Ухвала

від 25.09.2024 по справі 915/14/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

25 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 915/14/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2024, ухвалене суддею Ткаченко О. В., м. Одеса, повний текст складено 06.06.2024

у справі № 915/14/24

за позовом: Керівника Первомайської окружної прокуратури м. Первомайськ

в інтересах держави

до відповідача-1: Кривоозерської селищної ради Миколаївська область, Первомайський район, смт Криве озеро

відповідача - 2: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про визнання незаконними та скасування рішень селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки з розташованою на ній водоймою, скасування права власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок.

В С Т А Н О В И В:

03.09.2024 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2024 року у справі №915/14/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/14/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Колоколов С.І., Савицький Я.Ф., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024 року.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/14/24 за позовом керівника Первомайської окружної прокуратури до Кривоозерської селищної ради; ОСОБА_1 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2024 року у справі №915/14/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/14/24 за позовом керівника Первомайської окружної прокуратури до Кривоозерської селищної ради; ОСОБА_1 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

19.09.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/14/24.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) рішення або ухвала, що оскаржується;

5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);

6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується;

9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2024 року у справі №915/14/24 було складено та підписано 06.06.2024 року, апелянт отримав рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2024 року рекомендованим повідомленням 25.06.2024, яке було вручене йому особисто.

Разом з тим, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2024 року у справі №915/14/24 була направлена до Південно-західного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» 02.09.2024 року, тобто з пропуском передбаченого чинним процесуальним кодексом України строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

При цьому, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Синкевич Р.І. просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2024 року у справі №915/14/24, мотивуючи це перебуванням на амбулаторному лікуванні з 25.06.2024 по 06.08.2024 відповідача та тим, що з метою представництва своїх інтересів у даній справі 07.08.2024 останній уклав з адвокатом Синкевичем Р.І. новий договір про надання правової допомоги, бо попередній адвокат відмовився від надання йому послуг. З матеріалами справи адвокат Синкевич Р.І., ознайомився лише 12.08.2024, тому вважає, що встановлений двадцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення від 23.05.2024 слід обчислювати з 07.08.2024 з дати, коли апелянт після завершення лікування мав можливість вільно пересуватися та скористатися своїм правом на правову допомогу для подальшого представництва його інтересів в цій справі. Крім того, представник заявника послався також на те, що останній є літньою людиною, не володіє знаннями в галузі права, існують форс-мажорні обставини, а саме, введено в державі воєнний стан, відбувається відключення світла і суд першої інстанції залучив його до участі в справі з порушенням норм ст.43 Господарського процесуального кодексу України, що обмежило його в реалізації своїх процесуальних прав, беззаперечно ускладнювало можливість своєчасної підготовки та подання апеляційної скарги.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Питання щодо поновлення процесуальних строків унормовано чинним процесуальним законодавством України і вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на дослідженні наявних доказів.

Так, з правового контексту приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Можливість поновлення судом пропущеного строку на оскарження судового рішення не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку і має здійснюватися лише за умови наявності правових підстав вважати, що пропуск строку мав місце з об`єктивних, незалежних від волі заявника причин.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №910/15120/20 встановлено, що у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Така особа зобов`язана забезпечувати своєчасне отримання кореспонденції за адресою свого місцезнаходження, а наявність поважних підстав для невчинення відповідних дій має доводитись учасником в загальному порядку. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Судова колегія, розглянувши надане клопотання, не визнає наведені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними, бо посилання представника апелянта на вищезазначені причини, з яких строк на апеляційне оскарження судового рішення нібито слід обчислювати з 07.08.2024 не є такими, що відповідають нормам чинного процесуального законодавства України. В той же час, матеріалами справи підтверджено, що апелянт отримав відповідне судове рішення ще 25.06.2024 особисто, що не заперечується ним самим.

Викладення в якості підстав для поновлення наявності форс-мажорних обставин через введення воєнного стану в державі, ракетні обстріли Одеської та Миколаївської областей, відключення світла, судова колегія також не визнає обгрунтованими та поважними, з огляду на таке.

Дійсно, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22) вказано, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, що у зв`язку із введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад виїзд з місця проживання у зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно її отримати, тощо). Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки у зв`язку із запровадженням такого не може вважатися поважною причиною пропуску цих строків.

Тобто, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №697/2360/21 та від 19.10.2022 у справі №398/1739/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.06.2024 № 559/2655/23 (61-5860св24) звернув увагу на те, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24 лютого 2022 року і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли рф населених пунктів України, в тому числі об`єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку. Не було встановлено в Україні й повного припинення роботи банківських устав, комунальних служб та/або поштового зв`язку.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.

Отже, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Case of Union Alimentaria Sanders S. A. v. Spain) заява № 11681/85).

До того ж, неспроможними в даному випадку є також посилання на допущені порушення судом першої інстанції норм процесуального права, бо вони можуть бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції тільки апеляційної скарги по суті, а не в якості поважних причин для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Виходячи з вищенаведеного, оскільки наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2024 року у справі №915/14/24 не визнані судом поважними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги ч. 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ст. 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 174, 234, 256, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2024 року у справі №915/14/24 залишити без руху.

2. ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2024 року у справі №915/14/24 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді Я.Ф. Савицький С.І. Колоколов