Ухвала

від 24.09.2024 по справі 501/3617/22

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 24.09.2024

Справа № 501/3617/22

6/501/120/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Іллічівського міського суду Одеської області заяву ОСОБА_1 про винесення ухвали про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, -

В С Т А Н О В И В:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 із зазначеною заявою в порядку ст.236 КЗпП України, в якій просить:

- винести ухвалу, якою стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», код ЄДРПОУ 01125672 на користь ОСОБА_1 21356,30 грн. середнього заробітку за час затримки роботодавцем виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №507/3617/22.

Свою заяву позивач мотивує тим, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задоволено в повному обсязі. Відповідно до ст.430 ЦПК України допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

22 листопада 2023 року, ОСОБА_1 було надіслано на електронну адресу ДП «МТП «Чорноморськ» (port@imtp.ua) звернення на ім`я директора порту В.Волошина з проханням виконати рішення суду від 13.11.2023 по справі №501/3617/22, а саме: скасувати незаконний Наказ №204/О-67 від 16 вересня 2022 року про припинення трудового договору з 27.09.2022 з начальником 2 терміналу ОСОБА_1 та поновити його на посаді начальника терміналу, долучивши до виробничої діяльності Підприємства, а також сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, про прийняте рішення просив письмово повідомити на його адресу проживання.

30 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Чорноморського відділу державної виконавчої служби Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ) з заявою про відкриття виконавчого провадження виконавчий документ №501/3617/22 виданий 28.11.2022 Іллічівським міським судом Одеської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ».

04 грудня 2023 року, старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу ДВС ГТУЮ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шестопаловою Ю.К. винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП) №73488381 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ».

29.12.2023 позивач отримав лист ДП «МТП «Чорноморськ» №260/11.2-10 від 24.11.2022 за підписом начальника служби персоналу А.Томіловського та дві завірені копії Наказу №297 від 22 листопада 2023 року «Про поновлення на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 » та Наказу №298 від 22 листопада 2023 року «Про призупинення дії трудового договору з начальником 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1» за підписом директора Вячеслава Волошина .

Статтею 236 КЗпП України передбачено оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника. У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Заявник вважає, що з вини Відповідача відбулася затримка виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2023 року по справі №501/3617/22 в частині негайного поновлення на роботі Позивача, через несвоєчасне видання Роботодавцем наказу №297 від 22.11.2023 «Про поновлення на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 » за підписом директора та несвоєчасне ознайомлення Позивача з цим наказом, що дає можливість Позивачу приступити до роботи, у зв`язку з чим, починаючи з 14.11.2023 по 29.12.2023 продовжився час вимушеного прогулу позивача, що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з Відповідача на користь Позивача середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі.

Учасники справи в судове засідання не прибули, були повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду справи.

ОСОБА_1 надіслав заяву в якій просив розгляд справи провести без його участі та задовольнити заявлені вимоги.

Представник Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» надав суду відзив на заяву в якому просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення ухвали про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2023 року у справі №501/3617/22 позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задоволено: визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» Волошина В.Е. №58 від 04.04.2022 «Про заходи в період дії воєнного стану» в частині п.1 та п.2, які стосуються начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1; визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» Волошина В.Е. №71 від 29.04.2022 «Про зміни істотних умов праці» в частині п.1, п.п.1.1, 1.2, п.2, які стосуються начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1; зобов`язано Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» здійснити перерахунок і виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 15.03.2021 по 27.09.2022 у відповідності до вимог та положень Колективного договору та Галузевої угоди за звичайних умов дії трудового договору, виходячи з посадового окладу 11673 грн. (часовою тарифною ставкою 70,32 грн.); визнано незаконним та скасовано наказ директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 16.09.2022 №204/О-67 про припинення трудового договору з 27.09.2022 зі ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням чисельності працівників (п.1 частини першої ст.40 КЗпП України); Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника 2 терміналу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»; стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.09.2022 по 13.11.2023 в розмірі 179392,92 грн.; стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3220,80 грн., та на користь держави судовий збір в розмірі 2786,33 гривень.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2023 року змінено та викладено в наступній редакції: Зобов`язано Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» здійснити перерахунок і виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 04.04.2022 по 27.09.2022 відповідно до ч.1 ст.113 Кодексу законів про працю України, тобто з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). В іншій частині рішення суду залишено без змін.

22 листопада 2023 року позивач надіслав на електронну адресу ДП «МТП «Чорноморськ» (port@imtp.ua) звернення на ім`я директора порту з проханням виконати рішення суду від 13.11.2023 по справі №501/3617/22.

30 листопада 2023 року, позивач звернувся до Чорноморського відділу державної виконавчої служби Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ) з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13.01.2023 по справі №501/3617/22 в частині поновлення на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ».

04 грудня 2023 року, старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу ДВС ГТУЮ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шестопаловою Ю.К. винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП) №73488381 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ».

Наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі був виданий відповідачем 22.11.2023, про що йому стало відомо 29.12.2023 після отримання рекомендованого листа в якому знаходилась копія наказу ДП «МТП «Чорноморськ» №297 від 22 листопада 2023 року.

Таким чином, час затримки виконання рішення за період з 14.11.2023 по 29.12.2023 становить 35 робочих днів.

Згідно положення статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст.18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 18 ЦПК України).

Відповідно до сталої судової практики поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

У випадку невиконання цього обов`язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №702/725/17 (провадження №61-12857св18) зазначив, що КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків».

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 55 Конституції України закріплює право кожної особи на судовий захист. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена норма є спеціальною та регламентує порядок додаткового нарахування судом, який ухвалив рішення про поновлення працівника на роботі, середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду необхідно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Виходячи з лексичногозначення (тлумачення) поняття «затримка» (синонім - зволікання), за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (постанова Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15).

Відповідна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року в справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року в справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року в справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року в справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року в справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року в справі №2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року в справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року в справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року в справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року в справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року в справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року в справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року в справі №640/19103/19, та інших.

Верховний Суд у Постанові від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18 (провадження №61-39740св18) зазначає, що «Рішення про поновлення на роботі вважають виконаним з моменту видання наказу про поновлення працівника на роботі та його фактичного допуску до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен знати про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинні фактично забезпечити доступ до роботи та можливість виконувати обов`язки».

Невчинення роботодавцем усіх дій, які включають у себе виконання рішення суду про поновлення на роботі, є підставою для покладення на нього відповідальності, визначеної статтею 236 КЗпП України.

Застосування цієї норми до правовідносин, які виникають у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідає їх змісту та фактичним обставинам, оскільки підстави для нарахування формально поновленому працівнику заробітної плати як винагороди за виконану роботу немає, проте його вина у невиконанні посадових обов`язків і неприступленні до роботи також відсутня.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, у порушення наведених норм у галузі трудового законодавства негайного виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі 501/3617/22 в частині поновлення заявника на роботі (займаній посаді) не відбулося, через несвоєчасне видання відповідачем наказу №297 від 22.11.2023 «Про поновлення на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 » та несвоєчасне ознайомлення позивача з цим наказом, що дає можливість позивачу приступити до роботи, у зв`язку з чим, з 14.11.2023 по 29.12.2023 продовжився час вимушеного прогулу позивача, що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з Відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до п.5 розд. ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 визначено, що якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.

Як встановлено рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №507/3617/22 середньоденний заробіток Позивача складав 610,18 грн.

Період вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення суду від 13.11.2023 по справі №501/3617/22 з 14.11.2023 по 29.12.2023 включно, становить: 13 + 22 = 35 р/д.

З огляду на наведене, враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі: 610,18 грн. х 35 = 21356,30 (двадцять одна тисяча триста п`ятдесят шість гривень 30 копійок).

Керуючись ст.236 КЗпП України, ст.ст.259-260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про винесення ухвали про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, - задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (ЄДРПОУ 01125672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки роботодавцем виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2023 року у справі №501/3617/22 в розмірі 21356,30 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 24 вересня 2024 року.

Суддя