Рішення

від 18.10.2010 по справі 57/169-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАР КІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. ка нцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2010 р. Справа № 57/169-10

вх. № 7001/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судового зас ідання

за участю представників ст орін:

позивача - ОСОБА_2, дов. №5 94 від 14.07.2010р.;

представник відповідача - Оніщенко І.Л., дов. від 17.08.2010р.; Гур"янов С.Б., дов. від 17.08.2010р.

розглянувши справу за поз овом Фізичної особи ОСОБ А_4, с. Добровілля

до Сільськогосподарсь кого Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан" с. Добр овілля

про стягнення 1282296,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з п озовною заявою ( з урахування м прийнятих ухвалою суду від 04.10.2010 року змін) до відповідача СТОВ “Лан”про стягнення з ві дповідача на свою користь 1230261, 27 грн. , із яких 904954,02 грн. вартість частки майна позивача, 166825,68 грн . інфляційні витрати, 58461,57 грн. 3% р ічних, 2220, 00 грн. частка у статутн ому внеску, 97800,00 частка прибутк у за 2008 рік, а також просить стя гнути з відповідача свої вит рати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забез печення розгляду справи за д аним позовом, а також 5000,00 грн. за юридичні послуги.

Ухвалою господарського су ду Харківської області від 04 серпня 2010 року прийнято вказа ну позовну заяву до розгляду , порушено провадження у спра ві та призначено її до розгля ду у судовому засіданні на 18 с ерпня 2010 року о 10:30 год.

Ухвалою господарського су ду Харківської області від 04 ж овтня 2010 року продовжено в пор ядку ч. 3 ст. 69 Господарського пр оцесуального кодексу строк р озгляду справи до 18 жовтня 2010 р оку, розгляд справи відкладе но на "11" жовтня 2010 р. о 12:20 год.

У судовому засіданні 11 жовт ня 2010 року в порядку ст.. 77 ГПК Ук раїни оголошено перерву до18 ж овтня 2010 року о 15:00 год.

13 жовтня 2010 року, 18 жовтня 2010 рок у представник позивача, чере з канцелярію суду надав заяв и про долучення до матеріалі в справи додаткових документ ів (вх. № 19854, 20222), які судом задовол ені, надані позивачем докуме нти судом долучені до матері алів справи.

18 жовтня 2010 року відповідач, н адав заяву про долучення до м атеріалів справи додаткових документів (вх. № 20221), яка судом задоволена, надані документи судом долучені до матеріалі в справи.

У призначеному судовому за сіданні 18 жовтня 2010 року предст авник позивача позов підтрим ував та наполягав на його зад оволенні.

Представники відповідача у судовому засіданні проти п озову заперечували та просил и відмовити в його задоволен ні, з підстав, викладених у від зиві на позов.

Присутні в судовому засіда нні сторони вважають за можл иве розглянути справу по сут і в даному судовому засіданн і.

Суд враховує, що статтею 6 Ко нвенції про захист прав і осн овних свобод людини 1950 року, ра тифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07 .1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі га рантовано право на справедли вий і відкритий розгляд при в изначенні її громадських пра в і обов'язків впродовж розум ного строку незалежним і без стороннім судом, створеним в ідповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.38 Г осподарського процесуально го кодексу України, щодо обов `язку господарського суду ви требувати у сторін документи і матеріали, необхідні для ви рішення спору, кореспондують ся з диспозитивним правом ст орін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визнач ає одним з принципів судочин ства свободу в наданні сторо нами суду своїх доказів і у до веденні перед судом їх перек онливості, суд вважає, що госп одарським судом в межах нада них ним повноважень створені належні умови для надання ст оронами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витре бування додаткових доказів, та вважає за можливе розглян ути справу по суті за наявним и в ній матеріалами.

З' ясувавши всі фактичні о бставини, на яких ґрунтуютьс я позовні вимоги та заперече ння, дослідивши матеріали сп рави та заслухавши пояснення представників позивача та в ідповідача, всебічно та повн о дослідивши надані учасника ми судового процесу докази, с уд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 січня 2000 року заснова но СТОВ “Лан”, яке зареєстров ано Близнюківською районною державною адміністрацією Ха рківської області 12.01.2000 року за реєстраційним номером НОМ ЕР_2.

Відповідно до Статуту това риства засновниками СТОВ “Л ан” були ОСОБА_5 з частко ю в розмірі 70 % та позивач ОСО БА_4 з часткою 30% від статутн ого капіталу.

30 вересня 2008 року позивач под ала заяву про намір вийти зі с кладу засновників товариств а.

25 грудня 2008 року на загальних зборах засновників СТОВ “Ла н” було прийнято рішення про виплату належних позивачу 30% вартості частки та виплати ї й належній частині прибутку, отриманого СТОВ “Лан” на час виходу зі складу засновникі в.

29 серпня 2009 р. позивач надала заявку про виділ майна та отр имала від Товариства (відпов ідача у справі) розрахунок ро зподілу вартості її частки м айна, яка склала 1022302,20 грн., та в я кому було зазначено, що відок ремлення 30% вартості майна спі ввласнику ОСОБА_4 здійсне но по факту списання усіх мат еріальних цінностей, тому да нні річного балансу скорегов ані, які підтверджені наказа ми, проведено засідання інве нтаризаційної комісії, в окр емих випадках доначислений з нос, виділено соціальну сфер у, яка не розподіляється в рез ультаті чого відокремлення 3 0% вартості майна здійснено за результатами річного звіту за 2008 рік.

29 серпня 2009 року між позиваче м та відповідачем було уклад ено угоду про виплату частки в майні СТОВ "Лан" (відповідач а у справі), відповідно до умов якої Товариство ( відповідач у справі), розглянувши заяву ОСОБА_4, вирішило видати в рахунок належної їй частки в статутному фонді товариства майно в натуральному вираз і.

Напротязі 2009 року позивач от римала від відповідача части ну належної їй вартості част ки майна товариства на суму 1 17348,18 грн, що підтверджується ак тами приймання - передачі т а накладними, що містяться в м атеріалах справи.

22 грудня 2009 року позивач напр авила відповідачу претензію , в якій зазначила, що у зв' яз ку з тим, що угода від 29 серпня 2009 р. не містить істотних умов договору, позивач вважає її н еукладеною на підставі чого, просить визначити вартість належної їй частки майна та п рибутку за 2008 рік та виплатити її в грошовій формі.

Таким чином, на день подання позову відповідач не поверн ув позивачу залишок її частк и, який складає 904954,02 грн., що і ста ло підставою для звернення п рокурора до господарського с уду Харківської області з ві дповідним позовом.

На момент прийняття рішенн я по справі в матеріалах спра ви відсутні будь-які докази п огашення боржником - СТОВ “ Лан” заборгованості в добров ільному порядку.

Надаючи правову кваліфіка цію викладеним обставинам су д виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Консти туції України частиною наці онального законодавства Ук раїни є Конвенція про захис т прав і основних свобод лю дини 1950 року, ратифікованою В ерховною Радою України (Зако н України від 17.07.97 року № 475/97-ВР ) /д алі Конвенція/. Юрисдикція Єв ропейського суду з прав люди ни є обов'язковою в усіх пита ннях, що стосуються тлумачен ня та застосування Конвенції .

Пункт 1 ст. 61 Конвенції гаран тує кожному право на зверне ння до суду або арбітражу з п озовом щодо будь-яких його ц ивільних прав та обов'язків. Т аким чином, ця стаття прогол ошує "право на суд", одним з асп ектів якого є право на доступ , тобто право подати до суду п озов з цивільно-правових пит ань.

Стаття 13 Конвенції визнача є, що кожна людина, права і с вободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має е фективний засіб захисту у ві дповідному національному ор гані незалежно від того, що по рушення було вчинене особами , які діяли в офіційній якості .

Статтею 6 Конвенції про захи ст прав і основних свобод люд ини 1950 року, ратифікованої Вер ховною Радою України ( Закон У країни від 17.07.97 -№ 475/97-ВР) встановл ено, що кожній особі гарантов ано право на справедливий і в ідкритий розгляд при визначе нні її громадянських прав і о бов'язків незалежним і безст ороннім судом, створеним від повідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Конститу ції України в Україні визнає ться і діє принцип верховенс тва права та гарантується ко жному звернення до суду для з ахисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі К онституції.

Виходячи з того, що основним принципом судочинства, закр іпленим ст. 129 Конституції Укр аїни, є законність, суд, здійсн юючи правосуддя на засадах в ерховенства права відповідн о до ст. 2 Закону України "Про су доустрій України", зобов'язан ий забезпечити захист гарант ованих Конституцією України та законами прав і свобод люд ини і громадянина, прав і зако нних інтересів юридичних осі б, інтересів суспільства і де ржави.

Частиною 3 статті 22 Закону Ук раїни "Про судоустрій Україн и" передбачено, що місцеві гос подарські суди розглядають с прави, що виникають з господа рських правовідносин, а тако ж інші справи, віднесені проц есуальним законом до їх підс удності.

Суд зазначає, що сільського сподарське товариство з обме женою відповідальністю “Ла н” за своєю організаційно-пр авовою формою є товариством з обмеженою відповідальніст ю, а тому його діяльність, а та кож корпоративні права і обо в'язки учасників регулюються Цивільним і Господарським к одексами України та Законом України "Про господарські то вариства" та установчими док ументами товариства.

Відповідно до ст. 80 Господар ського кодексу України, това риством з обмеженою відповід альністю є господарське това риство, що має статутний фонд , поділений на частки, розмір я ких визначається установчим и документами, і несе відпові дальність за своїми зобов'яз аннями тільки своїм майном. У часники товариства, які повн істю сплатили свої вклади, не суть ризик збитків, пов'язани х з діяльністю товариства, у м ежах своїх вкладів.

Відповідно до ст.50 Закону Ук раїни “ Про господарські тов ариства ” та ст. 140 Цивільного к одексу України, товариством з обмеженою відповідальніс тю визнається товариство, що має статутний (складений) ка пітал, розділений на частки, р озмір яких визначається уста новчими документами. Учасник и товариства несуть відповід альність в межах їх вкладів .

Згідно ч.1 ст.79 Господарськог о кодексу України господарсь кими товариствами визнаютьс я суб'єкти господарювання, ст ворені юридичними особами та /або громадянами шляхом об'єд нання їх майна і участі в підп риємницькій діяльності това риства з метою одержання при бутку.

Згідно ст. 143 Цивільного коде ксу України, установчим доку ментом товариства з обмежено ю відповідальністю є статут. Статут товариства з обмежен ою відповідальністю крім від омостей, передбачених статте ю 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статут ного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; скл ад та компетенцію органів уп равління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду ; порядок передання (переходу ) часток у статутному фонді.

У позивача - частка у стату тному капіталі товариства ск ладає 30% Статутного фонду цьог о Товариства, що свідчить про набуття ним відповідних кор поративних прав.

Відповідно до частини 1 ст. 167 Господарського кодексу Укра їни корпоративні права - це пр ава особи, частка якої визнач ається у статутному фонді (ма йні) господарської організац ії, що включають правомочнос ті на участь цієї особи в упра влінні господарською органі зацією, отримання певної час тки прибутку (дивідендів) дан ої організації та активів у р азі ліквідації останньої від повідно до закону, а також інш і правомочності, передбачені законом та статутними докум ентами.

Згідно статті 1 ГПК України підприємства, установи, орга нізації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), грома дяни, які здійснюють підприє мницьку діяльність без створ ення юридичної особи і в уста новленому порядку набули ста тусу суб'єкта підприємницько ї діяльності (далі - підприємс тва та організації), мають пра во звертатися до господарськ ого суду згідно з встановлен ою підвідомчістю господарсь ких справ за захистом своїх п орушених або оспорюваних пра в і охоронюваних законом інт ересів, а також для вжиття пер едбачених цим Кодексом заход ів, спрямованих на запобіган ня правопорушенням.

У випадках, передбачених за конодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися держ авні та інші органи, фізичні о соби, що не є суб'єктами підпри ємницької діяльності.

Пунктом 4 статті 12 Господарс ького процесуального Кодекс у України визначено, що госпо дарським судам підвідомчі сп рави, що виникають з корпорат ивних відносин у спорах між г осподарським товариством та його учасником (засновником , акціонером), у тому числі уча сником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, ак ціонерами) господарських тов ариств, що пов'язані із створе нням, діяльністю, управління м та припиненням діяльності цього товариства, крім трудо вих спорів.

Згідно ст. 16 Господарського процесуального кодексу Укр аїни справи у спорах між госп одарським товариством та йог о учасником (засновником, акц іонером), у тому числі учасник ом, який вибув, а також між уча сниками (засновниками, акціо нерами) господарського товар иства, що пов'язані із створен ням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності ц ього товариства, розглядають ся за правилом виключної під судності - господарським суд ом за місцезнаходженням госп одарського товариства згідн о з Єдиним державним реєстро м юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст.ст.15,16 Цивіл ьного кодексу України кожна особа має право на захист сво го цивільного права у разі йо го порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що вста новлений договором або закон ом.

Статтею 19 Конституції Украї ни встановлено, що правовий п орядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яки х ніхто не може бути примушен ий робити те, що не передбачен о законодавством.

Згідно з ст.11 Цивільного код ексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами ц ивільного законодавства, а т акож із дій осіб, що не передба чені цими актами, але за анало гією породжують цивільні пра ва та обов'язки. Підставами ви никнення цивільних прав та о бов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх твор ів, винаходів та інших резуль татів інтелектуальної, творч ої діяльності; завдання майн ової (матеріальної) та мораль ної шкоди іншій особі; інші юр идичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивіл ьного законодавства. У випад ках, встановлених актами цив ільного законодавства або до говором, підставою виникненн я цивільних прав та обов'язкі в може бути настання або нена стання певної події.

Зобов' язанням відповідно до статті 509 Цивільного кодек су України є право відношенн я, в якому одна сторона (боржни к) зобов' язана вчинити на ко ристь другої сторони (кредит ора) певну дію передати майно , виконати роботу, надати посл угу, сплатити гроші тощо) або у триматися від певної дії, а кр едитор має право вимагати ві д боржника виконання його об ов' язку.

Згідно ч.3 ст.167 Господарськог о кодексу України під корпор ативними відносинами маютьс я на увазі відносини, що виник ають, змінюються та припиняю ться щодо корпоративних прав .

Відповідно до частини 1 ст. 167 Господарського кодексу Укра їни корпоративні права - це пр ава особи, частка якої визнач ається у статутному фонді (ма йні) господарської організац ії, що включають правомочнос ті на участь цієї особи в упра влінні господарською органі зацією, отримання певної час тки прибутку (дивідендів) дан ої організації та активів у р азі ліквідації останньої від повідно до закону, а також інш і правомочності, передбачені законом та статутними докум ентами.

Згідно із ст. 10 Закону Україн и "Про господарські товарист ва" учасники товариства мают ь право: брати участь в управл інні справами товариства в п орядку, визначеному в устано вчих документах, за винятком випадків, передбачених зазн аченим Законом; брати участь у розподілі прибутку товари ства та одержувати його част ку (дивіденди); вийти в установ леному порядку з товариства; одержувати інформацію про д іяльність товариства, а тако ж можуть мати інші права, пере дбачені законодавством і уст ановчими документами.

Згідно з частиною 1 статті 54 З акону “Про господарські това риства ” при виході учасника з товариства з обмеженою від повідальністю йому виплачує ться вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Ви плата провадиться після затв ердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в с трок до 12 місяців з дня виходу . На вимогу учасника та за згод ою товариства вклад може бут и повернуто повністю або час тково в натуральній формі.

Отже, як свідчать матеріали справи, згідно Статуту СТОВ “Лан” в редакції, яка була чин ною на момент виникнення спі рних відносин, для забезпече ння діяльності товариства з а рахунок вкладів його учасн иків створено Статутний фонд (капітал) у розмірі 7400,00 грн.

Частка позивача у справі ск лала 2220,00 грн., що становило 30%.

28.09.2009 року приватним нотаріус ом Близнюківського районно го нотаріального округу Харк івської області посвідчено заяву позивача (реєстр.№759), зг ідно з якою остання повідоми ла про свій вихід зі складу уч асників СТОВ “Лан” та у зв' я зку з цим просила видати нале жну їй частку в майні товарис тва.

При цьому суд враховує, що п одання заяви про вихід з това риства є дією, спрямованою на припинення корпоративних пр ав та обов'язків учасника тов ариства. Право учасника това риства на вихід з товариства не залежить від згоди товари ства чи інших його учасників . Враховуючи викладене, учасн ик вважається таким, що вийшо в з товариства з обмеженою аб о з додатковою відповідальні стю з моменту прийняття зага льними зборами рішення про в иключення учасника з товарис тва на підставі його заяви пр о вихід, а у випадку відсутнос ті такого рішення - з дати закі нчення строку, встановленого законом або статутом товари ства для повідомлення про ви хід з товариства. Заява про ви хід учасника з товариства є ф ормою реалізації передбачен ого законом права учасника н а припинення корпоративних в ідносин шляхом виходу з това риства, а не правочином.

Відповідно до статті 54 Зако ну України "Про господарські товариства" при виході учасн ика з товариства з обмеженою відповідальністю йому випла чується вартість частини май на товариства, пропорційна й ого частці у статутному (скла деному) капіталі та частину п рибутку, одержаного товарист вом у відповідному році до ви ходу учасника. При цьому варт ість майна та розмір частини прибутку товариства, належн і до виплати учаснику, який ви ходить, повинні обчислюватис ь на дату волевиявлення учас ника вийти з товариства, тобт о на дату подання учасником з аяви про вихід з товариства.

29 серпня 2009 року сторони укла ли угоду про виплату частки в майні СТОВ “Лан”, відповідно умов якої відповідач видає, а позивач в рахунок належної їй частини майна відповідно до частки в статутному фонді товариства (30%) отримує в натур альному виразі майно товарис тва згідно переліку.

Розглянувши зазначену уго ду, суд виходить з наступного .

За загальним положенням ци вільного законодавства, зобо в'язання виникають з підстав , зазначених у статті 11 Цивіль ного кодексу України. За прип исами частини 2 цієї статті пі дставами виникнення цивільн их прав та обов' язку, зокрем а, є договори та інші правочин и, інші юридичні факти. Підста вою виникнення цивільних пра в та обов' язків є дії осіб, що передбачені актами цивільно го законодавства, а також дії , що не передбачені цими актам и, але за аналогією породжуют ь цивільні права та обов' яз ки.

У відповідності із ст.173 Госп одарського кодексу України т а ст. 509 Цивільного кодексу Укр аїни, господарським визнаєть ся зобов' язання, що виникає між суб' єктом господарюван ня та іншим учасником (учасни ками) відносин у сфері господ арювання з підстав, передбач ених цим кодексом, в силу яког о один суб' єкт (зобов' язан а сторона, у тому числі боржни к) зобов' язаний вчинити пев ну дію господарського чи упр авлінсько-господарського ха рактеру на користь іншого су б' єкта (виконати роботу, пер едати майно, сплатити гроші, н адати інформацію тощо), або ут римуватися від певних дій, а і нший суб' єкт (управлена сто рона, у тому числі кредитор) ма є право вимагати від зобов' язаної сторони виконати її о бов' язку.

Господарські зобов' язанн я можуть виникати, зокрема, з г осподарського договору та ін ших угод, передбачених закон ом, а також з угод, не передбач ених законом, але таких, які йо му не суперечать (ст. 174 Господа рського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господ арського кодексу України, го сподарські договори укладаю ться за правилами, встановле ними Цивільним кодексом з ур ахуванням особливостей, пере дбачених цим кодексом.

Договором є домовленість д вох або більше сторін, спрямо вана на встановлення, зміну а бо припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільно го кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на р озсуд сторін і погоджені ним и, та умови, які є обов'язковим и відповідно до актів цивіль ного законодавства (ст. 628 Циві льного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного коде ксу України, договір є обов' язковим для виконання сторон ами.

Відповідно до ст.628 Цивільно го кодексу України, зміст дог овору становлять умови (пун кти), визначені на розсуд стор ін і погоджені ними, та умови , які є обов'язковими відпов ідно до актів цивільного зак онодавства.

Відповідно до ст.638 Цивільно го кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в нал ежній формі досягли згоди з у сіх істотних умов договору. І стотними умовами договору є умови про предмет договору , умови, що визначені законом як істотні або є необхідни ми для договорів даного виду , а також усі ті умови, щодо як их за заявою хоча б однієї із с торін має бути досягнуто зго ди.

Відповідно до ст.180 Господар ського кодексу України, зміс т господарського договору с тановлять умови договору, ви значені угодою його сторін, с прямованою на встановлення, зміну або припинення господ арських зобов'язань, як погод жені сторонами, так і ті, що пр иймаються ними як обов'язко ві умови договору відповідн о до законодавства. Господар ський договір вважається ук ладеним, якщо між сторонами у передбачених законом поря дку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов . Істотними є умови, визнані та кими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на ви могу однієї із сторін повинн а бути досягнута згода. При у кладенні господарського дог овору сторони зобов'язані у б удь-якому разі погодити пред мет, ціну та строк дії договор у. Умови про предмет у госп одарському договорі повин ні визначати найменування ( номенклатуру, асортимент) т а кількість продукції (робіт , послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості п редмета договору визначають ся відповідно до обов'язков их для сторін нормативних документів, зазначених у ст атті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірном у порядку, з додержанням умов , що забезпечують захист ін тересів кінцевих споживачі в товарів і послуг. Ціна у госп одарському договорі визнача ється в порядку, встановлено му цим Кодексом, іншими зако нами, актами Кабінету Мініс трів України.

Відповідно до ст.632 Цивільно го кодексу України, ціна в дог оворі встановлюється за домо вленістю сторін. У випадках, в становлених законом, застосо вуються ціни (тарифи, ставки т ощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади аб о органами місцевого самовря дування. 2.Зміна ціни після ук ладення договору допускаєть ся лише у випадках і на умовах , встановлених договором або законом. Зміна ціни в догово рі після його виконання не до пускається.

Відповідно до ст.189 Господар ського кодексу України, ціна (тариф) у цьому Кодексі є форм ою грошового визначення вар тості продукції (робіт, посл уг), яку реалізують суб'єкти г осподарювання. Ціна є істотн ою умовою господарського д оговору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у з овнішньоекономічних догово рах (контрактах) можуть визн ачатися в іноземній валюті з а згодою сторін.

Відповідно до п.8 ст.180 Господ арського кодексу України, у р азі якщо сторони не досягли з годи з усіх істотних умов гос подарського договору, такий договір вважається неуклад еним (таким, що не відбувся).

З наданої угоди неможливо в становити, на яку суму виплач ується позивачу частка в май ні СТОВ “ЛАН”.

Таким чином, зміст угоди пр о виплату частки в майні СТОВ “ЛАН” не містить такої істот ної умови, як ціна договору, пр остий перелік майна, що перед ається позивачу без оцінки й ого вартості не визначає роз міру частки позивача у майні та прибутку СТОВ “ЛАН”.

Таким чином, враховуючи, що сторонами не досягнуто згоди щодо ціни в угоді про виплат у частки в майні СТОВ “Лан”, су д вважає за необхідне визнат и цю угоду неукладеною (такою , що не відбулася).

Статтею 148 Цивільного кодек су України закріплено, що пор ядок і строк виплати вартост і частини майна, встановлюєт ься статутом і законом.

Відповідно до п.16.2 Статуту СТ ОВ “Лан”, при виході учасника товариства із товариства йо му виплачується частина майн а товариства, що пропорційна частці такого учасника това риства у майні товариства, а т акож належна йому частка при бутку, одержана товариством у рік виходу учасника товари ства із товариства до момент у виходу учасника товариства . Виплата проводиться після з атвердження звіту товариств а за фінансовий рік, у якому у часник товариства вийшов з т овариства.

Статтею 54 Закону України "Пр о господарські товариства" п ри виході учасника з товарис тва з обмеженою відповідальн істю йому виплачується варті сть частини майна товариства , пропорційна його частці у с татутному (складеному) капіт алі. Виплата провадиться піс ля затвердження звіту за рік , в якому він вийшов з товарист ва, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад м оже бути повернуто повністю або частково в натуральній ф ормі. Учаснику, який вибув, вип лачується належна йому частк а прибутку, одержаного товар иством в даному році до момен ту його виходу. Майно, передан е учасником товариству тільк и в користування, повертаєть ся в натуральній формі без ви нагороди.

Передбачені цією нормою ви плати є обов'язком товариств а.

Частиною першою статті 66 та у статті 139 Господарського ко дексу України передбачено, щ о майно підприємства становл ять речі та інші цінності (вкл ючаючи нематеріальні активи ), які мають вартісне визначен ня, виробляються чи використ овуються у діяльності суб'єк тів господарювання та відобр ажаються в їх балансі або вра ховуються в інших передбачен их законом формах обліку май на підприємства. Отже вартіс ть частки майна товариства, н алежної до сплати учаснику, щ о виходять (виключаються) з то вариства повинна визначатис я з розрахунку вартості усьо го майна, що належить товарис тву, в т.ч. основних засобів, не матеріальних активів, майна невиробничого призначення т ощо з урахуванням майнових з обов' язань товариства.

Згідно зі статтею 3 Цивільно го кодексу України загальним и засадами цивільного законо давства є, зокрема, справедли вість, добросовісність та ро зумність.

Отже, при виключенні зі скла ду товариства, учасник одерж ує право на повернення йому в артості частини майна, пропо рційної його частці в статут ному фонді товариства. Варті сть майна, що підлягає поверн енню, за своїм визначенням не є тотожною поняттю внеску до статутного фонду і залежно в ід стану господарської діяль ності товариства та загальни х економічних процесів у сус пільстві може не співпадати з ним за розміром (зокрема, бут и більшою чи меншою).

Враховуючи визначення пон яття майна, наведене в статті 190 Цивільного кодексу України , в оцінюванні вартості части ни майна, що є еквівалентною й ого частці у статутному фонд і, слід брати до уваги виробни чі й невиробничі фонди, інші ц інності, вартість яких відоб ражається в самостійному бал ансі товариства, а також майн ові права та обов'язки. Вартіс ть частки майна, що має бути ко мпенсована учасникові, обрах овується на момент ухвалення товариством рішення про вих ід цього учасника.

З матеріалів справи вбачає ться, що 25 грудня 2008 року на зага льних зборах засновників СТ ОВ “Лан” було прийнято рішен ня про виплату належних пози вачу 30% вартості частки та вип лати їй належній частині при бутку, отриманого СТОВ “Лан” на час виходу зі складу засно вників.

29 серпня 2009 р. позивач надала заявку про виділ майна та отр имала від Товариства (відпов ідача у справі) розрахунок ро зподілу вартості її частки м айна, яка склала 1022302,20 грн.

Згідно статуту СТОВ “Лан” позивачем внесені в статутн ий фонд Товариства грошові к ошти на загальну суму 2220,00 грн. .

На виконання вимог протоко лу №1 загальних зборів заснов ників СТОВ “Лан” ( відповідач ем у справі), відповідачем бул о зроблено розрахунок вартос ті частки учасника, що належи ть до виплати та частку в приб утку товариства за станом на 01.01.2009 р.

Відповідно до зробленого п озивачем та відповідачем роз рахунку, відповідно якого ва ртість частки майна позивач а складає 1022302,20 грн.

Виплата позивачу частини в артості її частки майна на су му 117618,18 грн. переданої в натура льній формі не заперечуєтьс я сторонами. Таким чином не ви плаченою залишилась сума 904554,02 грн.

Проте, станом на момент розг ляду справи, відповідач 904554,02 гр н. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказ ів, які б спростовували суму з аявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикла дене, відповідач визнається судом таким, що прострочив ви конання зобов' язання щодо в иплати позивачу її вартості частини майна товариства, пр опорційна його частці у стат утному (складеному) капіталі .

Відповідно до наданого до о рганів статистичної звітнос ті та до суду річного звіту пр о фінансові результати за 2008 р ік, чистий прибуток СТОВ «Лан »складає 326000 грн., отже позивач вірно розрахував долю її при бутку в сумі 97800,00 грн (30%)

Таким чином, суд вважає вимо ги позивача щодо виплати 904954,0 2 грн. вартості її частки майна СТОВ "Лан" та 97800,00 грн. частки при бутку за 2008 рік обґрунтованою , та такою, що підлягає задовол енню.

При цьому суд зазначає, що н орми статті 54 Закону України " Про господарські товариства " передбачають обов' язок ви плати при виході учасника з т овариства з обмеженою відпов ідальністю вартості частини майна товариства, пропорцій на його частці у статутному ( складеному) капіталі, тому по зивач необґрунтовано просит ь суд стягнути з відповідача суму вкладу до статутного фо нду у сумі 2220,00 грн.

Розглянувши вимогу позива ча щодо стягнення з відповід ача 166825,68 грн. інфляційні витрат и, 58461,57 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Вимоги учасника товариств а про стягнення вартості час тини майна, пропорційної йог о частці у статутному капіта лі є спором, що виник з корпора тивних відносин та підлягают ь вартісній оцінці, оскільки стосуються грошової суми, як у товариство має сплатити уч аснику внаслідок його виходу , як компенсацію вартості йог о частки. У товариства у зв' я зку з виходом учасника виник ає строкове грошове зобов' я зання, яке повинно бути викон ано в передбачені законодавс твом строки.

Грошове зобов' язання - це з обов' язання боржника запла тити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно -правового договору та на інш их підставах, передбачених ц ивільно-правовим законодавс твом України.

Відповідно до п.1 ст.202 Цивіль ного кодексу України, правоч ином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припин ення цивільних прав та обов'я зків.

Згідно з вимогами ст. 625 Цивіл ьного кодексу України боржн ик, який прострочив виконанн я грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язан ий сплатити суму боргу з ур ахуванням встановленого ін дексу інфляції за весь час пр острочення, а також - три проц енти річних від простроченої суми, якщо інший розмір пр оцентів не встановлений дог овором або законом.

Інфляційні збитки є наслі дком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід в важати складовою частиною основного боргу, а нарахува ння 3% річних по грошових ро зрахунках є визначеною зак оном платою боржника за ко ристування грошовими кошта ми кредитора.

Передбачене законом право позивача вимагати сплати б оргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річн их є способами захисту його майнового права та інтересу , суть яких полягає у відшко дуванні матеріальних втрат к редитора від знецінення грош ових коштів внаслідок інфляц ійних процесів та отриманн і компенсації (плати) від бор жника за користування утрим уваними ним грошовими кошта ми, належними до сплати креди торові.

Статтею 1 Закону України “Пр о відновлення платоспроможн ості боржника або визнання й ого банкрутом ” № 2343-Х11 від 14.05.1992р. надано визначення грошового зобов' язання, як зобов' яз ання боржника заплатити кред итору певну грошову суму від повідно до цивільно-правовог о договору та на інших підста вах, передбачених цивільним законодавством України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати б оргу з урахуванням індексу і нфляції та процентів річних є способами захисту його май нового права та інтересу, сут ь яких полягає у відшкодуван ні матеріальних втрат кредит ора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційни х процесів та отриманні комп енсації (плати) від боржника з а користування утримуваними ним грошовими коштами, належ ними до сплати кредиторові.

З огляду на зазначені полож ення, сторони по даній справі виступають як кредитор та бо ржник, підстави для застосув ання ст.625 Цивільного кодексу України наявні, зобов' язанн я щодо сплати грошових кошті в у відповідача виникли з кор поративних відносин, відпові дно, похідні вимоги мають так у ж правову природу.

Враховуючи предмет спору т а підстави, на яких подано поз ов, для вирішення спору необх ідною умовою є правильне виз начення терміну, з якого у тов ариства виникло зобов' язан ня виплатити позивачу належн у його частку.

Відповідно до приписів ст.54 Закону “Про господарські то вариства ” встановлено, що та ка виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в я кому він вийшов з товариства , і в строк до 12 місяців з дня ви ходу.

Згідно з ч.4 ст.3.5 Рекомендаці й президії Вищого господарсь кого суду України від 28.12.2007року №04-5/14 “Про практику застосуван ня законодавства у розгляді справ, що виникають з корпора тивних відносин ” подання за яви про вихід з товариства є д ією, спрямованою на припинен ня корпоративних прав та обо в'язків учасника товариства. Право учасника товариства н а вихід з товариства не залеж ить від згоди товариства чи і нших його учасників. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відп овідальністю з моменту прийн яття загальними зборами ріше ння про виключення учасника з товариства на підставі йог о заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, вст ановленого законом або стату том товариства для повідомле ння про вихід з товариства.

Як встановлено судом, прото колом загальних зборів засно вників СТОВ “Лан” встановлен о, що датою припинення членст ва позивача в товаристві є 31 г рудня 2008 року.

Із змісту вказаного проток олу вбачається, що розрахуно к суми, належної до виплати по зивачу, здійснювався директо ром товариства на підставі д іючого законодавства та Стат уту.

Порядок розподілу прибутк у товариства визначається ст . 15 Закону України "Про господа рські товариства", ст. 9 Закону України "Про цінні папери і фо ндову біржу" та установчими д окументами. Строк і порядок в иплати дивідендів визначаєт ься один раз на рік за підсумк ами фінансової роботи товари ства.

Відповідно до пункту 5 Поста нови Кабінету Міністрів Укр аїни N 419 від 28.02.2000 року «Про затве рдження Порядку подання фіна нсової звітності» квартальн а фінансова звітність (крім з веденої та консолідованої) п одається підприємствами орг анам, зазначеним у пункті 2, не пізніше 25 числа місяця, що нас тає за звітним кварталом, а рі чна - не пізніше 20 лютого насту пного за звітним року.

Суд вважає, що вирішуючи пит ання про обчислення строку, п ротягом якого учаснику має б ути виплачена вартість части ни майна у зв'язку з його виход ом із товариства в порядку ст атті 54 Закону України "Про гос подарські товариства" та ста тті 16.2 Статуту Товариства в ре дакції, що діяла на момент вих оду позивача зі складу учасн иків товариства (відповідача у справі) слід виходити з тог о, що незалежно від положень с татуту товариства, перебіг с троку виплати вартості майна починається після затвердже ння звіту за рік, в якому вийшо в учасник з товариства, та не м оже перевищувати 12 місяців з д ня виходу учасника з товарис тва.

Оскільки баланс СТОВ "Лан" ( відповідача у справі) станом на 01.01.2009 р. був складений та пере даний до органів статистично ї звітності до 20.02.2009 року, а за рі шенням загальних зборів това риства ( відповідача у справі ) датою припинення членства п озивача в товаристві є 31 грудн я 2008 року, то виплата вартості ч астини майна повинна була зд ійснена відповідачем у періо д з 21.02.2009 року до 31.12.2009 року.

Відповідно до ст. 612 Цивільно го кодексу України боржник в важається таким, що простроч ив, якщо він не приступив до ви конання зобов'язання або не в иконав його у строк, встановл ений договором або законом.

Статтями 525, 526 Цивільного код ексу України передбачено, що зобов' язання мають виконув атися належним чином відпові дно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів ци вільного законодавства; одно стороння відмова від зобов' язання не допускається, якщо інше не встановлено договор ом або законом. Аналогічні за змістом положення містяться і в частинах першій та сьомій статті 193 Господарського коде ксу України.

При цьому суд враховує, що т акої правової позиції додерж ується також ВГСУ у Постанов і ВГСУ у справі № 10/3-ПН-08 від 18.11.2008 р оку.

Таким чином, вирішуючи дани й спір, суд бере до уваги ту об ставину, що вартість частки м айна яка підлягала сплаті по зивачу становить 1022302,20 грн. та н е спростовується відповідач ем; частина з цієї суми у розмі рі 117618,18 грн. добровільно виплач ена відповідачем; спору між с торонами щодо розміру вартос ті частини майна належної до виплати немає; отже залишок с уми вартості майна позивачу, який складає 904954,02 грн., а також доля її прибутку в сумі 97800,00 грн . може бути базою для нарахува ння інфляційних втрат та трь ох відсотків річних.

Як встановлено судом вище, д атою виходу позивача зі скла ду учасників СТОВ “Лан” є 31.12.2008 року, тому відповідно до поло жень статті 54 Закону “Про госп одарські товариства ”, згідн о з якою виплата вартості час тини майна повинна провадити ся в строк до 12 місяців з дня ви ходу учасника, відповідач по винен був розрахуватися з по зивачем в термін з 21.02.2008р. до 31.12.2009 року включно.

Таким чином, суд приходить д о висновку, що позивач мав пра во здійснювати нарахування в трат від інфляції та 3% річних, починаючи з 01.01.2010 року по серпе нь 2010 року ( дату подачі позову до суду) або по дату фактичної сплати повної суми.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господ арського кодексу України суб ' єкти господарювання, інші учасники відносин у сфері го сподарювання мають здійснюв ати свою діяльність у межах в становленого господарськог о правопорядку, додержуючись визначених законодавством в имог.

Суд враховує, що Законом Укр аїни "Про ратифікацію Конвен ції про захист прав і основн их свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 ли пня 1997 року ратифіковано Конв енцію про захист прав і основ них свобод людини 1950 року, Пер ший протокол та протоколи № 2 , 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст. 1 Першого прото колу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно м. Ніхто не може бути позбав лений своєї власності інак ше як в інтересах суспільст ва і на умовах, передбачени х законом і загальними принц ипами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суд у з прав людини" Стретч проти С полученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у знач енні ст. 1 Протоколу 1 до Конве нції вважається законне та о бґрунтоване очікування наб ути майно або майнове право з а договором.

Виходячи зі складу учасник ів СТОВ «Лан» позивач мав пра во очікувати на набуття кошт ів за її корпоративні права в значенні ст.1 Першого проток олу до Конвенції, проте відпо відач, виключивши позивача з і складу учасників товариств а, виплату за її частку варто сті частини майна товариства , пропорційна його частці у с татутному (складеному) капіт алі, в порядку статті 54 Закону України «Про господарські т овариства» та статті 16.2 стату ту СТОВ «Лан», не здійснив.

Відповідно статей 55 Констит уції України, статей 15, 16 Цивіль ного кодексу України кожна о соба має право звернутись до суду за захистом свого цивіл ьного права у разі його поруш ення, невизнання або оспорюв ання.

Згідно ст.43 ГПК України госп одарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім перекона нням, що ґрунтується на всебі чному, повному і об' єктивно му розгляді в судовому проце сі всіх обставин справи в їх с укупності, керуючись законом .

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є б удь-які фактичні дані, на підс таві яких господарський суд у визначеному законом поряд ку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яки х ґрунтуються вимоги і запер ечення сторін, а також інші об ставини, які мають значення д ля правильного вирішення гос подарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК Украї ни судочинство у господарськ их судах здійснюється на зас адах змагальності. Сторони т а інші особи, які беруть участ ь у справі, обґрунтовують сво ї вимоги і заперечення подан ими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повин на довести ті обставини, на як і вона посилається як на підс таву своїх вимог та заперече нь.

Таким чином, враховуючи, що на момент подачі позову відп овідачем не виплачена вартіс ть частини майна товариства у сумі 904954,02 грн., а також 97800,00 частк и прибутку за 2008 року, суд вважа є нараховані позивачем інфля ційні в розмірі 31146,97 грн. та 3% річ них в сумі 17637,48 грн. обґрунтован ими, правомірними та такими, щ о підлягають задоволенню.

В решті заявлених позовних вимог щодо стягнення інфляц ійних та річних слід відмови ти у задоволені, як зайво нара хованих та необґрунтовано пр ед' явлених до стягнення.

Вирішуючи питання розподі лу судових витрат суд керуєт ься ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні д оговорів та з інших підстав д ержавне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті з а проведення судової експерт изи, послуги перекладача, адв оката, витрати на інформацій но-технічне забезпечення суд ового процесу та інші витрат и, пов'язані з розглядом справ и, покладаються: при задоволе нні позову - на відповідача; пр и відмові в позові - на позивач а; при частковому задоволенн і позову - на обидві сторони пр опорційно розміру задоволен их позовних вимог.

Судом встановлено, що при по данні позовної заяви позивач ем недоплачено державне мито . Таким чином з позивача належ ить стягнути недоплачене ним державне мито за подання дан ого позову до суду у розмірі 2773,22 грн.

Як слідує із матеріалів спр ави, судові витрати у розмірі 5000,00 грн. на оплату послуг адвок ата заявлені, оскільки для за хисту своїх порушених прав т а майнових інтересів позивач повинен був звернутися до су ду. Для цього позивач звернув ся за послугами представницт ва своїх інтересів до адвока та ОСОБА_2, з яким було укла дено договір про надання пра вової допомоги 05.07.2010р. На викон ання п.3.2 даного договору пози вачем було сплачено адвокату суму в розмірі 5000,00 грн. (квитан ція № 7 від 08.07.2010).

Таким чином, враховуючи, що позов задоволено частково, в сі судові витрати у даній спр аві покладаються на відповід ача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 1, 22, 32, 33, 43, 44, 46, 49, 69, 77, 82-85 Господарського проце суального кодексу України, с таттями ст.ст. 11,16,628,638, 625,Цивільног о кодексу України, статтями 2 0,173,179,180 Господарського кодексу України, Законом України "Про господарські товариства", су д ,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити ча стково.

Стягнути з Сільськогоспод арського Товариства з обмеже ною відповідальністю "Лан" (ко д 30412866, 64862, Харківська область, Бл изнюківський район, с.Добров ілля) на користь Фізичої особ и ОСОБА_4 (ідентифікаційни й номер, НОМЕР_1; АДРЕСА_1 ) 904954,02 грн. вартості частки майн а, 31146,97 грн. інфляційних, 17637,48 грн. 3% річних, 97800,00 грн. частки прибутк у за 2008 рік, 10505,38 грн. держмита, 193,53 г рн. витрат а інформаційно-тех нічне забезпечення судового процесу, 4100,21 грн. витрат на опла ту послуг адвоката.

В іншій частині в задоволен і позову відмовити.

Видати наказ після набранн я рішенням законної сили.

Суддя

Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

Повний текст рішення склад ено та підписано 25 жовтня 2010 ро ку

справа № 57/169-10