення доказів, у якому скаржник просить суд з метою повного та всебічного розгляду справи долучити до матеріалів справи:

- копію виписки з журналу про працевлаштування та звільнення працівників;

- копії витягів з ЄДРПОУ;

- копії наказів ДП "Моррічсервіс" від 21 червня 2019 року №45-ос, від 05 вересня 2019 року №76-ос, від 17 жовтня 2019 року №91-ос.

Вирішуючи питання про прийняття доказів, заявлених у клопотанні від 20 червня 2024 року, та доказів, доданих до апеляційної скарги, колегія суддів керується таким.

Відповідно до статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №499/895/19 роз`яснено, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що докази, додані відповідачем до апеляційної інстанції та у окремому клопотанні, не подавались до суду першої інстанції, оскільки сторона відповідача не знала, яке буде судове рішення у справі. Зазначила, що такі докази до суду апеляційної інстанції подані з метою спростування висновків суду першої інстанції.

Відтак, оскільки відповідач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції не скористався своїм правом на подання клопотань про долучення доказів, а також не надав доказів неможливості подання таких клопотань до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, ураховуючи положення частини 3 статті 367 ЦПК України, апеляційний суд не приймає докази, долучені до апеляційної скарги, а також подані згідно клопотання від 20 червня 2024 року.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 3 статті 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини 1 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною 2 статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Відхиляючи доводи в частині пропуску позовної давності, апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тлумачення наведених норм закону свідчить про те, що запровадження на всій території України карантину є безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Заявляючи відповідне клопотання про поновлення встановленого законом строку, особа не повинна наводити конкретних причин пропуску такого строку, крім тих, що пов`язані з внесеними до КЗпП України змінами. Крім того, не є необхідним і заявлення такого клопотання, оскільки строк звернення до суду не пропущено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин, який в подальшому неодноразово продовжувався до 30 червня 2023 року.

Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 233 КЗпП України продовжуються на строк його дії. Відтак строк на звернення позивача із цим позовом, заявленим у травні 2023 року, тобто під час карантину, не сплив.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46 гс 22), постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 947/8885/21 (провадження № 61-7480 сво 22).

З огляду на наведене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

Доводи апеляційної скарги в частині порушення порядку визначення складу суду та розгляд справи не повноважним складом суду відхиляються колегією суддів як безпідставні, заявлені відповідачем без будь-якого обґрунтування та доказами не підтверджені.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неправомірного відкриття провадження у справі, колегія суддів вказує про таке.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу (том 1 а.с.1-9).

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків.

19 травня 2023 року на адресу Деснянського районного суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену позовну заяву (нова редакція).

Аналіз первісної редакції позовної заяви та редакції позовної заяви дозволяє зробити висновок, що позивачем не змінено ані предмет, ані підстави позову, як помилково зазначає скаржник у апеляційній скарзі.

На виконання вимог ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 15 травня 2023 року позивачем подано нову редакцію позовної заяви, у якій позивач, зокрема, конкретизував (навів розрахунок) та виклав прохальну частину позовної заяви у новій редакції, зокрема без вимоги про стягнення моральної шкоди.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що випливає із спірних правовідносин.

Підстава позову - це обставини ( юридичні факти) , з наявністю або відсутністю яких закон пов`язує виникнення чи припинення матеріально-правових відносин між сторонами.

Зміст нової редакції позову свідчить про те, що предмет та підстави позову залишились незмінними, оскільки предметом позову є визнання незаконним та скасування наказу №24/К від 01 березня 2023 року, а підставами позову у двох редакціях позовних заяв є порушена, на думку позивача, процедура звільнення.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про одночасну зміну предмету та підстав позову та неправомірність відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3 .

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині звільнення позивача із дотримання вимог законодавства та зазначає про таке.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.

Тобто, звільнення, у зв`язку з реорганізацією, може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. В іншому випадку - дія трудового договору працівника продовжується.

Разом з тим, згідно даних наказу від 01 березня 2023 року №23/к позивача звільнено з роботи у зв`язку із реорганізацією Інспекції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Даних про скорочення чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, цей наказ не містить.

В судовому засіданні представник скаржника підтвердила, що посада позивача (головний юрисконсульт відділу судової роботи Служби правового забезпечення Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків) не була скорочена.

Зазначене дає підстави для висновку про звільнення позивача із порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відтак, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову, проте помилився з мотивами, що є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

Щодо належного відповідача у цій справі та клопотання про закриття провадження у справі, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до Наказу Державної служби Морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України №113 від 26 квітня 2022 року «Про реорганізацію Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків» припинено юридичну особу - ДО «Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків», реорганізувавши її шляхом приєднання до ДП «Сервісний центр морського та річкового транспорту». Визначено ДП «Сервісний центр морського та річкового транспорту» правонаступником усіх прав та обов`язків ДО «Інспекцію з питань підготовки та дипломування моряків».

Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дані про припинення у зв`язку із реорганізацією юридичної особи Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків внесено 8 липня 2024 року.

Статтею 55 ЦПК України унормовано, що у разі припинення юридичної особи суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, які він замінив.

У цій справі ДП «Сервісний центр морського та річкового транспорту» залучено як відповідача, ця юридична особа приймала участь у справі протягом усього її розгляду, користуючись на власний розсуд наданими правами відповідачу у спорі. Дані про виключення з реєстру у зв`язку із реорганізацією юридичної особи Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків на час розгляду справи в суді першої інстанції виключені не були.

Ураховуючи, що апеляційний суд здійснює перегляд рішення за обставин, що існували на час ухвалення рішення судом першої інстанції, за наслідками апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції лише конкретизовано мотиви задоволення позову в частині поновлення позивача на роботі, в решті відсутні підстави для скасування або зміни рішення, відтак апеляційний суд не убачає підстав для здійснення заміни відповідача на стадії апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту в) пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції повинна містити розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 20 000,00 гривень.

У судовому засіданні 12 вересня 2024 року адвокатом Скокін Л.Л., який діє в інтересах ОСОБА_3 , просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу позивача у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів не убачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, з огляду на таке.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача до суду подано копію договору №25/03.24 про надання правової (правничої) допомоги від 25 березня 2024 року, укладеного між адвокатом Скокін Л.Л. та ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 1 договору про надання правової (правничої) допомоги адвокат приймає на себе зобов`язання щодо надання правової допомоги клієнту з наступних питань та у таких обсягах, в тому числі представництво інтересів клієнта у судах усіх інстанцій та юрисдикцій з усіх питань, що стосується клієнта, в тому числі захисту, надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно до пункту 5 договору про надання правової допомоги за надання правової (правничої) допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 30 000,00 гривень за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції.

Вартість та обсяг інших послуг адвоката за цим договором погоджуються сторонами окремо у відповідних додаткових угодах.

Згідно даних квитанції №2 від 26 квітня 2024 року адвокатом Скокіним Л.Л. отримано від ОСОБА_3 20 000,00 гривень за договором про надання правової допомоги №25/03.24 від 25 березня 2024 року.

Аналіз пункту 5 укладеного договору про надання правової допомоги дозволяє зробити висновок, що у договорі сторони погодили вартість робіт за представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції.

При цьому, сторони визначили, що вартість та обсяг інших послуг адвоката погоджуються сторонами окремо.

Разом з цим, стороною позивача не надано суду доказів на підтвердження того, що між адвокатом і клієнтом узгоджена вартість надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції становить 20 000,00 гривень, зокрема не долучено додаткових угод щодо узгодження гонорару адвоката в суді апеляційної інстанції, акту виконаних робіт тощо.

Відтак, ураховуючи, що матеріали цивільної справи не містять додаткової угоди, якою адвокат Скокін Л.Л. та ОСОБА_3 погодили вартість надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції, підстав для розподілу витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів не убачає.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сервісний центр морського та річкового транспорту» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 13 лютого 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення суду в редакції цієї постанови.

В іншій оскарженій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 24 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова