Ухвала

від 18.09.2024 по справі 353/877/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 353/877/24

Провадження № 11-сс/4808/337/24

Категорія ст. 170 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач Шигірт

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

представника власника майна

ТзОВ «ЛОГІСТИК-ФУД» - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна ТзОВ «ЛОГІСТИК-ФУД»-адвоката ОСОБА_6 ,на ухвалу слідчого судді Тлумацького районного суду від 06 вересня 2024 року у кримінальному провадженні за №12024091240000123, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою слідчого судді Тлумацького районного суду від 06 вересня 2024 року накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучене відповідно до протоколу огляду місця події від 30.08.2024року наавтодорозі Р-20«Снятин-Тязів»між населенимипунктами с.Озеряни тас.Живачів Івано-Франківськогорайону Івано-Франківськоїобласті, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, зокрема на:

- автомобіль марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 належить ТзОВ «ЛОГІСТИК-ФУД», юридична адреса: Дегтярівська, 21, м. Київ, який орендує ТзОВ «БАЛТУК», юридична адреса: вул. Київська, 135, офіс 1, м. Бровари Київської області;

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в інтересах ТзОВ «ЛОГІСТИК-ФУД», оскільки вважає ухвалу незаконною в частині заборони користування автомобілем марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Зазначає,що заборонакористування вищевказанимавтомобілем,призведе донадмірного обмеженняправомірної підприємницькоїдіяльності ТзОВ «ЛОГІСТИК-ФУД». Вказаний автомобіль був переданий в оренду ТзОВ «БАЛТУК», за користування яким ТзОВ «ЛОГІСТИК-ФУД»отримує орендну плату. До цього ж автомобіль був переданий на відповідальне зберігання представнику користувача ТзОВ «БАЛТУК», який прийняв на себе зобов`язання зберігати та не відчужувати. Накладення арешту в частині користування вищевказаним автомобілем призводить до щоденного понесення збитків без можливості їх компенсації.

З 30.08.2024 року ні власникам майна, ні орендарю, ні іншій особі, в т.ч. водію-експедитору ТзОВ «Балтук», який перебував за кермом, підозри слідством не пред`явлено. При цьому, відсутні підстав вважати, що незастосування судом арешту, у спосіб заборони власникам (орендарю) користуватись цим майном, призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту наавтомобіль марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом заборони користування

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

В п.1 ч.2 ст.170КПК визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку згідно із ч.3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону та виходячи із підстав заявленого клопотання випливає, що прокурор та слідчий повинні довести, у даному конкретному випадку, що майно, яке на їх думку, підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбаченіст.170 КПК, зокрема, - щодо збереження речових доказів.

Як вбачається із наданих матеріалів, до слідчого судді надійшло клопотання слідчого про накладення арешту на майно, зокрема на автомобіль марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.

Клопотання обґрунтовано тим, що о 23 год. 22 хв. 29.08.2024 року між населеними пунктами с. Озеряни та с. Живачів Івано-Франківського району Івано-Франківської області на заокругленій ділянці автодороги «Снятин-Тязів» водій автомобіля марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 з причіпом ОСОБА_7 , рухаючись в напрямку м. Івано-Франківськ, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та допустив зіткнення з іншим автомобілем, під керуванням ОСОБА_8 . Внаслідок ДТП ОСОБА_8 був госпіталізований в травматологічне відділення Городенківської лікарні з діагнозом: закритий перелом лівої стегнової кістки.

Під час огляду місця події було вилучені транспортні засобі та інше майно.

За вказаним фактом 30.08.2024року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024091240000123 ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК, в рамках якого вказане майно постановою слідчого визнано речовими доказами.

Приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого в повному обсязі, слідчий суддя зазначив, що тимчасово вилучене майно має суттєве значення для належної правової кваліфікації вчиненого діяння, встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, може бути використане, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, необхідне для забезпечення відшкодування шкоди внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та забезпечення кримінального правопорушення, а також доведено, що накладення арешту на тимчасово вилучене майно необхідне з метою запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 170 КПК України. Тимчасово вилучене майно, за своїми критеріями, дає достатні підстави вважати, що воно було засобом вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, відповідно до п.1 ч.2 ст.167 КПК України.

З висновками слідчого судді погоджується і апеляційний суд.

Доводи апелянта про те, що накладення арешту майно, яке належить ТзОВ «ЛОГІСТИК-ФУД», призведе до щоденного понесення збитків цим товариством, не спростовують висновків слідчого судді, оскільки у кримінальному провадженні вирішальну роль відіграє необхідність забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, на транспортних засобах можуть залишатися пошкодження та інша слідова інформація, яка використовується органом досудового розслідування для призначення експертиз та встановлення істини у кримінальному провадженні.

Посилання апелянта на те, що нікому у вказаному кримінальному провадженні не повідомлено підозру, не спростовує законність судового рішення, оскільки така вимога не є обов`язковою для прийняття рішення про арешт майна.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який в подальшому, після проведення всіх необхідних слідчих дій з арештованим майном, може бути скасований відповідно до ст.174 КПК України.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Тлумацького районного суду від 06 вересня 2024 року про накладення арешту на майно, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4