Постанова

від 18.02.2025 по справі 501/3617/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2564/25

Справа № 501/3617/22

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Булацевської Я.В.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

апелянт - державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ"

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" Марченко Ольги Миколаївни на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 18 вересня 2024 року, ухвалену у складі судді Пушкарського Д.В., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про винесення ухвали про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника,-

встановив:

Короткий зміст заяви.

До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 із зазначеною заявою в порядку ст.236 КЗпП України, в якій просить:

- винести ухвалу, якою стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», код ЄДРПОУ 01125672 на користь ОСОБА_1 21356,30 грн. середній заробіток за час затримки роботодавцем виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №507/3617/22.

Свою заяву позивач мотивує тим, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задоволено в повному обсязі. Відповідно до ст.430 ЦПК України допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

22 листопада 2023 року, ОСОБА_1 було надіслано на електронну адресу ДП «МТП «Чорноморськ» (port@imtp.ua) звернення на ім`я директора порту В.Волошина з проханням виконати рішення суду від 13.11.2023 по справі №501/3617/22, а саме: скасувати незаконний Наказ №204/О-67 від 16 вересня 2022 року про припинення трудового договору з 27.09.2022 з начальником 2 терміналу ОСОБА_1 та поновити його на посаді начальника терміналу, долучивши до виробничої діяльності Підприємства, а також сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, про прийняте рішення просив письмово повідомити на його адресу проживання.

30 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Чорноморського відділу державної виконавчої служби Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ) з заявою про відкриття виконавчого провадження виконавчий документ №501/3617/22 виданий 28.11.2022 Іллічівським міським судом Одеської області про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ».

04 грудня 2023 року, старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу ДВС ГТУЮ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Шестопаловою Ю.К. винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП) №73488381 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ».

29.12.2023 позивач отримав лист ДП «МТП «Чорноморськ» №260/11.2-10 від 24.11.2022 за підписом начальника служби персоналу А.Томіловського та дві завірені копії Наказу №297 від 22 листопада 2023 року «Про поновлення на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 » та Наказу №298 від 22 листопада 2023 року «Про призупинення дії трудового договору з начальником 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 » за підписом директора Вячеслава Волошина .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 18 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про винесення ухвали про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника - задоволено.

Стягнуто з державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки роботодавцем виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2023 року у справі №501/3617/22 в розмірі 21356,30 грн..

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначає, щоу порушення норм у галузі трудового законодавства негайного виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі 501/3617/22 в частині поновлення заявника на роботі (займаній посаді) не відбулося, через несвоєчасне видання відповідачем наказу №297 від 22.11.2023 «Про поновлення на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 » та несвоєчасне ознайомлення позивача з цим наказом, що дає можливість позивачу приступити до роботи, у зв`язку з чим, з 14.11.2023 по 29.12.2023 продовжився час вимушеного прогулу позивача, що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з Відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ДП «МТП «Чорноморськ» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 18.09.2024, та ухвалити нове рішення по даній справі, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення ухвали про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду по справі № 501/3617/22 - відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з оскаржуваною ухвалою не погоджується, вважає її незаконною, необґрунтованою, ухваленою із грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вказує, що чинним ЦПК України не передбачено процесуальної можливості та права суду стягувати середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підстави ухвали суду, без відкриті окремого провадження.

Зазначає, що Наказом директора ДП «МТП «Чорноморськ» № 297 від 22.11.2023 «Про поновлення на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 » на виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі Щ 501/3617/22 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ».

Працівники служби персоналу ДП «МТП «Чорноморськ» 23.11.2023 телефонували ОСОБА_1 та пропонували прийти до служби персоналу з метою ознайомитись з наказом № 297 від 22.11.2023 та надати трудову книжку для внесення відповідних змін. На що ОСОБА_1 відповів відмовою та вимагав, щоб накази на ознайомлення йому направили засобами поштового зв`язку.

Також листом № 260/11.2-10 2025 від 24.11.2023 р. ОСОБА_1 , повідомлено про видання наказу № 297 від 22.11.2023, яким його поновлено па посаді, та запропоновано, з`явитись до служби персоналу ДП «МТП «Чорноморськ» для ознайомлення з даним наказом та надати трудову книжку для внесення відповідних записів. Зазначене підтверджується копією реєстру поштового відправлення.

Отже, право ОСОБА_1 на поновлення на роботі згідно з рішенням суду кореспондується з його обов`язком з`явитись до служби персоналу ДП «МТП «Чорноморськ» та надати трудову книжку для внесення відповідних змін. Нез`явлення ОСОБА_1 до підприємства, за умови обізнаності про видання наказу про поновлення на роботі, не може вважатись невиконанням рішення суду, оскільки поведінка ОСОБА_1 не перебуває у зоні контролю або відповідальності ДП «МТП «Чорноморськ».

У даному випадку ДП «МТП «Чорноморськ» вчинило всі можливі та залежні від нього дії для поновлення порушених прав ОСОБА_1 та поновлення його на роботі - своєчасно видано наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботіна виконання рішення суду по справі № 501/3617/23.

Додатково повідомляє, що станом на 02.10.2024 р. ОСОБА_1 так і не з`явився до служби персоналу ДП «МТП «Чорноморськ» для ознайомлення із наказом про поновлення на роботі та не вчинив жодних дій, спрямованих на реальне бажання приступити до виконанні будь-яких посадових обов`язків.

Позивач у своїй позовній заяві не довів порушення його трудових прав жодними належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 77,78 ЦПК України.

Натомість письмові докази, надані до заперечень ДП «МТП «Чорноморськ» на заяву ОСОБА_1 є належними та допустимими і повністю спростовують твердження позивача про наявність будь-яких порушень трудового законодавства портом.

Так, суд першої інстанції не врахував, що наказ про поновлення ОСОБА_1 згідно рішення від 13.11.2023 по справі № 501/3617/22 підприємством видано 22.11.2023 копію якого ОСОБА_1 , отримав засобами поштового зв`язку. Внаслідок чого суд невірно визначив період нібито затримки виконання рішення суду.

Так, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції визначив період затримки з 14.11.2023 по 29.12.2023, та вказав , що це становить 35 робочих днів. Проте, арифметично порахувавши протягом вказаного судом період було 34 робочих дні.

Крім того, суд помилково не врахував, що період нібито затримки виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі закінчується датою видання наказу про поновлення працівника на роботі, який у даному випадку було видано ДП «МТП «Чорноморськ» 22.11.2023 р.

Тобто, якщо суд і дійшов висновку про наявність затримки виконання рішення про поновлення, то він тривав з 14.11.2023 по 22.11.2023 р., що становить в робочих днів, за який можливо стягнути лише 3 661,08 грн (610,18 гри (середньоденний заробіток) * 6 робочих днів).

Позиція учасників справи.

Не погодившись з доводами апеляційної скарги, заявник надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалити постанову Одеського апеляційного суду про залишення без задоволення апеляційної скарги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області 18.09.2024 і залишити ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 18.09.2024 - без змін.

Вважає що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права судом першої інстанції.

Щодо явки сторін.

Сторони та їх представники повідомлені належним чином, про час місце та дату судового засідання, проте в судове засідання не з`явились, що не заважає розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2 023 року у справі №501/3617/22 позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задоволено: визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» Волошина В.Е. №58 від 04.04.2022 «Про заходи в період дії воєнного стану» в частині п.1 та п.2, які стосуються начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 ; визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» Волошина В.Е. №71 від 29.04.2022 «Про зміни істотних умов праці» в частині п.1, п.п.1.1, 1.2, п.2, які стосуються начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1.; зобов`язано Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» здійснити перерахунок і виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 15.03.2021 по 27.09.2022 у відповідності до вимог та положень Колективного договору та Галузевої угоди за звичайних умов дії трудового договору, виходячи з посадового окладу 11673 грн. (часовою тарифною ставкою 70,32 грн.); визнано незаконним та скасовано наказ директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 16.09.2022 №204/О-67 про припинення трудового договору з 27.09.2022 зі ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням чисельності працівників (п.1 частини першої ст.40 КЗпП України); Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника 2 терміналу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»; стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.09.2022 по 13.11.2023 в розмірі 179392,92 грн.; стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3220,80 грн., та на користь держави судовий збір в розмірі 2786,33 гривень.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10 квітня 2024 рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 листопада 2023 року змінено та викладено в наступній редакції: Зобов`язано Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» здійснити перерахунок і виплату заробітної плати ОСОБА_1 за період з 04.04.2022 по 27.09.2022 відповідно до ч.1 ст.113 Кодексу законів про працю України, тобто з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). В іншій частині рішення суду залишено без змін.

22 листопада 2023 року позивач надіслав на електронну адресу ДП «МТП «Чорноморськ» (port@imtp.ua) звернення на ім`я директора порту з проханням виконати рішення суду від 13.11.2023 по справі №501/3617/22.

30 листопада 2023 року, позивач звернувся до Чорноморського відділу державної виконавчої служби Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ) з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13.01.2023 по справі №501/3617/22 в частині поновлення на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ».

04 грудня 2023 року, старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу ДВС ГТУЮ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шестопаловою Ю.К. винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП) №73488381 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ».

Наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі був виданий відповідачем 22.11.2023, про що йому стало відомо 29.12.2023 після отримання рекомендованого листа в якому знаходилась копія наказу ДП «МТП «Чорноморськ» №297 від 22 листопада 2023 року.

Таким чином, час затримки виконання рішення за період з 14.11.2023 по 29.12.2023 становить 34 робочих днів.

Згідно положення статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст.18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 18 ЦПК України).

Відповідно до сталої судової практики поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

У випадку невиконання цього обов`язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі №702/725/17 (провадження №61-12857св18) зазначив, що КЗпП України не містить поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків».

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 55 Конституції України закріплює право кожної особи на судовий захист. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена норма є спеціальною та регламентує порядок додаткового нарахування судом, який ухвалив рішення про поновлення працівника на роботі, середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду необхідно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Виходячи з лексичногозначення (тлумачення) поняття «затримка» (синонім - зволікання), за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення (постанова Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15).

Відповідна правова позиція неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року в справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року в справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року в справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року в справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року в справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року в справі №2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року в справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року в справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року в справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року в справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року в справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року в справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року в справі №640/19103/19, та інших.

Верховний Суд у Постанові від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18 (провадження №61-39740св18) зазначає, що «Рішення про поновлення на роботі вважають виконаним з моменту видання наказу про поновлення працівника на роботі та його фактичного допуску до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен знати про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинні фактично забезпечити доступ до роботи та можливість виконувати обов`язки».

Невчинення роботодавцем усіх дій, які включають у себе виконання рішення суду про поновлення на роботі, є підставою для покладення на нього відповідальності, визначеної статтею 236 КЗпП України.

Застосування цієї норми до правовідносин, які виникають у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідає їх змісту та фактичним обставинам, оскільки підстави для нарахування формально поновленому працівнику заробітної плати як винагороди за виконану роботу немає, проте його вина у невиконанні посадових обов`язків і неприступленні до роботи також відсутня.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, у порушення наведених норм у галузі трудового законодавства негайного виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі 501/3617/22 в частині поновлення заявника на роботі (займаній посаді) не відбулося, через несвоєчасне видання відповідачем наказу №297 від 22.11.2023 «Про поновлення на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 » та несвоєчасне ознайомлення позивача з цим наказом, що дає можливість позивачу приступити до роботи, у зв`язку з чим, з 14.11.2023 по 29.12.2023 продовжився час вимушеного прогулу позивача, що відповідно до статті 236 КЗпП України є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до п.5 розд. ІV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 визначено, що якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.

Як встановлено рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13.11.2023 по справі №507/3617/22 середньоденний заробіток Позивача складав 610,18 грн.

Період вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення суду від 13.11.2023 по справі №501/3617/22 з 14.11.2023 по 29.12.2023 включно, становить: 13 + 21 = 34 р/д, тому суд першої інстанції помилково зазначив кількість робочих днів 35.

З огляду на наведене, враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, апеляційний суд вважає, що заява ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі підлягає задоволенню.

Тому, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі в розмірі: 610,18 грн. х 34 = 20746,12.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд визнає обґрунтованими.

Інші ж доводи зазначені скаржником в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги що чинним ЦПК України не передбачено процесуальної можливості та права суду стягувати середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі на підстави ухвали суду, без відкриті окремого провадження, є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 18 ЦПК України).

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Указана законодавча норма є спеціальною та регламентує порядок додаткового нарахування судом, який ухвалив рішення про поновлення працівника на роботі, середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення.

Стягнення судом на користь працівника середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника здійснюється на підставі ухвали суду, а отже такі вимоги розглядаються в рамках справи про поновлення на роботі.

Питання затримки виконання рішення про поновлення на роботі згідно з вимогами статті 236 КЗпП України повинен вирішувати орган, який розглядав спір про поновлення на роботі, що є можливим за умови звернення позивача з заявою в порядку статті 236 КЗпП України до суду першої інстанції, тобто в межах позовного провадження у цивільній справі про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не в порядку звернення з окремим позовом.

Враховуючи вищевикладене, заявником було вірно подано до Іллічівського міського суду Одеської області заяву про винесення ухвали про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду по справі №501/3617/22 про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що працівники служби персоналу ДП «МТП «Чорноморськ» 23.11.2023 телефонували ОСОБА_1 та пропонували прийти до служби персоналу з метою ознайомитись з наказом № 297 від 22.11.2023 та надати трудову книжку для внесення відповідних змін, також листом № 260/11.2-10 2025 від 24.11.2023 р. ОСОБА_1 , повідомлено про видання наказу № 297 від 22.11.2023, яким його поновлено па посаді, та запропоновано, з`явитись до служби персоналу ДП «МТП «Чорноморськ» для ознайомлення з даним наказом та надати трудову книжку для внесення відповідних записів спростовуються матеріалами справи.

Як вбачається з наявних матеріалів 22 листопада 2023 року позивач надіслав на електронну адресу ДП «МТП «Чорноморськ» (port@imtp.ua) звернення на ім`я директора порту з проханням виконати рішення суду від 13.11.2023 по справі №501/3617/22.

30 листопада 2023 року, позивач звернувся до Чорноморського відділу державної виконавчої служби Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Відділ) з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13.01.2023 по справі №501/3617/22 в частині поновлення на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ».

04 грудня 2023 року, старшим державним виконавцем Чорноморського міського відділу ДВС ГТУЮ Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Шестопаловою Ю.К. винесена Постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП) №73488381 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника 2 терміналу ДП «МТП «Чорноморськ».

Наказ про поновлення на роботі був виданий відповідачем 22.11.2023, про що заявнику стало відомо 29.12.2023р. після отримання рекомендованого листа в якому знаходилась копія наказу ДП «МТП «Чорноморськ» №297 від 22 листопада 2023 року».

Разом із цим, слід зазначити, що державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій (ВП №73488381) не було перевірено та не було складено відповідного акту про фактичне допущення ОСОБА_1 до роботи у зазначений період.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні докази, які б змогли підтвердити не формальне, а фактичне виконання роботодавцем рішення суду від 13.11.2023р. по справі №501/3617/22 в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на роботі у ДП «МТП «Чорноморськ».

Що безумовно свідчить про те, що фактичного допущення ОСОБА_1 у період з 14.11.2023р. по 29.12.2023р. до роботи не відбулось.

Разом із цим, не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що «працівники служби персоналу ДП «МТП «Чорноморськ» 23.11.2023р. телефонували ОСОБА_1 та пропонували прийти до служби персоналу з метою ознайомитися з наказом №297 від 22.11.2023р.».

Оскільки, окрім тверджень інших належних доказів роботодавцем не надано та у матеріалах справи відсутні.

В свою чергу, судом першої інстанції було вірно встановлено час затримки виконання роботодавцем рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13.11.2023р. по справі №501/3617/22, який становив період з 14.11.2023р. по 29.12.2023р.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає зміні та зменшення стягуваної суми з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 з 21356,30 грн. до 20746,12 грн.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" Марченко Ольги Миколаївни - задовольнити частково.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 18 вересня 2024 року - змінити, зменшити стягувану суму ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 з 21356,30 грн. до 20746,12 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 18 лютого 2025 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко