Постанова

від 25.09.2024 по справі 275/762/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №275/762/22 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В.

Категорія 68 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Трояновської Г.С., Борисюка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.

розглянув увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїв м.Житомирі цивільнусправу №275/762/22 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Миколайчук П.В. в селищі Брусилів Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши їй:

- 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною вартістю 64597,00 грн.;

- 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 1820955100:01:003:6453 загальним розміром 0,1226 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , загальною вартістю 25999,00 грн.;

- частину побутового майна на загальну суму 174 898 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості неподільного майна в розмірі 299125,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що вона з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 20.11.2010, який рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2022 року розірвано. Вказує, що в період шлюбу ними було придбано майно, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка, які розташовані в смт. Брусилів Житомирської області, автомобілі - AUDI А3 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 та MERCEDES- BENZ д.н.з. № НОМЕР_2 та побутове майно відповідно до переліку. Стверджує, що за час шлюбу було придбано майно на загальну суму 948046,00 грн. Вказує, що згоди про порядок поділу спільного майна не досягнуто, тому вона змушена звернутися до суду. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

У січні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив:

- визнати за ним право власності на автобус MERCEDES- BENZ 313 CDI 2001 р.в. кузов № НОМЕР_3 , двигун № НОМЕР_4 , д.н.з. НОМЕР_2 ;

- розподілити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, виділивши майно згідно переліку;

- стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неподільного майна в розмірі 78 400 грн.

В обґрунтування позову зазначає, 07.07.2009, перед реєстрацією шлюбу він за особисті кошти, на підставі біржової угоди 15655 придбав автобус БАЗ модель А079.20 д.н.з. НОМЕР_5 , 2005 року випуску за 26000 дол США. Вказує, що під час перебування в шлюбі він продав належний йому на праві особистої приватної власності вказаний автобус та придбав за власні кошти автобус MERCEDEC-BENZ 313 CDI 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 . Вважає, що вказаний автомобіль не є спільною сумісною власністю подружжя, а своєю особистою приватною власністю. Стверджує, що в період шлюбу з 20.11.2010 по 12.08.2022 ними було придбано майно на загальну суму 131600,00 грн. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки з кадастровим номером 1820955100:01:003:6453, розташовану по АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено ОСОБА_1 наступне майно, визнавши на нього право власності: піаніно «Україна» - вартістю 5 000 гривень; ноутбук ASUS - вартістю 5 000 гривень; планшет AIPAD - вартістю 4 000 гривень; праска TEFAL - вартістю 1 700 гривень; блендер - вартістю 1 000 гривень, телевізор Samsung вартістю 25000 гривень; дві шафи купе, вартістю 22000 гривень, сушка для овочів та фруктів - вартістю 2 000 гривень; пральна машина - вартістю 9 000 гривень; холодильник - вартістю 6 000 гривень; морозильна камера вартістю 12 000 гривень; мікрохвильова піч - вартістю 1000 гривень; газова плита - вартістю 5 000 гривень; електрочайник - вартістю 600 гривень; набір каструль - вартістю 2 000 гривень; набір столового посуду (ложки, тарілки, миски, чашки, стакани) вартістю 4000 гривень; меблі кухонні - вартістю 5 000 гривень; 1 шафа купе - вартістю 11000 гривень; диван «Малятко» - вартістю 8 000 гривень; дві вішалки пересувні, вартістю 2000 гривень, соковижималка - вартістю 1000 гривень; дрова в колодах та дрова рубані вартістю 24000 гривень; дошки 16 кубічних метрів-вартістю 104000 гривень, загальною вартістю 260 300 гривень. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано право приватної власності за ОСОБА_2 на автомобіль Mercedec-Benz 313 CDI 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , вартістю 300000 грн. У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільного майна подружжя задоволено частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено ОСОБА_2 наступне майно, визнавши на нього право власності: телевізор DEX - вартістю 5 000 гривень; комод - вартістю 3 000 гривень; ліжко 2-х спальне - вартістю 6 000 гривень; стіл письмовий однотумбовий - вартістю 3 000 гривень; шафа 2-х дверна з шухлядами - вартістю 2 000 гривень; дві вішалки пересувні - вартістю 2 000 гривень; сушарка для білизни - вартістю 900 гривень; набір головок торцевих з тріскачкою - вартістю 1 950 гривень; зварювальний апарат - вартістю 900 гривень; 2 шліф машини «Болгара» - вартістю 3000 гривень; перфоратор - вартістю 2000 гривень; 2 дрелі електричні - вартістю 2800 гривень; 2 шуруповерти - вартістю 3000 гривень; бензопила - вартістю 4500 гривень; електропила - вартістю 3700 гривень; мийка високого тиску - вартістю 5300 гривень; домкрат підкатний вартістю 980 гривень, загальною вартістю майна 50 030 гривень. У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відступ від рівності часток при поділі спільного майна в сумі 44865,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю в судових витратах в розмірі 1362,28 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 компенсації в розмірі 128391,00 грн за 1/2 частину автомобіля AUDI А3 2006 р.в., хечбек державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що їй стало відомо про те, що ОСОБА_2 продав спірний автомобіль лише коли вона готувала позов до суду. Вказує, що будь-якої згоди на продаж спірного автомобіля вона не надавала. Зазначає, що позовну заяву про розірвання шлюбу нею було подано 26.05.2024, а автомобіль був проданий ОСОБА_2 25.05.2024. Вважає, що оскільки ОСОБА_2 без її згоди продав автомобіль, 1/2 якого є її власністю, останній має сплатити компенсацію в розмірі 1/2 частки від вартості автомобіля. Вказує, що сума компенсації складає 128391,00 грн. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 компенсації в розмірі 128 391,00 грн за 1/2 частину автомобіля AUDI А3 2006 р.в., хечбек державний номер НОМЕР_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що при винесенні рішення щодо поділу спільного майна подружжя суд першої інстанції виділяє одне і теж майно, а саме дві вішалки пересувні вартістю 2000 грн. Зазначає, що судом першої інстанції при поділі майна не взято до уваги інше майно, яке було вивезено ОСОБА_1 . Також вказує, що судом першої інстанції при поділі майна не враховано фундамент вартістю 16000 грн та автомобіль WOLKSVAGEN Golf 2 вартістю 60000 грн., які залишилися у власності ОСОБА_1 . Стверджує, що автомобіль MERCEDEC-BENZ 313 CDI 2001 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 300000 грн придбані ним за власні кошти, які він отримав від продажу іншого автомобіля, який належав йому на праві власності та був придбаний ним до шлюбу. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 червня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

12 серпня 2024 року на адресу суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін. Вказує, що ОСОБА_1 посилається на висновок експерта про вартість автомобіля AUDI А3 2006 р.в. д.н.з НОМЕР_1 , проте судовим експертом автомобіль не оглядався. Зазначає, що до суду першої інстанції було подано докази про те, що вказаний автомобіль потребував ремонту. Стверджує, що ніяких повідомлень про те, що ОСОБА_1 буде подавати позов про розірвання шлюбу він не отримував. Зазначає, що кошти від продажу автомобіля були використанні в інтересах сім`ї. Також, вказує, що автомобіль було продано за 25000 грн.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 червня 2024 року визнано неподаною та повернуто апелянту з підстав не усунення недоліків апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 компенсації в розмірі 128 391,00 грн за 1/2 частину автомобіля AUDI А3 2006 р.в., хечбек державний номер НОМЕР_1 , а тому в іншій частині колегією суддів не перевіряється на предмет законності та обґрунтованості.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17-ц (провадження №14-325цс18).

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому, на думку колегії суддів, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Ключовим для вирішення питання про компенсацію одним із подружжя іншому компенсації вартості відчуженого спільного сумісного майна є не лише наявність на це письмової згоди іншого з подружжя, а використання виручених від продажу грошових коштів не в інтересах сім`ї чи на її потреби.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстровано шлюбі, який рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 12 серпня 2022 року у справі №275/211/22 розірвано.

Під час перебування у шлюбі сторони придбали транспортний засіб AUDI А3 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_6 .

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №8047/2022/3189784 від 25.05.2022 ОСОБА_2 продав транспортний засіб AUDI А3 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_6 (том 1 а. с. 110).

Згідно повідомлення, що міститься в матеріалах справи, автомобіль AUDI А3 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_6 перереєстрований на нового власника (том 1 а. с. 23).

Відтак,виходячи здати розірванняшлюбу міжсторонами (12серпня 2022року)спірний автомобіль AUDI А3 2006 р.в., д.н.з. НОМЕР_6 , був відчужений третій особі - 25.05.2022, тобто, у період перебування сторін у шлюбі.

Як вказує ОСОБА_1 автомобіль був спільною сумісною власністю подружжя, відчужений ОСОБА_2 без її згоди, а отримані останнім кошти внаслідок такого відчуження не були витрачені в інтересах сім`ї.

Проте, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі про відмову у задоволенні позову у вказаній частині, вірно виходив з того, що спірний автомобіль був відчужений ОСОБА_2 саме у період шлюбу сторін, а ОСОБА_1 не надала доказів про те, що спірний транспортний засіб був відчужений без її згоди, та отримані ОСОБА_2 кошти внаслідок такого відчуження не були витрачені в інтересах сім`ї.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що спірний автомобіль є предметом матеріального світу та, відповідно, предметом цивільного обороту, який перебував у безпосередньому використанні сторін, і у разі його відчуження 25.05.2022, що не заперечується ОСОБА_1 , вона повинна була виявити його відсутність у сім`ї після перереєстрації на нового власника (продажу автомобіля), так як подружжя повинні достовірно знати про стан справ у сім`ї з метою охорони та дотримання їх прав, інтересів та обов`язків у шлюбі.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона 26.05.2022 подала позов про розірвання шлюбу, що на її думку свідчить про те, що спірний автомобіль продано без її згоди, а отримані ОСОБА_2 кошти внаслідок такого відчуження не були витрачені в інтересах сім`ї не є належним та допустимим доказом на підтвердження заявлених позовних вимог.

Крім того, колегія суддів підкреслює, що ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами те, з якого часу сторони фактично припинили шлюбні відносини і стали проживати окремо. Отже, слід виходити з того, що, принаймні, до дати звернення до суду із позовом про розірвання шлюбу, між сторонами існували шлюбні відносини, зокрема презюмується ведення спільного господарства.

Таким чином, належних та допустимих доказів щодо відсутності згоди ОСОБА_1 на укладення договору відчуження спірного автомобіля позивачем суду не надано, тому суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відчуження автомобіля вчинено зі згоди ОСОБА_1 . Якщо така згода позивача була відсутня і вона вважала, що її права цим були порушені, то відповідно вона мала право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав шляхом оскарження правочину щодо відчуження спірного рухомого майна з тих підстав, що майно відчужено без її згоди, проте, до суду вона не зверталася.

Отже, за наявності факту перебування сторін у шлюбі та відсутності доказів використання коштів від продажу спільного майна не в інтересах сім`ї, вважається, що укладений одним із подружжя договір був в інтересах сім`ї.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24 травня2023 року в справі №278/2482/21 (провадження №61-12736св22).

На підставі викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 компенсації за 1/2 частину автомобіля AUDI А3 2006 р.в., хечбек державний номер НОМЕР_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 26 вересня 2024 року.

Головуючий

Судді