Ухвала

від 26.09.2024 по справі 293/600/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №293/600/24

Провадження № 2/293/302/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2024 рокуселище Черняхів

СуддяЧерняхівськогорайонного судуЖитомирськоїобласті ПроценкоЛ.Й.,розглянувши заяву представника позивача - адвоката Дмитрієвої Ж.А. про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, скасування розпорядження, рішення про державну реєстрацію прав, припинення права власності

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Черняхівського районного суду Житомирської області перебуває вище зазначена цивільна справа.

26.09.2024 представник позивача адвокат Дмитрієва Ж.А., через канцелярію суду подала заяву, в якій просить в порядку ст. 150 ЦПК Українивжити заходів забезпечення цивільного позову, а саме накласти заборону на відчуження:

- земельної ділянки площею 2.4002 га, кадастровий номер: 1825681200:13:000:0129 цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського;

- земельної ділянки площею 0.2571 га, кадастровий номер: 1825681200:13:000:0130 цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- земельної ділянки площею 0.3664 га, кадастровий номер: 1825681203:14:001:0052, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- земельної ділянки площею 0.25 га, кадастровий номер: 1825681203:14:001:0051 цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,6 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м.

Представник позивача просить накласти арешт на зазначене майно та стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, так як відповідач, маючи усі необхідні правовстановлюючі документи на спірну власність, може провести відчуження цього майна.

Одночасно подала заяву про розгляд вказаного клопотання у її відсутність.

Сторони не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч. 1ст. 153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд вважає, що заяву про забезпечення позову необхідно задовольнити у повному обсязі, з огляду на наступне.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до частини першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.1статті 150 Цивільного процесуального кодексу Українипозов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з частиною третьоюстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Аналогічні вимоги містить пункт 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також суд враховує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій .

При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд також враховує вимоги постанови ПленумуВерховногоСудуУкраїни від22.12.2006№9щодоз`ясуванняданихпроособу відповідача ОСОБА_2 .Так,судом непредставляється можливимбільш детальноз`ясуватидумку відповідачащодо спірногомайна,оскільки вжодне судовезасідання вінне з`явився.

Також варто зазначити, що відповідно до частин першої, другої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Вимогами ч.3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Вжиття заходів зустрічного забезпечення за ініціативою суду за відсутності заяви, є правом суду, а не обов`язком.

Забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Вищезазначене узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.

Суд, аналізуючи матеріали справи, пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір з приводу майна та існуватиме реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову.

Судом встановлено, що спірне майно, на яке просить накласти заборону відчуження адвокат Дмитрієва Ж.А., перебуває у власності відповідача на підставі правовстановлюючих документі та в будь-який час до вирішення судом спору може провести відчуження спірного майна.

На думку суду, негативним наслідком неналежного забезпечення позову у вказаній справі, є можливість реалізації відповідачем спірної нерухомості під час вирішення спору, що призведе до затягування розгляду справи, оскільки виникне необхідність залучати до участі у справі нових власників та пред`являти додаткові позовні вимоги. Тому враховуючи, що існує ризик відчуження майна, яке є предметом спору, суд вважає доцільним та правильним заяву про забезпечення позову задовольнити.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що такий вид та спосіб забезпечення є достатнім, розумним, співмірним та адекватним заходом і не порушує збалансованості інтересів сторін, створить належні умови для виконання в подальшому можливого рішення суду у справі, а також ефективного захисту і поновлення порушених прав заявниці.

Суд вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Водночас, відсутність доказів на підтвердження наміру сторони відчужити спірне майно, не є підставою для відмови у забезпеченні позову.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.149-153, 157, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представник позивача адвоката Дмитрієвої Ж.А. про забезпечення позову задовольнити.

Забезпечити позов шляхом накладення заборони на відчуження наступного майна:

-земельної ділянкиплощею2.4002 га, кадастровий номер: 1825681200:13:000:0129, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського;

- земельної ділянки площею 0.2571 га, кадастровий номер: 1825681200:13:000:0130, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- земельної ділянки площею 0.3664 га, кадастровий номер: 1825681203:14:001:0052, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- земельної ділянки площею 0.25 га, кадастровий номер: 1825681203:14:001:0051, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,6 кв.м, житловою площею 29,1 кв.м.

Виконання ухвали доручити відділу Державної реєстрації в Черняхівській селищної раді.

Роз`яснити положення ч. 4 ст. 157 ЦПК України, згідно якої особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Стягувач: ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса/місця проживання: АДРЕСА_2 .

Боржники: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса/місця реєстрації: АДРЕСА_3

Суддя Людмила ПРОЦЕНКО