Постанова

від 25.09.2024 по справі 201/9614/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8776/24 Справа № 201/9614/21 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя першої інстанції Кудрявцева Т.О.)

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.

Із вказаною ухвалою суду не погодився позивач, та подав апеляційну скаргу, вважає, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права.

Скарга мотивована тим, що за весь час провадження, місцевий суд не надіслав особисто на адресу позивача жодної судової повістки, ні поштою, ні в електронній формі із застосуванням месенджера на мобільний телефон за абонентським номером, зазначеним у позовній заяві.

Наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні заявки позивача та його представників на намір отримувати судові повістки в електронному вигляді.

У справі на момент ознайомлення з її матеріалами у паперовій формі немає заяв ОСОБА_2 чи адвоката Бондаря І.Л.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні протоколи за 21 березня, 27 квітня і 05 червня 2023 року.

ОСОБА_1 просив ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Від представника АТ КБ «ПриватБанк» - Мужевської Є.Л., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що представники позивача були належним чином повідомлені про внесення дат слухання та призначені судові засідання у справі № 201/9614/21.

Провадження у справі № 201/9614/21 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, отже, Позивач повинен був користуватись добросовісно всіма процесуальними правами та дотримуватись процесуальних обов`язків, в тому числі щодо явки на судові засідання. Оскільки спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, суд першої інстанції при фіксуванні повторних неявок позивача та його представників обґрунтовано залишив позов без розгляду з метою недопущення затягування справи.

ОСОБА_3 просила оскаржувану ухвалу залишити без змін. У судовому засіданні доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу підтримала.

У судовому засіданні представник Кобильського Чулінін Д.Г. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідання повторно не з`явився у засідання та не надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із вимогами ч. 1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі не відповідає.

З урахуванням розумності тривалості судового розгляду, необхідність вирішення справи у розумні строки, суд першої інстанції не вбачав правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та залишив позов без розгляду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

З матеріалів справи вбачається, що позов ОСОБА_1 подав у 2021 році.

Матеріалами справи встановлено, що після оголошення у судовому засіданні 27 жовтня 2022 року перерви, по суті, суд зняв цивільну справу з розгляду 22 листопада 2022 року та відклав до 17 січня 2023 року.

17 січня 2023 року було оголошено перерву до 31 січня 2023 року.

31 січня 2023 року розгляд справи було відкладено на 21 березня 2023 року через лікарняний судді.

21 березня 2023 року справу було відкладено на 27 квітня 2023 року.

27 квітня 2023 року від представника Банку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість представника у іншому судовому засіданні та відкладено справу на 05 червня 2023 року. Про судове засідання яке було відкладено на 05 червня 2023 року представник позивача ОСОБА_4 був повідомлений, що підтверджується відповідною розпискою (т.5 а.с.56).

05 червня 2023 року справу було відкладено на 02 серпня 2023 року.

02 серпня 2023 року представником Банка була подана заява про залишення позову без розгляду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими. Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв`язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених у законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання (заяви) про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина 2 статті 211 ЦПК України).

Відповідно до частини 5, пункту 2 частини 7, пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини 8 статті 128 ЦПК України).

Отже, за змістом наведених положень процесуального закону повернення судової повістки з відміткою поштового оператора про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається підтвердженням належного повідомлення учасника справи, а днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України підставою залишення позову без розгляду є повторна неявка належним чином повідомленого позивача у судове засідання, відповідно законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Близький за змістом висновок сформульований у постановах Верховного Суду: від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21 (провадження № 61-2956 св 22), від 09 листопада 2023 року у справі № 753/114/22 (провадження № 61-6264 св23).

Такі наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (див.: постанову Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц (провадження № 61-17140 св 21)).

З матеріалів справи вбачається, що в матеріалах справи є сформовані судові-повістки повідомлення на адреси позивача та його представників на вищевказані дати, однак доказів повернення рекомендованого повідомлення щодо отримання учасниками справи судових повістки матеріали справи не містять, а тому апеляційний суд ставиться критично до наявних судових повісток-повідомлень, та вважає, що в даному випадку відсутні докази належного повідомлення сторін.

Відповідно доп.2 вказаного Порядку № 73текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику sms-повідомленням лише після подання ним до суду заяви про намір отримання судової повісткив електронному вигляді за допомогою sms-повідомлення. Так заява оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздрукування та заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) зазначено, що «обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 201/6092/17 (провадження № 61-48215св18) вказано, що «у матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS (а. с. 114), згідно якої ОСОБА_5 було доставлено SMS-повідомлення про судове засідання, призначене на 25 липня 2018 року на 12 год 25 хв. Проте ця довідка не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_5 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. За таких обставин не можна вважати, що апеляційний суд належним чином повідомив ОСОБА_5 про дату, час і місце судового засідання».

З матеріалів справи вбачається, що в ній наявні SMS-повідомлення про отримання позивачем та його представниками повідомлень про судові засідання, однак, та апеляційний суд вважає, що дані докази направлення повідомлень не можуть вважатись належним повідомлення, оскільки в матеріалах справи відсутні письмові заяви від позивача та його представників щодо згоди про повідомлення розгляду справу у такий спосіб.

Що стосується довідок про доставлення повідомлень на електронну пошту представника позивача

Відповідно до частин першої та п`ятоїстатті 14ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) у пунктах 66-70 висловила правовий висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5частини шостоїстатті 272 ЦПК України(в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченомустаттею 272 ЦПК України(в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення).

Апеляційний суд вважає зазначити, те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання представниками позивача повідомлень про виклик до суду саме у електронному кабінеті, а тому колегія суддів вважає, що у даному випадку доставляння повідомлення на електронну пошту адвокатів позивача не може бути належним повідомленням.

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином,суд першоїінстанції дійшовпомилкового висновкупро наявністьпідстав длязалишення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки залишив поза увагою зазначені вище обставини.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, відповідно до вимог пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з підстав, передбачених частиною 1 статті 379ЦПК України і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 379, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року про залишення позову без розгляду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст судового рішення складено 26 вересня 2024 року.

Головуючий-суддя О.В. Халаджи