Ухвала

від 25.09.2024 по справі 910/14927/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

за результатами розгляду заяви про встановлення судом порушення керівниками

боржника вимог частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства

25.09.2024м. ДніпроСправа № 910/14927/20

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приват Банк"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур"

про визнання банкрутом

Суддя Примак С.А.

при секретарі судового засіданні Скорик Н.О.

За участі представників сторін:

від кредитора ТОВ "Алонза": Рубан О.Г.

від кредитора АТ КБ "Приват Банк": ОСОБА_1

від кредитора ТОВ "ФК "Фінілон": не з`явився

від кредитора Національний банк України: не з`явився

від боржника: не з`явився

ліквідатора Чичва О.С.

від ОСОБА_2 ОСОБА_3

від ОСОБА_4 : не з`явився

від ОСОБА_5 : не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" перебуває на стадії ліквідації.

До господарського суду 08.01.2024 від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" надійшла заява (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою господарського суду від 10.01.2024 призначено заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. суду №893/24 від 08.04.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства до розгляду у судовому засіданні на 06.02.2024.

До господарського суду 02.02.2024 від ОСОБА_4 надійшла заява про відкладення розгляду заяви про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства на іншу дату.

Ухвалою господарського суду від 06.02.2024 відкладено розгляд заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства у судовому засіданні на 12.03.2024 на 12:20.

До господарського суду 01.03.2024 від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №10535/24 від 01.04.2024), в доповнення до заяви (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

До господарського суду 07.03.2024 від ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) надійшли письмові пояснення стосовно заяви Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

До господарського суду 12.03.2024 від ліквідатора за допомогою засобів електронного поштового зв`язку надійшли письмові пояснення №02-34/136 від 11.03.2024 щодо заяви Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

До господарського суду 12.03.2024 від ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення стосовно заяви Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою господарського суду від 12.03.2024 відкладено розгляд заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства у судовому засіданні на 11.04.2024.

До господарського суду 10.04.2024 від ОСОБА_2 надійшли пояснення із запереченнями (вх. суду №18065/24 від 10.04.2024) на заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

До господарського суду 10.04.2024 від ОСОБА_6 надійшов відзив (вх. суду №18066/24 від 10.04.2024) на заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою господарського суду від 11.04.2024 відкладено розгляд заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства у судовому засіданні на 16.05.2024, запропонувавши учасникам та сторонам по справі надати письмові пояснення до 10.05.2024 з приводу письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_6 щодо заяви АТ КБ "ПриватБанк" про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

До господарського суду 15.05.2024 від кредитора ТОВ "ФК "Фінілон" надійшла заява про розгляд справи без його участі.

До господарського суду 16.05.2024 від представника ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Ухвалою господарського суду від 16.05.2024 відкладено розгляд заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства у судовому засіданні на 13.06.2024.

Ухвалою господарського суду від 13.06.2024 відкладено розгляд заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства у судовому засіданні на 02.07.2024.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2024 відкладено розгляд заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства у судовому засіданні на 23.07.2024.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2024 продовжено термін ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора до 25.09.2024. Відкладено розгляд заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням уточненого клопотання (вх. суду №010535/24 від 01.03.2024) у судовому засіданні на 25.09.2024 на 11:30 год. Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" надати до господарського суду до 15.09.2024 письмові обґрунтування ознак загрози неплатоспроможності боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" протягом 2017 - 2020 років.

У судове засідання 25.09.2024 з`явилися повноважні представники ТОВ "Алонза", АТ КБ "Приват Банк", ОСОБА_2 та ліквідатор банкрута. Інші учасники провадження по справ у вказане судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Суд наголошує на тому, що по даній справі вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення всіх учасників справи про призначене у справі судове засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях для надання пояснень стосовно розгляду даної заяви.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені положеннями Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 25.09.2024 оголошено вступну та резолютивну ухвалу господарського суду.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подана заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Як вказано вище, Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" подано до господарського суду заяву (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Крім того, до господарського суду 01.03.2024 від Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №10535/24 від 01.04.2024), в доповнення до заяви (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до вказаного, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просить господарський суд:

- визнати колишнього керівника боржника ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальністю за вимогами кредиторів у справі №910/14927/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур";

- визнати колишнього керівника боржника ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на нього солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі №910/14927/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур";

- визнати керівника боржника ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 ) таким, що допустив порушення приписів частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства та покласти на неї солідарну відповідальність за вимогами кредиторів у справі №910/14927/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур".

В обґрунтування вказаних вимог, заявник зазначає, що керівники боржника, у тому числі колишні ( ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 ) у місячний строк з дня виявлення ознак загрози неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур", не звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство останнього.

Так, Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" вважає, що колишніми керівниками боржника:

- ОСОБА_6 , який перебував на посаді з 25.06.2017 по 01.07.2020;

- ОСОБА_2 , який перебував на посаді з 01.07.2020 по 02.11.2020;

- ОСОБА_4 , який перебував на посаді з 02.11.2020 та до відкриття ліквідаційної процедури у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" (13.12.2022), було допущено порушення абзацу 1 частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства, в частині дотримання обов`язку звернення до господарського суду із заявуою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинності 21.10.2019.

В проміжок часу з 25.06.2017 до 21.10.2019 правовідносини банкрутства регулювались Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

- задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності);

- під час ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

- в інших випадках, передбачених цим Законом.

Вказана норма не містить наслідків у вигляді солідарної відповідальності для керівника підприємства за незвернення у місячний строк до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності ознак загрози неплатоспроможності боржника.

Солідарна відповідальність керівника за незвернення до суду в місячний строк з дати виникнення загрози неплатоспроможності введена Кодексом України з процедур банкрутства, який набрав чинності 21.10.2019.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Станом на дату настання строку виконання зобов`язань боржника перед поточними кредиторами чинний на той час Закон про банкрутство не встановлював обов`язку керівника звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності і не встановлював солідарну відповідальність останнього, на відміну від Кодексу України з процедур банкрутства (набрав чинності 21.10.2019).

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі - загальновизнаний принцип права. При застосуванні норм права неприпустимим є порушення основних принципів права, основних засад права.

Термін "не має зворотної дії в часі" означає, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності (Рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79,81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження наявності ознак загрози неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур" в період з 25.06.2017 до 21.10.2019.

Відповідно до частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 902/1068/20 зазначено, що умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду) наявність таких юридичних фактів:

1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед усіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав. Наявність у справі про банкрутство єдиного кредитора унеможливлює встановлення обставин (юридичного факту) загрози неплатоспроможності боржника.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/76/21 зазначено наступне.

Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної та субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. Істотна та явна диспропорція між зобов`язаннями та активами по суті неплатоспроможного боржника та непоінформованість про це кредиторів цілком очевидно порушують права останніх. У зв`язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.

Солідарна відповідальність керівника боржника це вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, притягненню до якої при здійсненні провадження у справі про банкрутство підлягає керівник боржника, який не звернувся до господарського суду у місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності, за незадоволення вимог кредиторів на підставі заяви кредитора після зазначення про виявлення такого порушення в ухвалі господарського суду.

Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

Тлумачення змісту частини шостої статті 34 КУзПБ свідчить, що суб`єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, в тому числі колишній керівник, оскільки наведена норма не містить жодних обмежень покладення такої відповідальності на керівника боржника, повноваження якого на час відкриття/здійснення провадження у справі про банкрутство припинились.

Підставами покладення солідарної відповідальності на керівника боржника відповідно до абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ є порушення керівником боржника визначеного абзацом першим цієї частини статті обов`язку та строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, факт чого за абзацом другим частини цієї статті встановлюється судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство.

До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:

- виникнення обставин, визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;

- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;

- обсягу грошових зобов`язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов юридичних фактів:

- порушення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.

Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.

Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.

Частиною шостою статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативним обов`язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Наведена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість керівнику боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Тлумачення норм статей 13, 92 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник боржника зобов`язаний діяти добросовісно, розумно не лише по відношенню до юридичної особи, а й щодо кредиторів та враховуючи права та законні інтереси останніх, зокрема, повинен своєчасно їх інформувати про стан неплатоспроможності боржника, сприяти їм в отриманні такої інформації, що має вплив на прийняття ними рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

Невиконання керівником вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.

Така поведінка керівника боржника має наслідком нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових боргових зобов`язань за умов, коли не можуть бути виконані існуючі, свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів від яких були приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення збитків в цих кредиторів введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.

Керівник боржника як особа, яка притягується до солідарної відповідальності спростовуючи названу презумпцію має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотримані вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ.

Якщо керівник боржника доведе, що виникнення обставин визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ не свідчило про стан загрози неплатоспроможності тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі і щодо сплати обов`язкових платежів), і він незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення добросовісно розраховував на їх подолання в розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату то такий керівник з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільненим від солідарної відповідальності.

Для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту з якого виникає в керівника боржника визначений абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

Обов`язок керівника боржника зі зверненням до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності умов визначених абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ виникає в момент, коли керівник, добросовісність та розумність дій якого презюмується, в силу норм статті 92 ЦК України, усвідомлював та мав можливість об`єктивно визначити наявність загрози неплатоспроможності боржника, неможливість продовження нормального режиму господарювання боржника без негативних наслідків для останнього та його кредиторів.

Під час вирішення питання покладення на керівника боржника солідарної відповідальності необхідно враховувати, зокрема, режим, специфіку, характер діяльності боржника, обставини за яких виникли фінансові ускладнення його діяльності (чи мали такі обставини короткочасний характер) тощо, оскільки не будь-які ускладнення в господарській діяльності боржника є безумовною підставою для звернення до суду керівника боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Умовами для встановлення щодо боржника факту загрози неплатоспроможності є одночасна наявність таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами грошових зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір грошових зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо). Тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх його активів очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

Обчислення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку реалізації обов`язку боржника звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), одночасно має місце: 1) факт настання строку виконання боржником грошових зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами разом із 2) фактом перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих зобов`язань над розміром всіх активів боржника, які в сукупності і свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.

Заявником у поданій заяві не вказано в який саме конкретний період на його думку настала загроза неплатоспроможності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива-Тур", тобто не визначено момент виникнення одночасно: - існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами грошових зобов`язань, строк виконання яких настав; - розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір грошових зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав.

Крім того, зміст заяви визначає суб`єктами відповідальності трьох осіб; що в різний період перебували на посаді керівників боржника. Вказане-суперечить змісту інституту покладення на керівника боржника солідарної відповідальності. Адже частиною 6 ст. 34 КУзПБ визначено, що саме керівник боржника, який допустив порушення вимоги закону у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами несе вказану відповідальність. Тобто, заявником керівника який допустив порушення вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ не визначено.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Щодо допустимих та належних доказів, у розумінні статей 77, 76 ГПК України, які є необхідними та достатніми для підтвердження та встановлення судом іншої обов`язкової складової ознаки загрози неплатоспроможності боржника, а саме факту перевищення сумарного розміру зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав, над розміром всіх активів боржника (пункт 9.6), Суд, звертаючись також до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 у справі №910/2971/20 (пункт 7.8) зазначає про необхідність врахування та дослідження доказів/документів, що перелічені в частині четвертій статті 34 КУзПБ, яка визначає документи/докази, що додаються до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.

Отже суд під час розгляду заяви про порушення справи про банкрутство, яка подана, у тому числі і з підстав, передбачених частиною шостою статті 34 КУзПБ про банкрутство, зобов`язаний перевірити додані до заяви документи на предмет їх відповідності вимогам КУзПБ та іншим нормативно-правовим актам з метою встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин того, чи дійсно задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності).

Щодо вимог до окремих документів/докази, що додаються до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, в контексті застосування положень частини шостої статті 34 КУзПБ, то господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Частина четверта статті 34 КУзПБ встановлює вимогу щодо додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство бухгалтерського балансу боржника на останню звітну дату, однак без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до відповідних органів, зокрема, контролюючих (стаття 1, частина перша статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 3 розділу І, пункти 1, 7 розділу ІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013, № 73 (далі - Положення), пункти 1, 2, 5 Порядку подання фінансової звітності, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000, № 419 (далі - Порядок)).

Тобто формування та складення боржником бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду, що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців, або річна).

А тому при визначенні звітного періоду, за який формується та складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо дати виникнення у боржника обов`язку подати фінансову звітність (баланс) відповідним органам (зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та Податкового кодексу України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена в постанові від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19 вбачається наступне.

Враховуючи наведені положення Законів (пункти 9.7 - 9.9) та підсумовуючи висновки у пунктах (9.6, 9.8, 9.10), Суд зазначає, що особа, звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника через порушення положень абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ з підстав, наведених в абзаці другому частини першої цієї статті КУзПБ, має довести перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності, що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема, опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (пункти 9.7, 9.8, 9.9 - частина четверта статті 34 КУзПБ, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення, Порядок).

Поряд з цим суд враховує, що за наведеного в частині четвертій статті 34 КУзПБ переліку документів повноваження їх складати/оформляти, формувати відповідні відомості належать боржнику та, відповідно, можливість безпосередньо надати має боржник, тоді як для кредитора ця можливість, як правило, ускладнена.

Станом на 25.09.2024 у суду відсутні докази що вказували б на ознаки загрози платоспроможності, та обов`язок керівника (колишнього керівника) звернутися з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства. Зокрема до суду не подано висновку незалежної аудиторської організації та/або аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та перевірки щодо доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, тощо, які б вказували на дане правопорушення.

Враховуючи все вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням уточненого клопотання (вх. суду №010535/24 від 01.03.2024).

Крім того, керуючись положеннями та приписами статті 119 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обставини справи, господарський суд вважає за необхідне продовжити термін ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора у справі до 31.12.2024, зобов`язавши ліквідатора у цей строк надати до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Керуючись статтями 73 - 79, 86, 119, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, статтею 60 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (вх. суду №893/24 від 08.01.2024) про встановлення судом порушення керівниками боржника вимог ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, з урахуванням уточненого клопотання (вх. суду №010535/24 від 01.03.2024) - відмовити.

Продовжити термін ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора у справі до 31.12.2024

Зобов`язати ліквідатора до 31.12.2024 надати до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 25.09.2024 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду у строк визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано - 25.09.2024.

Суддя С.А. Примак