Рішення

від 21.05.2024 по справі 183/917/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/917/22

№ 2/183/218/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку з фактичного користування, -

в с т а н о в и в:

15 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого з урахуванням уточнених вимог, посилалася на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВРТ № 058718 виданого 14 вересня 2012 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за р.№ 2-2993 їй належить земельна ділянка загальною площею 5,510 га., кадастровий номер 1223210500:02:036:0610, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 11 липня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш Д.Ю. на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 4498130 від 29.07.2013 року, номер запису про право власності: 1896707.

11 серпня 2016 року між нею, ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» (орендар) укладено Договір оренди землі № 130, який було зареєстровано 17 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рудкевичем Є.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30982100 від 17.08.2016 року, номер запису про інше речове право: 16053465.

Відповідно до п. 1.1, 2.1, 3.1 Договору оренди вона надала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,510 гаю, кадастровий номер 1223210500:02:036:0610, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області строком на 7 років.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 66529691 від 24 серпня 2016 року, строк дії Договору оренди землі до 11 серпня 2023 року.

В той же час, їй стало відомо, що згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 29676622776 від 28 січня 2022 року строк дії Договору оренди землі відносно земельної ділянки площею 5,510 га., кадастровий номер 1223210500:02:036:0610 було змінено, а саме визначено 12 років, починаючи з дати права оренди (договору оренди) державної реєстрації та діє до 31 грудня 2028 року. Підставою для внесення до реєстру зазначених змін слугувала Додаткова угода, серія та номер: ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року.

Позивач ОСОБА_2 наголошує на тому, що вона ніякої Додаткової угоди до Договору оренди землі з відповідачем не укладала та своєї згоди на продовження строку дії Договору оренди землі не надавала. Крім того, вона не має наміру передавати належну їй земельну ділянку будь-кому у користування на правах оренди.

ОСОБА_2 , посилаючись на приписи ст.ст. 215, 218, 236 ЦК України вважає, що оскільки вона ніяких угод щодо продовження строку договору оренди не укладала та не підписувала, Додаткова угода № ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року має бути визнана судом недійсною, а земельна ділянка повинна бути повернута їй після закінчення строку договору оренди землі, тобто після 11 серпня 2023 року.

У зв`язку з наведеним, у позовній заяві ОСОБА_2 просила суд:

- визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду серія та номер: ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року (до Договору оренди землі, серії та номер: 130 від 11 серпня 2016 року, зареєстрованого 17 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рудкевичем Є.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30982100 від 17.08.2016 року, номер запису про інше речове право: 16053465), укладену між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроволодар», код ЄДРПОУ 40419480 щодо земельної ділянки загальною площею 5,510 га, кадастровий номер 1223210500:02:036:0610, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроволодар», код ЄДРПОУ 40419480 повернути законному власнику ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 земельну ділянку загальною площею 5,510 га, кадастровий номер 1223210500:02:036:0610, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з фактичного користування, що виникло на підставі Додаткової угоди серія та номер: ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року до Договору оренди землі, серія та номер: 130 від 11 серпня 2016 року, зареєстрованого 17 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рудкевичем Є.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30982100 від 17.08.2016 року, номер запису про інше речове право: 16053465.

Одночасно з поданням позову ОСОБА_2 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про забезпечення позову, в якій просила суд заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки загальною площею 5,510 га., кадастровий номер 1223210500:02:036:0610, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2022 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позвного провадження.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2022 року відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2022 року у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої експертам було поставлено запитання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 напроти її прізвища у графі «реквізити сторін» у Додатковій угоді, серія та номер: ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року до Договору оренди землі, серія та номер: 130 від 11.08.2016 року особисто ОСОБА_2 чи іншою особою? Провадження у справі зупинено до проведення експертизи.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2022 року поновлено провадження у справі. Зобов`язано ТОВ «Агроволодар» у строк до 21.11.2022 року надати на адресу суду оригінал Додаткової угоди, серія та номер: ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року до Договору оренди землі, серія та номер: 130 від 11.08.2016 року. Зобов`язано ОСОБА_2 в строк до 21.11.2022 року надати на адресу суду вільні зразки підпису та почерку, виконані у період часу найближчий до складання досліджуваних документів за 2013-2013 роки. Провадження у справі зупинено до проведення експертизи.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2023 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої експертам було поставлено питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 напроти її прізвища у графі «реквізити сторін» у Додатковій угоді, серія та номер: ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року до Договору оренди землі, серія та номер: 130 від 11.08.2016 року особисто ОСОБА_2 чи іншою особою? Провадження у справі зупинено до проведення експертизи.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2023 року поновлено провадження у справі у зв`язку з надходженням від експертної установи повідомлення про неможливість надання висновку експерта, оскільки для проведення експертизи не було надано оригінал досліджуваного документу.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Ямковий В.Ф. в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові, просив позов задовольнити, у разі повторної неявки відповідача не заперечував проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи наведене, судом постанволе6но ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, дійшов наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВРТ № 058718 виданого 14 вересня 2012 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за р.№ 2-2993 належить земельна ділянка загальною площею 5,510 га., кадастровий номер 1223210500:02:036:0610, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Право власності ОСОБА_2 на зазначену вище земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 11 липня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш Д.Ю. на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 4498130 від 29.07.2013 року, номер запису про право власності: 1896707 що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 7138397 від 29 липня 2013 року, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 66529691 від 24 серпня 2016 року та № 296762776 від 28 січня 2022 року.

Встановлено, що 11 серпня 2016 року між позивачем ОСОБА_2 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» (орендар) укладено Договір оренди землі № 130, який було зареєстровано 17 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Рудкевичем Є.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30982100 від 17.08.2016 року, номер запису про інше речове право: 16053465, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 66529691 від 24 серпня 2016 року та № 296762776 від 28 січня 2022 року.

Відповідно до п. 1.1, 2.1, 3.1 Договору оренди позивач надала, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,510 га, кадастровий номер 1223210500:02:036:0610, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області строком на 7 років.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 66529691 від 24 серпня 2016 року вбачається, що строк дії Договору оренди землі до 11 серпня 2023 року.

В той же час, судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 29676622776 від 28 січня 2022 року строк дії Договору оренди землі відносно земельної ділянки площею 5,510 га., кадастровий номер 1223210500:02:036:0610 було змінено, а саме визначено 12 років, починаючи з дати права оренди (договору оренди) державної реєстрації та діє до 31 грудня 2028 року. Підставою для внесення до реєстру зазначених змін слугувала Додаткова угода, серія та номер: ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року.

Позивач ОСОБА_2 наголошує на тому, що вона ніякої Додаткової угоди до Договору оренди землі з відповідачем ТОВ «Агроволодар» не укладала та своєї згоди на продовження строку дії Договору оренди землі не надавала.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд до спірних правовідносин застосовує наступні норми права.

За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другоїстатті 16цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно дост.12ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно дост.13 ЦПК України, - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно дост. 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України, -передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною першою статті 626ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Статтею 13Закону України«Про орендуземлі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 6Закону України«Про орендуземлі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Частинами першою-третьоюстатті 21 Закону України «Про оренду землі»визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

В зв`язку з тим, що позивач заперечувала щодо підписання нею Додаткової угоди № ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року до Договору оренди землі № 130 від 11 серпня 2016 року, за клопотанням її представника адвоката Ямкового В.Ф. по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 напроти її прізвища у графі «реквізити сторін» у Додатковій угоді, серія та номер: ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року до Договору оренди землі, серія та номер: 130 від 11.08.2016 року особисто ОСОБА_2 чи іншою особою?

Згідно повідомлення судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Здора В.М. від 25 жовтня 2023 року, не надано висновок експерта № 3401-23, у зв`язку з неможливістю її проведення, оскільки для проведення експертизи не було надано оригінал досліджуваного документу.

Так, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2022 року на виконання вимог експерта було зобов`язано відповідача ТОВ «Агроволодар» у строк до 21.11.2022 року надати на адресу суду оригінал Додаткової угоди, серія та номер: ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року до Договору оренди землі, серія та номер: 130 від 11.08.2016 року.

Проте, у визначений судом строк вищезазначені витребувані документи, які необхідні для проведення судової почеркознавчої експертизи до суду не надійшли та виконання ухвали суду відповідачем ТОВ «Агроволодар» проігноровано.

Приписами ст.109ЦПК України визначено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі експертизі якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Враховуючи тойфакт,що відповідачухиляється віднадання навимогу експертата судудосліджуваного спірногооригіналу Додатковоїугоди №ПП/0666/03від 15листопада 2019року доДоговору орендиземлі №130від 11серпня 2013року,у зв`язкуз чимпроведення судовоїпочеркознавчої експертизиє неможливим,у судує всіпідстави вважати,що позивач ОСОБА_2 не підписуваласпірну Додатковуугоду відносноналежної їйземельної ділянкитобто,наявні підставидля визнання факту, для з`ясування якого експертиза була призначена.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга, четверта статті 207 ЦК України).

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 626ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини другої статті 792ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України,Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 13Закону України«Про орендуземлі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановлених договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У справі, що розглядається, позивач ОСОБА_2 посилаючись на приписи ст.ст. 215, 218, 236 ЦК України заявила вимогу про визнання недійсною Додаткової угоди № ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року до Договору оренди землі № 130 від 11 серпня 2016 року та в порядку усунення перешкод у праві користування просила зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку після закінчення строку Договору оренди землі № 130 від 11 серпня 2016 року, тобто після 11 серпня 2023 року, посилаючись на те, що Додаткову угоду до нього № ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року вона не підписувала та не укладала.

Водночас, суд не погоджується з такими доводами сторони позивача, з огляду на наступне.

Як вже встановлено вище, позивач ОСОБА_2 не підписувала та не укладала з відповідачем ТОВ «Агроволодар» спірної Додаткової угоди № ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року до Договору оренди землі № 130 від 11 серпня 2016 року, а тому Додаткова угода № ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 року вважається не вчиненою, тобто не укладеною.

Згідно з ч.4 cт.263ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15, зазначаючи, що правочин який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можливо заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Таким чином, Додаткова угода № ПП/0666/031 від 15 листопада 2019 не може бути визнана судом недійсною, оскільки вона є неукладеною, а тому, ефективним способом захисту права позивача ОСОБА_2 , є саме усунення перешкод у користуванні належної їй земельної ділянки, шляхом її повернення позивачу, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

В уточненій позовній заяві, позивач ОСОБА_2 навела попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на суму 16 759,52 грн., які складаються з: витрат на професійну правничу допомогу 13,600 грн., судового збору за подання позову 1 211,20 грн. та витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи 955,92 грн.

Згідно з ч. 1ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, згідно з ч. 1ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьоїстатті 133ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2ст.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові КАС ВС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови).Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги № 07/01-22 від 20 січня 2022 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Ямковим В.Ф.; додаткову угоду № б/н від 20 січня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 07/01-22 від 20 січня 2022 року, згідно якої сторони погодили розмір гонорару адвоката в сумі 13 600,00 грн.; ордер на надання правничої допомоги серії АЕ № 1126010 від 03 лютого 2022 року на надання правничої допомоги на підставі договору про надання правової допомоги № 07/01-22 від 20.01.2022 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2554 від 18 червня 2012 року; посвідчення адвоката № 2231 від 18 червня 2012 року та розрахунок надання послуг адвоката від 20 січня 2022 року, згідно якого вартість послуг складає 13 600,00 грн., з яких: вартість консультації 1 500,00 грн., вартість послуг щодо аналізу та збору доказів 1 500,00 грн., вартість послуг зі складання та подання до суду позовної заяви 5 000,00 грн. та вартість послуг щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції 6 600,00 грн.

При цьому, суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Велика ПалатаВерховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, щосаме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, щовиключає ініціативу судуз приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Проте, сторона відповідача з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи не зверталася, зокрема заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат до суду не подавала.

Водночас, на виконання приписів ст. 137, 141 ЦПК України стороною позивача надано докази, які підтверджують факт понесення позивачем витрат в зазначеному вище розмірі.

Враховуючи те, що позивачем в передбачені законом строки подано належні докази понесення ним витрат на правничу допомогу, при цьому суд за відсутності відповідних заперечень відповідача з власної ініціативи позбавлений права зменшувати розмір цих витрати, а тому враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідач на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 6 800,00 грн.

Крім того, позивач ОСОБА_2 понесла витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 955,92 грн., що підтверджується актом експерта № 3401-23 від 20 жовтня 2023 року, які повинні бути відшкодовані відповідачем на користь позивача.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку з фактичного користування задовольнити частково.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» на користь ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 5,510 га., кадастровий номер 1223210500:02:036:0610, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроволодар» на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.; витрат на проведення судової експертизи у розмірі 955,92 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6800,00 грн., а всього у розмірі 8967,12 грн. (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят сім грн. 12 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроволодар», ЄДРПОУ 40419480, місцезнаходження за адресою: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 2-А.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне судове рішення складене 24 травня 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький